ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
12 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1834/24
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Принцевської Н.М.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Заремба В.В., за ордером;
від відповідача: Малюк Є.Є., за ордером;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сірант Романії Богданівни
на рішення Господарського суду Одеської області
від 28 квітня 2025 року (повний текст складено 08.05.2025)
у справі № 916/1834/24
за позовом: Фізичної особи-підприємця Сірант Романії Богданівни
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Сервіс"
про: стягнення 853 014,40 грн, -
суддя суду першої інстанції: Смелянець Г.Є.
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 12.11.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У квітні 2024 Фізична особа-підприємець Сірант Романія Богданівна (далі також - позивач, ФОП Сірант Р.Б.) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Сервіс" (далі також - відповідач, ТОВ «Лідер Сервіс», Товариство) заборгованості за перевезення вантажу автомобільним транспортом у розмірі 853 014,40 грн.
Також, позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 795,16 грн. та витрати на правову допомогу, розмір яких, згідно з попереднім розрахунком, становив 80 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ «Лідер Сервіс» взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати отриманих послуг за Договором на надання транспортно-експедиційних послуг від 03.08.2023 №0308-02/23-ЛС (з урахуванням заяви позивача від 10.07.2024 за вх.№26503/24 про виправлення технічної описки в позовній заяві щодо правильної дати договору), відповідно до заявок на транспортне перевезення, внаслідок чого за відповідачем утворився борг у визначеної позивачем сумі.
В процесі розгляду справи позивачем було заявлено клопотання про зміну підстав позову, враховуючи відсутність у позивача вищевказаних заявок в оригіналі, у зв'язку з чим підстави позову були змінені посиланнями на обставини невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг саме в межах договору про надання транспортно-експедиційних послуг №0308-02/23-ЛС від 03.08.2023.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 у справі №916/1834/24 (суддя Смелянець Г.Є.) позов Фізичної особи-підприємця Сірант Романії Богданівни задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Сервіс" на користь Фізичної особи-підприємця Сірант Романії Богданівни борг за перевезення вантажу автомобільним транспортом у розмірі 25 699,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 308,39 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У вказаному рішенні суд першої інстанції встановив, що у даному випадку доведеним є порушення відповідачем норм чинного законодавства в частині повноти здійснення розрахунків з позивачем за отримані послуги перевезення лише за актом надання послуг №С23-000110 від 23.08.2023 на суму 75 699 грн., оскільки ТОВ «Лідер Сервіс» оплатив останній частково - на суму 50 000 грн., чим визнав факт надання йому послуг з відповідного перевезення. Враховуючи вказане, місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність звернення ФОП Сірант Р.Б. до суду щодо стягнення заборгованості за актом наданих послуг №С23-000110 від 23.08.2023 (рахунок №С23-000110 від 20.08.2023), яка становить 25 699,00 грн.
Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з відсутності у позивача доказів того, що:
- з боку ТОВ «Лідер Сервіс» було замовлено ФОП Сірант Р.Б. здійснити перевезення згідно актів надання послуг №С23-000111, №С23-000112, №С23-000113, №С23-000114, №С23-000114/1, №С23-000115, №С23-000115/1, №С23-000116, №С23-000116/1, №С23-000117, №С23-000117/1, №С23-000129 та №С23-000136;
- сторонами були узгоджені обсяг послуг та їх вартість (з визначенням розміру, валюти та порядку її конвертування);
- відповідачем були прийняти послуги за вище вказаними актами.
При цьому, суд не прийняв до уваги посилання позивача на те, що надані ним докази на підтвердження обставини надання послуг з перевезення відповідачу є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, з огляду на те, що докази, які надаються до суду та оцінюються судом на їх вірогідність повинні також відповідати вимогам ст.ст.76,77,78 Господарського процесуального кодексу України щодо їх належності, допустимості, та достовірності.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Сірант Романія Богданівна звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області 28.04.2025 в справі № 916/1834/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 802 082,32 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині оскаржуване рішення - залишити без змін.
Також апелянт навів в апеляційній скарзі попередній (орієнтований) розмір витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач очікує понести, у зв'язку із оскарженням судового рішення у справі №916/1834/24.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи.
Так, апеляційна скарга позивача частково відтворює позовну заяву ФОП Сірант Р.Б., а також містить доводи щодо незгоди останньої із висновками суду першої інстанції, які узагальнено полягають у тому, що головне питання, яке підлягало дослідженню в цій справі, це питання щодо того, яким чином сторони узгоджували умови кожного конкретного замовлення, тобто того основного доказу, яким підтверджується не просто наявність між позивачем та відповідачем Договору на надання транспортно-експедиційних послуг №0308-02/23-ЛС від 03.08.2023, а способу та порядку його виконання обома сторонами, саме на предмет того, що висновок про наявність стверджуваної позивачем обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний, той про який стверджує відповідач.
Апелянт, звертаючи увагу на часткове задоволення позовних вимог, зазначає, що судом першої інстанції не врахований принцип вірогідності доказів, оскільки і ряд замовлень, що були виконані позивачем (перевізником-експедитором) та оплачені відповідачем (замовником), і замовлення, про які заперечує відповідач, узгоджувались сторонами через переписку з особою, яка, на думку позивача, діяла від імені та в інтересах ТОВ «Лідер-Сервіс», а саме: абонента «ОСОБА_3 Зам Контейн» НОМЕР_1 ». При цьому, у позивача не виникало жодних розумних та обґрунтованих сумнівів щодо компетенції особи «ОСОБА_3 Зам Контейн» НОМЕР_1 » саме через те, що частина замовлень, яка була узгоджена саме в такий спосіб замовлення, була в подальшому оплачена відповідачем.
При цьому, ФОП Сірант Р.Б. вважає, що надані позивачем документи, зокрема, роздруківка листування на 80 арк., Акти наданих послуг, Міжнародні товаротранспортні накладні (CМR), які є належними доказами у даній справі, повністю підтверджує замовлення відповідачем перевезень, які були здійснені позивачем, проте, не були оплачені з боку ТОВ «Лідер Сервіс».
Більш детально доводи ФОП Сірант Р.Б. викладені в апеляційній скарзі.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 29.05.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сірант Романії Богданівни на рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 у справі №916/1834/24. У зв'язку із відпускною компанією суду, повітряними тривогами та нестабільним постачанням електричної енергії, продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк та призначено її до розгляду на 17.09.2025 об 11:30 год. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
24.06.2025 від ТОВ "Лідер Сервіс" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач не погоджується з доводами останньої, зазначає про її необґрунтованість, вважає, що Господарський суд Одеської області ухвалив законне рішення, з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу ФОП Сірант Р.Б. залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Так, за позицією відповідача, суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку про те, що враховуючи умови Договору стосовно того, що послуги з перевезення надаються позивачем за дорученням замовника (відповідача), позивачем не надано доказів того, що відповідач замовив позивачу здійснити перевезення за актами надання послуг №С23-000111, №С23-000112, №С23-000113, №С23-000114, №С23-000114/1, №С23-000115, №С23-000115/1, №С23-000116, №С23-000116/1, №С23-000117, №С23-000117/1, №С23-000129 та №С23-000136. При цьому, саме з огляду на відсутність у позивача оригіналів відповідних заявок на перевезення, ФОП Сірант Р.Б. змінила підстави позову посиланнями на обставини невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг саме в межах Договору про надання транспортно-експедиційних послуг №0308-02/23-ЛС від 03.08.2023. Тобто, представник позивача в первісному позові прямо посилався на заявки про надання послуг як на документ, яким сторони узгоджували замовлення. Однак, після того, як відповідач обґрунтовано заперечив проти достовірності цих заявок, вказавши на відсутність оригіналів цих доказів та недоведеність їх надсилання на адресу ТОВ "Лідер-Сервіс", чи його уповноважених осіб, представник позивача подав до суду заяву про зміну підстав позову, якою фактично відмовився від доказування цих обставин (замовлення послуг на підставі заявок) та визнав відсутність оригіналів цих документів. На переконання відповідача, саме з цих підстав (відмова від заявок) господарський суд в оскаржуваному рішенні правильно вказав на суперечливу поведінку представників позивача, які спочатку намагались довести порядок замовлення послуг на підставі заявок, які виявились фактично підробленими (оригінали відсутні, а також відсутні докази їх надсилання ТОВ "Лідер-Сервіс"). Пізніше під тиском доводів та аргументів відповідача, представники позивача вже відмовились від цих заявок, розуміючи їх недопустимість.
Щодо листування в меседжері Телеграм між представником ФОП Сірант Р.Б. (Зоряна) та абонентами з тел. № +380( НОМЕР_2 позначеним як «ОСОБА_1 Лідерсерв тел.», абонентом з тел. № НОМЕР_5 позначеним як «ОСОБА_2 лідер» і абонентом з тел.№ НОМЕР_1 позначеним як «ОСОБА_3 Зам Контейн», з підтвердженням скерування вказаним абонентам ТТН (CMR), що відповідають перевезенням, за які в подальшому були виставлені спірні рахунки, то відповідач наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно зауважив недоведеність того, що це листування взагалі має стосунок до відповідача, оскільки відсутні взагалі будь-які докази того, що відповідач ТОВ "Лідер-Сервіс" надав повноваження особам, які підписані як («ОСОБА_3 Зам Контейн» НОМЕР_1 ) так і пізніше («ОСОБА_1 Лідерсерв», НОМЕР_3 ) та («ОСОБА_2 лідер» НОМЕР_4) вести листування чи переговори з позивачем в інший спосіб.
Детальніше позиція ТОВ «Лідер Сервіс» відносно апеляційних аргументів позивача наведена відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу.
У даному відзиві відповідачем також зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач очікує в суді апеляційної інстанції, та яка дорівнює 40 000,00 грн.
У зв'язку із перебуванням судді-члена колегії Принцевської Н.М. з 09.09.2025 по 10.10.2025 у відпустці, судове засідання, призначене на 17.09.2025 у справі №916/1834/24 не відбулось.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.10.2025 повідомлено учасників справи №916/1834/24 про те, що її розгляд відбудеться 12.11.2025 року о 12:30 год.
Ухвалою суду від 10.11.2025 задоволено заяву представника Фізичної особи-підприємця Сірант Романії Богданівни - адвоката Заремби Валерія Валерійовича про надання йому можливості брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'язку "EasyCon". Вирішено проводити розгляд справи №916/1834/24 в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 12.11.2025, яке проводилось в режимі відеоконференції, представники сторін підтримали свої правові позиції та просили суд: від ФОП Сірант Романії Богданівни - задовольнити вимоги апеляційної скарги, скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; від ТОВ "Лідер Сервіс" - відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі без змін.
В судовому засіданні 12.11.2025 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.08.2023 о 17:22 з електронної пошти Фізичної особи-підприємця Сірант Романії Богданівни (позивача) ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Сервіс" (відповідача) office.lider.servis@gmail.com надійшли установчі документи позивача, а також реквізити ФОП Сірант Р.Б.
03.08.2023 о 19:10 з електронної пошти відповідача на електронну пошту позивача надійшов Договір на надання транспортно-експедиційних послуг №0308-02/23-ЛС від 03.08.2023 з підписом керівника відповідача та відтиском печатки відповідача.
04.08.2023 о 13:48 з електронної пошти позивача на електронну пошту відповідача надійшов Договір на надання транспортно-експедиційних послуг №0308-02/23-ЛС від 03.08.2023, підписаний позивачем та скріплений печаткою позивача (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору Перевізник (ФОП Сірант Романія Богданівна) за дорученням Замовника (ТОВ "Лідер-Сервіс") надає йому послуги з організації автомобільного (або змішаного) перевезення вантажів та комплекс послуг, пов'язаних з проведенням взаєморозрахунків, контролем за проходженням вантажів та інше, за рахунок Замовника.
Згідно з п.1.2 Договору при організації перевезення "Перевізник" має право залучати до виконання транспортних послуг третю сторону.
В розділі 3 Договору сторони дійшли згоди щодо взаєморозрахунків.
Так, згідно п.3.1 Договору, Замовник зобов'язується проводити оплату послуг Перевізника на підставі виставлених рахунків Перевізника, в супроводі товаротранспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу в повному обсязі і без претензій. Виставлений Перевізником рахунок підлягає оплаті після підписання Акту виконаних робіт, який є підтвердженням виконання робіт / послуг.
Оплата послуг Перевізника проводиться в національній грошовій одиниці України - гривні, на протязі 5 робочих днів, після дати реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та після отримання Замовником підписаного обома сторонами акту виконаних робіт (п.3.2 Договору).
Відповідно до п.3.3 Договору платіж вважається здійсненим в момент списання грошових коштів з рахунку Замовника і отриманим в момент зарахування грошових коштів на рахунок Перевізника.
За умовами п.7.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання і є дійсним протягом року з моменту його підписання з обох сторін, проте в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Термін дії цього Договору автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі Сторін не пізніше ніж за 30 днів до закінчення терміну його дії не повідомить іншу Сторону в письмовій формі про його розірвання.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що сторони Договору діють відповідно до таких нормативних актів: цим Договором з доповненнями і додатками; чинним законодавством України; Угодою про митне оформлення міжнародних перевезень, які здійснюються автомобільним транспортом; Женевською конвенцією про Договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ) від 19.05.1956 і Протоколом до неї від 05.07.1978; Митної конвенції про перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП від 14.11.1975.
На підтвердження надання послуг з перевезення ФОП Сірант Р.Б. надано до суду відповідні акти надання послуг:
- №С23-000110 від 23.08.2023 на суму 75 699 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000110 від 23.08.2023);
- №С23-000111 від 23.08.2023 на суму 75 699 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000111 від 23.08.2023);
- №С23-000112 від 23.08.2023 на суму 75 477 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000112 від 23.08.2023);
- №С23-000113 від 23.08.2023 на суму 75 699 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000113 від 23.08.2023);
- №С23-000114 від 01.09.2023 на суму 103 103 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000114 від 01.09.2023);
- №С23-000114/1 від 01.09.2023 на суму 6 308,27 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000114/1 від 01.09.2023);
- №С23-000115 від 01.09.2023 на суму 103 103 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000115 від 01.09.2023);
- №С23-000115/1 від 01.09.2023 на суму 6 308,27 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000115/1 від 01.09.2023);
- №С23-000116 від 01.09.2023 на суму 103 103 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000116 від 01.09.2023);
- №С23-000116/1 від 01.09.2023 на суму 6 308,27 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю №С23-000116/1 від 01.09.2023);
- №С23-000117 від 01.09.2023 на суму 102 713 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000117 від 01.09.2023);
- №С23-000117/1 від 01.09.2023 на суму 6 308,27 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000117/1 від 01.09.2023);
- №С23-000129 від 18.09.2023 на суму 78 396 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000129 від 18.09.2023);
- №С23-000136 від 09.10.2023 на суму 84 789,32 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000136 від 09.10.2023).
В матеріалах справи також наявна відповідна переписка в месенджері Телеграм щодо перевезень у спірний період між представниками позивача та особами із номерами телефонів: НОМЕР_1 (абонент позначений в телефоні позивача як "ОСОБА_3 Зам Контейн"), НОМЕР_3 (абонент позначений в телефоні позивача як "ОСОБА_1 Лідерсерв"), НОМЕР_4 (абонент позначений в телефоні позивача як "ОСОБА_2 лідер").
На підтвердження уповноваження відповідачем вказаних осіб на здійснення переписки з боку відповідача щодо виконання спірних перевезень позивачем надано до суду скріншот з сайту (www.Lardi-trans.com/log/user/17246970019/history).
Згідно з відомостями на вказаному скріншоті у період з 06.10.2018 по 10.11.2023 телефоном ТОВ "Лідер-Сервіс" є НОМЕР_6. Після 10.11.2023 телефон ТОВ "Лідер-Сервіс" змінено з НОМЕР_6 на НОМЕР_1 .
Також в матеріалах справи наявні копії відповідних Міжнародних товарно-транспортних накладних (СMR) за спірний період.
Доказів надсилання позивачем на адресу ТОВ "Лідер Сервіс" Актів надання послуг у матеріалах справи не міститься.
Відповідні податкові накладні у матеріалах справи також відсутні.
При цьому, у матеріалах справи на підтвердження співпраці сторін за Договором №0308-02/23-ЛС від 03.08.2023 містяться рахунки на оплату: №С23-000096 від 08.08.2023 на суму 80 451 грн.; №С23-000097 від 08.08.2023 на суму 80 451 грн.; №С23-000106 від 18.08.2023 на суму 75 699 грн.; №С23-000107 від 20.08.2023 на суму 75 699 грн.; №С23-000108 від 20.08.2023 на суму 75 699 грн.; №С23-000109 від 20.08.2023 на суму 75 699 грн.; №С23-000110 від 20.08.2023 на суму 75 699 грн, які оплачені відповідачем платіжними інструкціями, зокрема:
- №1724 від 18.08.2023 на суму 50 465 грн., призначення платежу - за міжнародне перевезення вантажу з/г рах. №С23-000096 від 08.08.2023;
- №1725 від 07.09.2023 на суму 50 465 грн., призначення платежу - за міжнародне перевезення вантажу з/г рах. №С23-000097 від 08.08.2023;
- №1768 від 13.09.2023 на суму 29 986 грн., призначення платежу - за міжнародне перевезення вантажу з/г рах. №С23-000097 від 08.08.2023;
- №1767 від 13.09.2023 на суму 29 986 грн., призначення платежу- за міжнародне перевезення вантажу з/г рах. №С23-000096 від 08.08.2023;
- №1778 від 13.09.2023 на суму 75 699 грн., призначення платежу - за міжнародне перевезення вантажу з/г рах. №С23-000106 від 20.08.2023;
- №1779 від 04.10.2023 на суму 75 699 грн., призначення платежу - за міжнародне перевезення вантажу з/г рах. №С23-000106 від 20.08.2023;
- №1780 від 06.10.2023 на суму 75 699 грн., призначення платежу - за міжнародне перевезення вантажу з/г рах. №С23-000108 від 20.08.2023;
- №334 від 27.10.2023 на суму 50 000 грн., призначення платежу - за міжнародне перевезення вантажу з/г рах. №С23-000110 від 20.08.2023;
- №323 від 05.10.2023 на суму 75 699 грн., призначення платежу - за міжнародне перевезення вантажу з/г рах. №С23-000108 від 20.08.2023;
Судом першої інстанції встановлено, що у претензії від 14.11.2023 позивач просив відповідача до 13.12.2023 погасити борг в розмірі 853 014,00 грн. за надані послуги згідно Договору №0308-02/23-ЛС від 03.08.2023.
Відповідно до супровідного листа від 20.12.2023, позивач до вказаної претензії долучив: акт звірки від 11.12.2023 (2прим.), по 2 акти ( кожного) надання послуг від 23.08.2023 (С23-000110), 23.08.2023 (С23-000111), 23.08.2023 (С23-000112), 23.08.2023 (С23-000113), 01.09.2023 (С23-00114/1), 01.09.2023 (С23-00115/1), 01.09.2023 (С23-00116/1), 01.09.2023 (С23-000117/1), 01.09.2023 (С23-000115), 01.09.2023 (С23-000114), 18.09.2023 (С23-000129), 09.10.2023 (С23-000136).
Вказана претензія, за твердженням позивача, залишись без відповіді.
Доказів оплати ТОВ «Лідер Сервіс» суми наданих послуг перевезення за вищезазначеними Актами наданих послуг у матеріалах справи не міститься.
Наведені вище обставини стали підставою для звернення ФОП Сірант Р.Б. до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Лідер Сервіс» заборгованості у сумі 853 014,40 грн.
Проаналізувавши апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Насамперед, судова колегія зазначає, що оскільки апеляційні вимоги стосуються лише частини рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу з ТОВ «Лідер Сервіс» у розмірі 802 082,32 грн. за надані останньому послуги з перевезення, то оскаржуване рішення переглядається апеляційним судом саме у цій частині, що узгоджується із положеннями ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як зазначалося вище, матеріли справи містять копію Договору на надання транспортно-експедиційних послуг №0308-02/23-ЛС від 03.08.2023, укладеного між ТОВ "Лідер Сервіс" та ФОП Сірант Р.Б. Вказаний Договір фактично є договором перевезення.
Відносини з надання послуг транспортного експедирування та перевезення вантажів регулюються Главами 64, 65 Цивільного кодексу України та Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі - Закон).
Положеннями ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", зокрема визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Апеляційна колегія вказує, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Як зазначалося вище, підставою для звернення з позовом у даній справі визначено наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за договором перевезення, у зв'язку з чим, беручи до уваги предмет доказування у цьому спорі, господарському суду під час розгляду справи необхідно встановити обставину надання позивачем послуг з перевезення відповідачу, та наявності заборгованості з оплати такої послуги, а також її розмір (у разі наявності). При цьому, відповідна обставина має бути встановлена, виходячи з наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які відображають реальні господарські операції за вказаним правочином та зміст таких операцій.
Так, на підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на наступні документи (з урахуванням заяви про зміну підстав позову): копію Договору №0308-02/23-ЛС від 03.08.2023; копії актів наданих послуг від 23.08.2023, від 01.09.2023, від 18.09.2023, від 09.10.2023; копії CMR; копію претензії від 14.11.2023 та роздруківку переписки в месенджері Телеграм представниками позивача та особами із номерами телефонів: НОМЕР_1 (абонент позначений в телефоні позивача як "ОСОБА_3 Зам Контейн"), НОМЕР_3 (абонент позначений в телефоні позивача як "ОСОБА_1 Лідерсерв"), НОМЕР_4 (абонент позначений в телефоні позивача як "ОСОБА_2 лідер") відносно перевезень.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частино. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Судова колегія наголошує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому суду у розгляді даної справи, окрім обставин оформлення первинних документів, необхідно дослідити факт наявності або відсутності реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).
Так, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання товару/роботи/послуги і подальшою господарською діяльністю.
Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9);
- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу , яка брала участь у здійсненні господарської операції;
- неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9);
- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1).
- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1).
Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, (абзац другий пункту 2.1); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1); документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Колегія суддів виходить з того, що законодавство не містить вичерпного переліку первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку для фіксації господарської операції.
Основними видами первинних документів, які можуть бути складені на підтвердження господарської операції, за практикою, що склалася на ринку купівлі-продажу/поставки товарів (робіт, послуг), є видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі товару тощо.
Отже, Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що, з огляду на вищенаведені приписи законодавства, господарська операція пов'язана не з самим фактом підписання Договору, а з фактом руху активів суб'єкта господарювання та руху його капіталу, натомість сам по собі Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, оскільки останній свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, у той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг (виконання робіт, передачі товару тощо).
Так, згідно п.3.1 та п.3.2 Договору на надання транспортно-експедиційних послуг №0308-02/23-ЛС від 03.08.2023, Замовник зобов'язується проводити оплату послуг Перевізника на підставі виставлених рахунків, в супроводі товаротранспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу в повному обсязі і без претензій; виставлений рахунок підлягає оплаті після підписання Акту виконаних робіт, який є підтвердженням виконання робіт/послуг. Оплата послуг проводиться протягом 5 робочих днів, після дати реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та після отримання Замовником підписаного обома сторонами Акту виконаних робіт.
Разом з тим, долучені до позовної заяви позивачем копії Актів наданих послуг: №С23-000110 від 23.08.2023 на суму 75 699 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000110 від 23.08.2023); №С23-000111 від 23.08.2023 на суму 75 699 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000111 від 23.08.2023); №С23-000112 від 23.08.2023 на суму 75 477 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000112 від 23.08.2023); №С23-000113 від 23.08.2023 на суму 75 699 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000113 від 23.08.2023); №С23-000114 від 01.09.2023 на суму 103 103 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000114 від 01.09.2023); №С23-000114/1 від 01.09.2023 на суму 6 308,27 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000114/1 від 01.09.2023); №С23-000115 від 01.09.2023 на суму 103 103 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000115 від 01.09.2023); №С23-000115/1 від 01.09.2023 на суму 6 308,27 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000115/1 від 01.09.2023); №С23-000116 від 01.09.2023 на суму 103 103 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000116 від 01.09.2023); №С23-000116/1 від 01.09.2023 на суму 6 308,27 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю №С23-000116/1 від 01.09.2023); №С23-000117 від 01.09.2023 на суму 102 713 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000117 від 01.09.2023); №С23-000117/1 від 01.09.2023 на суму 6 308,27 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000117/1 від 01.09.2023); №С23-000129 від 18.09.2023 на суму 78 396 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю №С23-000129 від 18.09.2023); №С23-000136 від 09.10.2023 на суму 84 789,32 грн. (із зазначенням про рахунок на оплату покупцю № С23-000136 від 09.10.2023) не містять підписів та відтисків печаток Замовника - ТОВ «Лідер Сервіс».
Відсутність підписів та відтисків печаток підприємства на первинних документах, а саме актів здачі прийняття робіт (надання послуг) є істотним недоліком, який у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для невизнання господарської операції, оскільки такий недолік перешкоджає можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.
Щодо долучених позивачем до позову копій міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) на підтвердження обставин перевезення вантажу ТОВ «Лідер Сервіс», то судова колегія враховує наступне.
Відповідно до частин 11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Аналогічні вимоги містяться у ст. 6 Закону України "Про транзит вантажів", згідно з якою транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути, у тому числі, - міжнародна автомобільна накладна (CMR).
Стаття 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Статтею 9 вказаної Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Судова колегія зазначає, що товарно-транспортні накладні є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений, зокрема, для бухгалтерського обліку матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (ст. 47 Статут автомобільного транспорту).
Отже, первинним транспортним документом про факт надання послуги з перевезення вантажу є міжнародна автомобільна накладна CMR.
Водночас, судова колегія наголошує, що зі змісту наданих позивачем копій міжнародних товарно-транспортних накладних CMR (т. 1 а.с. 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56) вбачається, що перевізником за останніми є не позивач, а треті особи, зокрема: «MP TRANS», «ADS», «ALANER», «USLUGI TRANSPORTU TOWAROWEGO» тощо.
При цьому, вантажоодержувачами за товарно-транспортними накладними CMR є не ТОВ «Лідер Сервіс», а також треті особи, зокрема: ТОВ "Будшляхмаш Сервіс", ТОВ «Джак Моторс Україна», Спільне українсько-грецьке підприємство «Імтрекс», ПП «Світчай»
Тобто, жодного доказу, що дозволив би встановити, що послуги з перевезення за вказаними СMR були надані саме позивачем та саме відповідачу, матеріали справи не містять та ФОП Сірант А.Б. суду не надано.
Так само матеріали справи не містять доказів отримання послуг за СМР саме ТОВ «Лідер Сервіс».
При цьому, судова колегія враховує умови п. 1.2 укладеного між сторонами Договору на надання транспортно-експедиційних послуг №0308-02/23-ЛС від 03.08.2023, відповідно до якого при організації перевезення перевізник має право залучати до виконання транспортних послуг третю особу.
Проте, у матеріалах справи не міститься доказів на підтвердження того, що ФОП Сірант А.Б. були укладені додаткові угоди з іншими перевізниками щодо наймів транспортних засобів окремо або з екіпажем, додаткових договорів про перевезення тощо.
Тобто, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які могли би свідчити про залучення ФОП Сірант А.Б. до виконання відповідних перевезень додаткових суб'єктів господарювання для прийняття такими третіми особами на себе зобов'язань з перевезення вантажу ТОВ «Лідер Сервіс», доставку якого взяв на себе позивач.
Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб'єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу.
Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.
Отже, судова колегія зазначає, що зміст наявних у матеріалах справи первинних документів - міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) не підтверджує факт надання саме ФОП Сірант А.Б. послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні на виконання Договору №0308-02/23-ЛС від 03.08.2023.
Водночас, у разі дефектів первинних документів, як то відсутність підписів сторін, та невизнання стороною факту перевезення, сторони не позбавлені можливості доводити обставини надання послуг іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення таких робіт.
При цьому, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.
Господарська операція у тому звітному періоді, в якому вона була фактично здійснена, підлягає відображенню (на підставі первинного документа) в облікових регістрах, відповідальність за достовірність даних яких несе особа, яка їх склала і підписала (ч. 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Відтак, судова колегія вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З огляду на наведені приписі законодавства та умови п. 3.2 Договору такими доказами у даному випадку можуть бути податкові накладні, зареєстровані у ЄРПН у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Приписами ч. ч. 3, 8 ст. 19 Господарського кодексу України встановлено, що обов'язком суб'єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.
Відповідно до п. 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Тобто, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Проаналізувавши наведені норми законодавства, колегія суддів зазначає, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарі/послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Тому, податкова накладна, виписана однією стороною в Договорі на постачання послуг на користь другої сторони, може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( п. 4.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).
Судова колегія звертає увагу на те, що Сторонами в Договорі №0308-02/23-ЛС від 03.08.2023 встановлені чіткі умови щодо обов'язковості оформлення та реєстрації Перевізником податкових накладних (п. 3.2 Договору) як підстави для оплати відповідних послуг.
Таким чином, податкові накладні у даному випадку додатково мали підтверджувати факт надання послуг з перевезення у кількості та за ціною, що вказана у спірних Актах про надання послуг.
Проте, апеляційна колегія зазначає, що жодна податкова накладна у матеріалах даної справи відсутня. Водночас, позивач не наводить жодних обґрунтувань неможливості подання вказаних доказів до суду.
Отже, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази відображення позивачем господарської операції з надання послуг перевезення в своїй податковій звітності та вчинення останнім юридично значимих дій по оформленню податкового кредиту, які, в свою чергу, мали б підтвердити здійснення спірних господарських операцій ФОП Сірант А.Б. відносно ТОВ «Лідер Сервіс».
Щодо посилання апелянта на наявну у матеріалах справи роздруківку листування між абонентами мессенджера «Телеграм», то судова колегія критично ставиться до останньої та звертає увагу на те, що згідно зі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
У постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду, зокрема, виснувала: поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-мессенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. При цьому, слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 Господарського процесуального кодексу України, у подібних правовідносинах. Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.
В контексті зазначеного судова колегія зазначає, що:
- позивачем не надано доказів того, що абоненти "ОСОБА_3 Зам Контейн", "ОСОБА_1 Лідерсерв", "ОСОБА_2 лідер" є уповноваженими особами відповідача;
- надана роздруківка не дає можливості беззаперечно встановити, що особи "ОСОБА_3 Зам Контейн", "ОСОБА_1 Лідерсерв", "ОСОБА_2 лідер" мають буть-яке відношення до відповідача;
- відповідне листування ведеться від імені «ОСОБА_4», а не ОСОБА_5, зі вказаного листування неможливо ідентифікувати особу «ОСОБА_4», а тому відповідні скриншоти не можуть вважатись доказом листування саме між позивачем та відповідачем.
Отже, зважаючи на неможливість встановлення осіб - відправників та отримувачів повідомлень у поданих позивачем скриншотах листування з мессенджеру «Телеграм», а також з огляду на те, що з відповідних скриншотів не підтверджуються беззаперечно доводи позивача щодо спірних перевезень (з урахуванням вищенаведених обставин щодо відсутності первинних документів на підтвердження виконання спірного Договору), колегія суддів не бере до уваги відповідні роздруківки як докази надання позивачем послуг перевезення відповідачу.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, проаналізувавши обставини даної справи, надавши оцінку кожному доказу, який міститься в матеріалах справи, визначивши певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, судова колегія дійшла висновку, що позивачем не доведено обставину надання ФОП Сірант А.Б. відповідачу послуг перевезення за укладеним між сторонами Договором на надання транспортно-експедиційних послуг №0308-02/23-ЛС від 03.08.2023.
Крім того, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на спростування обставин справи, встановлених місцевим господарським судом.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку, як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, правильно встановлено характер спірних правовідносин та застосовані належні норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про часткову відмову у задоволенні позовних вимог, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Оскільки частина доводів апеляційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд першої інстанції надав належну оцінку і вона є достатньо аргументованою, апеляційна колегія доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи позивача.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування рішення чи його зміни, у суду апеляційної інстанції відсутні.
З урахуванням викладеного вище та з огляду на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 у справі № 916/1834/24, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Сірант Романії Богданівни на вказане рішення задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
У зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 у справі №916/1834/24 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складений та підписаний 17.11.2025.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Ярош А.І.