03 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/3775/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Попков Д.О.
за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О.
та представників учасників справи:
від позивача -Ногіна О.М.- прокурор;
від відповідачів 1,2 - Василенко І.Ю. - представник;
від відповідачів 3, 4 - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2025 у справі №922/3775/21
за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області, м. Харків
до відповідача 1: Харківської міської ради, м. Харків,
відповідача 2: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,
відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентестейт", м. Харків,
відповідача 4: фізичної особи-підприємця Хлистуна Сергія Анатолійовича, м. Харків
про скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення майна
У вересні 2021 року Керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (далі - Прокурор, Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Харківської міської ради (далі- Відповідач 1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі- Відповідач 2), Фізичної особи- підприємця Хлистуна Сергія Анатолійовича(далі- Відповідач 3), Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентестейт» (далі- Відповідач 4) про:
- визнання незаконним та скасувати п. 42 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 року №1008/18;
- визнання недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.08.2018 року №5624-В-С, укладений між Відповідачем 2 та Відповідачем 4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків 3013511451), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за №215, з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно.
- витребування у Відповідача 3на користь територіальної громади міста Харкова нежитлові приміщення підвалу №121а-1, 121а-2, загальною площею 48,1 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, пр. Науки, 12, літ. «В-5».
Крім того, Прокурор просив суд визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду та поновити його.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.09.2024 року у справі № 922/3775/21 у позові відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 року апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2024 року у справі №922/3775/21 залишено без задоволення, рішення господарського суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2025 року у справі № 922/3775/21:
- касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково;
- постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 року та рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2024 року у справі № 922/3775/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту додатку до рішення залишено без змін;
- зазначені судові рішення першої та апеляційної інстанцій змінено в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.08.2018 № 5624-В-СБ, з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно, з викладенням їх мотивувальних частин в редакції постанови суду касаційної інстанції із залишенням без змін резолютивних частин щодо цих вимог;
- в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування нерухомого майна судові рішення скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.08.2025 у справі №922/3775/21 (з урахуванням заяви про виправлення описки від 15.08.2025) позов задоволено:
-витребувано у Відповідача 3 на користь територіальної громади міста Харкова нежитлові приміщення підвалу № 121а-1, 121а-2, загальною площею 48,1 кв. м, розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, просп. Науки, 12, літ. «В-5»;
-стягнуто з Відповідача 1 на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 567,50 грн. за подання позовної заяви, 681,00 грн. за подання апеляційної скарги, 908,00 грн. за подання касаційної скарги;
-стягнуто з Відповідача 2 на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 567,50 грн. за подання позовної заяви, 681,00 грн. за подання апеляційної скарги, 908,00 грн. за подання касаційної скарги;
-стягнуто з Відповідача 3 на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 567,50 грн. за подання позовної заяви, 681,00 грн. за подання апеляційної скарги, 908,00 грн. за подання касаційної скарги;
-стягнуто з Відповідача 4 на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 567,50 грн. за подання позовної заяви, 681,00 грн. за подання апеляційної скарги, 908,00 грн. за подання касаційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Харківська міська рада звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області 13.08.2025 по справі №922/3775/21 в частині витребування у Відповідача 3 на користь територіальної громади міста Харкова спірних нежитлових приміщень та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Відповідач-1 вважає, що рішення у справі прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування всіх обставин справи.
Зокрема, апелянт наполягав на наступному:
- строк позовної давності по спірним правовідносинам складає три місяці та був пропущений Прокурором при зверненні до суду, а початок перебігу позовної давності для позову про витребування майна пов'язується з фактом вибуття спірного майна з комунальної власності, тобто з часом прийняття оскаржуваного рішення ради, що залишилося поза увагою суду першої інстанції;
- Прокурором не наведено жодних доказів та обставин, які б свідчили про недобросовісність набуття у власність Відповідача 3 спірного майна, що свідчить про незаконне втручання у право власності.
-Прокурором не дотримано вимог ЗУ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», який набрав чинності 09.04.2025, щодо необхідності справедливої компенсації.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 року у справі №922/3775/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 1 на означене судове рішення, а ухвалою від 03.10.2025року розгляд справи призначено на 03.11.2025 о 11:30.
Відзивів на апеляційну скаргу Відповідача 1 в межах визначеного судом строку від учасників справи не надходило.
