04 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/3476/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А. , суддя Стойка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,
представників:
від позивача - Романенко О.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.2148Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.09.2025 (суддя Жигалкін І.П., повний текст складено 29.09.2025) у справі №922/3476/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків,
до Фізичної особи ОСОБА_1 , с.Веселе, Ізюмський район Харківської області,
про стягнення 25 446,14 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.09.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі №922/3476/25 за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (далі - ПрАТ "Харківенергозбут") до Фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення 25 466,14 грн. Постановлено позовну заяву та додані до неї документи повернути заявникові. Роз'яснено ПрАТ "Харківенергозбут", що даний спір має розглядатися судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства за встановленою територіальною підсудністю.
В основу ухвали покладено висновки суду про те, що позовна заява з огляду на склад учасників та характер спірних правовідносин не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства України.
Не погодившись із означеною ухвалою, ПрАТ "Харківенергозбут" 08.10.2025 через підсистему «Електронний суд» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.09.2025 у справі №922/3476/25 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає наступне:
- доводи суду першої інстанції щодо не надання підписаного договору, заяви-приєднання та комерційної пропозиції є безпідставними та необґрунтованими. Ураховуючи, що відповідач фактично спожив електричну енергію та наявна сплата рахунку за спожиту електроенергію, у т.ч. перша сплата в 2019 році (саме як ФОП ОСОБА_1.), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним на умовах договору №62-397 від 01.01.2019. Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ), визначено, що електропостачальник має надати письмовий примірник договору,
підписаний з його боку, лише на вимогу споживача. Від відповідача не надходило будь-яких звернень щодо укладання договору у письмовому вигляді;
- висновок суду першої інстанції про те, що матеріали позовної заяви не містять жодних доказів, які б вказували, що відповідач станом на момент укладання спірного договору (01.01.2019) був суб'єктом господарювання, є безпідставним та необґрунтованим. Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача 28.10.2000 зареєстровано фізичною особою-підприємцем, підприємницька діяльність припинена 27.01.2020. Отже, станом на дату приєднання до договору відповідач здійснював підприємницьку діяльність. Відповідач не звертався до позивача з повідомленням про припинення підприємницької діяльності, а позивач не може самостійно внести зміни до договору щодо відомостей споживача. Постачання електричної енергії за договором здійснюється на магазини, тобто споживання електричної енергії за договором здійснюється відповідачем не для побутових потреб;
- висновки суду про те, що позовна заява не містить доказів боргу відповідача за договором, є безпідставними та необґрунтованими. Усі наявні в матеріалах справи рахунки на сплату та акти приймання-передачі мають данні договору, а саме №62-397 та дату 01.01.2019. До позивача не надходило жодних мотивованих заперечень відносно персоніфікованих даних відповідача, зазначених у первинній документації;
- складені акти приймання - передачі електричної енергії та рахунки на сплату за договором містять усі необхідні реквізити, передбачені вимогами законодавства. Зазначення в актах та рахунках про сплату здійснену фізичною особою підприємцем, при тому, що відповідач здійснив державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, жодним чином не призводить до «дефектності» первинної документації, яка б унеможливлювала ідентифікувати зміст, обсяг господарської операції, підтвердження її дійсності та осіб, відповідальних за її здійснення, у контексті обставин справи щодо здійснення державної реєстрації відповідачем припинення підприємницької діяльності.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2025 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.09.2025 у справі №922/3476/25; встановлено строк по 29.10.2025 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги; призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 04.11.2025 об 11:30год.
Відповідач правом, наданим ст.263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 04.11.2025 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомив. Належне повідомлення останнього про дату, час та місце судового засідання підтверджене матеріалами справи, зокрема рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - ухвали від 13.10.2025.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі №367/4695/20, а також у постановах Верховного Суду від 03.02.2025 у справі №910/8714/18, від 28.08.2025 у справі №904/703/23.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 2 ст.4 ГПК України унормовано, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з п.1 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З аналізу означених положень убачається, що господарському суду підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, сторонами яких є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
26.09.2025 ПрАТ "Харківенергозбут" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1. про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №62-397 від 01.01.2019 у сумі 24 119,91 грн., 3% річних у сумі 334,66 грн. та інфляційних у сумі 1 011,57 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.
За змістом позовної заяви зазначено, що у зв'язку з передачею персональних даних про побутових та малих непобутових споживачів від колишнього постачальника АТ "Харківобленерго", Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №62-397 від 01.01.2019 (далі - Договір) був укладений ПрАТ "Харківенергозбут" із суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 на підставі фактичного споживання електричної енергії та сплати за спожиту електричну енергію.
За твердженнями позивача, станом на 01.06.2025 за відповідачем утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію за період листопад 2024 року, січень 2025 року в сумі разом з ПДВ 20% - 24 119,91 грн. Також позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 12.09.2024 по 31.05.2025 у сумі 334,66 грн. та інфляційні за період з лютого 2025 по травень 2025 у сумі 1 011,57 грн.
Проаналізувавши матеріали позовної заяви, Господарський суд Харківської області виснував, що позивачем не надано жодного обґрунтованого доказу, що Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №62-397 від 01.01.2019 підписувався з відповідачем (фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.); надані позивачем документи (Договір №62-397, заявка-приєднання, комерційна пропозиція) не мають жодного підпису, а ні з боку відповідача, а ні з боку позивача; позивачем не доведено дій відповідача по укладенню цього договору.
Судова колегія не погоджується із висновками суду першої інстанції у зв'язку із наступним.
Через відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі постанови НКРЕКП №505 від 19.06.2018 та єдиним постачальником універсальних послуг на території Харківської області відповідно до положень абз.4 п.13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про ринок електричної енергії", постанови НКРЕКП №1268 від 26.10.2018.
Згідно зі ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Частиною 4 ст.63 означеного Закону унормовано, що договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут" (zbutenergo.kharkov.ua).
Відповідно до абз.5 п.13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії" фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Згідно з п.13 Перехідних положень вищевказаного Закону передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
ПрАТ «Харківенергозбут» за змістом позовної заяви зазначило, що згідно з постановою НКРЕКП №1268 від 26.10.2018 під час здійснення заходів з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії АТ «Харківобленерго» (колишній постачальник) передало ПрАТ «Харківенергозбут» (теперішній постачальник) персональні дані побутових та малих непобутових споживачів. До таких даних входили відомості саме щодо суб'єкта підприємницької діяльності відносно ОСОБА_1. У зв'язку із передачею персональних даних про побутових та малих непобутових споживачів від колишнього постачальника АТ «Харківобленерго», Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №62-397 від 01.01.2019 був укладений ПрАТ «Харківенергозбут» саме із суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 на підставі фактичного споживання електричної енергії та сплат за спожиту електричну енергію.
Судова колегія звертає увагу, що до матеріалів позовної заяви додано, зокрема, дві платіжні інструкції - №@2PL751986 від 03.01.2019 на суму 800,00 грн. (призначення платежу «предоплата за січень 2019 р рах №62397 п-к ФОП ОСОБА_1 та №@2PL587333 від 28.01.2019 на суму 400,00 грн. (призначення платежу «оплата за електроенергію от ФОП ОСОБА_1., НОМЕР_1, договір №62397, 01.2019, ФОП ОСОБА_1.»). Аналізуючи графу " Призначення платежу вказаних платіжних документів судова колегія встановила, що перші оплати за договором №62-397 від 01.01.2019 за січень 2019 року проведені ОСОБА_1 саме як фізичною особою-підприємцем, про що він і вказав в своїх платіжних інструкціях.
У платіжній інструкції №@2PL607267 від 29.09.2024 на суму 7 817,02 грн. у призначенні платежу також вказано «оплата за електропостачання від ФОП ОСОБА_2
Суд апеляційної інстанції враховує пояснення позивача щодо того, що постачання електричної енергії за договором №62-397 від 01.01.2019 здійснюється на магазини, тобто споживання електричної енергії за договором здійснюється відповідачем не для побутових потреб.
Приймаючи до уваги фактичне споживання відповідачем електричної енергії (доказів протилежного матеріали справи не містять) та сплату ОСОБА_1. за спожиту електричну енергію саме як фізичною особою-підприємцем (дві оплати за с ічень 2019 року), судова колегія робить висновок про укладення між ПрАТ «Харківенергозбут» та Фізичною особою-підприємцем НОМЕР_1. Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах договору №62-397 від 01.01.2019. Означене безпідставно не було враховано Господарським судом Харківської області.
Щодо відсутності підпису відповідача на договорі, заяві-приєднання до умов договору, комерційній пропозиції №1 судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
ПрАТ "Харківенергозбут" направило оферту (розміщений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на офіційному сайті підприємства) та надавало відповідачу послуги з постачання електроенергії, а сплата відповідачем вартості спожитої електричної енергії свідчить про прийняття ним оферти.
Відповідності до п.3.1.7 ПРРЕЕ договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача за заявою-приєднання до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, розміщеної на офіційному вебсайті електропостачальника. На вимогу споживача електропостачальник має надати паперовий примірник договору, підписаний з його боку.
Позивач зазначає про те, що від відповідача не надходило будь-яких звернень щодо укладання договору у письмовому вигляді (доказів протилежного матеріали справи не містять).
Помилковими є висновки Господарського суду Харківської області про те, що матеріали позовної заяви не містять жодних доказів, які б вказували, що ФОП НОМЕР_1. станом на момент укладення спірного договору (01.01.2019) був суб'єктом господарювання.
Так, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (додано до матеріалів позовної заяви) ОСОБА_1 зареєстрований як підприємець 28.01.2000 (дата запису 10.12.2005), дата припинення підприємницької діяльності - 27.01.2020. Тобто, станом на дату укладення договору (01.01.2019) ОСОБА_1 мав статус підприємця (доказів протилежного відповідачем не надано). Постачання за об'єктом відповідача здійснювалося не для побутових потреб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 сформувала наступні висновки:
- з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін (п.4.10);
- отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п.4.11) (подібний висновок викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №916/2791/16);
- з огляду на положення ч.1 ст.20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (п.4.12).
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Однією з ознак господарського договору, що дає змогу відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб'єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб'єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, тому і зобов'язання, що з нього виникають, є господарськими. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2025 у справі №126/506/22.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 у справі №127/23144/18 дійшла висновку, що за змістом ст.ст.51, 52, 598 - 609 ЦК України, ст.ст.202 - 208 ГК України, ст.46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності), її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею, як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.
З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №342/1333/17, від 14.02.2023 у справі №591/1068/22.
Правовідносини у справі №922/3476/25 виникли з господарського договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №62-397, який був укладений між ПрАТ "Харківенергозбут" та ФОП ОСОБА_1. Спірна заборгованість, про стягнення якої заявлено позов, стосується вказаних правовідносин. Іншого судом апеляційної інстанції не встановлено (наявності іншого правочину, укладеного зі споживачем, як з фізичною особою, відсутності господарського договору тощо).
Отже, спірні правовідносини виникли у зв'язку зі здійсненням сторонами господарської діяльності (укладено господарський договір), суб'єктний склад сторін правочину - юридична особа та фізична особа-підприємець. Тобто, за своїм змістом (предметною юрисдикцією) правовідносини мають господарський характер, а тому спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Схожі висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 16.01.2024 у справі №914/1362/23.
Господарський суд Харківської області неправильно встановив обставини справи щодо правочину, який уклали сторони, та їх правового статусу на момент його укладення, дійшов помилкового висновку про характер (зміст) спірних правовідносин, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку стосовно непідсудності цієї справи господарському суду.
Суд першої інстанції за змістом оскаржуваної ували зазначив про те, що позивачем не наведеного жодного обґрунтованого доказу, що відповідач, саме як фізична особа-підприємець, після припинення своєї діяльності у 2020 році продовжував здійснювати підприємницьку діяльність та споживати електричну енергію до своїх об'єктів (магазини).
Разом з тим, припинення відповідачем своєї підприємницької діяльності, не може свідчити про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки на час виникнення спірних правовідносин відповідач мав статус фізичної особи - підприємця і позбавлення такого статусу не позбавляє його набутих ним раніше цивільних прав і обов'язків, зокрема обов'язку проводити оплату вартості отриманих послуг з постачання електричної енергії. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.02.2025 у справі №126/506/22.
Колегія суддів звертає увагу, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №62-397 від 01.01.2019 укладено ОСОБА_1. саме як фізичною особою-підприємцем і, як зазначає позивач, відповідач є споживачем послуг з постачання електричної енергії по об'єктам, які є магазинами (доказів протилежного матеріали справи не містять).
Тому, враховуючи підстави пред'явленого позову, наявність у відповідача на час укладення правочину статусу фізичної особи-підприємця, колегія суддів дійшла висновку, що спір між сторонами у цій справі за своїм змістом є господарським.
У розглядуваному випадку визначення ПрАТ "Харківенергозбут" відповідача стороною процесу саме як фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця, відповідає статусу НОМЕР_1. станом на дату звернення з позовом до суду.
Висновки місцевого господарського суду про те, що позивачем не надано жодного обґрунтованого доказу наявності у відповідача заборгованості за період листопад 2024 року, січень 2025 року станом на 01.06.2025 за спожиту електроенергію за Договором №62-397 від 01.01.2019, є передчасними. Питання наявності/відсутності заборгованості має вирішуватися під час розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі.
Східний апеляційний господарський суд, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах наведених в апеляційній скарзі доводів, вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням ст.4, п.1 ч.1 ст.20, ст.45 ГПК України, що є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.
Отже, доводи апелянта знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали, у зв'язку із чим апеляційна скарга ПрАТ "Харківенергозбут" підлягає задоволенню.
Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК України).
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 271, 273, 275, 280, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу позивача задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.09.2025 у справі №922/3476/25 скасувати.
Справу №922/3476/25 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 14.11.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.В. Стойка