вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" жовтня 2025 р. Справа№ 911/3283/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тищенко О.В.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 08.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр"
на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2025 (повний текст складено 05.08.2025)
у справі № 911/3283/24(суддя - Третьякова О.О.)
за позовом Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр"
про розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку та стягнення 109 031, 52 грн орендної плати,
Вороньківська сільська рада (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду Київської області із позовними вимогами про розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр" (надалі- відповідач, скаржник, ТОВ "ПВІТА Центр") повернути земельну ділянку та стягнення 109 031,52 грн орендної плати.
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.06.2025 позовні вимоги Вороньківської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр" про розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку та стягнення 109031,52 грн орендної плати задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 13.11.2007, укладений між Вороньківською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр" та посвідчений приватний нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко Л.Г. в реєстрі за №5077. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр" повернути Вороньківській сільській раді земельну ділянку з кадастровим номером 3220881701:01:001:0059, площею 2,791 га, цільове призначення для будівництва торгового комплексу, у стані не гіршому, порівняно з тим, у якому її було одержано в оренду Товариством з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр" на користь Вороньківської сільської ради 109 031, 52 грн основного боргу та 9 084, 00 грн судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 24.08.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2025 у справі № 911/3283/24, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2025 по справі № 911/3283/24 за позовом Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр" про розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку та стягнення 109 031, 52 грн орендної плати.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що розгляд справи судом першої інстанції був проведений без участі Відповідача, оскільки про призначені судові засідання Відповідача не повідомлено належним чином, в матеріалах справи відповідні докази його належного повідомлення про дату та час судових засідань.
Апелянт вказує, що не мав можливості представити свою позицію по справі під час її розгляду, при цьому судом було очевидно надано перевагу доводам однієї сторони перед іншою, що є порушенням принципів господарського судочинства.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що позивачем не було дотримано процедури досудового врегулювання спору, який був встановлений, як обов?язковий, за домовленістю сторін згідно укладеного договору. Відповідно до розділу 7 Договору, сторони погоджуються, що спірні питання, які виникають з цього договору, мають вирішуватись шляхом переговорів, а при неможливості вирішення спорів шляхом переговорів в судовому порядку.
Скаржник зазначає, що за Договором, укладеним між Позивачем та Відповідачем, пункт 5.2 говорить про підставу припинення договору - взаємна згода сторін. Пункт 5.1. Договору передбачає, що сторони домовляються, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін. Звертаю увагу суду - Апелянт не висловлював згоду на розірвання договору.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр" на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2025 у справі № 911/3283/24 залишено без руху. Роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.
15.09.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025, а саме докази сплати судового збору на суму 13 626, 00 грн, що підтверджується квитанцією №4 від 15.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр" на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2025 у справі № 911/3283/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр" на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2025 у справі № 911/3283/24. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 08.10.2025 о 13:15.
26.09.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд» та дати звернення на електрону адресу суду) від Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області надійшли відзиви на апеляційну скаргу (ідентичні зазмістом) , які вмотивовані тим, що Вороньківська сільська рада у порядку дотримання договірних зобов'язань та з метою врегулювання спору зверталася до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВІТА Центр» з вимогами щодо сплати заборгованості з орендної плати, однак Відповідач жодним чином не відреагував на ці вимоги, заборгованість не погашено, що свідчить про свідоме невиконання ним взятих на себе зобов'язань за договором оренди земельної ділянки.
Відзив обґрунтовано тим, що відповідно до відповіді № 14525178 - у юридичної особи ТОВ «Пвіта Центр», код ЄДРПОУ 32768937 є зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІСТ з 18.02.2024 та ним отримано через систему «Електронний кабінет» ухвали суду, тому судом першої інстанції належним чином повідомлено про час, дату та місце судового засідання.
Відзив відповідач вмотивовано також тим, що відсутність добровільної згоди Відповідача не перешкоджала суду розглянути справу та задовільнити позов, оскільки Вороньківська сільська рада мала законні підстави вимагати розірвання договору оренди від 13.11.2007 між Вороньківською сільською радою та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВІТА Центр» в судовому порядку через систематичну несплату орендної плати та порушення умов договору.
08.10.2025 (згідно дати звернення на електрону адресу суду) від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, вказане клопотання отримано судом апеляційної інстанції о 15:41, судове засідання було призначене на 13:15, було розпочате о 13:52.
У судове засідання, що відбулось 08.10.2025 з'явився представник позивача, надав свої пояснення щодо суті спору та просив задовольнити вимоги викладені в його процесуальних документах. Відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином через систему «Електронний суд».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.11.2007 між Вороньківською сільською радою (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр" (відповідач, орендар) укладено договір оренди землі, тут і далі - договір оренди, відповідно до пунктів 1.1 та 1.3 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,791 га, яка розташована в селі Вороньків в адміністративних межах Вороньківської сільської ради Бориспільського району, кадастровий номер 3220881701:01:001:0059, тут і далі - земельна ділянка. Копія договору оренди від 13.11.2007 міститься в матеріалах справи №911/3283/24.
Цільовим призначенням земельної ділянки у пункті 2.2 договору оренди вказано - під будівництво торгового комплексу.
В пункті 2.3.1 договору оренді орендодавець та орендар встановили, що цей договір укладено на термін 49 років, починаючи з дати його реєстрації.
Відповідно до пункту 1.4 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 593794,74 грн.
Відповідно до пункту 2.7.1 договору оренди розмір орендної плати з 01.01.2009 становить 5% від нормативної грошової оцінки, що складає 29689,74 грн, орендна плата вноситься на поточний рахунок Вороньківської сільської ради.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції і збільшується на такі індекси без складення додаткових угод відносно зміни розміру орендної плати (абзац 4 пункту 2.7.1 статті 2 договору оренди).
В пункті 2.7.2 договору оренди сторони визначили строк внесення орендної плати, а саме: орендна плата сплачується щомісячно в терміни, встановлені законодавством, а якщо законодавством такі терміни не будуть встановлені, то орендна плата сплачується орендарем за базовий звітний період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного місяця.
Відповідно до пункту 3.1 договору оренди в разі припинення або розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду з урахуванням зміни її характеристик, викликаних нормальним використанням земельної ділянки орендарем відповідно до умов цього договору.
План земельної ділянки та експлікація угідь містяться в додатку до договору оренди.
Вказаний договір оренди від 13.11.2007 підписаний сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко Л.Г. за реєстром №5077.
Згідно з Актом приймання-передачі земельної ділянки від 25.12.2007 позивач-орендодавець передав, а відповідач-орендар прийняв в оренду вищевказану земельну ділянку площею 2,791 га на підставі договору оренди від 13.11.2007.
Відповідно до інформаційної довідки від 21.11.2024 №404827859 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником вказаної земельної ділянки є Вороньківська сільська рада (дата державної реєстрації права власності - 12.08.2014). Також, як випливає із вказаної інформаційної довідки від 21.11.2024 №404827859, 12.08.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена реєстрація права оренди відповідача-орендаря на вказану земельну ділянку на підставі договору оренди від 13.11.2007 із строком дії 49 років.
Як вбачається із листа Головного управління Державної податкової служби України від 11.11.2024 №22354/5/10-36-13-06-10 від 11.11.2024, станом на 01.11.2024 в інформаційній системі ДПС України по Вороньківській сільській раді у ТОВ "ПВІТА Центр" обліковується податковий борг у сумі 111916,49 грн зі сплати орендної плати з юридичних осіб, з них: податкові зобов'язання у сумі 109031,52 грн та штрафні санкції у сумі 2884,97 грн.
Звертаючись в грудні 2024 до Господарського суду Київської області з цим позовом до відповідача, позивач посилається на те, що відповідач-орендар тривалий час не сплачує позивачу-орендодавцю орендну плату, в тому числі заборгованість відповідача (основний борг) по орендній платі становить:
- за 2022 рік - 37587,21 грн (із розрахунку базової місячної ставки в розмірі 29689,74 грн з 01.01.2009, яка визначена в договорі оренди, збільшеної на сукупний індекс інфляції 126,6% за 2022 рік , що становить 29689,74 х 126,6% = 37587,21);
- за 2023 рік - 39504,16 грн (із розрахунку базової місячної ставки в розмірі 29689,74 грн з 01.01.2009, яка визначена в договорі оренди, збільшеної на сукупний індекс інфляції 126,6% за 2022 рік та 105.1% за 2023 рік, що становить 29689,74 х 126,6% х 105.1% = 39504,16);
- 9 місяців 2024 - 32709,44 грн (із розрахунку базової місячної ставки в розмірі 29689,74 грн з 01.01.2009, яка визначена в договорі оренди, збільшеної на сукупний індекс інфляції 126,6% за 2022 рік, 105.1% за 2023 рік та 110,4% за 9 міс. 2024 року, що становить 29689,74 х 126,6% х 105.1% : 12 х 9 = 32709,44).
Всього розмір орендної плати з урахуванням індексації за періоди 2022 - 9 місяців 2024 (два роки та 9 місяців) за розрахунком позивача становить 109031,52 грн.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовано тим, що тривалий час не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою та заборгованість відповідача по орендній платі за періоди 2022 - 9 місяців 2024 з урахуванням індексації становить 109 031,52 грн.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про не повідомлення його судом першої інстанції про дату час та місце судового засідання, з огляду на наступне.
ТОВ «Пвіта Центр», код ЄДРПОУ 32768937 є зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІСТ.
Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження по справі від 27.01.2025 отримана відповідачем 28.01.2025
Розгляд справи відкладався судом першої інстанції неодноразово.
Ухвала Господарського суду Київської області від 08.05.2025 про відкладення розгляду справи на 05.06.2025 отримана відповідачем 08.05.2025.
Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними доводи скаржника у відповідній частині.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, у справі №908/1879/17 від 04.03.2021.
Також, однією із засад господарського судочинства є диспозитивність. Відповідно до ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України).
Наявними доказами підтверджується, що договір оренди землі від 13.11.2007 був укладений із терміном дії 49 років (пункт 2.3.1 договору).
Фактична передача земельної ділянки позивачем-орендодавцем відповідачу-орендарю за цим договором оренди підтверджується Актом приймання-передачі земельною ділянки від 25.12.2007.
Правовідносини сторін, що виникли з договору оренди землі від 13.11.2007, регулюються Законом України "Про оренду землі", іншими актами законодавства та самим договором оренди.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким, як це визначено в частині першої статті 21 Закону України "Про оренду землі", визначається орендна плата за землю - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
В ст.2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно із ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі №925/258/17 (спір за позовом місцевої ради про стягнення заборгованості з орендної плати) зазначив, що системний аналіз норм земельного та податкового законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі"), з іншого - є однією з форм плати за землю як податку (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Одним із обов'язків орендаря земельної ділянки є сплата орендної плати орендодавцю.
Так, відповідно до ст.22 Закону України "Про оренду землі" розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі. Відповідно до ст. 25 вказаного Закону орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Підпунктом 269.1.2 п. 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (ПКУ) встановлено, що платниками плати за землю, зокрема, є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Об'єктами оподаткування платою за землю, зокрема, є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (п.п. 270.1.2 п. 270.1 ст. 270 ПКУ).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (абзац перший п. 288.1 ст. 288 ПКУ).
Відповідно до п. 287.3 ПКУ податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Наданим позивачем в якості доказу листом Головного управління Державної податкової служби України від 11.11.2024 №22354/5/10-36-13-06-10 від 11.11.2024, який відповідачем не спростований, підтверджується, що станом на 01.11.2024 в інформаційній системі ДПС України по Вороньківській сільській раді обліковується податковий борг у сумі 111 916,49 грн зі сплати орендної плати з юридичних осіб, з них: податкові зобов'язання у сумі 109 031,52 грн та штрафні санкції у сумі 2 884,97 грн.
Отже, наявними доказами у справі, які не спростовані відповідачем, підтверджується виникнення у відповідача простроченого основного боргу зі сплати орендної плати щонайменше в сумі 109031,52 грн (станом на 01.11.2024).
Однак відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором оренди землі та сплати позивачу орендної плати не надав, вимог позивача про стягнення орендної плати на суму 109 031,52 грн не спростував.
Таким чином, оскільки заявлений позивачем до стягнення основний борг по орендній платі в сумі 109 031,52 грн є простроченим, позивачем доведений, а відповідачем не спростований, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача основний борг по орендній платі в сумі 109 031,52 грн матеріалами справи підтверджений та підлягає стягненню з відповідача.
Щодо вимог позивача про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Згідно з пунктом "д" ст.141 Земельного кодексу України (ЗК України) систематична несплата земельного податку або орендної плати є однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою.
Підставою розірвання договору оренди землі згідно з п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Натомість часткова несплата (недоплата) орендної плати може бути підставою для розірвання договору оренди землі на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, якщо таке порушення умов договору буде кваліфіковане як істотне. Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23.
Відповідно до обставин цієї справи №911/3283/24 відповідач систематично не сплачував орендну плату позивачу, що призвело до утворення простроченого боргу по орендній платі станом на 01.11.2024. При цьому вказаний прострочений борг виник за більше ніж за два звітні періоди (звітні місяці оренди), що вказує на систематичну повну несплату орендної плати у визначені строки за відповідні звітні періоди.
За вказаних обставин систематичної несплати орендної плати, які відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані, колегія суддів погоджується із висновком суд першої інстанції про наявність підстав для розірвання договору оренди від 13.11.2007 на вимогу позивача-орендодавця відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" та п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та необхідність повернення у зв'язку з цим відповідачем земельної ділянки позивачу.
Відповідно до пункту 3.1 договору оренди в разі припинення або розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду з урахуванням зміни її характеристик, викликаних нормальним використанням земельної ділянки орендарем відповідно до умов цього договору.
Отже, оскільки вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, у стані не гіршому, порівняно з тим, у якому її було одержано відповідачем в оренду, є похідною вимогою від вимоги про розірвання договору оренди з ініціативи (на вимогу) позивача-орендодавця, то ця похідна вимога також підлягає задоволенню.
За вказаних обставин, враховуючи систематичну несплату відповідачем орендної плати, що призвело до утворення простроченого основного боргу станом на 01.11.2024, вимоги позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку та стягнення 109 031,52 грн орендної плати підлягають задоволенню повністю як такі, що є обґрунтованими, доведеними та відповідачем не спростовані.
Щодо доводів скаржника про недотримання позивачем процедури досудового врегулювання спору, який був встановлений, як обов?язковий, за домовленістю сторін згідно укладеного договору, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Положеннями частини першої статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Офіційне тлумачення обов'язковості досудового врегулювання спорів надав Конституційний Суд України у справі № 1-2/2002 від 09.07.2002. Так, обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на зазначені приписи національного законодавства, останнє не встановлює обов'язкового досудового врегулювання спору як безумовної передумови для звернення особи, яка вважає, що її права були порушені, невизнані або оспорені іншою особою, із позовом до суду.
В той же час, навіть за наявною обов'язковою умовою того чи іншого господарського договору про досудове врегулювання спору, не є підставою для обов'язкового проходження такої позасудової процедури до пред'явлення відповідного позову до суду.
За таких обставин, безпосереднє пред'явлення Вороньківської сільської ради позову до господарського суду з метою захисту власних порушених майнових прав не є і не може бути підставою ані для залишення такого позову без розгляду, його повернення, ані для відмови у задоволенні позовних вимог.
В іншому разі матиме місце порушення права на справедливий суд відповідно до положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відтак позивач, використовуючи судовий спосіб захисту свого майнового права, діяв у порядку, передбаченому як положеннями матеріального, так і процесуального законодавства України.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог Вороньківської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр" про розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку та стягнення 109031,52 грн орендної плати
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр" на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2025 у справі № 911/3283/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВІТА Центр" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2025 у справі № 911/3283/24 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 17.11.2025
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.В. Тищенко
О.М. Сибіга