У судовому засідання 03.11.2025р представник Відповідачів 1 та 2 підтримував доводи заявленої апеляційної скарги, рішення суду просив скасувати, у задоволенні позовних вимог в частині витребування майна -відмовити.
Прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Прокурором, у судовому засіданні 03.11.2025 надано письмові пояснення по суті заявленої апеляційної скарги, які не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки їх подання на стадії апеляційного перегляду, вимогами ГПК України не передбачено.
Інші учасники справи не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, отже судова колегія прийшла до висновку про можливість розгляду справи у її відсутності, оскільки вони не скористались правом участі в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
- укладення 26.10.2017 року між Відповідачем 2 та Відповідачем 4 Договору оренди нежитлових приміщень № 4185, за умовами якого Відповідач 2 передав в строкове платне користування Відповідачу 4 нежитлові приміщення підвалу № 121а-1, 121а-2 загальною площею 48,1 кв.м, розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, пр.-т. Науки, буд. 12, літ. «В-5», що належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова строком до 26.09.2020 року, право на оренду якого отримано Відповідачем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 25.10.2017 року № 698 «Про передачу в оренду нежитлових приміщень», а право комунальної власності на нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1332694263101;
- звернення 20.11.2017 року Відповідача 4 до Відповідача 2 з листом (вх. № 17373) про надання дозволу на приватизацію нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, просп. Науки, 12, літ. «В-5» загальною площею 48,1 кв. м;
- проведення на підставі рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1008/18 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу Хлистуном С. А спірного майна;
- звернення 22.02.2018 Відповідача 3 до Відповідача 2 з заявою № 3579 про приватизацію орендованого майна;
- направлення 28.02.2018 Відповідачем 2 на підставі поданої заяви листа № 2572 суб'єкту оціночної діяльності ФОП Буйницькому М.В. з пропозицією провести оцінку майна з метою визначення вартості об'єкта для приватизації шляхом викупу;
- складення суб'єктом оціночної діяльності ФОП Буйницьким М.В. звіту про оцінку, відповідно до якого вартість зазначеного майна станом на 28.02.2018 склала 123 700,00 грн. без ПДВ.;
-укладення 16.08.2018 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 4 Договору купівлі-продажу № 5624-В-С нежитлових приміщень підвалу № 121а-1, № 121а-2 в житловому будинку літ. «В-5», загальною площею 48,1 кв. м, розташовані за адресою: м. Харків, просп. Науки, буд. 12, відповідно до якого Відповідач 4 приватизував шляхом викупу орендовані ним за договором оренди від 26.10.2017 року № 4185 нежитлові приміщення;
- перехід права власності на спірне майно від Відповідача 3 Відповідачу 4 на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капталу б/н від 10.04.2019 року;
-реєстрація 12.04.2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис № 46441767 про державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно за Відповідачем 4 (Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентестейт»).
Прокурор вважав, що внаслідок протиправних дій Відповідачів через незаконно обраний спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем зазначених вище нежитлових приміщень, майно протиправно вибуло з територіальної власності м. Харкова, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2025 року у справі № 922/3775/21, скасовуючи попередні рішення суду та направляючи справу на новий розгляд справу в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування нерухомого майна та залишаючи в силі рішення в частині відмови про визнання недійсним пункту додатку до рішення та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.08.2018 № 5624-В-СБ за мотивами обрання Прокурором неефективного способу захисту права територіальної громади міста Харкова Прокурором, суд касаційної інстанції погодився з обґрунтованістю висновків судів про незаконність пункту 42 додатку до рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18, що обумовлено відсутністю передбачених пунктом 1 частини першої статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» умов здійснення приватизації шляхом викупу.
Верховний суд зазначив, що оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендарем - ФОП Хлистуном С. А. здійснювалися будь-які поліпшення орендованих ним приміщень за договором оренди від 26.10.2017, такий висновок судів відповідає правовій позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20.
Суд касаційної інстанції вважав обґрунтованими висновки судів, що оскільки договір купівлі-продажу від 16.08.2018 № 5624-В-С укладений на виконання рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18, яке прийнято з порушенням спеціального законодавства щодо приватизації нежитлових приміщень, тому зміст цього договору є таким, що суперечить статтям 1, 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», статтям 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», це свідчить про його недійсність.
