вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. Справа№ 910/10621/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тищенко О.В.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 22.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025
у справі № 910/10621/23 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 4 276 904, 85 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами про стягнення 4 276 904,85 грн з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/10621/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" 802 305, 88 грн 3% річних, 2 385 980, 21 грн інфляційних втрат, відстрочивши в цій частині виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/10621/23 від 11.03.2025 до 11.12.2025. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" 47 824, 29 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" через підсистему "Електронний суд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 по справі № 910/10621/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що суд першої інстанції не дотримався вимог законодавства та незаконно позбавив Позивача права на відшкодування судових витрат, а саме на правничу допомогу.
Апелянт вказує, що ПрАТ НЕК «Укренерго» є регулятором ринку електричної енергії, і позбавлення його як боржника цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання умов договору порушує права всіх учасників ринку та покладає додатковий тягар на Позивача як Сторони відповідальної за баланси. Ціна позову є значною і складає 4 276 904,85 грн, а тому 5 % від стягнутої суми (як гонорар успіху) у розмірі 213 845,22 грн є співмірним і справедливим.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/10621/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/10621/23 залишено без змін. Матеріали справи № 910/10621/23 повернуто до місцевого господарського суду.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.09.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі № 910/10621/23 скасовано в частині, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025, про відмову у стягненні з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" судових витрат на правничу допомогу - "гонорару успіху" у розмірі 5% від задоволених позовних вимог у сумі 213 845, 22 грн та передано справу у зазначеній частині на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №910/10621/23, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2025 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 прийнято справу №910/10621/23 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/10621/23 у судовому засіданні 22.10.2025.
08.10.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" адвоката Повелько Анастасії Русланівни до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" адвоката Повелько Анастасії Русланівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/10621/23 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 22.10.2025.
21.10.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" надійшли пояснення по справі, які вмотивовані тим, що сума задоволених вимог є значною, а тому лише 5 % від стягнутої суми (як гонорар успіху) є співмірним.
Пояснення обгрунтовано тим, що розмір гонорару є обґрунтованим, так як становить не більше 10 % та залежить від успішного результату справи, визначений за весь судовий процес (незалежно від обсягу виконаних робіт адвоката та кількості судових інстанцій).
У судове засідання, що відбулось 22.10.2025 з'явився представники обох сторін, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/10621/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" 802 305, 88 грн 3% річних, 2 385 980, 21 грн інфляційних втрат, відстрочивши в цій частині виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/10621/23 від 11.03.2025 до 11.12.2025. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" 47 824, 29 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/10621/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/10621/23 залишено без змін. Матеріали справи № 910/10621/23 повернуто до місцевого господарського суду.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.09.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі № 910/10621/23 скасовано в частині, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025, про відмову у стягненні з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" судових витрат на правничу допомогу - "гонорару успіху" у розмірі 5% від задоволених позовних вимог у сумі 213 845, 22 грн та передано справу у зазначеній частині на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Верховний Суд скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції у відповідній частині зазначав, що предметом касаційного перегляду у цій справі є виключно рішення місцевого господарського суду, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду, в частині, якою позивачу відмовлено у стягненні з відповідача судових витрат на правничу допомогу - "гонорару успіху" у розмірі 5% від задоволених позовних вимог у сумі 213 845,22 грн.
Зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у справі не вбачається, що суд апеляційної інстанції розглядав та оцінював доводи апеляційної скарги ТОВ "ГС-Трейдинг" у частині відмови йому судом першої інстанції у стягненні судових витрат на правничу допомогу - "гонорару успіху" .
Таким чином, суд апеляційної інстанції, під час нового розгляду справи переглядає рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" судових витрат на правничу допомогу - "гонорару успіху" у розмірі 5% від задоволених позовних вимог у сумі 213 845, 22 грн.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу у вигляді "гонорару успіху" у розмірі 5% від фактично стягнутої суми, орієнтовно у розмірі 213.845,22 грн слід зазначити наступне.
У поданій позивачем позовній заяві позивачем наведено, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу буде становити 40 годин роботи адвоката, що складає 4.000,00 євро.
Згідно з ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У заяві щодо розподілу судових витрат позивач не зазначив фактичний розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а просить стягнути витрати позивача на правову допомогу у вигляді "гонорару успіху" у розмірі 5% від фактично стягнутої суми.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
05.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Легал Хаус" (Виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № б/н (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується надати Клієнту послуги правової допомоги на території України та Польщі, а Клієнт зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх своєчасно і в повному обсязі, згідно з умовами договору та додатку № 1 до договору.
05.08.2021 між Клієнтом та Виконавцем укладено додаток № 1 договору.
27.02.2023 додатковою угодою до договору змінено Виконавця, у зв'язку з державною реєстрацію зміни його найменування, на Адвокатське об'єднання "Овчаров та партнери".
29.06.2023 Адвокатським об'єднанням "Овчаров та партнери" на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" адвокату Гнатенко Олексію Анатолійовичу видано ордер серії АІ № 1417556.
Підтвердженням того, що Гнатенко Олексій Анатолійович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5125/10 від 31.01.2014.
29.08.2023 Адвокатським об'єднанням "Овчаров та партнери" на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" адвокату Д'яконовій Кристині Ігорівні видано ордер серії АР № 1138319.
Підтвердженням того, що Д'яконова Кристина Ігорівна є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001283 від 30.05.2017.
Відповідно до п. 2.3 додатку № 1 до договору в редакції додаткової угоди від 23.12.2022 сторони домовились, що оплата послуг Виконавця здійснюється у формі оплати за послуги за погодинними базовими ставками та оплати гонорару успіху (Success fee).
Погодинні базові ставки становлять гривневий еквівалент:
-100 (сто) Євро за годину роботи адвоката за курсом Національного банку України на день виставлення рахунку;
-50 (п'ятдесят) Євро за годину роботи юриста за курсом Національного банку України на день виставлення рахунку.
Оплата гонорару успіху (Success fee) у разі вирішення спору на користь Клієнта, розмір якого становить 5% (п'ять) відсотків від суми, що буде стягнута з відповідача у справі, але не більше ніж буде стягнуто компенсації гонорару успіху, здійснюється з дотриманням гарантій з боку Виконавця на компенсацію витрат за базовими ставками в повному обсязі за правилами, встановленими процесуальним законодавством України.
Вирішенням спору на користь Клієнта є:
- задоволення заявлених Клієнтом майнових позовних вимог (повністю або частково). У разі часткового задоволення позовних вимог розмір гонорару успіху встановлюється пропорційно до задоволених позовних вимог Клієнта.
Гонорар успіху сплачується Клієнтом Виконавцю після набрання рішенням суду законної сили. У разі апеляційного та касаційного перегляду рішення суду - гонорар успіху сплачується Клієнтом Виконавцю після перегляду рішення суду у судах апеляційної та касаційної інстанцій та ухваленням у справі остаточного рішення, відповідно до вимог діючого процесуального законодавства України. Після підписання договору, додаткових угод, за погодженими строками надання послуг Виконавцем виставляються рахунки-фактури, які підлягають оплаті Клієнтом протягом 3 (трьох) робочих днів після їх одержання, з врахуванням положень цього договору.
Отже, укладеним між позивачем та Адвокатським об'єднанням договором про надання правової допомоги передбачено два види винагороди - фактичну та додаткову - "гонорар успіху".
Позивачем для стягнення з відповідача його витрат на правову допомогу обрано лише "гонорар успіху".
Суд першої інстанції, відмовляючи у стягнення "гонорару успіху" у розмірі 5% від задоволених позовних вимог у сумі 213 845, 22 грн посилався на те, що в частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 5% від стягнутої суми такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування "гонорару успіху" за рахунок відповідача.
Проте, колегія суддів дослідивши матеріали даної справи, вважає правові висновки суду першої інстанції помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається відповідно до таких етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Окрім наведеного, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас, при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона.
Суд, у контексті оцінки доказів, поданих позивачем на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:
« 127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».
Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20 зроблено висновок, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при закритті касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.
Близька за змістом правова позиція викладена також у додаткових ухвалах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 910/21672/21, від 11.10.2023 у справі № 910/2475/22, від 27.09.2023 у справі № 914/3181/21 та у постанові Верховного Суду від 24.10.2023 у справі № 910/9143/22.
Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
Так, виходячи з критерію реальності та розумності розміру витрат на правову допомогу, понесених позивачем, Верховний Суд, з огляду на міркування, викладені у цій додатковій постанові, дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг".
У розгляді заяви Суд, зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 також наголосила, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Отже розмір гонорару є неспівмірним, не пропорційним, не є необхідними витратами та у повній мірі не відповідає принципам справедливості, розумності, реальності.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19).
Водночас процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідатиме процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 908/314/18, від 12.12.2024 у справі № 920/882/23(920/234/19), від 26.11.2024 у справі № 922/1792/24, від 19.11.2024 у справі № 873/103/24).
Отже, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу та розмір таких витрат, який може бути відшкодований за рахунок іншої сторони, не має прямої залежності від того, чи є представник адвокатом «великої вітчизняної юридичної фірми», яка входить/не входить у топ-50 провідних юридичних фірм України.
Таким чином, керуючись зазначеними у цій постанові критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву позивача та документи щодо витрат на професійну правничу допомогу, клопотання відповідача із запереченнями позивача на нього, колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на міркування, викладені у цій постанові (додатковій), дійшла висновку про не покладення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу у вигляді гонорару успіху в розмірі 213 845,22 грн на відповідача, а покладення правничої допомоги у вигляді гонорару успіху у розмірі 159 414,30 грн, що становить 5% від задоволеної суми судом першої інстанції, а саме від 3 188 286,09 грн.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення першої інстанції слід скасувати в частині відмови у стягненні з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГС-Трейдинг» судових витрат на правничу допомогу - «гонорару успіху» у розмірі 5% від задоволених позовних вимог у сумі 213 845,22 грн.
Суд апеляційної інстанції вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі № 910/612/25 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" 159 414,30 грн правничої допомоги у вигляді гонорару успіху. В іншій частині в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/10621/23 залишити без змін.
З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної та першої інстанції (судовий збір) покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/10621/23 - скасувати в частині відмови у стягненні з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГС-Трейдинг» судових витрат на правничу допомогу - «гонорару успіху» у розмірі 5% від задоволених позовних вимог у сумі 213 845,22 грн, прийняти в цій частині нове рішення про часткове задоволення, яким:
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-Трейдинг" (61057, м. Харків, Майдан Конституції, 21, офіс 6; код ЄДРПОУ 42853117) 159 414 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн 30 коп. правничої допомоги у вигляді гонорару успіху.
В іншій частині в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/10621/23 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 17.11.2025
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.В. Тищенко
О.М. Сибіга