ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 листопада 2025 року Справа № 906/753/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Натина А.О.
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" на рішення Господарського суду Житомирської області від 18 серпня 2025 року у справі №906/753/25 (повний текст складено 18 серпня 2025 року, суддя Сікорська Н.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКЛААС КОМПАНІ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська"
про стягнення 1 339 538,65 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроклаас Компані" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" про стягнення 1339538,65 грн. заборгованості за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №01/11-23 від 01 листопада 2023 року, з яких: 700000,00 грн. - основний борг, 200592,31 грн. - інфляційні, 438946,34 грн. - пеня.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18 серпня 2025 року у справі №906/753/25 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКЛААС КОМПАНІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" про стягнення 1 339 538,65 грн.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" (11641, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Пиріжки, сільрада Пиріжківська (з), Комплекс будівель і споруд №2(п), будинок б/н, приміщення 2-1, код ЄДРПОУ 30853543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКЛААС КОМПАНІ" (01042, м. Київ, вул. Філатова, буд. 10-А, офіс 2/12, код ЄДРПОУ 42995756): 700000,00 грн. - основного боргу; 172079,51 грн. - інфляційних втрат; 10464,95 грн. - судовий збір.
В решті позову відмовлено.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов у частині вимоги про стягнення 700 000,00 грн основного боргу є правомірним, обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягає задоволенню. Водночас суд зазначив, що умовами договору від 01 листопада 2023 року не передбачено відповідальності у вигляді пені, тому вимога про стягнення штрафних санкцій у сумі 438 946,34 грн є безпідставною. Дослідивши подані докази, суд установив факт часткового погашення заборгованості у листопаді 2024 року та, здійснивши власний розрахунок за допомогою ІПС "LIGA 360", визначив правомірними інфляційні втрати в сумі 172 079,51 грн, у решті (на суму 28 512,80 грн) суд відмовив за безпідставністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині присуджених до стягнення інфляційних втрат та судового збору, ТОВ "Агрофірма Малинівська" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 18 серпня 2025 року у справі №906/753/25 в частині стягнення з ТОВ "Агрофірма Малинівська" 172079,51 грн. інфляційних втрат та 10464,95 грн. судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив момент виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, унаслідок чого безпідставно застосував положення статті 625 Цивільного кодексу України та стягнув інфляційні втрати за період, коли зобов'язання ще не могло бути простроченим.
На переконання апелянта, суд, визначаючи початок нарахування інфляційних втрат з 01 січня 2024 року, безпідставно виходив виключно з формальної умови пункту 5.3 Договору оренди №01/11-23 від 01 листопада 2023 року, де зазначено строк оплати "до 31 грудня 2023 року". Водночас цей самий пункт прямо пов'язує момент здійснення розрахунку із моментом підписання сторонами фінального акта наданих послуг. Як убачається з матеріалів справи, фінальний акт №6, яким було остаточно визначено обсяг і вартість наданих послуг (1 394 745,60 грн), сторони підписали лише 13 січня 2024 року. До цього часу грошове зобов'язання не було визначеним, оскільки відсутні були дані про остаточний обсяг наданих послуг. Відтак, на переконання апелянта, суд безпідставно застосував наслідки прострочення до періоду, коли саме зобов'язання ще не виникло у визначеному розмірі.
Крім того, апелянт звертає увагу на наявність у пункті 5.3 Договору двох взаємосуперечливих умов, а саме визначення строку "до 31 грудня 2023 року" та одночасну прив'язку розрахунку до моменту підписання фінального акту. Така неоднозначність, на думку апелянта, свідчить про необхідність тлумачення змісту договору відповідно до статей 213 та 637 Цивільного кодексу України. При цьому умова про розрахунок після підписання фінального акту є спеціальною та конкретною, оскільки саме акт фіксує обсяг та вартість наданих послуг і, відповідно, створює предмет грошового зобов'язання.
Апелянт також зазначає, що згідно з правилом тлумачення contra proferentem (стаття 637 Цивільного кодексу України), сумніви щодо змісту неузгоджених або суперечливих положень договору мають тлумачитися проти сторони, яка його склала, у даному випадку позивача. Натомість суд першої інстанції обрав тлумачення, вигідне виключно для позивача, що, на переконання апелянта, свідчить про порушення норм матеріального права та призвело до безпідставного стягнення інфляційних втрат.
Листом №906/753/25/4841/25 від 12 вересня 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.
23 вересня 2025 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/753/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2025 року у справі №906/753/25 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" на рішення Господарського суду Житомирської області від 18 серпня 2025 року у справі №906/753/25. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 3633,6 грн.
09 жовтня 2025 року від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2025 року у справі №906/753/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" на рішення Господарського суду Житомирської області від 18 серпня 2025 року у справі №906/753/25 та призначено розгляд апеляційної скарги на 12 листопада 2025 р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.
11 листопада 2025 року від ТОВ "Агроклаас Компані" надійшли письмові пояснення по справі, у яких зазначено, що апеляційна скарга позивачем не визнається в повному обсязі. Заявник вважає, що основною підставою подачі апеляційної скарги відповідачем є затягування розгляду справи.
11 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКЛААС КОМПАНІ" - Натина Андрія Олексійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №906/753/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2025 року у справі №906/753/25 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКЛААС КОМПАНІ" - Натина Андрія Олексійовича про участь у судовому засіданні у справі №906/753/25 в режимі відеоконференції.
12 листопада 2025 року на електронну адресу суду від генерального директора ТОВ "Агрофірма Малинівська" - Ганганова В.М. надійшло клопотання про відкладення слухання справи, яке обгрунтоване зайнятістю у цілодобовому зборі соняшника. У електронному листі вказано, що лист надійшов "від: Прудивус Мирослав Олексійович, дата: 11.11.2025, 22:35".
12 листопада 2025 року на електронну адресу суду від представника ТОВ "Агрофірма Малинівська" - адвоката Прудивус М.О. надійшло клопотання про відкладення слухання справи, яке мотивоване тим, що представник тільки 12 листопада 2025 року підписав договір на надання правової допомоги.
Вказані клопотання подані на електронну пошту та скріплені електронними цифровими підписами заявників.
Розглянувши зазначені клопотання, колегія суддів дійшла висновку про залишення їх без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з частинами шостою, восьмою статті 6 ГПК України, зокрема, адвокати реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Враховуючи положення статті 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі, проте подання процесуальних та інших документів, вчинення інших процесуальних дій в електронній формі здійснюється виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено положеннями ГПК України.
Отже, директором ТОВ "Агрофірма Малинівська" - Гангановим В.М. та представником відповідача - адвокатом Прудивус М.О. при поданні до суду клопотань про відкладення розгляду справи не було дотримано вимог щодо форми клопотання/заяви та порядку їх подання.
Статтею 170 ГПК України передбачені загальні вимоги до форми і змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, згідно з частиною другої якої письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.
Отже, клопотання директора ТОВ "Агрофірма Малинівська" - Ганганова В.М. та представника відповідача - адвоката Прудивус М.О. не можуть вважатися такими, що підписані у встановленому законом порядку та підлягають залишенню без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі №910/10548/22.
Крім того, колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними. При цьому відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Процесуальний закон не містить приписів щодо обов'язкового здійснення апеляційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про таку участь, як обов'язкову, і в ухвалі про призначення судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів зауважує, що ТОВ "Агрофірма Малинівська" було завчасно повідомлене про судове засідання та не було позбавлене можливості завчасно забезпечити участь у судовому засіданні представника. Позиція відповідача викладена ним в апеляційній скарзі, а клопотання про відкладення не містять жодних додаткових обставин, які не можуть бути встановлені без участі представника заявника.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ТОВ "Агрофірма Малинівська" було створено належні умови для реалізації наданих процесуальним законодавством прав, відповідач не був позбавлений можливості забезпечити явку свого представника в судове засідання.
Отже, з огляду на викладене, неявка апелянта в судове засідання не перешкоджає можливості розгляду справи за його відсутності.
Безпосередньо в судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник позивача повністю заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 18 серпня 2025 року у справі №906/753/25 переглядається виключно в частині присуджених до стягнення 172079,51 грн. інфляційних втрат та 10464,95 грн. судового збору.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОКЛААС КОМПАНІ" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №01/11-23 (далі - договір) /а.с. 13-14/.
Згідно з пунктом 1.1 договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (далі - техніка), а орендар зобов'язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцю орендну плату за її використання.
Ознаки техніки, її характеристики, в розрізі кожної одиниці відображаються сторонами в акті приймання-передачі техніки до цього договору (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пункту 1.4 договору, управління (керування) технікою, що передається у користування орендареві за цим договором, її технічне обслуговування в процесі експлуатації за цільовим призначенням, проводяться екіпажем орендодавця, при чому екіпаж не припиняє трудових відносин із орендодавцем та не вступає у трудові відносини з орендарем.
Техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами акту приймання-передачі техніки до цього договору. Строк оренди (строк використання техніки) починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі техніки та закінчується в момент підписання сторонами акту повернення техніки (дати вказані на актах). На вимогу орендаря строк оренди техніки може бути скорочений, в такому випадку термін дії цього договору та строк оренди техніки за ним припиняються з моменту отримання орендодавцем відповідної вимоги орендаря (якщо інший строк припинення зазначено у вимозі - зі вказаного у вимозі моменту), а техніка повинна бути повернутою орендарем орендодавцеві з моменту припинення терміну дії оренди техніки (пункти 4.1, 4.2 договору).
Строк оренди техніки може бути змінений за письмовою згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору (пункт 4.3 договору).
Згідно пункту 5.2 договору загальна ціна договору обчислюється виходячи з усіх актів наданих послуг, в яких зазначається об'єм виконаних робіт технікою, що підписані сторонами та скріплені печатками.
Відповідно до пункту 5.3 договору, розрахунок за даним договором здійснюється з моменту підписаних сторонами фінального акту наданих послуг з оренди техніки. Орендар здійснює оплату наданих послуг з оренди техніки до 31 грудня 2023 року.
Сторони погодили, що факт виконання робіт за цим договором підтверджується погодженим сторонами актом наданих послуг, цей акт підписується сторонами не пізніше 3 (трьох) діб з моменту виявлення недоліків і повідомлення про це іншої сторони, дані недоліки усунути, після чого сторонами підписується акт наданих послуг (пункт 7.3 договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2023 року, але при цьому до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 10.1 договору).
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками їх юридичних осіб.
01 листопада 2023 року між сторонами було підписано Акт приймання-передачі техніки по договору оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №01/11-23 від 01 листопада 2023 року /а.с. 15/.
Згідно даного акту орендодавець передав, а орендар прийняв наступну техніку, а саме: комбайн зернозбиральний CATERPILLAR LEXIO14 560R, реєстраційний номер НОМЕР_1 та комбайн зернозбиральний CATERPILLAR LEXIO14 590R, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також GPS-обладнання трекер ВІ 530 R TREK.
Також, 01 листопада 2023 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору №01/11-23 від 01 листопада 2023 року /а.с. 16/, згідно умов якої, орендна плата визначається за один гектар оренди комбайна - 1650 грн. / га з ПДВ відповідно.
Згідно довідки ТОВ "Агрофірма Малинівська" комбайном зернозбиральним CATERPILLAR LEXIO14 560R, реєстраційний номер НОМЕР_1 за період з 31 жовтня 2023 року по 12 січня 2024 року включно були виконані роботи з обмолоту кукурудзи на загальній площі 412,70 га. Комбайном зернозбиральним CATERPILLAR LEXIO14 590R, реєстраційний номер НОМЕР_2 за період з 03 листопада 2023 року по 12 січня 2024 року включно були виконані роботи з обмолоту кукурудзи на загальній площі, що становить 432,60 га.
Відповідно до Акту наданих послуг від 13 січня 2024 року за оренду сільськогосподарської техніки відповідач мав сплатити на рахунок позивача 1394745,60 грн. /а.с. 26/.
Взяті на себе зобов'язання відповідач у повному обсязі і у встановлений строк не виконував.
22 квітня 2024 року позивач звернувся до відповідача з претензією №4 (вих. №2204-24/4) щодо сплати вказаної суми заборгованості протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання цієї претензії /а.с. 28-30/.
Як стверджує ТОВ "Агроклаас Компані" відповідачем були здійснені наступні оплати: 25 жовтня 2024 року на суму 494745,60 грн., 01 листопада 2024 року на суму 100000,00 грн., 06 грудня 2024 року на суму 100000,00 грн.
Відповідачем вказані обставини не заперечуються.
Отже станом на момент звернення до суду, заборгованість відповідача перед позивачем складає 700000,00 грн.
За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОКЛААС КОМПАНІ" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" 700000,00 грн. заборгованості за договором №01/11-23 від 01 листопада 2023 року.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 200592,31 грн. інфляційних та 438946,34 грн. пені.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18 серпня 2025 року у справі №906/753/25 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКЛААС КОМПАНІ" 700000,00 грн. - основного боргу, 172079,51 грн. - інфляційних втрат, 10464,95 грн. - судовий збір.
Як вже зазначалося, рішення Господарського суду Житомирської області від 18 серпня 2025 року у справі №906/753/25 переглядається виключно в частині присуджених до стягнення 172079,51 грн. інфляційних втрат та 10464,95 грн. судового збору.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті.627 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року у справі №915/880/18, від 26 вересня 2019 року у справі №912/48/19, від 18 вересня 2019 року у справі №908/1379/17).
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17 липня 2003 року затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27 липня 2007 року.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Дана правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі №905/21/19.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року.
Відтак, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Відтак, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Дана позиція викладена об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі №910/5349/22.
З долученого до позовної заяви розрахунку інфляційних втрат вбачається, що:
- за період з січня 2024 року по жовтень 2024 року на суму заборгованості 1394745,60 грн, розмір інфляційних становить 116809,93 грн;
- за листопад 2024 року на суму заборгованості 900000,00 грн., розмір інфляційних становить 17100,00 грн;
- за період листопад 2024 року - грудень 2024 року на суму заборгованості 800000,00 грн, розмір інфляційних становить 26612,80 грн;
- за період з грудня 2024 року по квітень 2025 року на суму заборгованості 700000,00 грн, розмір інфляційних становить 40069,58 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що наведений вище розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем без урахування фактичного зменшення суми заборгованості внаслідок часткових оплат, проведених відповідачем у листопаді та грудні 2024 року, а також без правильного визначення дати початку прострочення.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 5.3 Договору оренди №01/11-23, розрахунок за договором здійснюється з моменту підписання сторонами фінального акту наданих послуг. Такий акт сторони підписали 13 січня 2024 року, тобто в першій половині місяця, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанова від 11 липня 2024 року у справі №910/5349/22) означає врахування цього місяця при розрахунку інфляційних втрат. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що прострочення виконання грошового зобов'язання настало з січня 2024 року, а не з пізнішої дати, як стверджує апелянт.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції обгрунтовано застосував порядок, визначений постановами Верховного Суду (зокрема, об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 листопада 2020 року у справі №910/13071/19 та від 26 червня 2020 року у справі №905/21/19), відповідно до якого при нарахуванні інфляційних втрат враховуються як помісячні індекси інфляції, так і зміни розміру боргу, спричинені частковими оплатами.
Здійснивши перевірку розрахунків позивача, суд першої інстанції правильно встановив, що: інфляційні втрати за період з січня по жовтень 2024 року на суму боргу 1 394 745,60 грн становлять 116 809,93 грн; за листопад 2024 року, виходячи з реальної заборгованості 800 000,00 грн - 15 200,00 грн; за період з грудня 2024 року по квітень 2025 року, на суму 700 000,00 грн - 40 069,58 грн.
Отже, правомірною до стягнення є загальна сума інфляційних втрат у розмірі 172 079,51 грн, тоді як різниця у сумі 28 512,80 грн заявлена безпідставно, оскільки розрахунок позивача не враховував часткове погашення боргу та правила визначення інфляційної складової за неповний місяць.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, який, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України та судовою практикою Верховного Суду, правильно визначив момент початку прострочення, методику розрахунку інфляційних втрат і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині лише на суму 172 079,51 грн.
Доводи апелянта про безпідставність визначення судом першої інстанції початку нарахування інфляційних втрат з 01 січня 2024 року є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні умов договору.
Як убачається з матеріалів справи, пунктом 5.3 Договору оренди №01/11-23 сторони узгодили, що розрахунок за договором здійснюється з моменту підписання фінального акту наданих послуг, при цьому орендар зобов'язаний здійснити оплату до 31 грудня 2023 року. Отже, вказане положення містить як календарний строк для проведення розрахунку, так і визначення моменту, з якого сторони здійснюють остаточне погодження обсягу послуг, і саме по собі не створює суперечності, а лише визначає порядок завершення взаємних розрахунків.
При цьому суд першої інстанції не визначав конкретну дату початку нарахування інфляційних втрат, однак за змістом рішення вбачається, що нарахування здійснювалося з січня 2024 року, тобто з місяця, наступного за граничним строком виконання грошового зобов'язання. Навіть якщо виходити з позиції апелянта, що остаточна сума боргу визначена актом від 13 січня 2024 року, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, про яку зазначалося вище, у випадку, коли зобов'язання виникає або підлягає оплаті у першій половині місяця (1- 15 число), інфляційні втрати нараховуються з урахуванням цього місяця.
Отже, у будь-якому випадку, як за умови строку "до 31 грудня 2023 року", так і при визначенні моменту з 13 січня 2024 року, період нарахування інфляційних втрат обґрунтовано розпочинається з січня 2024 року.
Посилання апелянта на наявність суперечностей у пункті 5.3 Договору є безпідставним, оскільки зазначене положення відображає узгоджену волю сторін щодо порядку і строку проведення розрахунків, а не створює невизначеності у змісті зобов'язання. Відтак, застосування правила тлумачення contra proferentem, передбаченого статтею 637 ЦК України, є безпідставним.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що прострочення виконання грошового зобов'язання настало з січня 2024 року, а нарахування інфляційних втрат здійснено правомірно й обґрунтовано.
У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 18 серпня 2025 року у справі №906/753/25, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" на рішення Господарського суду Житомирської області від 18 серпня 2025 року у справі №906/753/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 18 серпня 2025 року у справі №906/753/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №906/753/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "13" листопада 2025 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.