Разом з тим, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки позовні вимоги Прокурора спрямовані на захист права власності територіальної громади на нерухоме майно, речове право на яке на час звернення з позовом та вирішення спору зареєстровано за ТОВ «Рентестейт» на підставі акта прийому-передачі нерухомого майна б/н від 10.04.2019 до статутного капіталу, тому позовна вимога Прокурора про витребування майна є віндикаційним позовом, що, в свою чергу, є належним та ефективним способом захисту прав, оскільки судами попередніх інстанцій встановлені обставини порушення вимог закону про приватизацію під час прийняття оспорюваного рішення про приватизацію об'єкта оренди шляхом викупу, а також факт укладання на підставі цього рішення договору купівлі-продажу.
У якості підстави до повернення справи у відповідній частині на новий розгляд, Верховний Суд зазначив відсутність встановлення та дослідження судами попередніх інстанцій обставин щодо добросовісності набуття Відповідачем-4 спірного майна в процесі приватизації та щодо добросовісності набуття Відповідачем-3 права власності на спірні нежитлові приміщення на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна б/н від 10.04.2019 до статутного капіталу, тобто не розглянули спір по суті в частині позовної вимоги, яка опосередковує віндикаційний позов.
Під час нового розгляду справи Відповідач 3 у додаткових поясненнях зазначав про сплив 07.05.2019 року тримісячного строку позовної давності щодо вимог про витребування спірного майна від ТОВ «Рентестейт» у відповідності до ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна».
За результатами нового розгляду справи суд першої інстанції задовольнив вимоги Прокурора про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентестейт» на користь територіальної громади міста Харкова нежитлові приміщення підвалу №121а-1, 121а-2, загальною площею 48,1 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: м.
Харків, пр. Науки, 12, літ. «В-5».
Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції встановив недобросовісність набуття Відповідачем 3 спірного майна, на користь якого Відповідачами 1 та 2 це майно було відчужене з порушеннями процедури приватизації майна територіальної громади м.Харкова, тобто не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, отже поза волею територіальної громади, а також недобросовісність отримання Відповідачем 3 права власності на зазначене нерухоме майно на підставі акту - передачі від 10.04.2019 року № б/н від Відповідача 4, який є учасником Відповідача 3, що свідчить про наявність підстав для задоволення вимоги про витребування спірного нерухомого майна на користь територіальної громади.
Також суд відхилив заяви Відповідачів про сплив строку позовної давності за мотивами застосування до віндикаційного позову трирічного, а не тримісячного строку позовної давності, який обчислюється з моменту реєстрації права власності на спірне майно.
Предметом апеляційного перегляду рішення суду є незгода Відповідача 1 з такими висновками суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими за наступних підстав.
Відповідно до ст. 387 Цивільного Кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За положеннями ч.ч.1,4 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
Застосування інституту віндикації зумовлює необхідність з'ясування судами також ознак добросовісності/недобросовісності у діях кінцевого набувача майна для забезпечення дотримання критерію пропорційності при втручанні у його майнові права.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 виснувала, що для розкриття критерію пропорційності велике значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.
Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди мають застосовувати під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права, що передбачають й інші критерії, які мають бути дотримані суб'єктами публічного права під час втручання у право власності.
Добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою - безумовно свідчать про недобросовісність дій Відповідача 4.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростоване Відповідачами, Відповідач 4 є учасником Відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентестейт» (ЄДРПОУ - 42904061) з розміром частки засновника (учасника) 50%, а також є його уповноваженою особою (керівником).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.
Учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників (частина перша статті 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
Як вбачається із матеріалів справи, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.09.2021 року № 274939582 здійснено реєстрацію права власності на нежитлові приміщення підвалу №121а-1, 121а-2, загальною площею 48,1 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, пр. Науки, 12, літ. «В-5» за відповідачем 3 ТОВ «Рентестейн» на підставі акту прийому - передачі від 10.0.4.2019 року № б/н (Рішення про державну реєстрацію № 46441767 від 12.04.019 року).
Особа, яка набула право участі у товаристві після його державної реєстрації, є учасниками товариства, які відповідно до вимог Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» наділяються відповідними правами та обов'язками, та відповідно здатністю впливати на процес прийняття рішень і діяльність цього товариства, яке здійснює підприємницьку діяльність, та відповідно є пов'язаними з таким товариством особами (вказане також узгоджується із висновками викладеними у постанові Верховного суду від 09.10.2024 року у cправі № 922/3838/21).
Тобто, обізнаність Відповідача 3 про незаконність набуття спірного нерухомого майна в процесі його приватизації Відповідачем 4 безумовно свідчить про обізнаність Відповідача 3 про відсутність права у Відповідача 4 на передання цього майна до статутного капіталу.
Внаслідок дослідження питання щодо добросовісності набуття Відповідачами 3 та 4 права власності на спірне майно судова колегія вважає законним та обґрунтованими висновок суду першої інстанції, що з огляду відсутності документів, які б надавали право на приватизацію шляхом викупу (доказів здійснення орендарем поліпшення орендованого майна у необхідному обсязі), передачу зазначеного майна Відповідачем 4, як засновником, до статутного капіталу Відповідача 4 на підставі акту - передачі виключає ознаки добросовісності обох Відповідачів як набувачів цього майна.
За наведених обставин вибуття спірного майна поза волею власника майна -територіальної громади м. Харкова, у зв'язку із здійсненням Харківською міською радо права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади, та встановлені порушення процедури приватизації спірного майна територіальної громади м. Харкова, вибуття такого майна поза її волею, свідчить про наявність підстав для задоволення вимоги про витребування спірного нерухомого майна від Відповідача-3 (як останнього набувача) на користь територіальної громади.
Доводи апеляційної скарги про недотримання Прокурором вимог ЗУ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», судова колегія не приймає до уваги, оскільки ці зміни набрали чинності 09.04.2025, тобто вже після звернення Прокурора з позовною заявою.
Щодо інших доводів апеляційної скарги в цій частині, то вони спростовуються змістом мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, зокрема, щодо належності та ефективності обраного Прокурором способу захисту прав територіальної громади м.Харкова.
Щодо строку позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. В разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатися про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/248/20.
При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Водночас у постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з огляду на принцип непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.
Закон також не пов'язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 186/599/17.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 653/1096/16-ц від 04.07.2018 вказала, що враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.
З наведеного вище вбачається, що початок строку звернення до суду з віндикаційним позовом пов'язаний з моментом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги Відповідача 1 про те, що перебіг позовної давності за вимогою про витребування майна слід пов'язувати з датою прийняття оскаржуваного рішення ради, оскільки моментом вибуття спірного майна з комунальної власності у володіння іншої особи є дата державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав права власності на майно за набувачем цього майна - ФОП Хлистуном С.А., Відповідачем 4.
До віндикаційних позовів застосовується загальний строк позовної давності у три роки (стаття 257 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що з комунальної власності спірне нерухоме майно вибуло на підставі договору купівлі-продажу від 16.08.2018 № 5624-В-С, укладеного між Відповідачами 2 та 4 на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 року №691/17 «Про Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр.» та рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 року №1008/18 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова», наказу Управління «Про оформлення договору купівлі-продажу» №356 від 16.08.2018 року.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.09.2021 року № 274939582 реєстрацію права власності Відповідача 4 у Державному реєстрі речових прав на об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення підвалу №121а- 1, 121а-2, загальною площею 48,1 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, пр. Науки, 12, літ. «В-5» - здійснено 07.11.2018 року номер запису № 28786262.
Отже, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що позовна давність за вимогою про витребування майна спливає 07.11.2021 року, в той час, як прокурор звернувся до суду з позовом 16.09.2021 року, тобто в межах встановленого строку позовної давності.
Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги Відповідача 1 про необхідність застовування тримісячного строку позовної давності є безпідставними, а судова колегія
погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога щодо витребування майна заявлена Прокурором в межах позовної давності, у зв'язку з чим вона підлягає задоволенню.
Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог (в частині направленого на новий розгляд) про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентестейт» на користь територіальної громади міста Харкова нежитлові приміщення підвалу №121а-1, 121а-2, загальною площею 48,1 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, пр. Науки, 12, літ. «В-5».
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Відповідача 1- підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2025 у справі №922/3775/21 підлягає залишенню без змін.
Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду при ухваленні оспорюваного рішення, які в силу вимог ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення - судовою колегією не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновок суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги, відносяться на заявника апеляційної скарги. Про стягнення інших судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу, сторонами не заявлено, тому вони не підлягають розподілу.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну Харківської міської ради, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2025 у справі №922/3775/21- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2025 у справі №922/3775/21 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у вигляді судового збору, віднести на Харківську міську раду.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано 14.11.2025.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Д.О. Попков