вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" листопада 2025 р. Справа№ 910/8503/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2025
у справі № 910/8503/25 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс»
до: Держави України в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради,
Держави України в особі Державної казначейської служби України
про відшкодування майнової та моральної шкоди в розмірі 5 085 725,15 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 у справі № 910/8503/25:
- визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» щодо подання позовної заяви до Держави України в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди в розмірі 5 085 725,15 грн. зловживанням процесуальними правами;
- позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» до Держави України в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди визнано вважати неподаною і повернуто позивачу.
Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що визначення Держави України в особі Державної казначейської служби відповідачем без викладення до нього позовних вимог є зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на безпідставну зміну підсудності справи.
При цьому суд першої інстанції зауважив на тому, що у даному випадку визнання наведених вище дій позивача зловживанням процесуальними правами, у розумінні ст. 43 ГПК України, не є обмеженням доступу до правосуддя, оскільки позивач не позбавлений можливості звернутися з позовною заявою з дотриманням вимог, передбачених ГПК України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вирішити питання про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 у справі № 910/8503/25 відповідно до його процесуального права; відкрити апеляційне провадження у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 у справі № 910/8503/25; скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 у справі № 910/8503/25 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У обґрунтування вимог апеляційній скарзі апелянт постався на те, що:
- судом першої інстанції не враховано те, що у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 757/53996/17 вказано про те, що: відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави; оскільки органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме вони повинні відшкодовувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди;
- отже, оскільки органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів державного та місцевих бюджетів, саме вони повинні відшкодовувати шкоду, завдану органами державної влади у разі доведеності заподіяння такої шкоди.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 справа № 910/8503/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.
04.08.2025 колегією суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М. заявлено самовідвід від розгляду справи № 910/8503/25, оскільки під час автоматизованого розподілу даної справи не було враховано спеціалізацію суддів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківської І. П. - головуючої, Владимиренко С. В., Демидової А. М. про самовідвід від розгляду справи № 910/8503/25 задоволено; матеріали апеляційної скарги у справі № 910/8503/25 передано для повторного автоматизованого розподілу з урахуванням спеціалізації суддів.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 № 09.1-07/352/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8503/25.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 справа № 910/8503/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Кравчук Г.А., судді: Хрипун О.О., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8503/25; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 у справі № 910/8503/25 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/8503/25.
18.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/8503/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 у справі № 910/8503/25 залишено без руху; роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс», що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржник має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, шляхом подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків.
05.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» подано заяву щодо недоліків апеляційної скарги та відвід суддів Кравчука Г.А., Коробенка Г.П., Хрипуна О.О. від розгляду справи, яка обґрунтована тим, що існують обставини, які, на думку заявника, викликають сумніви у неупередженості та об'єктивності суддів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» про відвід суддів Кравчука Г.А., Коробенка Г.П., Хрипуна О.О. від розгляду справи №910/8503/25 визнано необґрунтованою; справу передано для визначення складу суду в порядку ч. 1 ст. 32, ч. 3 ст. 39 ГПК України для розгляду відводу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2025, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» про відвід суддів Кравчука Г.А., Коробенка Г.П., Хрипуна О.О. від розгляду справи № 910/8503/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Станік С.Р., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі суддів Кравчука Г.А., Коробенка Г.П., Хрипуна О.О. у справі № 910/8503/25.
10.10.2025 судді Північного апеляційного господарського суду Кравчук Г.А., Коробенко Г.П. та Хрипун О.О. заявили самовідвід від розгляду справи № 910/8503/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 заяву суддів Кравчука Г.А., Коробенка Г.П., Хрипуна про самовідвід від розгляду справи № 910/8503/25 задоволено; справу № 910/8503/25 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 ГПК України.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 № 09.1-07/641/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8503/25.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 справа № 910/8503/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 справу № 910/8503/25 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Тищенко О.В.), задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 у справі № 910/8503/25 та поновлено апелянту вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 у справі № 910/8503/25, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
07.11.2025 до суду від Виконавчого комітету Миколаївської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що:
- апелянт не обґрунтував у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваної ухвали;
- оціночне формулювання норм законодавцем дозволяє судам у кожному конкретному випадку самостійно визначати, чи має місце зловживання процесуальними правами, кваліфікувати такі дії учасників процесу та обирати відповідний спосіб процесуального реагування. При цьому, визначаючи зловживання процесуальними правами стороною, суд фактично виходить із власного внутрішнього переконання, тобто зі свого оціночного судження. Але ключовим моментом є те, що судження та переконання судді мають ґрунтуватися на доказах, і головною складністю у доказуванні випадків процесуальних диверсій є доведення вини, тобто умислу сторони;
- позовна заява мотивована порушенням Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради прав позивача, зокрема, у зв'язку з бездіяльністю службових осіб Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, а також суддями Миколаївського окружного адміністративного суду і П'ятого апеляційного адміністративного суду, які при розгляді адміністративної справи № 400/2515/24 (провадження № 854/47042/24) діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- судом першої інстанції правильно визначено, що позивачем не заявлено позовних вимог до Державної казначейської служби України. Крім того, зі змісту позовної заяви неможливо встановити наявність порушення Державною казначейською службою України прав та законних інтересів позивача, за захистом яких останній мав би звернутися до суду, що підтверджується матеріалами справи, а завідомо безпідставна зміна підсудності справи № 910/8503/25 полягає у тому, що залучивши безпідставно та жодним чином не обґрунтовано Державу Україна в особі Державної казначейської служби України, позивач отримав право для подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва на підставі ч. 5 ст. 30 ГПК України;
Станом на 12.11.2024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав.
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави України в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Держави України в особі Державної казначейської служби України, в якому просило відшкодувати за рахунок Державною бюджету майнову шкоду у розмірі 85 725,15 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000 000,00 грн., завдану службовими особами Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, які при розгляді заяви ТОВ «Промхімскло» за № 23010-000657963-007-22 від 20.11.2023, а також суддями Миколаївського окружного адміністративного суду і П'ятого апеляційного адміністративного суду, які при розгляді адміністративної справи № 400/2515/24 (провадження № 854/47042/24) діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 у справі № 910/8503/25:
- визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» щодо подання позовної заяви до Держави України в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди в розмірі 5 085 725,15 грн. зловживанням процесуальними правами;
- позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» до Держави України в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди визнано вважати неподаною і повернуто позивачу, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 2 ст. 27 ГПК України).
При цьому за приписами ч.ч. 1, 2 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред'являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.
Частиною 5 ст. 30 ГПК України встановлено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що:
- у зв'язку із залученням до кола відповідачів у даній справі Держави України в особі Державної казначейської служби України позивачем було подано позов до Господарського суду міста Києва;
- позовна заява мотивована порушенням Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради прав позивача, зокрема, у зв'язку з бездіяльністю службових осіб Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, а також суддями Миколаївського окружного адміністративного суду і П'ятого апеляційного адміністративного суду, які при розгляді адміністративної справи № 400/2515/24 (провадження № 854/47042/24) діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- позивачем не заявлено позовних вимог до Державної казначейської служби України. Крім того, зі змісту позовної заяви неможливо встановити наявність порушення Державною казначейською службою України прав та законних інтересів позивача, за захистом яких останній мав би звернутися до суд;
- завідомо безпідставна зміна підсудності справи № 910/8503/25 полягає у тому, що залучивши безпідставно та жодним чином не обґрунтовано Державу Україна в особі Державної казначейської служби України, позивач отримав право для подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва на підставі ч. 5 ст. 30 ГПК України;
- отже визначення Держави України в особі Державної казначейської служби відповідачем без викладення до нього позовних вимог є зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на безпідставну зміну підсудності справи.
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пунктом 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом п. 2 ч. 2 вказаної статті, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 43 ГПК України).
Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Частиною 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Отже, за змістом норм господарського процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Колегія суддів зазначає, що зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом). Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №922/4278/21, від 27.07.2023 у справі №910/12713/22.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі №905/945/18, від 16.10.2019 у справі №906/936/18 та від 06.05.2021 у справі №910/6116/20).
Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).
При цьому доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Колегія суддів зазначає про те, що ГПК України не містить критеріїв визначення завідомо безпідставного залучення особи як відповідача (співвідповідача) з метою зміни підсудності справи, а тому однозначно встановити, що позивачем визначено відповідачем Державну казначейську службу України саме з метою зміни підсудності справи, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не вбачається за можливе.
При цьому самі лише припущення та здогадки без дослідження всіх обставин справи у сукупності не можуть достеменно свідчити про ознаки безпідставного залучення особи як відповідача (співвідповідача) з метою зміни підсудності справи.
Позовні вимоги у цій справі мотивовані порушенням Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради прав позивача, зокрема, у зв'язку з бездіяльністю службових осіб Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, а також суддями Миколаївського окружного адміністративного суду і П'ятого апеляційного адміністративного суду, які при розгляді адміністративної справи № 400/2515/24 (провадження № 854/47042/24) діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц:
- Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган;
- порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;
- отже, Державна казначейська служба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.
Колегія суддів зазначає про те, що аналізу судових рішень щодо даної категорії спорів (стягнення збитків завданих незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи - примітка суду), які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається що при зверненні до суду з вказаними позовами має місце непоодиноке визначення позивачами як відповідача органів Державної казначейської служби України (справи № 910/8653/24, № 910/5643/21, №910/8063/24, №910/15931/19, № 915/890/24, № 914/69/25, № 757/3634/23-ц, № 910/10399/18, №910/18143/23, № 910/11334/23, № 910/18977/23, № 910/5643/21, № 910/6355/20 № 686/7081/21 та інш.), проте вказані дії не були визнані судами як зловживання процесуальними правами.
При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду з цим позовом позивач, серед іншого, міг керуватися і актуальною судових практикою, в тому числі щодо визначення відповідачем Державної казначейської служби України, а відтак такі його дії не можуть бути визнані такими, які є умисними, недобросовісними та призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для визнання дій позивача щодо подання позовної заяви до Держави України в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди в розмірі 5 085 725,15 грн. зловживанням процесуальними правами в розумінні ст. 43 ГПК України та повернення з цих підстав позовної заяви.
Отже ухвала Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 у справі № 910/8503/25 постановлена з порушенням норм процесуального права.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
За приписами ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореної ухвали судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм процесуального права, а відтак, ухвала Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 у справі № 910/8503/25 підлягає скасуванню, а позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» - передачі до суду першої інстанції для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для прийняття його до розгляду.
Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» підлягає задоволенню.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімплюс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 у справі № 910/8503/25 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 у справі № 910/8503/25 скасувати.
3. Справу № 910/8503/25 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.
Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 13.11.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко