вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" листопада 2025 р. Справа№ 911/1834/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)
матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «РВС Банк»
на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.09.2025
про передачу справи на розгляд іншого суду
у справі № 911/1834/25 (суддя Бацуца В.М.)
за позовом Акціонерного товариства «РВС Банк»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Структура Груп»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка Мед»
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про зняття арешту, накладеного на нерухоме майно
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2025 у справі № 911/1834/25 матеріали справи № 911/1834/25 передано на розгляд Господарському суду міста Києва, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Структура Груп».
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що спір сторін у цій справі є майновим, а відтак, враховуюче те, що стосовно відповідача 1 відкрито провадження у справі про банкрутство, спір у справі 911/1834/25 має вирішуватись в межах справи Господарського суду міста Києва № 910/8418/25 про банкрутство ТОВ «А-Структура Груп».
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Акціонерне товариство «РВС Банк» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 17.09.2025 у справі № 911/1834/25 про передачу матеріалів справи для розгляду до суду, який розглядає справу № 910/8418/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Структура Груп», та направити матеріали справи № 911/1834/25 для подальшого розгляду до Господарського суду Київської області.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що судовий спір у цій справі № 911/1834/25 є немайновим - предметом спору є скасування арешту з нерухомого майна, яке належить Акціонерному товариству «РВС БАНК» (не боржнику), а відтак, цей спір не відноситься до спорів, що визначені у ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а отже повинен розглядатись в загальному порядку без врахування вимог ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 справа № 911/1834/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Тищенко О.В.
З урахуванням того, що апеляційна скарга надійшла безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 витребувано матеріали справи № 911/1834/25 у Господарського суду Київської області / Господарського суду міста Києва, а розгляд питання щодо подальшого руху апеляційної скарги відкладено до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.
15.10.2025 на виконання вимог вищезазначеної ухвали матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
20.10.2025 суддя Гончаров С.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебував у відпустці.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
Відповідно до ч. 1. ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки відповідачем оскаржується в апеляційному порядку ухвала місцевого господарського суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 8 ч. 2 ст. 271 ГПК України), колегія суддів визнала за необхідне здійснювати розгляд апеляційної скарги за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 у справі № 911/1834/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «РВС Банк» на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.09.2025 у справі № 911/1834/25; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
03.11.2025 до суду від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що:
- майновий спір - це спір, пов'язаний з правом власності, користування, розпорядженням майном або іншими речовими правами на нього (ст.ст. 190, 317 ЦК України). Водночас арешт майна - це обмеження права розпорядження майном (ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»), тобто втручання у речове право. А тому, скасування арешту безпосередньо стосується відновлення повного обсягу права власності/користування майном, а отже, має майновий характер;
- отте, спір про зняття арешту є майновим спором, який підлягає вирішенню в Господарському суді міста Києва у справі № 910/8418/25 про банкрутство разом з іншими майновими вимогами ТОВ «Розетка Мед» та АТ «РВС Банк» до ТОВ «А-Структура Груп».
Станом на 13.11.2024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2025 у справі № 911/1834/25 матеріали справи № 911/1834/25 передано на розгляд Господарському суду міста Києва, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Структура Груп».
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що:
- предметом позову і спору у даній справі є вимоги позивача до відповідачів про зняття арешту накладеного в рамках виконавчого провадження №75581592 на нерухоме майно (земельні ділянки), власником якого (майна) є позивач;
- позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 75581592 було накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:37:049:0502, 3221884000:37:050:0511, 3221884000:37:050:0512, 3221884000:37:050:0513, 3221286400:02:001:0008, 3221286400:02:001:0344, як на нерухоме майно, що належить відповідачу - 1 на праві приватної власності, що були предметом іпотеки за договорами іпотеки № 1232 від 24.03.2023, № 1397 від 29.09.2023. та на які згідно з договорів б/н від 16.12.2024 про задоволення вимог іпотекодержателя в подальшому позивач набув право власності.
- розгляд всіх спорів з вимогами до боржника у справі про банкрутство та щодо його майна, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи;
- на даний час у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Структура Груп», провадження в якій здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства;
- у процесі розгляду даної справи, внаслідок дослідження, встановлення, підтвердження чи спростування судом правової позиції та самих тверджень позивача щодо набуття ним прав власності на спірні земельні ділянки, на які державним виконавцем було накладено арешт в межах виконавчого провадження № 75581592, як на нерухоме майно, що належить відповідачу 1 на праві приватної власності, може відбутись зміна розміру та обсягу майнових активів відповідача, як боржника у справі про банкрутство, а вирішення самого спору безпосередньо вплине на ступінь платоспроможності чи неплатоспроможності відповідача 1, склад його грошових зобов'язань, як боржника перед всіма іншими кредиторами, зокрема і перед ТОВ «Розетка Мед», як одного з них в межах справи № 910/8418/25 про банкрутство ТОВ «А-Структура Груп», що свідчить про майнову природу та майновий характер спору у справі № 911/1834/25.
- враховуюче все вищезазначене, та те, що стосовно відповідача 1 відкрито провадження у справі про банкрутство, а також те, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, приймаючи до уваги, що особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, для концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника та з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи в їх сукупності, а також беручи до уваги те, предмет позову і спору у справі № 911/1834/25, які за своєю суттю та правовою природою є майновими вимогами, а отже задля здійснення ефективного судового контролю щодо повернення майнових активів боржника у його розпорядження з метою відновлення платоспроможності боржника та належного формування у разі необхідності ліквідаційної маси банкрута в майбутньому, спір у справі 911/1834/25 має вирішуватись в межах справи Господарського суду міста Києва № 910/8418/25 про банкрутство ТОВ «А-Структура Груп».
Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд до іншого суду, з огляду на наступне.
Нормами ГПК України визначено такі юрисдикції: предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23); інстанційна юрисдикція (статті 24-26); територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31).
Так, згідно пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Частиною 5 статті 30 ГПК України визначено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
Справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина 13 ст. 30 ГПК України), тобто є справами виключної підсудності.
Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах за участю боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) є спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і спеціальні норми законодавства про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Згідно частин 1, 2 статті 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальними кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості, встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.
Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування:
1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів;
2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника;
3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (аналогічний висновок викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі №916/4644/15).
Дотримання цього принципу забезпечується, зокрема, концентрацією судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України та кореспондуючими цій нормі правилами статті 7 КУзПБ.
Частиною 3 статті 7 КУзПБ встановлено правило, за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19, від 13.04.2023 у справі № 910/21981/16, від 24.05.2023 у справі №908/1957/21 (908/3544/21)).
У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті усунення правової невизначеності.
Таким чином, розгляд усіх спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 КУзПБ має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
Системний аналіз змісту приписів статті 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо спорів з вимогами до боржника, є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила.
Цей підхід є дієвим механізмом забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
При цьому Верховний Суд наголосив, що господарським судам слід ураховувати у системному взаємозв'язку ГПК України та ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, керуючись пріоритетом приписів спеціального закону - Кодексу України з процедур банкрутства, а також закріпленими у цьому законі принципами концентрації всіх спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство та судового контролю у відносинах банкрутства (неплатоспроможності).
З огляду на вказані положення законодавства України, розгляд всіх спорів, стороною яких є боржник у справі про банкрутство та щодо його майна, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Таким чином, приписи ст. 7 КУзПБ є спеціальним правовим врегулюванням відповідних процесуальних відносин та мають переважне у застосуванні перед приписами ч. 5 ст. 30 ГПК України.
Предметом позову і спору у даній справі є вимоги позивача до відповідачів про зняття арешту накладеного в рамках виконавчого провадження №75581592 на нерухоме майно, яке належить на праві власності АТ «РВС БАНК», а саме на:
1) земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:37:049:0502, загальною площею 3,5621 га, з цільовим призначенням: «для особистого селянського господарства», що знаходиться на території: Київська обл., Вишгородський р-н, Лебедівська с/р, номер запису про обтяження: 56105565;
2) земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:37:050:0511, загальною площею 4,8461 га, з цільовим призначенням: «для особистого селянського господарства», що знаходиться на території: Київська обл., Вишгородський р-н, Лебедівська с/р, номер запису про обтяження: 56105687;
3) земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:37:050:0512, загальною площею 3,2868 га, з цільовим призначенням: «для особистого селянського господарства», що знаходиться на території: Київська обл., Вишгородський р-н, Лебедівська с/р, номер запису про обтяження: 56105940;
4) земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:37:050:0513, загальною площею 1,9162 га, з цільовим призначенням: «для особистого селянського господарства», що знаходиться на території: Київська обл., Вишгородський р-н, Лебедівська с/р, номер запису про обтяження: 56106214;
5) земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:001:0008, загальною площею 0,7499 га, з цільовим призначенням: «для будівництва житлового будинку», що знаходиться на території: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, номер запису про обтяження: 56103436;
6) земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:001:0344, загальною площею 0,9282 га, з цільовим призначенням: «для будівництва житлового будинку», що знаходиться на території: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, номер запису про обтяження: 56106427;
7) земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:009:0127, загальною площею 0,5473 га, з цільовим призначенням: «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», що знаходиться на території: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 75581592 було накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:37:049:0502, 3221884000:37:050:0511, 3221884000:37:050:0512, 3221884000:37:050:0513, 3221286400:02:001:0008, 3221286400:02:001:0344, як на нерухоме майно, що належить відповідачу 1 на праві приватної власності, що були предметом іпотеки за договорами іпотеки № 1232 від 24.03.2023 р., № 1397 від 29.09.2023 та на які згідно з договорів б/н від 16.12.2024 р. про задоволення вимог іпотекодержателя в подальшому позивач набув право власності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.08.2025 по справі № 910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Слід зауважити і на правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного суду від 22.07.2021 по справі № 916/585/18 (916/1051/20)
Відхиляючи доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для розгляду цієї справи в межах справи про банкрутство ТОВ «А-Структура Груп» колегія суддів звертається до висновків, викладених Великої Палатою Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), де Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі ст. 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, за наслідками вирішення спору сторін у цій справі може відбутись зміна розміру та обсягу майнових активів ТОВ «А-Структура Груп», як боржника у справі про банкрутство, а вирішення самого спору безпосередньо вплине на ступінь платоспроможності чи неплатоспроможності ТОВ «А-Структура Груп», склад його грошових зобов'язань, як боржника перед всіма іншими кредиторами, зокрема і перед ТОВ «Розетка Мед», як одного з них в межах справи № 910/8418/25 про банкрутство ТОВ «А-Структура Груп», що свідчить про майнову природу та майновий характер спору у справі № 911/1834/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/8418/25 про банкрутство ТОВ «А-Структура Груп», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Таким чином, враховуючи встановлені фактичні обставини щодо відкриття Господарським судом міста Києва провадження у справі про банкрутство ТОВ «А-Структура Груп», суд першої інстанції, на підставі наведених норм ГПК України та КУзПБ, дійшов до юридично правильного висновку про передачу справи № 911/1834/25 до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/8418/25 про банкрутство ТОВ «А-Структура Груп».
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законну обґрунтовану ухвалу, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2025 у справі № 911/1834/25, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Акціонерного товариства «РВС Банк» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «РВС Банк» на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.09.2025 у справі № 911/1834/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 17.09.2025 у справі № 911/1834/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 13.11.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров