Постанова від 05.11.2025 по справі 922/3407/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/3407/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.

за участю представників сторін:

прокурор - Зливка К.О., Стецюк Т.І.

Харківської обласної державної (військової) адміністрації - Подобайло Т.О.

відповідача - Оріщенко Н.С.

ПАТ "Центренерго" - Шевченко О.В.

представники інших учасників справи не з'явились

розглянувши апеляційні скарги Харківської обласної державної (військової) адміністрації (вх.№1958 Х/1) та заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №1984Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2025 у справі № 922/3407/24 (повне рішення складено у приміщенні господарського суду Харківської області 27.08.2025 суддею Чистяковою І.О.) та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2025 у справі № 922/3407/24 (повне додаткове рішення складено у приміщенні господарського суду Харківської області 01.09.2025 суддею Чистяковою І.О.)

за позовом: заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі:

1. Харківської обласної державної (військової) адміністрації, м. Харків,

2. Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, смт Слобожанське Чугуївського району Харківської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Центренерго", смт Козин Обухівського району Київської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна", смт Слобожанське Чугуївського району Харківської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Науково-дослідна установа “Український науково-дослідний інститут екологічних проблем» (УКРНДІЕП), м. Харків

2. Фонд державного майна України, м. Київ,

3. Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, м. Київ,

4. Міністерство енергетики України, м. Київ,

про відновлення становища шляхом звільнення та повернення земельної ділянки під ним

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" та з урахуванням заяви про зміну предмета позову вх.№16882 від 21.07.2025 просив суд відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" (код ЄДРПОУ 42464341, вул. Балаклійське шосе, 48, смт. Слобожанське, Чугуївський р-н, Харківська обл., 63460) звільнити водний об'єкт - водойму-охолоджувач Зміївської ТЕС (озеро Лиман) загальною площею 1266 га, розташовану у Чугуївському районі Харківської області та земельну ділянку під ним та повернути їх у відання держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956, вул. Сумська, 64, м. Харків, 61002).

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що у порушення вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України водойма-охолоджувач Зміївської ТЕС (озеро Лиман) використовується відповідачем в комерційних цілях з метою ведення рибогосподарської діяльності без будь-яких сплат орендної плати та інших платежів за використання водного об'єкту та землі, а отримані підприємством дозвільні документи не дають підстав для використання земельної ділянки водного фонду, оскільки згідно водогосподарського паспорта водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС (п. 1.9) та листа Міністерства екології та природних ресурсів України від 25.05.2000 № 154/09/2-10, водосховище має статус технічної водойми для охолодження циркуляційних вод котлоагрегатів ТЕС та не має статусу рибогосподарського водного об'єкту, що взагалі виключає можливість використання зазначеного водного об'єкту з метою риборозведення.

У заяві про зміну предмета позову прокурор зазначив, що, враховуючи факт використання ПАТ "Центренерго", яке є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Центренерго" спірного водного об'єкта та земельних ділянок під ним на підставі державного акту на право користування № 045850 від 1993 року, з урахуванням пп. а, ґ п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, право розпорядження земельними ділянками належить державі в особі Харківської обласної військової адміністрації. Відповідно, прокурор вважає, що повернення спірної водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС (озеро Лиман) та земельної ділянки під ним має здійснюватися на користь останньої.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.08.2025 у справі № 922/3407/24 відмовлено в задоволенні позову повністю.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що :

- з огляду на наявність у ПАТ "Центренерго" прав на водойму-охолоджувач та безстрокового права користування земельною ділянкою під водоймою-охолоджувачем відповідно до Державного акту на право користування землею № 045850 від 1993 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за №161, прокурором не доведено належними доказами статусу Харківської обласної військової адміністрації як розпорядника спірною земельною ділянкою та наявності відповідно порушених прав держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог;

- в матеріалах справи відсутні відомості про формування земельної ділянки під водоймою-охолоджувачем Зміївської ТЕС, відсутня технічна документації із землеустрою щодо формування відповідної земельної ділянки, що не дозволяє суду чітко встановити віднесення відповідної земельної ділянки до земель водного фонду, натомість, в матеріалах справи містяться документи про те, що земельна ділянка під водоймою-охолоджувачем використовується для провадження господарської діяльності Зміївської ТЕС (ПАТ “Центренерго»), що може свідчити про віднесення такої земельної ділянки до земель енергетики, а не земель водного фонду;

- прокурором при поданні позовної заяви не було належним чином встановлено ані статус водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС, ані статус земельної ділянки під такою водоймою-охолоджувачем, у зв'язку з чим в частині вимог про повернення водойми-охолоджувача позов фактично подано в інтересах ПАТ “Центренерго», а в частині вимог про повернення земельної ділянки - не враховано особливості правового регулювання земельної ділянки під водоймою-охолоджувачем та не доведено належними доказами статус Харківської обласної військової адміністрації як розпорядника такою земельною ділянкою та наявності відповідно порушених прав;

- у відповідності до ст. 74 Водного кодексу України нормами і правилами технічних проектів щодо водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС була передбачена та визначена як правомірна діяльність відповідача на водоймі-охолоджувачі саме з зариблення і вилову риби;

- матеріалами справи підтверджено, що господарська діяльність відповідача з використання водних біоресурів водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС здійснюється відповідачем за погодженням з власником такої водойми - ПАТ “ЦЕНТРЕНЕРГО» та відповідно до норм і правил експлуатації, визначених у технічних проектах, затверджених у встановленому законодавством порядку, як це передбачено ст. 74 ВК України;

- в матеріалах справи наявний Режим рибогосподарської експлуатації технологічної водойми “Водойма-охолоджувач Зміївської ТЕС» розташованої на території Зміївського району Харківської області, розроблений ТОВ “НДО Укрекопроект» для ТОВ “САНПОІНТ УКРАЇНА», наданий користувачеві - Товариству з обмеженою відповідальністю “САНПОІНТ УКРАЇНА»;

- в матеріалах справи міститься Режим рибогосподарської експлуатації Водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС, наданий користувачеві - Лиманському державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству, з урахуванням змін та доповнень терміном дії з 04.02.2009 по 31.12.2024;

- відповідач є правонаступником Лиманського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства відповідно до договору № 294 від 15.11.2018 (купівлі-продажу об'єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Лиманського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства) та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі, правонаступником щодо майнових прав на здійснення діяльності в умовах Режиму рибогосподарської експлуатації технологічної водойми “Водойма-охолоджувач Зміївської ТЕС»;

- придбавши у держави цілісний майновий комплекс колишнього Лиманського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, який включав майнові права щодо продовження здійснення рибогосподарської діяльності в умовах Режиму рибогосподарської експлуатації технологічної водойми "Водойма - охолоджувач Зміївської ТЕС", отримавши від держави дозвільні документи на здійснення спеціального використання водних біоресурсів на вказаній водоймі, здійснило усі дії, направлені на законне здійснення своєї господарської діяльності та, відповідно, мало правомірні очікування на мирне володіння майном на підставі наданих державою дозвільних документів. Позбавлення відповідача права використовувати ЦМК за його призначенням є порушенням ст. 1 протоколу №1 Конвенції.

22.08.2025 через підсистему "Електронний суд" на адресу господарського суду Харківської області від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх.№19374), в якій він просив суд ухвалити додаткове рішення у справі № 922/3407/24 про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" (код 42464341) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 123 000,00 грн, відповідно до наданих до заяви доказів.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 01.09.2025 у справі №922/3407/24 задоволено частково заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№19374 від 22.08.2025).

Покладено на Харківську обласну державну (військову) адміністрацію судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 86 100,00 грн.

Стягнуто з Харківської обласної державної (військової) адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 86 100 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що:

- оцінивши надані представником відповідача докази понесення відповідачем витрат на професійну правову допомогу у цій справі, суд бере до уваги, що такий окремий вид послуги з правничої допомоги, зазначений в деталізованому звіті, як аналіз судової практики зі спірних правовідносин, нерозривно пов'язана та охоплюється послугою підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву, а справа № 922/1168/23 не є релевантною (тотожною) справі № 922/3407/24, а тому такий окремий вид послуг з правничої допомоги, зазначений в деталізованому звіті, як аналіз постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.04.2025 по справі № 922/1168/23, також безпідставно виокремлена в окрему послуг;

- вартість юридичних послуг адвоката, зокрема за ознайомлення з матеріалами справи, є завищеною та ці послуги пов'язані здебільшого з підготовкою (складанням) та поданням письмових заяв і клопотань;

- зважаючи на подане позивачем-1 клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням критеріїв розумності та реальності, а також з огляду на важливість обґрунтованості та співмірності заявлених витрат, суд дійшов висновку, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 123 000,00 грн є завищеним, не відповідає критерію розумності судових витрат, а тому суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву відповідача та стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 86 100 грн, що становить 70% від заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу ;

- зважаючи на те, що в задоволенні позову відмовлено повністю та беручи до уваги, що під час розгляду справи прокурором було змінено предмет позову і фактично заявлено позовні вимоги на користь 1-го позивача, який у свою чергу повністю підтримав позовні вимоги, відповідно до положень п. 2 ч. 4, ч. 9 ст. 129 ГПК України, понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 86 100 грн суд покладає саме на 1-го позивача, решта суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 36 900 грн покладається на відповідача .

Харківська обласна державна (військова) адміністрація 11.09.2025, тобто у межах двадцятиденного строку, встановленого ч.1 ст.256 ГПК України, звернулася до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2025 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2025 по справі № 922/3407/24 та ухвалити нове рішення, яким позов заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- в положень Земельного кодексу України (з урахуванням останніх змін та доповнень) землі водного фонду, що перебувають у постійному користуванні у державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, належать до земель державної форми власності;

- спірна земельна ділянка водного фонду належать до земель державної форми власності та перебуває у постійному користуванні державного підприємства, а тому, в силу положень ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, та п. 24 «Перехідних положень» Земельного кодексу України власником та органом, уповноваженим розпоряджатися такими землями є Харківська обласна державна адміністрація, отже, прокурор звертаючись із даним позовом, діяв в інтересах належного суб'єкта права власності - держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації;

- водойма - охолоджувач Зміївської ТЕС (озеро Лиман) є штучно створеною водоймою, що використовується для охолодження води на підприємствах енергетики і за своєю природою вона відповідає визначенню «водосховище» чи «штучна водойма» у розумінні Водного кодексу України, одночасно, цільовим призначенням водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС (озеро Лиман) є забезпечення водокористування, а саме охолодження технічної води, що в силу норм закону однозначно підпадає під категорію земель водного фонду;

- землі енергетики призначені для розміщення електростанцій, підстанцій, ЛЕП тощо, але не охоплюють землі, зайняті водоймами, навіть, якщо вони використовуються для технологічних потреб енергетики;

- 17.12.2018 Державним комітетом рибного господарства України було затверджено режим рибогосподарської експлуатації зазначеної водойми, розташованої у Чугуївському районі Харківської області і в силу вимог закону режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта не є і не може бути правовстановлюючим документом, яким надається право користування водними об'єктами чи землями водного фонду.

- у вказаній справі із позовною заявою звернувся заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (позивач-1), Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області (позивач-2), відтак, саме на Харківську обласну прокуратуру мають покладатися судові витрати по цій справі, що в тому числі було зафіксовано у винесеному рішенні Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 року в частині покладення витрат зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної державної (військової) адміністрації, м. Харків, (вх.№1958 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2025 у справі №922/3407/24 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2025 у справі №922/3407/24, призначено справу до розгляду на 28.10.2025.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури також звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2025 у справі № 922/3407/24 та ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити. Скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2025 по справі № 922/3407/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення правничої допомоги. Судові витрати просить відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- враховуючи положення статей 2 статті 16, 386 та 391 Цивільного кодексу України власник має право звернутися із вимогою про захисту порушеного права будь-яким способом, який є адекватним змісту порушеному праву, зокрема, з вимогою про звільнення зайнятого водного об'єкту разом із землею під ним;

- відповідач здійснює рибогосподарську діяльність на спірному водному об'єкті незаконно, оскільки не отримав у встановленому порядку права користування даним водним об'єктом та землею під ним, а лише має Режим рибогосподарської експлуатації технологічної водойми "Водойма - охолоджувач Зміївської ТЕС";

-водосховище комплексного призначення відповідно до ст. 51 Водного кодексу України не може бути об'єктом оренди і відповідно передане у користування на умовах оренди, а наявність режиму рибогосподарської експлуатації не дає підстави для одноособового використання водного об'єкту та земельної ділянки державної форми власності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №1984Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2025 у справі № 922/3407/24 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2025 у справі № 922/3407/24. Об'єднано апеляційні скарги Харківської обласної державної (військової) адміністрації та заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2025 у справі № 922/3407/24 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2025 у справі № 922/3407/24 в одне апеляційне провадження. Призначено справу до розгляду на 28.10.2025.

30.09.2025 від представника ПАТ "Центренерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що відповідач придбавши цілісний майновий комплекс колишнього Лиманського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, який включав майнові права щодо продовження здійснення рибогосподарської діяльності в умовах Режиму рибогосподарської експлуатації технологічної водойми “Водойма -охолоджувач Зміївської ТЕС», отримавши від держави дозвільні документи на здійснення спеціального використання водних біоресурсів на вказаній водоймі, здійснило усі дії, направлені на законне здійснення своєї господарської діяльності, ТОВ “Санпоінт Україна» мало правомірні очікування на мирне володіння майном на підставі наданих державою дозвільних документів (Режиму та Дозволів).

02.10.2025 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Харківської обласної державної (військової) адміністрації, в якому він просить апеляційну скаргу Харківської обласної державної (військової) адміністрації залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2025 у справі № 922/3407/24 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2025 у справі №922/3407/24 залишити без змін. Також просить стягнути з Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код 23912956) на користь відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

06.10.2025 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, в якому він просить апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2025 у справі № 922/3407/24 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2025 у справі №922/3407/24 залишити без змін. Також просить стягнути з Харківської обласної прокуратури (код 02910108) на користь відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 05.11.2025 о 14:00 год.

04.11.2025 від Харківської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі.

05.11.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

В судове засідання 05.11.2025 з'явився прокурор, який підтримав свою апеляційну скаргу, представник Харківської обласної державної (військової) адміністрації, який підтримав свою апеляційну скаргу, представник відповідача, який проти вимог апеляційних скарги заперечував, а також представник третьої особи - ПАТ "Центренерго", який просив врахувати, що придбавши цілісний майновий комплекс колишнього Лиманського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, який включав майнові права щодо продовження здійснення рибогосподарської діяльності в умовах Режиму рибогосподарської експлуатації технологічної водойми «Водойма -охолоджувач Зміївської ТЕС», отримавши від держави дозвільні документи на здійснення спеціального використання водних біоресурсів на вказаній водоймі, здійснило усі дії, направлені на законне здійснення своєї господарської діяльності, ТОВ «Санпоінт Україна» мало правомірні очікування на мирне володіння майном на підставі наданих державою дозвільних документів (Режиму та Дозволів).

Представники інших учасників справи в судове засідання 05.11.2025 не з'явилися, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників учасників справи в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась, у справі достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги прокурора та Харківської обласної державної (військової) адміністрації в даному судовому засіданні за відсутністю представників учасників справи, що не прибули в судове засідання.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Як свідчать матеріали справи, згідно з Державним актом на право користування землею № 045850 від 1993 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право користування землею за №161, Зміївській ДРЕС, правонаступником якої є ПАТ “Центренерго», надано у безстрокове і безоплатне користування 2403,71 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. В межах цієї земельної ділянки знаходиться і земля під водоймою. Земля надана для здійснення господарської діяльності.

Згідно з даними Паспорта водойми - охолоджувача Зміївської ТЕС 2007 року, затвердженого Українським науково-дослідним інститутом екологічних проблем (далі - Паспорт), водойма-охолоджувач належить ПАТ “Центренерго», входить в склад його структурного підрозділу Зміївської ТЕС, є технічним засобом в технологічному ланцюзі отримання електроенергії, а також джерелом водопостачання вторинних водокористувачів за умови дотримання ними лімітів споживання води та недопущення погіршення її якості. Водойма-охолоджувач розташована у Зміївському районі Харківської області на другій лівобережній терасі р. Сів. Донець. Площа акваторії водойми-охолоджувача при нормальному підпірному рівні входить до складу земель Зміївської ТЕС і використовується на основі Державного акту 1993 року № 161. Водойма-охолоджувач побудована в 1960 році по проекту Харківського проектного інституту “Теплоенергопроект» (п.п. 1.1, 1.2., 1.4., 1.5. Паспорту).

У п. 2.4. Паспорту водойми - охолоджувача Зміївської ТЕС зазначено, що водойма - охолоджувач експлуатується ізольовано від водних об'єктів, в тому числі і від р. Сів. Донець.

Пруд - охолоджувач - водойма використовується для охолодження циркуляційної води в системі технічного водопостачання ТЕС (1.10 Паспорту).

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що згідно з Паспортом площа водного дзеркала водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС (озеро Лиман) складає 1266 га (п.2.7 Паспорту), водосховище має статус технічної водойми для охолодження циркуляційних вод котлоагрегатів ТЕС та не має статусу рибогосподарського водного об'єкту (п. 1.9. Паспорту). Аналогічно згідно з листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 25.05.2000 №154/09/2-10 ставок-охолоджувач не має статусу рибогосподарського водного об'єкту.

В силу ст. 1 Водного Кодексу України, водойма-охолоджувач Зміївської ТЕС (озеро Лиман) є водосховищем комплексного призначення, оскільки відповідно до Паспорту використовується для двох і більше цілей.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності ТОВ "САНПОІНТ УКРАЇНА" є, зокрема, 03.22 -Прісноводне рибництво (аквакультура) (основний); 03.12- Прісноводне рибальство; 10.20 -Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків; 46.38 -Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 96.04- Діяльність із забезпечення фізичного комфорту; 46.90- Неспеціалізована оптова торгівля.

Також відповідачем отримано режим рибогосподарської експлуатації цього водного об'єкта та дозволи на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) з метою вилову водних живих ресурсів. Державним комітетом рибного господарства України 17.12.2018 відповідачу затверджено режим рибогосподарської експлуатації (спеціальне товарне рибне господарство) водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС (озеро Лиман).

Управлінням Державного агентства рибного господарства у Харківській області надано дозвіл відповідачу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), а саме у водоймі-охолоджувачі Зміївської ТЕС (озеро Лиман), вид спеціального використання промислове рибальство.

Фактичне використання відповідачем водойми-охолоджувача Зміївської TЕС (озеро Лиман) підтверджується підсумковими актами про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів за 2020-2024 роки, звітами ТОВ "САНПОІНТ УКРАЇНА" про обсяги вилову водних біоресурсів та любительському рибальству за 2020-2024 роки.

Безпосередньо у водоймі-охолоджувачі Зміївської ТЕС (озеро Лиман) перебувають 3 садкові лінії, які займають акваторію водойми площею приблизно 3,9 га та належать ТОВ "САНПОІНТ УКРАЇНА" на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу № 294 від 15.11.2018, що на думку прокурора, підтверджує використання ТОВ "САНПОІНТ УКРАЇНА" водного об'єкта і земельної ділянки водного фонду для проведення рибогосподарської діяльності на цьому водному об'єкті.

Фактичне використання відповідачем водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС підтверджується підсумковими актами про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів за 2020-2024 роки та звітами про обсяги вилову водних біоресурсів за 2020-2024 роки, що, на думку прокурора, підтверджує використання водного об'єкта і земельної ділянки водного фонду для проведення рибогосподарської діяльності на цьому водному об'єкті.

З посиланням на практику Верховного Суду у постановах від 22.11.2018 по справі 806/499/15, від 16.05.2019 у справі № 806/3184/18, від 19.11.2019 у справі № 806/1350/15, від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, від 16.06.2021 у справі № 912/1941/20, від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16, від 22.05.2024 у справі № 922/2718/23 та № 922/3463/23, прокурор вважає, що режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта не є та не може бути правовстановлюючим документом, яким надається право користування водними об'єктами чи землями водного фонду, та не визначає правових підстав для користування водним об'єктом.

На підставі викладеного, прокурор стверджує, що у порушення вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України водойма-охолоджувач Зміївської ТЕС (озеро Лиман) використовується відповідачем в комерційних цілях з метою ведення рибогосподарської діяльності без будь-яких сплат орендної плати та інших платежів за використання водного об'єкту та землі, без правовстановлюючих документів, а отримані підприємством дозвільні документи не дають підстав для використання земельної ділянки водного фонду, оскільки згідно водогосподарського паспорта водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС (п. 1.9) та листа Міністерства екології та природних ресурсів України від 25.05.2000 № 154/09/2-10 водосховище має статус технічної водойми для охолодження циркуляційних вод котлоагрегатів ТЕС та не має статусу рибогосподарського водного об'єкту, що взагалі виключає можливість використання зазначеного водного об'єкту з метою риборозведення.

Здійснюючи апеляційний перегляд, колегія суддів керується таким.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов у цій справі прокурором подано в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Однак, дослідивши матеріали справи, та зважаючи на зміст правовідносин, з яких виник спір у даній справі, а також, беручі до уваги предмет та підстави позову прокурора, колегія суддів вважає, що прокурором не доведено наявності у вказаних суб'єктів порушеного права або легітимного інтересу, який підлягає захисту, оскільки позов подано проти інтересів уповноваженої особи (законного володільця, який має захист навіть від власника) та в інтересах осіб, які не мають правомочностей володіння та використання.

Так, статтею 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Отже постійний землекористувач наділений усіма повноваженнями власника щодо відповідної земельної ділянки, окрім повноваження розпоряджатися нею.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно зі статтею 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди; д) користуватися іншими правами, передбаченими законом або договором.

Як свідчать матеріали справи, згідно з Державним актом на право користування на землю № 045850 від 1993 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право користування землею за №161, Зміївській ДРЕС, правонаступником якої є ПАТ “Центренерго», надано у безстрокове і безоплатне користування 2403,71 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для здійснення господарської діяльності.

Згідно з даними Паспорту, водойма-охолоджувач належить ПАТ “Центренерго» та входить до складу його структурного підрозділу Зміївської ТЕС, а також є технічним засобом в технологічному ланцюзі отримання електроенергії та джерелом водопостачання вторинних водокористувачів за умови дотримання ними лімітів споживання води та недопущення погіршення її якості. Водойма-охолоджувач розташована у Зміївському районі Харківської області на другій лівобережній терасі р. Сів. Донець. На сьогоднішній день площа акваторії водойми-охолоджувача при нормальному підпірному рівні входить до складу земель Зміївської ТЕС і використовується на основі Державного акту 1993 року № 161 (п.п. 1.1, 1.2., 1.4. Паспорту).

Отже, виникнення у ПАТ “Центренерго» на підставі Державного акту на право користування землею № 045850 від 1993 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за №161, права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2 403,71 га, означає наявність у ПАТ "Центренерго" безстрокового права користування земельною ділянкою під водоймою-охолоджувачем, тобто ПАТ "Центренерго" безсстроково наділене державою правом володіння та користування такою земельною ділянкою..

Відтак держава як власник земельної ділянки під спірним водним об'єктом, передала зазначену земельну ділянку ПАТ “Центренерго» у постійно користування, що озеначає передання частини правомочностей власника, а саме: усі правомочності, в тому числі правомочності володіти та користуватися вказаною земельною ділянкою, залишивши за собою лише правомочність щодо розпорядження цією земельною ділянкою.

Таким чином, позов не захищає жодного права або законного інтересу, оскільки в позові не йдеться про порушення, пов'язані із позбавленням права власності, а усі інші правомочності позивачам не належать.

Позов у даній справі є позовом про зобов'язання ТОВ "Санпоінт Україна" звільнити водний об'єкт - водойму-охолоджувач Зміївської ТЕС та земельну ділянку під цим об'єктом, тобто позовом про усунення відповідачем перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей щодо володіння та користування земельною ділянкою та розташованим на ній водним об'єктом.

Зважаючи на наведене, колегія суддів звертає увагу учасників спору на те, що позов про усунення перешкод у володінні та користуванні землею поданий прокурором в інтересах осіб, які таких правомочностей не мають і мати не можуть, оскільки ці правомочності належать ПАТ “Центренерго».

Більше того, позов поданий всупереч інтересам законного володаря і користувача землі, оскільки законний володар і користувач землі (ПАТ “Центренерго») на протязі усього вирішення спору як у письмових поясненнях, так і усно заперечував проти задоволення позову.

Відповідно до ст. 396 ЦК законний володар має захист навіть від власника.

Таким чином, поданий прокурором позов порушує базові приписи цивільного закону, оскільки поданий в інтересах осіб, які не мають ані порушеного права, ані легітимного інтересу, і поданий всупереч правам законного володаря, який має гарантований законом захист навіть від власника.

В аспекті викладеного колегія суддів підкреслює, що обставини даного спору свідчать про існування декілька самостійних підстав, які унеможливлюють задоволення позову, кожна з яких є достатньою для здійснення висновку про відмову у позові.

Нижче викладені наступні самостійні обставини відмови у задоволенні позову.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги позову по суті є вимогами про заперечення, скасування права мирного володіння майном.

Зокрема, 15.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “САНПОІНТ УКРАЇНА» (Покупець) та Фондом державного майна України (Продавець) було укладено договір № 294 купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - цілісного майнового комплексу колишнього Лиманського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, за адресою: 63460, Харківська область, Зміївський район, смт Слобожанське, Балаклійське шосе, 48, за результатами електронного аукціону із зниженням стартової ціни UA-PS-2018-09-13-000024-3 (далі - договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу).

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, Продавець зобов'язаний передати у власність Покупцю об'єкт малої приватизації єдиного майнового комплексу Лиманського державного виробничого сільськогосподарського-рибоводного підприємства, розташованого за адресою: 63460, Харківська область, Зміївський район, смт Слобожанське, Балаклійське шосе, 48, за результатами електронного аукціону із зниженням стартової ціни № UA-PS-2018-09-13-000024-3, який відбувся 16 жовтня 2018 року (далі - Об'єкт приватизації), а Покупець зобов'язаний прийняти Об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу та виконати визначені в Договорі умови. У відповідності до Закону України “Про приватизацію державного та комунального майна» під єдиним майновим комплексом Лиманського державного виробничого сільськогосподарського-рибоводного підприємства, що розташоване за адресою: 63460, Харківська область, Зміївський район, смт Слобожанське, Балаклійське шосе, 48, мається на увазі всі види майна, призначені для діяльності підприємства, будівництва, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, майнові права та право на земельні ділянки.

Згідно з п. 1.2. договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, об'єкт приватизації включає в себе активи та пасиви згідно зі зведеним актом інвентаризації № 98 станом на 31.05.2018, затвердженим Фондом державного майна України 11.07.2018.

Відповідно до Розділу 4 договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу “Правонаступництво власників», покупець, який придбав Об'єкт приватизації, є правонаступником його майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) та зобов'язань відповідно до умов Договору та законодавства України. Покупець має право на здійснення господарської діяльності, на проведення якої законодавством вимагається ліцензія, у відповідності до Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності», а також у відповідності до ст. 4-1 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Покупець має право провадити діяльність на підставі документів дозвільного характеру, виданих Лиманському державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству, у межах строку їх дії до оформлення документів дозвільного характеру на покупця єдиного майнового комплексу Лиманського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, що розташоване за адресою: 63460, Харківська область, Зміївський район, смт Слобожанське, Балаклійське шосе, 48, у тому числі дозволу на спеціальне водокористування № 467/ХР/49д-18 від 24.09.2018р., режим рибогосподарської експлуатації, інших дозволів, висновків, рішень, погоджень, свідоцтв.

Додатком до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу є Перелік нерухомого майна, що входить до складу Об'єкту приватизації.

За Актом №141 приймання-передачі об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу колишнього Лиманського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства від 17.12.2018 Продавець передав, а Покупець прийняв об'єкт малої приватизації - єдиний майновий комплекс Лиманського державного виробничого сільськогосподарського-рибоводного підприємства, розташованого за адресою: 63460, Харківська область, Зміївський район, смт Слобожанське, Балаклійське шосе, 48.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю “САНПОІНТ УКРАЇНА», що були долучені прокурором до позовної заяви, вбачається наявність даних про юридичні особи, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, а саме дані про Лиманське державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство (код 24339861).

Отже, відповідач є правонаступником Лиманського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства відповідно до договору № 294 від 15.11.2018 (купівлі-продажу об'єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Лиманського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства) та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі, правонаступником щодо майнових прав на здійснення діяльності в умовах Режиму рибогосподарської експлуатації технологічної водойми “Водойма-охолоджувач Зміївської ТЕС».

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція “майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися “правом власності», а відтак і “майном».

Враховуючи практику ЄСПЛ, майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції можуть бути також і «правомірні очікування» / «законні сподівання» вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі (Справа «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 р.).

У постанові від 18 січня 2023 року у справі №580/1300/22 Верховний Суд сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України).

Реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими;

Правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору;

Водночас, верховний Суд зауважив, що відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Отже право користування спірним об'єктом, що використовується відповідачем у господарській діяльності, є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким з моменту отримання Режиму та Дозволів експлуатації вказаним водним об'єктом гарантується статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

А тому, придбавши у держави цілісний майновий комплекс колишнього Лиманського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, який включав майнові права щодо продовження здійснення рибогосподарської діяльності в умовах Режиму рибогосподарської експлуатації технологічної водойми "Водойма - охолоджувач Зміївської ТЕС", отримавши від держави дозвільні документи на здійснення спеціального використання водних біоресурсів на вказаній водоймі, здійснило усі дії, направлені на законне здійснення своєї господарської діяльності та, відповідно, мало правомірні очікування на мирне володіння майном на підставі наданих державою дозвільних документів (Режиму та Дозволів).

Вимоги позову про невизнання, скасування цього права, з очевидністю є такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, в аспекті викладеного колегія суддів звертає увагу на те, що позов прокурора не відповідає принципу пропорційності.

Прокурор у позовній заяві посилається на статті 51 Водного кодексу України, якою передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Отже прокурор стверджує, що водосховища взагалі не можуть бути об'єктом оренди для рибогосподарських потреб, за винятком водосховищ комплексного призначення.

При цьому прокурор вважає законим і легітимним надання відповідачу дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів та режиму рибогосподарської експлуатації цього водного об'єкта, що зафіксовано аудіозаписом судового засідання (відповіді прокурора на запитання колегії суддів в судовому засіданні 28.10.2025).

Дії держави, яка продала відповідачу відповідні права на здійснення рибогосподарської діяльності за відплатним договором купівлі-продажу, надала відповідачу дозвільні документи на здійснення ним відповідного виду діяльності, але водночас вимагає дотримання відповідачем процедури оформлення орендного користування об'єктом, що неможливо через пряму законодавчу заборону, не відповідають принципу пропорційності, оскільки безпідставно позбавляють відповідача права користування майном.

Аналогічних висновків дійшли судді Верховного Суду в окремій думці на постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.04.2025 у справі № 922/1168/23.

Колегія суддів вважає, що міркування окремої думки є резонними і такими, що у повній мірі полягають застосуванню у даному спорі, в силу чого позов не підлягає задоволенню.

Крім того, позов прокурора порушує також і принцип належного урядування.

Так, у рішення ЄСПЛ у Справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) зазначено, що:

- державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права,

- на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси

- принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

- потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

- ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються.

Отже, подання прокурором в інтересах позову про звільнення відповідачем спірного водного об'єкту за наявності у останнього отриманої у державних органів дозвільної документації на певну рибогосподарську діяльність на цьому об'єкті не узгоджується із вищенаведеним принципом.

Як вже зазначалося, правовою підставою функціонування ТОВ «САНПОІНТ УКРАЇНА» як спеціального товарного рибного господарства (СТРГ) є:

- Режим рибогосподарської експлуатації, який погоджений Управлінням Державного агентства рибного господарства у Харківській області 17.12.2018 та Державним агентством рибного господарства України 27.12.2018. Термін дії Режиму до 31.12.2028;

- Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) №03 від 31.01.2019 (промислове рибальство);

- Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) №04 від 31.01.2019 (любительське і спортивне рибальство у водних об'єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову).

У листі Управління Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Харківській області від 06.06.2024 № 1-3-16/714-24 на адвокатський запит адвоката Онопрієнко Л. (копія додана до відзиву на позовну заяву), вказано, що вказані документи видані ТОВ «САНПОІНТ УКРАЇНА» на теперішній час є чинними.

Водночас, прокурором видача відповідачу зазначеної дозвільної документації не оскаржується.

Окрім цього, суд першої інстанції цілком правомірно проаналізував наявні у матеріалах справи регламентуючі документи (Паспорт водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС, Інструкції по експлуатації водоймиохолоджувача Зміївської ТЕС, договір № ВО-1/1996 про спільне використання водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС ім. Г.М. Крижанівського від 11.12.1996, укладений між Зміївською ТЕС ПАТ “ЦЕНТРЕНЕРГО», Регламент сумісної експлуатації ставка-охолоджувача Зміївської ТЕС ПАТ “Центренерго» 2012 року, Регламент сумісної експлуатації ставка-охолоджувача Зміївської ТЕС від 2021, затверджений ТОВ “САНПОІНТ УКРАЇНА» та Зміївською ТЕС як відокремленим підрозділом ПАТ “ЦЕНТРЕНЕРГО» та узгоджений НДІ “Український науководослідний інститут екологічних проблем» тощо) та обгрунтовано виснував, що господарська діяльність відповідача з використання водних біоресурів водоймиохолоджувача Зміївської ТЕС здійснюється відповідачем за погодженням з власником такої водойми - ПАТ “ЦЕНТРЕНЕРГО» та відповідно до норм і правил експлуатації, визначених у технічних проектах, затверджених у встановленому законодавством порядку, як це передбачено ст. 74 ВК України.

Слід зазначити, що Лиманський рибгосп, правонаступником якого є ТОВ «САНПОІНТ УКРАЇНА», був цілеспрямовано створений як рибогосподарське підприємство на базі ставка-охолоджувача Зміївської ТЕС ще у 1967 році задля забезпечення нормальної функціональної роботи електростанції.

Так, діяльність Лиманського рибгоспу на технологічній водоймі «Ставок-охолоджувач Зміївської ТЕС», а відтак наразі і ТОВ «САНПОІНТ УКРАЇНА», була прямо передбачена і унормована положеннями правил експлуатації вказаної водойми, розробленими у відповідності до положень ст. 74 Водного кодексу України, зокрема, але не виключно: Інструкцією з експлуатації ставкаохолоджувача Зміївської ТЕС, Паспортом ставка-охолоджувача Зміївської ТЕС, Загальними принципами регулювання водного режиму ставкаохолоджувача Зміївської ТЕС - а саме, можливість здійснення рибогосподарської діяльності, можливість забору підприємством води зі ставка-охолоджувача у власних потребах в межах встановлених лімітів та за умовами отриманих дозволів на спеціальне водокористування, та повернення такої раніше забраної води.

Прокурор у позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну предмета позову вх.№16882 від 21.07.2025), просив суд відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" звільнити водний об'єкт - водойму-охолоджувач Зміївської ТЕС (озеро Лиман) загальною площею 1266 га, розташовану у Чугуївському районі Харківської області та земельну ділянку під ним та повернути їх у відання держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956, вул. Сумська, 64, м. Харків, 61002).

Звертає на себе увагу не тільки той факт, що прокурор не визначив власника спірного майна (у позові прокурора зазначені два позивачі, кожен з яких вважає себе власником спірної землі), а й той факт, що власник, ким би він не був, не виконав свого обов'язку, передбаченого конституційним принципом «власність зобов'язує» і не оформив спірну земельну ділянку.

Колегії суддів очевидно, що юридичне існування земельної ділянки починається з моменту визначення її меж на місцевості. У даному спорі межі земельної ділянки невідомі, тому прокурором позовна вимога викладена як повне видалення відповідача з водойми, незалежно від виду діяльності відповідача.

Ця обставина, на переконання колегії суддів, має суттєве значення для вирішення спору.

Так, вимога про беззастережне видалення відповідача з водойми без зазначення про те, яким видом діяльності не можна займатись, означає повну заборону на проведення відповідачем будь-якої діяльності на цій водоймі - як вже дозволеної державою, так і такої, яка взагалі не вимагає жодних дозволів (відновлення біологічного стану водойми, його очищення, рекреаційне використання тощо).

Враховуючи необмежений перелік видів господарського використання водойми, вимоги позову по суті є абсолютною забороною на проведення відповідачем усіх видів діяльності без винятку.

Очевидно, що в правовій державі використання земельного спору для накладення абсолютної заборони на ведення господарської діяльності є неприпустимим, а такий спосіб захисту не має права на існування, зокрема, з огляду на порушення принципу належного урядування.

Також в цьому аспекті колегія суддів звертає увагу на невідповідність позову принципам розумності, добросовісності і справедливості.

Так, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (див. пункт 220 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 (провадження № 12-24гс23)).

Отже, враховуючи вищезазначені принципи, подання позову, який повністю позбавляє відповідача можливості здійснювати усі види діяльності, в тому числі такої, дозвол на яку виданий державою і є чинним, є порушенням базових принципів цивільного законодавства.

Очевидно, що такий позов не підлягає задоволенню.

Зважаючи на усе вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо додаткового рішення колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ч.1, 2 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу, що понесені (будуть понесені) ТОВ "САНПОІНТ УКРАЇНА" у Господарському суді Харківської області при розгляді цієї справи складає:

- 28000,00 грн - сума вже понесених та сплачених відповідачем витрат на послуги з надання правничої допомоги на користь АДВОКАТСЬКЕ БЮРО "ОРІЩЕНКО", що включають ознайомлення з матеріалами справи, складання та подання клопотання про зупинення провадження у справі (копія рахунку на оплату, акту наданих послуг та платіжної інструкції додаються);

- 15000,00 грн - сума судових витрат, які відповідач поніс на сплату послуг з надання правничої допомоги, що включає аналіз постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.04.2025 по справі № 922/1168/23 та іншої судової практики зі спірних правовідносин;

- 40000,00 грн - сума судових витрат, які відповідач поніс на сплату послуг з надання правничої допомоги, що включає підготовку та подання відзиву на позовну заяву;

- 10000,00 грн - орієнтовна сума судових витрат, які відповідач очікує понести на сплату послуг з надання правничої допомоги, що включає підготовку та подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву;

- 10000,00 грн - орієнтовна сума судових витрат, які відповідач очікує понести на сплату послуг з надання правничої допомоги, що включає підготовку та подання пояснень та процесуальних документів по справі;

- судові витрати, які відповідач очікує понести на сплату послуг з надання правничої допомоги, що включатиме участь у підготовчих судових засіданнях по справі вартістю 3000,00 грн за одне судове засідання та участь у судових засіданнях по суті вартістю 5000,00 грн за одне судове засідання.

Також, відповідач у відзиві зазначив, що вказаний розмір судових витрат не є остаточним та може бути змінений залежно від обсягу правничої допомоги, необхідної для розгляду справи, а також вказано, що докази понесення усіх судових витрат будуть надані до суду в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

До закінчення судових дебатів у справі представник відповідача також заявляла про понесення відповідачем витрат на правничу допомогу адвоката у орієнтовному розмірі 118 000,00 грн (без урахування судового засідання 18.08.2025).

22.08.2025, у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк, через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх.№19374), в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 922/3407/24 про стягнення з позивача на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "САНПОІНТ УКРАЇНА" (код 42464341) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 123 000,00 грн, відповідно до наданих до заяви доказів.

29.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача-1 надійшло клопотання (вх.№19852) про зменшення розміру витрат на правничу допомогу зі 123 000,00 грн до 1 000,00 грн, наполягаючи на тому, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, несправедливим та належним чином перед судом не обґрунтованим, що суперечить принципу розумності розподілу судових витрат та їх адекватності.

Згідно з ч. 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом п. 1 ч. 2 статті 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30.08.2023 у справі № 911/3586/21 викладено висновок про те, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Із наданих позивачем доказів вбачається таке.

22.08.2023 між Адвокатським Бюро "Оріщенко" (Адвокатське Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" (Клієнт) укладено договір N2208/1 про консультування та надання правової допомоги (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору КЛІЄНТ доручив, а АДВОКАТСЬКЕ БЮРО прийняло доручення щодо надання усіх видів правової допомоги, передбаченої Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при здійсненні представництва інтересів КЛІЄНТА в судах всіх інстанцій з усіма процесуальними правами, передбаченими для сторін нормами цивільного, господарського, адміністративного судочинства, також щодо представництва в будь-яких державних та недержавних органах, установах, органах місцевого самоврядування, підприємствах та організаціях будь-якої форми власності, в тому числі правоохоронних органах, серед іншого Національної поліції України, органах прокуратури, СБУ, НАБУ, ДБР, БЕБ України, органах Державної виконавчої служби, Державної податкової служби, Державної митної служби тощо, а також надання інших юридичних послуг.

За умовами п. 3.1. договору відповідно до умов Договору АДВОКАТСЬКЕ БЮРО надає КЛІЄНТУ наступні, але не виключно, послуги:

3.1.1. Представляти інтереси КЛІЄНТА у адміністративних, цивільних, господарських справах та кримінальних провадженнях, в яких він є стороною (учасником), а саме: позивачем, відповідачем, третьою особою, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, потерпілим, свідком, власником майна, підозрюваним, обвинуваченим, підсудним або засудженим, зацікавленою особою, заявником тощо.

3.1.2. Надавати консультаційні послуги (усні та письмові) з правових питань.

3.1.3. Складати позовні заяви, а також інші документи, пов'язані з досягненням поставлених перед АДВОКАТСЬКИМ БЮРО завдань.

3.1.4. Супроводжувати справи в судах всіх інстанцій.

3.1.5. Представляти інтереси КЛІЄНТА в державних та правоохоронних органах, у тому числі під час проведення перевірок, слідчих дій тощо.

Згідно з п. 4.1. договору за надання юридичних послуг за вказаним Договором КЛІЄНТ зобов'язується виплачувати АДВОКАТСЬКОМУ БЮРО гонорар, що окремо узгоджується щодо кожного окремого завдання/дорученої судової або іншої справи КЛІЄНТА в рамках цього Договору.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Пунктом. 7.1. договору передбачено, що договір укладений на один рік до "22" серпня 2025 року, але не раніше закінчення розгляду доручених справ по суті, у тому числі в суді, винесення остаточного рішення, що вступило в законну силу та вирішення питання щодо виконання судового рішення.

У п. 8 додаткової угоди № 7 від 30.09.2024 (додана до заяви) передбачено наступне: "Сторони погодили, що договір №2208/1 про консультування та надання правової допомоги від 22.08.2023 року є чинним та продовжує строк до закінчення розгляду дорученої справи та виконання судового рішення у справі".

П. 1.2. договору передбачено, що умови здійснення АДВОКАТСЬКИМ БЮРО представництва або захисту КЛІЄНТА в межах конкретної судової справи або іншого доручення КЛІЄНТА визначаються Сторонами в окремих додаткових угодах до цього договору.

Додатковою угодою № 7 від 30.09.2024 до договору сторонами було погоджено, що в рамках договору №2208/1 про консультування та надання правової допомоги від 22.08.2023, АДВОКАТСЬКИМ БЮРО будуть також надаватись юридичні послуги, пов'язані з розглядом Господарським судом Харківської області справи № 922/3407/24 за позовом заступника керівника Харківської обласної прокуратури, який звернувся в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНПОІНТ УКРАЇНА" про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "САНПОІНТ УКРАЇНА" звільнити водний об'єкт водойму-охолоджувач Зміївської ТЕС (озеро Лиман) загальною площею 1266 га, розташовану у Чугуївському районі Харківської області та земельну ділянку під ним та повернути їх у відання держави, в усіх можливих інстанціях розгляду справи.

Пунктом 2 вказаної додаткової угоди передбачено, що у перелік послуг, що надаватимуться в рамках цієї додаткової умови в суді першої інстанції, входитимуть такі послуги такою вартістю:

- 28000,00 грн - ознайомлення з матеріалами справи, складання та подання клопотання про зупинення провадження у справі;

- 40000,00 грн - підготовка та подання відзиву на позовну заяву;

- 10000,00 грн - підготовка та подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву;

- 10000,00 грн - підготовка та подання пояснень та процесуальних документів по справі;

- участь у підготовчих судових засіданнях по справі - 3000,00 грн за одне судове засідання;

- участь у судових засіданнях по суті - 5000,00 грн за одне судове засідання.

У п. 4 вказаної додаткової угоди до договору сторони погодили оплату вартості вказаних у п. 2 цієї угоди юридичних послуг (гонорар) в суді першої інстанції незалежно від кількості годин витраченого робочого часу АДВОКАТСЬКИМ БЮРО на надання тієї чи іншої послуги та незалежно від результату розгляду справи.

Крім того, додатковою угодою № 8 від 03.06.2025 сторони погодили, що в рамках договору №2208/1 про консультування та надання правової допомоги від 22.08.2023, АДВОКАТСЬКИМ БЮРО будуть надаватися такі додаткові юридичні послуги, пов'язані з розглядом Господарським судом Харківської області справи № 922/3407/24, такою вартістю:

- 15000,00 - аналіз постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.04.2025 по справі № 922/1168/23 та іншої судової практики зі спірних правовідносин.

Отже надання професійної правничої допомоги безпосередньо у справі № 922/3407/24 визначено умовами додаткової угоди № 7 від 30.09.2024, № 8 від 03.06.2025, які укладені до вказаного договору.

Ураховуючи те, що рішення у цій справі не вступило в законну силу та не вирішено питання щодо виконання судового рішення у справі, вказаний договір згідно положень п. 7.1. є чинним. Отже, твердження прокурора у клопотанні від 29.08.2025 про те, що договір припинив свою дію 22.08.2024, є необгрунтованими та спростованими матеріалами справи.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Виходячи з умов Договору про надання юридичних послуг та Додаткової умови, сторони погодили умови, які передбачають як погодинну оплату певних юридичних послуг, так і фіксований розмір окремих юридичних послуг.

Відповідно до Деталізованого звіту щодо наданих юридичних послуг за договором №2208/1 про консультування та надання правової допомоги від 22.08.2023, додатковою угодою № 7 від 30.09.2024 та додатковою угодою № 8 від 03.06.2025 до договору, КЛІЄНТУ були надані наступні послуги такою вартістю:

- 28000,00 грн - ознайомлення з матеріалами справи; складання та подання клопотання про зупинення провадження у справі;

- 15000,00 грн - аналіз постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.04.2025 по справі № 922/1168/23 та іншої судової практики зі спірних правовідносин; Підготовка та подання клопотання про поновлення провадження у справі; підготовка та подання клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору;

- 40000,00 грн - підготовка та подання відзиву на позовну заяву;

- 10000,00 грн - підготовка та подання пояснень та процесуальних документів по справі, а саме: підготовка та подання клопотання про надання доказів направлення документів третім особам; підготовка та подання письмових пояснень; Підготовка та подання письмових пояснень щодо наданих прокурором доказів; підготовка та подання письмових пояснень після прийняття судом клопотання прокурора про зміну позовних вимог;

- 15000,00 грн - участь у підготовчих судових засіданнях (3000,00 грн за одне судове засідання);

- 15000,00 грн - участь у судових засіданнях по суті (5000,00 грн за одне судове засідання).

Отже, загальна вартість наданих юридичних послуг, що підлягають оплаті, складає 123 000,00 грн.

Актом надання послуг №69 від 25.11.2024 за договором сторонами зафіксовано обсяг наданих АДВОКАТСЬКИМ БЮРО "ОРІЩЕНКО" ТОВ "САНПОІНТ УКРАЇНА" юридичних послуг з представництва у справі №922/3407/24 у господарському суді Харківської області у розмірі 28 000,00 грн.

25.11.2024 АДВОКАТСЬКИМ БЮРО "ОРІЩЕНКО" було виставлено рахунок на оплату №68 про сплату юридичних послуг з представництва у справі №922/3407/24 на суму 28 000,00 грн, який був оплачений відповідачем у повному обсязі платіжною інструкцією від 02.12.2024 № 174.

Актом надання послуг №64 від 11.08.2025 за договором №2208/1 про консультування та надання правової допомоги від 22.08.2023, сторонами був зафіксований обсяг наданих АДВОКАТСЬКИМ БЮРО "ОРІЩЕНКО" ТОВ "САНПОІНТ УКРАЇНА" юридичних послуг з представництва у справі №922/3407/24 у господарському суді Харківської області у розмірі 90 000,00 грн.

11.08.2025 АДВОКАТСЬКИМ БЮРО "ОРІЩЕНКО" був виставлений рахунок на оплату №54 за договором на оплату юридичних послуг з представництва у справі №922/3407/24 на суму 90 000,00 грн, який оплачений відповідачем у повному обсязі платіжною інструкцією від 18.08.2025 № 144.

Актом надання послуг № 65 від 18.08.2025 за договором сторонами був зафіксований обсяг наданих АДВОКАТСЬКИМ БЮРО "ОРІЩЕНКО" ТОВ "САНПОІНТ УКРАЇНА" юридичних послуг з представництва у справі №922/3407/24 у господарському суді Харківської області у розмірі 5 000,00 грн.

18.08.2025 АДВОКАТСЬКИМ БЮРО "ОРІЩЕНКО" було виставлено рахунок на оплату №55 за договором на сплату юридичних послуг з представництва у справі №922/3407/24 на суму 5 000,00 грн, який оплачений відповідачем платіжною інструкцією №149 від 22.08.2025 у розмірі 5 000,00 грн.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що відповідач повністю перерахував на рахунок Адвокатського Бюро "Оріщенко" вартість наданих послуг у цій справі у розмірі 123 000,00 грн.

Як правильно встановив місцевий господарський суд, представництво інтересів ТОВ "САНПОІНТ УКРАЇНА" по справі №922/3407/24 у господарському суді Харківської області здійснювали адвокати АДВОКАТСЬКОГО БЮРО "ОРІЩЕНКО" Оріщенко Наталія Сергіївна та Бардакова Анастасія Олександрівна на підставі договору про консультування та надання правової допомоги №2208/1 від 22.08.2023 та сформованих за цим договором ордерами на надання правничої допомоги, які містяться в матеріалах цієї справи.

Разом з цим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (зокрема - чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.

Дослідивши надані представником відповідача докази понесення відповідачем витрат на професійну правову допомогу у цій справі, місцевий господарський суд цілком обґрунтовано зазначив, що такий окремий вид послуги з правничої допомоги, зазначений в деталізованому звіті, як аналіз судової практики зі спірних правовідносин, нерозривно пов'язана та охоплюється послугою «підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву», а справа № 922/1168/23 не є релевантною (тотожною) справі № 922/3407/24, а тому такий окремий вид послуг з правничої допомоги, зазначений в деталізованому звіті, як аналіз постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.04.2025 по справі № 922/1168/23, також безпідставно виокремлена в окрему послугу.

Крім того колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що вартість юридичних послуг адвоката щодо ознайомлення з матеріалами справи, є завищеною та ці послуги пов'язані здебільшого з підготовкою (складанням) та поданням письмових заяв і клопотань.

З огляду на наведене, враховуючи подання першим позивачем клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням критеріїв розумності та реальності, а також з огляду на важливість обґрунтованості та співмірності заявлених витрат, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 123 000,00 грн є завищеним, не відповідає критерію розумності судових витрат, а тому заяву відповідача слід задовольнити частково, стягнувши витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 86 100 грн, що становить 70% від заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Харківська обласна державна (військова) адміністрація в апеляційній скарзі зазначає, що у вказаній справі із позовною заявою звернувся заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (позивач-1), Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області (позивач-2), відтак, саме на Харківську обласну прокуратуру мають покладатися судові витрати по цій справі, що в тому числі було зафіксовано у винесеному рішенні Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 року в частині покладення витрат зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

Проте колегія суддів не може погодитися із таким твердженням першого позивача, оскільки під час розгляду справи прокурором був змінений предмет позову і фактично заявлені позовні вимоги на користь першого позивача, який повністю підтримав позовні вимоги, а тому відповідно до положень п. 2 ч. 4, ч. 9 ст. 129 ГПК України понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 86 100 грн покладаються на першого позивача.

Також прокурор в апеляційній скарзі стверджує, що відповідачем не доведено співмірності понесених витрат зі складністю справи, витраченим адвокатом часом та їх співмірності у порівнянні із ринковими цінами на послуги адвоката, розумності їх розміру.

Проте колегія суддів вважає такі посилання необґрунтованими, зважаючи на таке.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, прокурором не наведено конкретних доводів та не надано доказів щодо неспівмірнгості наданих відповідачу юридичних послуг у порівнянні із ринковими цінами на послуги адвоката, а також не надано жодних доказів, які б містили певні ринкові цінові показники юридичних послуг.

При цьому слід зазначити, що дана справа за змістом правовідносин, щодо яких виник спір, обсягом та складністю законодавчої бази, яка їх регулює, а також релевантною судовою практикою є нетиповою та достатньо складною справою, водночас, прокурор не навів доводів, у чому полягає неспівмірність понесених витрат зі складністю справи та витраченим адвокатом часом.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, покладення понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 86 100 грн. на першого позивача, та про відмову у задоволенні решти зазначеної заяви (покладення решти суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 36 900,00 грн на відповідача).

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення та додаткове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків місцевого господарського суду, у зв'язку з чим підстави для скасування чи зміни вказаних судових актів відсутні.

З огляду на те, що апеляційні скарги залишаються без задоволення, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за їх подання покладається на скаржників.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської обласної державної (військової) адміністрації (вх.№1958 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2025 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2025 у справі № 922/3407/24 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №1984Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2025 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2025 у справі № 922/3407/24 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2025 у справі № 922/3407/24 залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2025 у справі № 922/3407/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 17.11.2025.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко