вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" листопада 2025 р. Справа№ 910/127/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Кузьміньської О.Р.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 12.11.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг
ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 (повний текст складено 19.06.2024)
у справі № 910/127/21(суддя -Павленко Є.В.)
за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (Київської міської ради)
до Національної академії внутрішніх справ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Резон"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 ,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 ,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 ,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 ,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,
про припинення права користування земельними ділянками та зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст та підстави позовних вимог
Заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (Київської міської ради) (далі - позивач, КМДА) до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної академії внутрішніх справ (далі - відповідач, НАВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Резон" (далі - третя особа, Товариство) про припинення права постійного користування відповідача земельними ділянками площею 6,196 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002) та площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), які розташовані на 22-у км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва, а також про зобов'язання останнього повернути вказані земельні ділянки з приведенням їх у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.
Аргументуючи позовні вимоги, Прокурор посилається на те, що КМДА надало відповідачеві спірні земельні ділянки у постійне користування для експлуатації та обслуговування бази відпочинку та оздоровлення курсантів на 22-у км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва.
Прокурор зазначає, що на підставі укладеного 27.07.2017 між НАВС і Товариством договору відповідач здійснює будівництво житлово-рекреаційного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового та спортивно-оздоровчого призначення на спірних земельних ділянках, які для цього не відводилися, та без згоди власника земельної ділянки, що свідчить про використання цих земельних ділянок не за цільовим призначенням, призведе до вибуття земельних ділянок з державної власності та унеможливить їх використання за цільовим призначенням.
Прокурор вказує на те, що використання земельних ділянок не за цільовим призначенням є підставою для припинення права постійного користування та, як наслідок, повернення земельних ділянок власникові з відновленням їх стану, який існував до порушення прав, шляхом приведення земельних ділянок у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.
Рух справи та короткий зміст ухвалених у справі рішень
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 позов задоволено.
Місцевий господарський суд вказав на те, що актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМДА (далі - Департамент) від 30.11.2020 № 20-0012-02 зафіксовано факт нецільового використання постійним користувачем - НАВС, земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:305:0001 і 8000000000:90:305:0002 та факт порушення останньою вимог статті 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у зв'язку з веденням будівельних робіт на вказаних ділянках.
Водночас суд вказав на те, що доказів того, що КМДА як розпорядник спірних земельних ділянок приймала рішення про їх передачу НАВС для будівництва багатоквартирних житлових будинків або про зміну цільового призначення із земель рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови, матеріали справи не містять. Докази про розробку НАВС проєктів землеустрою щодо зміни цільового призначення спірних земельних ділянок відповідачем також подані не були і в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги, дійшовши висновку про те, що земельні ділянки, які віднесені до земель рекреаційного призначення, використовуються не за цільовим призначенням.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 скасоване. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог, вказавши на те, що до земель рекреаційного призначення відносить тільки земельна ділянка площею 23,716 га, а інша - площею 6,196 га відноситься до земель оборони. При цьому суд апеляційної інстанції не встановив обставин щодо використання земельної ділянки площею 23,716 га не за цільовим призначенням, а стосовно земельної ділянки площею 6,196 га наголосив на тому, що землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення. Зважаючи на це, апеляційний суд дійшов висновку про те, що фактичне використання спірних земельних ділянок відповідачем не суперечить цільовому призначенню останніх.
Окрім того, апеляційний суд взяв до уваги обставину чинності виданих НАВС містобудівних умов та дозволу на виконання будівельних робіт, у зв'язку із чим вказав на відсутність підстав для висновку про намір відповідача використати спірні земельні ділянки з порушенням приписів чинного земельного законодавства, як про це зазначив суд першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 17.04.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21 залишено в силі.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована наступним:
- враховуючи обставини передачі відповідачеві спірних земельних ділянок в постійне користування для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів, що за встановлених обставин виключає визначення НАВС іншого виду цільового призначення в межах категорії земель, а також ураховуючи умови укладеного між НАВС і Товариством договору від 27.07.2017 на здійснення будівництва житлово-рекреаційного комплексу, Суд зазначає, що використання земельних ділянок відповідно до умов цього договору відбувається не за цільовим призначенням, а тому вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для припинення НАВС права постійного користування спірними земельними ділянками;
- використання землі відповідно до укладеного НАВС і Товариством договору створює умови для припинення права постійного користування відповідача, що суперечить суті такого права, і, зокрема, тягне використання земельних ділянок всупереч їх цільовому призначенню, а також спрямоване на вибуття спірних земельних ділянок із власності держави до власників новозбудованого майна;
- враховуючи висновок суду про наявність правових підстав для припинення права НАВС на постійне користування спірними ділянками з огляду на порушення нею вимог чинного законодавства щодо використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням шляхом незаконної забудови останніх, місцевий господарський суд також дійшов висновку про обґрунтованість вимог Прокурора про зобов'язання відповідача повернути спірні земельні ділянки з приведенням їх у придатний для подальшого використання стан шляхом демонтажу (знесення) незаконно зведених на них об'єктів;
- при цьому, задовольняючи вимоги Прокурора в частині звільнення спірних земельних ділянок від зведених на них будівель і споруд, місцевий суд врахував те, що право власності на вищевказані об'єкти будівництва станом на час розгляду справи у встановленому законом порядку за третіми особами зареєстровано не було, про що повідомили представники Товариства і НАВС, а відтак, дійшов висновку про те, що задоволення позовних вимог не порушуватиме права власності інших осіб;
- необґрунтованими є висновок суду апеляційної інстанції та доводи відповідача, про те, що наявність чинних містобудівних умов та дозволу на виконання будівельних робіт свідчать про відсутність наміру НАВС використати спірні земельні ділянки з порушенням приписів чинного земельного законодавства, оскільки наявність такої дозвільної документації не впливає на результат вирішення цього спору;
- задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав на те, що право власності на об'єкти будівництва станом на час розгляду даної справи у встановленому законом порядку за третіми особами зареєстровано не було;
- відхиляються доводи Товариства про порушення прав та інтересів інших осіб, оскільки інформації про зареєстрованих власників відповідач і третя особа судам не надали. Водночас, як уже було наголошено, за наявності таких осіб, рішення у справі не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі.
Крім того, суддями Верховного Суду Чумак Ю.Я. та Багай Н.О. висловлено окремі думки щодо постанови суду касаційної інстанції.
Короткий зміст апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 06.08.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 по справі № 910/127/21 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (Київської міської ради) до Національної академії внутрішніх справ, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Резон", про припинення права користування земельними ділянками та зобов'язання вчинити дії з підстав, наведених у даній апеляційній скарзі. Вирішити питання щодо закриття провадження у справі № 910/127/21 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Зупинити дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21. Долучити до матеріалів справи № 910/127/21 докази, що додані до апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи наявність права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 посилався на наступні обставини:
- як стало відомо скаржнику 21.07.2025, в межах справи № 910/127/21 прийнято рішення, що набрало законної сили, яким припинено право постійного користування Національній академії внутрішніх справ земельними ділянками, на яких заплановано та здійснюється будівництво житлово-рекреаційного житлового комплексу «О2 Резіденс», та присуджено до знесення розташовані на відповідних земельних ділянках будівель та споруд, включно з будинком АДРЕСА_1 , в якому знаходиться належна скаржнику на праві власності квартира;
- рішенням Господарського суду м. Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21 вирішено питання про права, інтереси та обов'язки скаржника, що обумовлює право скаржника на подання апеляційної скарги, а саме рішення є незаконним, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню;
- станом на час розгляду справи Господарським судом міста Києва скаржник був інвестором житлово-рекреаційного житлового комплексу, що будується на спірних земельних ділянках;
- без належного дослідження та встановлення відповідних обставин і, як наслідок, без залучення відповідних осіб у справу суд фактично вирішив питання про їх права та інтереси, які ґрунтуються на Інвестиційному Договорі та інвестиційному законодавстві України, а саме: припинив права на землю, чим фактично унеможливив подальше будівництво на земельних ділянках та майбутнє оформлення права власності інвесторів на проінвестовані об'єкти нерухомості (квартири), та зобов'язав Національну академію внутрішніх справ повернути земельні ділянки з приведенням їх у придатний для використання стан шляхом знесення від будівель і споруд, тобто присудив до знищення майно, яке мало би перейти у власність інвесторів;
- суд фактично постановив рішення про знесення будинку, в який скаржник та інші інвестори станом на момент прийняття оскаржуваного рішення законно інвестували свої власні кошти, а також про знесення всієї інфраструктури житлово-рекреаційного житлового комплексу, на яку скаржник та інші інвестори розраховували при такому інвестуванні;
- при вирішенні питання про припинення прав на землю та знесення будівель і споруд суд в обов'язковому порядку повинен був перевірити та достеменно встановити чи не будуть порушені внаслідок такого знесення права та інтереси інших осіб, що не є учасниками справи, проте, суд цього не зробив, внаслідок чого допустив безпосереднє втручання у майнову сферу скаржника;
- станом на момент набрання законної сили сскаржуваним рішенням (17.04.2025) та на даний час скаржник став законним власником квартири та зареєстрував своє право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- оскаржуване рішення прийнято про права скаржника, який не був залучений до участі у справі та фактично був позбавлений можливості належним чином здійснювати судовий захист своїх прав як інвестор та власник нерухомого майна, розміщеного на спірних земельних ділянках;
- судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме ст. с. 20, ст. 50 та 231 Господарського процесуального права України, що є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення та закриття провадженян у справі;
- у випадку якби суд першої інстанції належним чином дослідив питання можливого впливу оскаржуваного рішення на осіб-інвесторів квартир в житловому комплексі, зокрема скаржника, виходячи з обставин прямого та безпосереднього вирішення в межах даного спору їх прав та інтересів, суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального права України, оскільки спір стосується права фізичних осіб, зокрема скаржника, на відповідні квартири;
- порушення судом першої інстанції правил предметної юрисдикції є самостійною обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення з одночасним закриттям провадження у справі на підставі ст. 231 Господарського процесуального права України;
- додатково скаржник наголошував на неправильному застосуванні судом норм матеріального права, що мало місце при прийнятті оскаржуваного рішення, зокрема на не правильне застосування або не застосування норм статей 51, 52, 120, 141, 143, 152 Земельного кодексу України, статей 3,6, 204, 377, 627 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України «Про землеустрій», статей 3, 20 та 39 Закону України «Про Державний земельний кадастр», частини 2 статті 4 Закону України «Про використання земель оборони».
Також, не погоджуючись з вказаним рішенням, 07.08.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") ОСОБА_2 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 по справі № 910/127/21 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (Київської міської ради) до Національної академії внутрішніх справ, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Резон", про припинення права користування земельними ділянками та зобов'язання вчинити дії з підстав, наведених у даній апеляційній скарзі. Вирішити питання щодо закриття провадження у справі № 910/127/21 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Зупинити дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21. Долучити до матеріалів справи № 910/127/21 докази, що додані до апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи наявність права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 посилалась на наступні обставини:
- як стало відомо скаржнику 21.07.2025, в межах справи № 910/127/21 прийнято рішення, що набрало законної сили, яким припинено право постійного користування Національній академії внутрішніх справ земельними ділянками, на яких заплановано та здійснюється будівництво житлово-рекреаційного житлового комплексу «О2 Резіденс», та присуджено до знесення розташовані на відповідних земельних ділянках будівель та споруд, включно з будинком АДРЕСА_1 , в якому знаходиться належна скаржнику на праві власності квартира;
- рішенням Господарського суду м. Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21 вирішено питання про права, інтереси та обов'язки скаржника, що обумовлює право скаржника на подання апеляційної скарги, а саме рішення є незаконним, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню;
- станом на час розгляду справи Господарським судом міста Києва скаржник був інвестором житлово-рекреаційного житлового комплексу, що будується на спірних земельних ділянках;
- без належного дослідження та встановлення відповідних обставин і, як наслідок, без залучення відповідних осіб у справу суд фактично вирішив питання про їх права та інтереси, які ґрунтуються на Інвестиційному Договорі та інвестиційному законодавстві України, а саме: припинив права на землю, чим фактично унеможливив подальше будівництво на земельних ділянках та майбутнє оформлення права власності інвесторів на проінвестовані об'єкти нерухомості (квартири), та зобов'язав Національну академію внутрішніх справ повернути земельні ділянки з приведенням їх у придатний для використання стан шляхом знесення від будівель і споруд, тобто присудив до знищення майно, яке мало би перейти у власність інвесторів;
- суд фактично постановив рішення про знесення будинку, в який скаржник та інші інвестори станом на момент прийняття оскаржуваного рішення законно інвестували свої власні кошти, а також про знесення всієї інфраструктури житлово-рекреаційного житлового комплексу, на яку скаржник та інші інвестори розраховували при такому інвестуванні;
- при вирішенні питання про припинення прав на землю та знесення будівель і споруд суд в обов'язковому порядку повинен був перевірити та достеменно встановити чи не будуть порушені внаслідок такого знесення права та інтереси інших осіб, що не є учасниками справи, проте, суд цього не зробив, внаслідок чого допустив безпосереднє втручання у майнову сферу скаржника;
- станом на момент набрання законної сили сскаржуваним рішенням (17.04.2025) та на даний час скаржник став законним власником квартири та зареєстрував своє право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- оскаржуване рішення прийнято про права скаржника, який не був залучений до участі у справі та фактично був позбавлений можливості належним чином здійснювати судовий захист своїх прав як інвестор та власник нерухомого майна, розміщеного на спірних земельних ділянках;
- судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме ст. с. 20, ст. 50 та 231 Господарського процесуального права України, що є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення та закриття провадженян у справі;
- у випадку якби суд першої інстанції належним чином дослідив питання можливого впливу оскаржуваного рішення на осіб-інвесторів квартир в житловому комплексі, зокрема скаржника, виходячи з обставин прямого та безпосереднього вирішення в межах даного спору їх прав та інтересів, суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального права України, оскільки спір стосується права фізичних осіб, зокрема скаржника, на відповідні квартири;
- порушення судом першої інстанції правил предметної юрисдикції є самостійною обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення з одночасним закриттям провадження у справі на підставі ст. 231 Господарського процесуального права України;
- додатково скаржник наголошував на неправильному застосуванні судом норм матеріального права, що мало місце при прийнятті оскаржуваного рішення, зокрема на не правильне застосування або не застосування норм статей 51, 52, 120, 141, 143, 152 Земельного кодексу України, статей 3,6, 204, 377, 627 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України «Про землеустрій», статей 3, 20 та 39 Закону України «Про Державний земельний кадастр», частини 2 статті 4 Закону України «Про використання земель оборони».
Також, 23.09.2025 через систему «Електронний суд» від скаржника ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: копії листів-відповідей Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АТЛОН" та Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус» від 22.09.2025 на адвокатські запити Казанцева С.В ,. з додатками, які підтверджують інвестування фізичними особами у відповідне будівництво коштів та оформлення правочинів, які прийняті судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 2, 14, 119, 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник не приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та були позбавлений можливості подати такі докази на стадії розгляду справи судом першої інстанції.
Короткий зміст документів, поданих іншими учасниками справи
15.09.2025 через систему «Електронний суд» від прокурора Київської міської прокуратури надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскаржуване рішення (його мотивувальна та/або резолютивна частини) не містять будь-якого посилання на права, інтереси чи обов?язки скаржників, рішення з цього приводу не приймалось. Сам лише факт наявності укладених договору щодо інвестиційної участі скаржників у будівництві житлово-рекреаційного комплексу та договору купівлі - продажу квартири не свідчать про порушення прав скаржників про розгляді даної справи. При цьому. у скаржників за вказаними інвестиційними договорами не виникає жодних прав щодо спірних земельних ділянок.
22.09.2025 через систему «Електронний суд» від скаржника ОСОБА_1 надійшло клопотання про виклик судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Шишова М.А., Бікуса Ю.Ф., Дощечкіна О.І., які склали висновок від 19.10.2023 № 26184/21-41, з метою надання пояснень.
21.10.2025 через систему «Електронний суд» від Національної академії внутрішніх справ надійшли додаткові пояснення по суті спору.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.
У процесі здійснення підготовчих дій відповідно до статті 267 Господарського процесуального кодексу України 27.08.2025 судді Північного апеляційного господарського суду Тарасенко К.В., Коробенко Г.П., Кравчук Г.А. заявили про самовідвід від розгляду справи № 910/127/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 заяву суддів Тарасенко К.В., Коробенка Г.П., Кравчука Г.А. про самовідвід у справі №910/127/21 задоволено. Справу №910/127/21 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі № 910/127/21:
- справу № 910/127/21 прийнято до провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Сибіга О.М., Тищенко О.В.;
- поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21;
- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21;
- розгляд справи призначено на 24.09.2025;
- зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі№ 910/127/21:
- поновлено ОСОБА_2 пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21;
- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21;
- об'єднано апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21 в одне апеляційне провадження;
- повідомлено, що апеляційні скарги розглядатимуться в судовому засіданні 24.09.2025.
В судовому засіданні 24.09.2025 оголошено перерву у розгляді справи на 09.10.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21 відкладено на 22.10.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 );
- ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 );
- ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 );
- ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 );
- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_6 );
- ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_7 );
- оголошено перерву у розгляді справи на 12.11.2025.
Відповідно до статті 64 Конституції України, права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 12.11.2025 з'явились:
- представник скаржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який підтримав доводи поданих апеляційних скарг, просив їх задовольнити;
- прокурор, який заперечував проти доводів апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , просив залишити їх без задоволення;
- представник Київської міської державної адміністрації (Київської міської ради), який заперечував проти доводів апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , просив залишити їх без задоволення;
- представник Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Резон", , який підтримав доводи поданих апеляційних скарг, просив їх задовольнити;
- представник Національної академії внутрішніх справ, який надав пояснення по суті поданих апеляційних скарг, та підтримав їх задоволення;
Представник третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтримав доводи поданих апеляційних скарг, просив їх задовольнити.
Обставини справи
Пунктом 1 розпорядження КМДА від 02.07.1997 № 927 "Про оформлення Київському інституту внутрішніх справ МВС України права користування земельних ділянок для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів на 22-му км Харківського шосе та учбового комплексу на вулиці Колекторній, 4 у Харківському районі" вирішено оформити вказаному інституту, правонаступником якого є відповідач, за умови виконання пункту 4 цього розпорядження, право користування земельними ділянками загальною площею 29,92 га для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів на 22-у км Харківського шосе в місті Києві, у зв'язку з передачею останньому будівель і споруд згідно з договором від 15.06.1996 та актом приймання-передачі від 11.09.1996, у тому числі:
- право постійного користування земельною ділянкою площею 6,2 га, відведеною згідно з рішенням виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих від 15.02.1954 № 180;
- право тимчасового довгострокового користування строком на 10 років земельною ділянкою площею 23,72 га, відведеною згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 01.11.1982 № 1764 "Про надання в користування Північно-українському ордена Леніна виробничому геологічному об'єднанню "Північукргеологія" земельної ділянки, на якій розташований піонер-табір "Алмазний".
На підставі вищевказаного розпорядження, відповідачу видано Державний акт на право постійного користування землею від 17.02.1998 серії I-КВ № 005423, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 90-400018. Відповідно до зазначеного акта земельну ділянку площею 6,196 га надано відповідачу виключно для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів на 22-у км Харківського шосе у Харківському (Дарницькому) районі міста Києва.
На підставі розпорядженням КМДА від 02.07.1997 № 927 між нею та відповідачем укладено договір від 17.02.1998 за № 90-5-00033 на право тимчасового користування землею площею 23 716,00 кв.м (у тому числі вкритих рослинністю 23 716,00 кв. м) строком на 10 років для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів на 22-у км Харківського шосе у Харківському районі міста Києва.
У подальшому рішенням КМДА від 20.09.2012 № 126/8410 надано у постійне користування земельну ділянку площею 23,716 га для експлуатації та обслуговування бази відпочинку і оздоровлення курсантів на 22-у км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва (без вилучення земельної ділянки з Програми комплексного розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста) за рахунок земель, оформлених відповідно до пункту 1 розпорядження КМДА від 02.07.1997 № 927, право користування якою посвідчено договором на право тимчасового довгострокового користування землею від 17.02.1998 № 90-5-00033.
У пояснювальній записці до технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001) та пояснювальній записці від 08.06.2011 № П3-6526 до проєкту рішення про надання відповідачу вказаної земельної ділянки (кадастрова справа А-15967) зазначено, що: "земельна ділянка входить у зелену зону, межі якої визначені і затверджені рішенням Київської міської ради від 19 липня 2005 року № 806/3381 "Програма розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста"; "висновком Київського міського управління земельних ресурсів від 17.06.1997 № 109-01 визначено обмеження (обтяження) на використання земельної ділянки - "земельна ділянка надається без права вирубки дерев"; "земельна ділянка знаходиться в межах комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство", в середині лісового масиву".
Відповідно до висновку Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу КМДА від 23.02.2011, наявного в матеріалах кадастрової справи А-15967, відповідач зобов'язаний: виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 ЗК України та використовувати земельну ділянку без зміни цільового призначення, а у випадку зміни цільового призначення - отримати дозвіл Київської міської ради відповідно до статті 20 ЗК України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка наявна в матеріалах справи, на підставі вищевказаних документів земельні ділянки площею 6,196 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002) та площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), розташовані на 22-му км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва, зареєстровані на праві постійного користування за НАВС.
27.07.2017 між НАВС і Товариством підписано договір, предметом якого є зобов'язання та права сторін з будівництва об'єктів на земельних ділянках: площею 6,1960 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001) та площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002) з метою отримання кожною зі сторін своєї частини в збудованому об'єкті № 1 - житлово-рекреаційного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового та спортивно-оздоровчого призначення, та отримання НАВС об'єкта № 2 - навчального корпусу, а також будь-яких інженерно-технічних споруд, пов'язаних з ним, у порядку та на умовах, визначених цим правочином.
У пункті 7.4 вказаного правочину сторони передбачили, що останній не є договором про інвестиційну діяльність, спільну діяльність, доручення та управління майном.
Пунктами 4.2.1.2, 4.2.1.4 договору (у редакції додаткової угоди від 08.04.2019 № 2) передбачено, що НАВС отримує у власність 8 % житлової площі, що складає 4 224,95 кв. м) та 8 % нежитлової площі, що складає 1 693,22 кв. м об'єкта будівництва.
Відповідно до пунктів 4.2.1.1 та 2.2.1.3 договору (у редакції додаткової угоди від 08.04.2019 № 2) Товариство отримує 92 % житлової площі, що складає 48 586,97 кв. м та 92 % нежитлової площі, що складає 7 572,45 кв. м об'єкта будівництва.
За змістом попереднього акта розподілу площ об'єкта до вищевказаного договору від 15.05.2019 НАВС отримує житлові площі в розмірі 2 817,48 кв.м, а Товариство - решту житлових площ у розмірі 49 994,44 кв.м та 100 % корисних площ нежитлових приміщень, що становить 21 165,32 кв. м.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Товариством 14.12.2018 зареєстровано на праві власності об'єкт незавершеного будівництва, цілісний майновий комплекс - 35 % готовності, який знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:305:0002 та 8000000000:90:305:0001, розташованими на 22-у км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва. В подальшому 21.10.2019 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про скасування права власності на вказаний об'єкт.
У листопаді 2020 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) проведено виїзну перевірку спірних земельних ділянок на підставі запиту Київської місцевої прокуратури № 2 від 20.11.2020 № 52-0083-19, за результатом якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.11.2020 № 20-0012-02 (далі - акт перевірки від 30.11.2020).
Зокрема, актом перевірки від 30.11.2020 зафіксовано наступне:
"- на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:305:0001 розташовано споруду відділу продажу, ротонду, зелені насадження, водойму, розташовано капітальну будівлю з дерев'яною надбудовою другого поверху та на частині берега влаштовано дерев'яний настил. На території земельної ділянки здійснено розриття та навезено ґрунт. При в'їзді на територію земельної ділянки розташовано арку з воротами та споруду, у якій розміщується охорона;
- земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:305:0002 використовується для організації та ведення будівельних робіт. На території земельної ділянки проводиться будівництво трьох будинків (побудовано 6 та 7 поверхів), побудовано фундамент та викопано три котловани. Крім того, на території земельної ділянки розташовані побутові приміщення для будівельників, будівельні матеріали, залишки стін зруйнованих будівель та споруд. Паспорт об'єкта будівництва відсутній;
- земельні ділянки огороджені спільним парканом;
- відповідно до даних розміщених, на офіційному сайті Державної архітектурно будівельної інспекції України замовнику будівництва НАВС зареєстровано дозвіл на будівельні роботи з будівництва об'єкта - "Будівництво житлово-рекреаційного житлового комплексу; м. Київ, вул. Харківське шосе, 22-й км (№ ІУ 113192210997)".
Окрім того, Департамент земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради листом від 23.02.2017 № 05/70-3307 повідомив, що "право постійного користування на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:305:0002 площею 6,196 га у Дарницькому районі, на 22-у км Харківського шосе міста Києва розпорядженням КМДА від 02.07.1997 № 927 оформлено "для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів", що за кваліфікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, відповідає коду КВЦПЗ - 15.02 (для розміщення та постійної діяльності внутрішніх військ МВС), секція J - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
В матеріалах справи наявні:
- містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Харківському шосе, 22-й км в Дарницькому районі міста Києва від 26.08.2015 № 11058/0/12/27-15, видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на замовлення НАВС щодо можливості забудови двох земельних ділянок і містять Основні техніко-економічні показники об'єкта будівництва, зокрема, можливості будівництва житлово-рекреаційного комплексу, житлових будинків тощо;
- дозвіл на виконання будівельних робіт № IV113192210997 від 09.08.2019, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією із відповідними змінами від 14.09.2021 та 28.09.2023, відповідно до якого замовником є відповідач, об'єкт будівництва - будівництво житлово-рекреаційного житлового комплексу, місце розташування об'єкта - м. Київ, вул. Харківське шосе, 22-й км.
- висновок експертів від 19.10.2023 № 26184/21-41, в якому судові експерти Шишов М.А., Бікус Ю.Ф., Дощечкін О.І. за наслідками проведення судової експертизи дійшли висновку про те, що фактичне використання спірних земельних ділянок НАВС не суперечить цільовому призначенню останніх, а також те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:305:0001 будівництво станом на 09.06.2022 взагалі не проводилося.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 272 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. (ч. 1). У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.(ч. 2). За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. (ч. 3). Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.(ч. 4).
Розглянувши доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .
Згідно з ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Аналіз наведених норм свідчить, що Господарським процесуальним кодексом України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, та підтверджується матеріалами справи скаржники не є учасниками провадження у даній справі та подають апеляційну скаргу як особи, про права та інтереси яких прийнято оскаржуване рішення.
В контексті цього суд зазначає, що особи, які не брали участі у справі мають право подавати апеляційні скарги на такі судові рішення нарівні з іншими учасниками відповідної справи. Однак, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов'язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Також, Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в іншому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.04.2025 у справі № 914/2161/23, від 06.02.2025 у справі № 908/3468/13, від 22.08.2024 у справі № 910/12559/20.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності ст. 258, ст.259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги. (Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2020 року у справі №908/1083/19, від 25.06.2020 року у справі №916/1965/13).
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, 12.04.2021 між скаржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (як інвесторами) та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ельбрус", від імені, в інтересах та за рахунок якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», був укладений інвестиційний договір № ОДВ/03-КВ/007-2 (надалі - Інвестиційний договір № ОДВ/03-КВ/007-2) про інвестиційну участь у будівництві Об'єкта - житлово-рекреаційного житлового комплексу по вул. Харківське шосе, 22-й км, Дарницький р-н, м. Київ (І пусковий комплекс, 3 будинок), будівництво якого було запроектоване на частинах земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:305:0002 та 8000000000:90:305:0001, що перебували у постійному користуванні Національної академії внутрішніх справ (пункти 1.1. та 2.1. Інвестиційного договору № ОДВ/03-КВ/007-2).
Інвестиційний договір № ОДВ/03-КВ/007-2 був укладений з урахуванням наявності договірних відносин між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Резон», що підтверджується інвестиційним договором №О2-30/09/Е-3 від 30.09.2019, та між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Резон» та Національною академією внутрішніх справ, що підтверджується договором від 27.07.2017, згідно якого пунктами 4.2.1.2. та п. 4.2.1.4. (у редакції додаткової угоди від 8 квітня 2019 року № 2) передбачено, що Академія отримує у власність лише 8 % житлової площі, що складає 4 224,95 м2) та 8 % нежитлової площі, що складає 1 693,22 м2 об?єкта будівництва. У свою чергу, відповідно до пунктів 4.2.1.1 та 2.2.1.3 спірного правочину (у редакції додаткової угоди від 8 квітня 2019 року № 2) Товариство отримує 92 % житлової площі, що складає 48 586,97 м2 та 92 % нежитлової площі, що складає 7 572,45 м2 об?єкта будівництва, і з змістом попереднього акта розподілу площ об?єкта до вищевказаного договору від 15 травня 2019 року Академія отримує житлові площі в розмірі 2 817,48 м2, а Товариство - решту житлових площ у розмірі 49 994,44 м2 та 100 % корисних площ нежитлових приміщень, що становить 21 165,32 м2.
Відповідно до пункту 1.1. Інвестиційного договору № ОДВ/03-КВ/007-2, предметом інвестування була квартира за будівельним номером 7 в Об'єкті, поверх 2, кількість кімнат 3, загальна проектна площа 91,23 кв.м., яка стане об'єктом нерухомості після реєстрації права власності на неї в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Інвестиційного договору № ОДВ/03-КВ/007-2, вартість квартири дорівнювала сумі інвестиційного внеску у розмірі 2 675 735,67 грн., що еквівалентно 95 641,23 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ (27,9768 гривень за 1 долар США).
Інвестиційний внесок підлягав оплаті у строк до 21 квітня 2023 року (пункт 3.3. Інвестиційного договору № ОДВ/03-КВ/007-2) та був повністю сплачений з урахуванням зміни курсу гривні до долара США у розмірі 2 916 549,23 гривень (два мільйони дев'ятсот шістнадцять тисяч п'ятсот сорок дев'ять гривень 23 копійки) станом на 22 січня 2024 року, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін» № ОДВ/03-КВ/007-2 від 22.01.2024.
Згідно з пунктами 2.3. та 2.6. Інвестиційного договору № ОДВ/03-КВ/007-2, передача квартири здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу квартири після сплати інвестиційного внеску та первинної реєстрації права власності за Фондом. При укладенні договору купівлі-продажу квартири інвестиційний внесок зараховується як оплата за договором купівлі-продажу квартири.
28.09.2023 року 1-ий та 3-ій пускові комплекси житлово-рекреаційного житлового комплексу були введені в експлуатацію, що підтверджується виданим Державною інспекцією архітектури та містобудування України сертифікатом № ІУ123230915404.
Введеним в експлуатацію житловим будинкам №1 та №3 розпорядженнями Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації № 895 та 896 від 28.12.2023 року присвоєно адреси - м. Київ, вул. Лісна (Дарницький р-н), буд. 75 та м. Київ, вул. Лісна (Дарницький р-н), буд. 75-А.
06.06.2024 був виготовлений технічний паспорт на квартиру №7 в будинку за адресою м. Київ, вул. Лісна (Дарницький р-н), буд. 75-А, відповідно до якого загальна площа квартири за результатами технічної інвентаризації склала 90,5 кв. м.
08.11.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (як інвесторами) та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ельбрус", від імені, в інтересах та за рахунок якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін» була укладена додаткова угода №2 до Інвестиційного договору № ОДВ/03-КВ/007-2, якою зафіксовано адресу, фактичну площу та загальну вартість квартири за результатами технічної інвентаризації - 2 895 138,65 гривень (два мільйона вісімсот дев'яносто п'ять тисяч сто тридцять вісім гривень 65 копійок), а також зобов'язання Акціонерного товариства «Закритий Недиверсифікований Корпоративний Інвестиційний Фонд «Ельбрус» повернути надлишково сплачені кошти (21 410,58 гривень).
08.11.2024 між скаржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як покупцями, та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ельбрус", від імені, в інтересах та за рахунок якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», як продавцем, укладено Договір купівлі-продажу квартири, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. 8 листопада 2024 року, реєстровий номер 1097, за умовами якого продавцем продано, а покупцями придбано квартиру АДРЕСА_8 , а також за актом огляду та прийому - передачі квартир від 08.11.2024 продавцем передано, а покупцями прийнято вказану квартиру згідно з технічним паспортом.
Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з індексними номерами 402947914 та 402948524 від 08.11.2024, квартира АДРЕСА_8 , зареєстрована на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (розмір частки кожного - 1/2).
Крім того, аналогічні документи щодо набуття прав на об?єкти інвестування долучені до матеріалів справи, а саме:
Третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 надано докази, що:
- 24.01.2020 між заявницею (як інвестором) та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ельбрус", від імені, в інтересах та за рахунок якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Портофін", був укладений інвестиційний договір № № ОДВ/01-КВ/032-2 про інвестиційну участь у будівництві Об'єкта - Комплексу по вул. Харківське шосе, 22-й км, Дарницький р-н, м. Київ (І пусковий комплекс, 1 будинок), будівництво якого здійснювалось на частині земельної ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:305:0001, що знаходиться у постійному користуванні НАВС (пункти 1.1. та 2.1. Інвестиційного договору); Інвестиційний договір був укладений з урахуванням наявності договірних відносин між Венчурним фондом "Ельбрус" та ТОВ "Фірма "Резон", що підтверджується інвестиційним договором № О2-30/09/Е-3 від 30.09.2019, та між ТОВ "Фірма "Резон" та НАВС, що підтверджується договором від 27.07.2017;
- відповідно до пункту 1.1. Інвестиційного договору, предметом інвестування була квартира за будівельним номером АДРЕСА_9 , кількість кімнат 1, загальна проектна площа 38,19 (тридцять вісім цілих дев'ятнадцять сотих) кв.м., яка стане об'єктом нерухомості після реєстрації права власності на неї в порядку, визначеному чинним законодавством України;
- відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Інвестиційного договору, вартість квартири дорівнювала сумі інвестиційного внеску у розмірі 727 137,60 грн. (сімсот двадцять сім тисяч сто тридцять сім гривень 60 копійок), що еквівалентно 29 885,23 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять доларів 23 центи) доларів США за курсом НБУ, і на виконання умов Інвестиційного договору, заявницею укладено з Акціонерним Товариством "Комерційний Банк "Глобус" Іпотечний договір № 03/90/21 від 30.07.2021; інвестиційний внесок підлягав оплаті у строк до 29.07.2020 року (пункт 3.3. Інвестиційного Договору) та був повністю сплачений 11.12.2023, що підтверджується довідкою Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" № 64-15/102 від 11.12.2023;
- 04.11.2024 було укладено Договір купівлі-продажу квартири між нею та Венчурним фондом "Ельбрус", і в той же день Актом огляду та прийому-передачі квартири від 04.11.2024 було зафіксовано факт передачі квартири заявниці, яка також була зареєстрована власницею квартири АДРЕСА_10 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 04.11.2024, з індексним номером 402096727, сформований приватним нотаріусом Гречаною Р.Т.
Третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 надано докази, що:
- 27.04.2020 між заявницею (як інвестором) та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ельбрус", від імені, в інтересах та за рахунок якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Портофін", був укладений інвестиційний договір № ОДВ/03-КВ/017 про інвестиційну участь у будівництві Об'єкта - Комплексу по вул. Харківське шосе, 22-й км, Дарницький р-н, м. Київ (I пусковий комплекс, 3 будинок), будівництво якого здійснювалось на частині земельної ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:305:0002 та 8000000000:90:305:0001, що знаходиться у постійному користуванні НАВС (пункти 1.1. та 2.1. Інвестиційного договору); Інвестиційний договір був укладений з урахуванням наявності договірних відносин між Венчурним фондом "Ельбрус" та ТОВ "Фірма "Резон", що підтверджується інвестиційним договором № О2-30/09/Е-3 від 30.09.2019, та між ТОВ "Фірма "Резон" та НАВС, що підтверджується договором від 27.07.2017;
- відповідно до пункту 1.1. Інвестиційного договору, предметом інвестування була квартира за будівельним номером 17 (сімнадцять) в Об'єкті, поверх 4 (чотири), кількість кімнат 1 (одна), загальна проектна площа 35,9 (тридцять п?ять цілих дев?ять десятих) кв.м., яка стане об'єктом нерухомості після реєстрації права власності на неї в порядку, визначеному чинним законодавством України;
- відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Інвестиційного договору, вартість квартири дорівнювала сумі інвестиційного внеску у розмірі 765 386,76 грн (сімсот шістдесят п?ять тисяч триста вісімдесят шість гривень 76 копійок), що еквівалентно 28 333,28 (двадцять вісім тисяч триста тридцять три долари 28 центів) доларів США за курсом НБУ, і на виконання умов Інвестиційного договору, Заявницею було повністю сплачено інвестиційний внесок у розмірі - 765 386,76 грн, у строк до 30.04.2022 (пункт 3.3. Інвестиційного Договору), що підтверджується довідкою № ОДВ/03-КВ/017 від 01.09.2021;
- 29.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція консалтингових послуг" підготовлено Технічний паспорт з реєстраційним номером TI01:4522-5424- 5394-9667;
- 27.11.2024 було укладено Договір купівлі-продажу квартири між нею та Венчурним фондом "Ельбрус", і Актом огляду та прийому-передачі квартири від 27.11.2024 було зафіксовано факт передачі квартири, яка також була зареєстрована власницею квартири АДРЕСА_11 площею 36,2 кв.м у будинку за адресою: м. Київ, вул. Лісна (Дарницький р-н), буд. 75-А, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 27.11.2024, з індексним номером 405613164, сформований приватним нотаріусом Малаховською Іриною Валентинівною;
Третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 надано докази, що:
- 07.10.2019 між Заявницею (як інвестором) та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АТЛОН", від імені, в інтересах та за рахунок якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Портофін", був укладений інвестиційний договір № ОДВ/01-КВ/019 про інвестиційну участь у будівництві Об'єкта - Комплексу по вул. Харківське шосе, 22-й км, Дарницький р-н, м. Київ (І пусковий комплекс, 1 будинок), будівництво якого здійснювалось на частині земельної ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:305:0002 та частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:305:0001, що знаходиться у постійному користуванні НАВС (пункти 1.1. та 2.1. Інвестиційного договору); Інвестиційний договір був укладений з урахуванням наявності договірних відносин між Венчурним фондом "АТЛОН" та ТОВ "Фірма "Резон", що підтверджується інвестиційним договором № О2-30/09/Е-3 від 30.09.2019, та між ТОВ "Фірма "Резон" та НАВС, що підтверджується договором від 27.07.2017;
- відповідно до пункту 1.1. Інвестиційного договору, предметом інвестування була квартира за будівельним номером 19 в Об'єкті, поверх 4, кількість кімнат 2 (дві), загальна проектна площа 69,01 (шістдесят дев?ять цілих одна сота) кв.м., яка стане об'єктом нерухомості після реєстрації права власності на неї в порядку, визначеному чинним законодавством України;
- відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Інвестиційного договору, вартість квартири дорівнювала сумі інвестиційного внеску у розмірі 1 067 171,33 грн. (один мільйон шістдесят сім тисяч сто сімдесят одна гривня 33 копійки), що еквівалентно 42 897,70 (сорок дві тисячі вісімсот дев?яносто сім доларів 70 центів) доларів США за курсом НБУ, і на виконання умов Інвестиційного договору, заявницею було повністю сплачено інвестиційний внесок у розмірі - 1 067 200,00 грн., у строк до 11.10.2019 року (пункт 4.1. Інвестиційного договору), що підтверджується квитанціями № 1-3257К від 07.10.2019 та № 81-3062К від 10.10.2019;
- 28.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція консалтингових послуг" підготовлено Технічний паспорт з реєстраційним номером НОМЕР_7 :3740-6303- 7015-8141;
- 08.11.2024 було укладено Договір купівлі-продажу квартири між заявницею та Венчурним фондом "АТЛОН", і Актом огляду та прийому-передачі квартири від 08.11.2024 було зафіксовано факт передачі Квартири, яка також була зареєстрована власницею квартири № 19 площею 70,9 кв.м у будинку за адресою: м. Київ, вул. Лісна, буд. 75, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 08.11.2024, з індексним номером 402914009, сформований приватним нотаріусом Малаховською І.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.
Третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 надано докази, що:
- 16.12.2019 між Заявником (як інвестором) та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ельбрус", від імені, в інтересах та за рахунок якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Портофін", був укладений інвестиційний договір № ОДВ/01-КВ/014 про інвестиційну участь у будівництві Об'єкта - Комплексу по вул. Харківське шосе, 22-й км, Дарницький р-н, м. Київ (I пусковий комплекс, будинок 1), будівництво якого здійснювалось на частині земельної ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:305:0002 та 8000000000:90:305:0001, що знаходиться у постійному користуванні НАВС (пункти 1.1. та 2.1. Інвестиційного договору); Інвестиційний договір був укладений з урахуванням наявності договірних відносин між Венчурним фондом "Ельбрус" та ТОВ "Фірма "Резон", що підтверджується інвестиційним договором № О2-30/09/Е-3 від 30.09.2019, та між ТОВ "Фірма "Резон" та НАВС, що підтверджується договором від 27.07.2017;
- відповідно до пункту 1.1. Інвестиційного договору, предметом інвестування була квартира за будівельним номером 14 в Об'єкті, поверх 3, кількість кімнат 1, загальна проектна площа 38,89 (тридцать вісім цілих вісімдесят дев'ять сотих) кв.м., яка стане об'єктом нерухомості після реєстрації права власності на неї в порядку, визначеному чинним законодавством України;
- відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Інвестиційного договору, вартість квартири дорівнювала сумі інвестиційного внеску у розмірі 684 502,89 грн (шістсот вісімдесят чотири тисячі п'ятсот дві гривні, 89 копійок), що еквівалентно 29 046,56 (двадцять дев'ять тисяч сорок шість доларів 56 центів) доларів США за курсом НБУ, і на виконання умов Інвестиційного договору, заявником було повністю сплачено інвестиційний внесок у розмірі - 700 359,36 грн (сімсот тисяч тисяч триста п'ятдесят дев'ять грн, 36 коп., що враховує індексацію платежів визначену п. 3.3 Інвестиційного договору), у строк до 19.06.2020 (пункт 3.3. Інвестиційного Договору), що підтверджується довідкою № ОДВ/01-КВ/014 від 09.07.2020;
- 28.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція консалтингових послуг" підготовлено Технічний паспорт з реєстраційним номером TI01:3730-0480- 9922-3196;
- 06.11.2024 було укладено Договір купівлі-продажу квартири між заявником та Венчурним фондом "Ельбрус", і Актом огляду та прийому-передачі квартири від 06.11.2024 було зафіксовано факт передачі квартири, який також був зареєстрований власником квартири АДРЕСА_12 ,що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 06.11.2024 , з індексним номером 402483085, сформований приватним нотаріусом Малаховською Іриною Валентинівною.
В свою чергу, в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції було встановлено, що з інформації, яка розміщена на веб-сайті: https://02-residence.com.ua, вбачається, що на спірних земельних ділянках ведеться будівництво 12-ти житлових будинків (7 поверхів) та здійснюється продаж квартир. При цьому, прокурором у позові також зазначалась інформація аналогічного змісту, і з огляду на вищенаведені докази, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на час розгляду справи Господарським судом міста Києва скаржники були інвесторами житлово-рекреаційного житлового комплексу, що будується на спірних земельних ділянках, а в подальшому, набули право власності на об?єкт інвестування - квартиру № 7 площею 90,5 кв.м у будинку за адресою: м. Київ, вулиця Лісна (Дарницький р-н), будинок 75-А, сплативши за нього обумовлену договором ціну.
Отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення існував та існує зв'язок між усіма учасниками будівництва: (1) Національною академією внутрішніх справ (як титульним замовником), (2) Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Резон» (як девелопером, якому були делеговані певні функції щодо організації та фінансування будівництва), (3) Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус» (як стратегічним інвестором та інститутом спільного інвестування), та (4) скаржниками (як інвесторами та покупцями об?єкту інвестування - квартири).
В свою чергу, суд апеляційної інстанції погоджується з обгрунтованими доводами скаржників та третіх осіб- фізичних осіб про те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення, порушено права та охоронювані законом інтереси скаржниківта третіх осіб - фізичних осіб щодо об?єкту інвестування, а в подальшому і об?єкту права власності (квартири), в який скаржники та інші інвестори законно інвестували свої власні кошти, а також і щодо інфраструктури житлово-рекреаційного житлового комплексу, на яку скаржники та інші інвестори розраховували при такому інвестуванні.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно.
Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 28.10.2024 у справі № 920/550/23 посилається на практику ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 року, де зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
«Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.
При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право, яке захищається судом не є ілюзорним, а особа, яка скаржиться на порушення його або її права на власність, повинна, перш за все, продемонструвати, що таке право існувало ("Pistorova v. the Czech Republic"; "Des Fours Walderode v. the Czech Republic"; "Zhigalev v. Russia"), а посилання на правомірні очікування як складові категорії "майно" можливо за умови якщо вони є законними, спрямованими на реалізацію особою належного їй суб'єктивного права, зумовлені раціональністю сподівань учасників суспільних відносин (див., наприклад рішення у справах "Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium", "Kopecky v. Slovakia", "Belane Nagy v. Hungary " тощо).
Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції").
Відповідно до статей 2, 4, 5, 7, 9, 18 та 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність», в редакції чинній станом на час укладення Інвестиційного договору № ОДВ/03-КВ/007-2, було передбачене наступне:
Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Інвестиційна діяльність провадиться на основі спільного інвестування, що здійснюється юридичними особами та громадянами України, юридичними особами та громадянами іноземних держав.
Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових корпоративних облігацій, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об'єктів визначаються виключно законами.
Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.
Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.
Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів).
Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
Держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів.
Інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути застосовані заходи, тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися лише на основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, заподіяних у зв'язку з припиненням інвестиційної діяльності. Порядок відшкодування збитків інвестору визначається в зазначених актах.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 року у справі № 359/5719/17, Велика Палата сформувала наступну правову позицію щодо обсягу прав інвестора в об'єкт нерухомості:
- 71. Частиною третьою статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» закріплено порядок інвестування та фінансування об'єктів житлового будівництва, зокрема, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва.
- 72. Відповідно до пункту 5 статті 7 та статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об'єктом і результатом інвестицій (об'єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).
74. Згідно зі статтею 177 ЦК України до об'єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України). За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
- 75. Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
- 76. За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.
- 86. Частиною першої статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
- 87. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Отже, суд апеляційної інстанції враховує, що майнові права на майбутні об'єкти нерухомості є майном в розумінні положень цивільного законодавства, Конвенції та практики Європейського суду з прав людини, і відповідно, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховував майнові права та інтереси скаржників, як інвесторів, та решти інвесторів (зокрема третіх осіб - фізичних осіб), хоча інформація про продаж об??єктів інвестування наводилась як прокурором у позові, так і у оскаржуваному рішенні.
Отже, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення, яким припинено право постійного користування земельними ділянками та присудження до знесення будівель, в які скаржником та третіми особами - фізичними особами було проінвестовано власні кошти, фактично здійснив втручання як в права а охоронювані інтереси скаржників та третіх осіб - фізичних осіб на об?єкти інвестування, а в подальшому і на квартиру, позбавивши їх законного інтересу та правомірних очікувань щодо будівництва як житлово-рекреаційного комплексу, так і його інфраструктури, в контексті мирного володіння об?єктом права власності в межах відповідного комплексу.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України, право власності припиняється у разі, зокрема знищення майна.
Аналогічні положення закріплені і в ч. 1 ст. 349 Цивільного кодексу України, якими визначено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.
В контексті наведених вище положень Цивільного кодексу України, які визначають підставою припинення права власності на майно його знищення, оскаржуваним рішенням, яке ухвалено без залучення скаржників, а також і фізичних осіб - інвесторів, вирішено питання про право власності таких осіб щодо об?єктів інвестування, а в подальшому - об?єктів права власності, а отже, оскаржуване рішення прийняте про права скаржників та третіх осбі - фізичних осіб, які не були залучені до участі у розгляді справи, а оскаржуваним рішенням порушено їх права та охоронювані законом інтереси як інвесторів та власників нерухомого майна, розміщеного на спірних земельних ділянках.
З огляду на викладене, клопотання прокурора Київської міської прокуратури про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України - є необгрунтованим та судом апеляційної інстанції відхиляється.
Також, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Вищенаведені обставини свідчать про те, що спір у справі, стосується прав власності скаржників та третіх осіб (фізичних осіб - громадян) на відповідний об'єкт нерухомості - квартири, розташовані у об'єкті, які підтверджуються як Інвестиційними договорами, так і договорами купівлі - продажу, Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Разом із тим, пункти 6, 10, 15 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Натомість відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
Викладене свідчить про те, що такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки зазначених фізичних осіб.
Той факт, що позов у даній справі пред'явлено на підставі ст. 376 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України до юридичної особи, яка за доводами прокурора використовує земельні ділянки не за цільовим призначенням, звівши зокрема житловий комплекс та відповідну інфраструктуру до нього, у сукупності з наявністю доказів набуття майнових прав на об?єкти інвестування, а в подальшому - і реєстрації права власності скаржників та третіх осіб - фізичних осіб на об'єкти житлової нерухомості, яка є складовою вказаного комплексу, не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб та за суб'єктним складом має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Спір у вказаній справі перебуває у площині земельних відносин, оскільки позов пред'явлено власником з метою усунення перешкод у реалізації його прав на відповідні земельні ділянки, зокрема і шляхом знесення будівель і споруд.
При цьому, відповідно до викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 р. у справі № 911/4144/16 та від 16.05.2018 р. №911/4111/16 від 21.03.2018 р. у справі №184/2470/13: "Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства".
Колегія суддів звертає увагу на те, що фізичні особи, які не приймали участі у справі та якими подано апеляційній скарги, а також яких залучено до участі у розгляді справи у якості третіх осіб, здійснили оплату за Інвестиційними договорами на об'єкти нерухомості, який є складовою та невід'ємною частиною об'єкту будівництва, у вигляді квартир, розташованих в межах об?єкту будівництва на спірних земельних ділянках, та сплатили повну вартість майнових прав, і в подальшому оформили право власності на об??єкти інвестування, з огляду на що оскаржуване рішення щодо припинення прав на землю та зобов?язання привести відповідні земельні ділянки у придатний до використання стан шляхом знесення відповідних будівель і споруд, в яких розташовані належні фізичним особами квартири, в сукупності порушує права власності скаржників та третіх осіб на належні їм об?єкти нерухомості, набуті у власність у порядку, встановленому законом.
З огляду на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).
За статтею 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі 367/4695/20).
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (п. 4 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі.
За змістом ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 175 і п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість господарському суду.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Враховуючи викладене, зважаючи на характер спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, розглянувши даний спір по суті, допустив порушення норм процесуального права, оскільки предмет спору у даній справі безпосередньо стосується прав фізичних осіб, а відповідно вказаний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а провадження у даній справі підлягає закриттю.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення та закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства
У зв'язку з чим апеляційні скарги скаржників підлягають частковому задоволенню.
При цьому, доводи скаржників та учасників справи щодо суті спору - судом апеляційної інстанції не розглядаються і не оцінюються, оскільки стосуються суті спору, і відповідний розгляд підлягає здійсненню за правилами цивільного судочинства.
Ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
У зв?язку з наведеним, суд апеляційної інстанції роз?яснює прокурору та позивачу, що вирішення відповідного спору підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, у зв?язку з чим у позивача та прокурора наявне право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Крім того, клопотання скаржника про виклик судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Шишова М.А., Бікуса Ю.Ф., Дощечкіна О.І., які склали висновок від 19.10.2023 № 26184/21-41, з метою надання пояснень та пояснення Національної академії внутрішніх справ по суті спору - залишені судом без розгляду, оскільки стосуються суті спору, який судом апеляційної інстанції не здійснюється з огляду на те, що відповідний розгляд підлягає здійсненню за правилами цивільного судочинства.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи скаржників в апеляційних скаргах, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, з урахуванням мотивів даної постанови, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231, п. 4 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 3 ст. 277, ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку, а провадження у справі підлягає закриттю.
Судові витрати
Стосовно розподілу судових витрат колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Враховуючи відсутність такого клопотання, питання щодо судових витрат станом на момент прийняття даної постанови, колегією суддів не вирішується.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 269, 270, п. 4 ч. 1 ст. 275, ст. 278, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21- задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21 - скасувати.
3. Провадження у справі № 910/127/21 - закрити.
4. Матеріали справи № 910/127/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано: 17.11.2025
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.М. Сибіга
О.В. Тищенко