79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" листопада 2025 р. Справа №909/554/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
Суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Шатан Т.О.,
представники сторін:
прокурор: Букаловська Л.Є.,
позивача: не з'явився,
відповідача 1: Оленченко О.В.,
відповідача 2: не з'явився,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Івано-Франківської обласної прокуратури № 24-721 вих-24 від 06.12.2024 (вх. № 01-05/3554/24 від 09.12.2024)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2024 (суддя В.В. Михайлишин; повне рішення складено 18.11.2024)
у справі № 909/554/24
за позовом Керівника Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави
в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,
м. Івано-Франківськ
до відповідача-1: Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка, м. Городенка, Івано-Франківська обл.
відповідача-2: Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей", с. Тишківці, Івано-Франківська обл.
про: визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку,
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
Керівник Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка та Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей" про визнання недійсним договору про надання агротехнічних послуг від 02.04.2024 № 02/04/2024 та зобов'язання звільнити земельну ділянку загальною площею 69,60 га.
Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що оспорюваний договір від 02.04.2024 № 02/04/2024 не є договором про надання агротехнічних послуг, а є прихованим договором оренди землі, суперечить вимогам статті 901 Цивільного кодексу України, положенням Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", не спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені. Відтак, на думку прокурора, договір про надання агротехнічних послуг від 02.04.2024 № 02/04/2024 слід визнати недійсним відповідно до положень статей 203, 215, 235 Цивільного кодексу України, а земельну ділянку - повернути ДНЗ "Городенківський професійний ліцей".
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2024 у справі № 909/554/24 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюваний договір відповідає меті Статуту ДНЗ "Городенківський професійний ліцей"; не суперечить положенням Закону України "Про освіту" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності"; містить всі істотні умови, притаманні договору підряду; спрямований на досягнення певної мети, визначеної сторонами у договорі; є оплатним та реальним. Суд першої інстанції зазначив, що за спірним договором не відбулося переходу права користування земельною ділянкою загальною площею 69,60 га, вона не вибула із володіння землекористувача - ДНЗ "Городенківський професійний ліцей.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з рішенням, Івано-Франківська обласна прокуратура звернулась до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2024 у справі № 909/554/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
Прокурор зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що у відповідності до вимог п. 7.8. Статуту земельна ділянка, що перебуває у користуванні ліцею повинна використовуватись, як і вся матеріально-технічна база навчального закладу, виключно для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітних кадрів.
Апелянт стверджує, що судом не враховано, що саме при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою форму реалізації права користування земельною ділянкою і її корисними якостями, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція. Крім цього, сторонами обумовлено, що розрахунок за виконані роботи з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка проводиться після продажу врожаю. Таким чином, як вказує прокурор, самим спірним договором передбачено обов'язок замовника робіт продати результат даних робіт, однак такі умови договору взагалі не характерні для правової природи договорів підряду.
Скаржник зазначає, що сторони укладаючи договір надання агротехнічний послуг чи договір підряду взагалі не визначили конкретну оплату, як зазначено в рішенні суду, а прив'язали момент оплати лише до продажу врожаю який не тільки не переходить у власність замовника, а й став способом оплати. При цьому, із умов спірного договору взагалі неможливо зрозуміти чи отримає замовник будь яку матеріально виражену користь від договору, чи йому доведеться віддати всі кошти виручені за проданий врожай з метою розрахунку з виконавцем за роботу, що не є характерним для договорів підряду.
Відповідачі не надавали письмових відзивів на апеляційну скаргу.
Рух справи в суді апеляційної інстанції:
Під час первісного розгляду апеляційної скарги у справі, постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 у справі № 909/554/24 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2024 у справі № 909/554/24 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов прокурора задоволено. Визнано недійсним договір про надання агротехнічних послуг від 02.04.2024 № 02/04/2024, укладений між ДНЗ "Городенківський професійний ліцей" та СВК ім. Т.Г. Шевченка. Зобов'язано СВК ім. Т.Г. Шевченка звільнити земельну ділянку загальною площею 69,60 га (з кадастровим номером 2621610100:06:002:0090), яка відповідно до Державного акта на праві постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 0126041 UA від 14.05.2008 перебуває у постійному користуванні ДНЗ "Городенківський професійний ліцей". Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладено на відповідачів.
Апеляційний господарський суд, задовольняючи позовні вимоги прокурора, дійшов висновку про те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою фактично є договором оренди землі, з огляду на його предмет (вирощування сільськогосподарської продукції (ріпака) та збирання врожаю на земельній ділянці замовника загальною площею 69,60 га) та умови використання СВК ім. Т. Г. Шевченка земельної ділянки (зокрема, використання спеціальної техніки, необхідних засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив та гербіцидів).
Постановою Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 909/554/24 касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 у справі № 909/554/24 скасовано, справу № 909/554/24 передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
Верховний Суд дійшов висновку, що вирішуючи питання щодо удаваності оспорюваного правочину, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції щодо правової природи оспорюваного правочину та не обґрунтував свої висновки про юридичну природу договору, оскільки не дослідив та не надав оцінки змісту договору про надання агротехнічних послуг № 02/04/2024, не встановив дійсну спрямованість волі сторін спірного правочину. Поза увагою суду апеляційної інстанції також залишилися мета оспорюваного договору та правові наслідки для його сторін. При цьому, суд апеляційної інстанції не врахував вимог статей 13, 15 Закону України "Про оренду землі" щодо предмета та істотних умов договору оренди землі.
Відтак Верховний Суд вказав, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою фактично є договором оренди землі - є передчасним.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2025 справу № 909/554/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.
Процесуальний хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судового засідання.
Слід зазначити, що заперечення Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка у судових засіданнях стосовно доводів апеляційної скарги зводились до такого:
- прокурором обрано неефективний спосіб захисту, оскільки позов не містить вимоги про застосування наслідків недійсності правочину. Крім цього, строк дії договору сплив 31.12.2024;
- позивачем не доведено ні факт передачі земельної ділянки в оренду, ні факт сплати орендної плати за її використання;
- прокурором не надано доказів того, яке саме право держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області було порушене укладенням договору про надання агротехнічних послуг;
- у разі задоволення позовних вимог у цій справі, вимога про повернення земельної ділянки буде задоволена на користь відповідача 2, що суперечить нормам процесуального закону.
У судовому засіданні 04.11.2025 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, відповідач 1 заперечив такі доводи, сторони надали суду пояснення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин у цій справі, та визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
28.04.2014 року наказом Міністерства освіти і науки України № 524 затверджено Статут Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей".
Пунктом 1.1. Статуту визначено, що Державний навчальний заклад "Городенківський професійний ліцей" є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти. Професійний ліцей здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації, як правило, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів на основі базової чи повної загальної середньої освіти, а також професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації непрацюючих робітників і незайнятого населення. Професійний ліцей може здійснювати допрофесійну підготовку учнів загальноосвітніх навчальних закладів, проваджувати діяльність щодо розвитку здібностей молоді та поглиблення знань з окремих навчальних предметів професійного спрямування. Скорочене найменування: ДНЗ "Городенківський ПЛ".
Головним завданням професійного ліцею є забезпечення права громадян України на професійне навчання відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою задоволення потреб економіки у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках (п. 1.2. Статуту).
Згідно із пунктом 1.4. Статуту та відповідно до вимог пункту 157.15 статті 157 Податкового кодексу України, до основної діяльності професійного ліцею також включається продаж виготовлених професійним ліцеєм товарів, виконання робіт, що є тісно пов'язаними з його основною діяльністю, якщо ціна таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг є нижчою від звичайної або якщо така ціна регулюється державою.
До основних напрямків діяльності професійного ліцею може також належати надання платних послуг, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" та пов'язані з його основною статутною діяльністю:
- 01.11. Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;
- 01.13. Вирощування овочів та баштанних культур, коренеплодів та бульбоплодів;
- 10.61. Виробництво продуктів борошняно-круп'яної промисловості.
Положеннями пункту 1.5. Статуту визначено, що професійний ліцей має навчальне господарство, що здійснює господарську діяльність з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді (сільськогосподарське виробництво). Професійний ліцей займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Професійний ліцей є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, штампи, печатки із своїм найменуванням, в тому числі печатку із зображенням Державного герба України. Професійний ліцей має право укладати цивільно-правові договори (п. 2.2. Статуту).
Професійний ліцей проваджує діяльність, пов'язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання відповідної ліцензії, а його відокремлені структурні підрозділи (філія, інший підрозділ) після проведення ліцензування з внесенням їх до ліцензії професійного ліцею. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (п. 2.5. Статуту).
З метою сприяння розвитку навчально-матеріальної та соціально-побутової бази, забезпечення професійно-практичної підготовки, вирішення соціальних та інших питань працівників, учнів, слухачів, професійний ліцей може укладати договори із підприємствами, установами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (п. 2.6. Статуту).
Відповідно до абзацу 3 пункту 7.1. Статуту, професійний ліцей є неприбутковим закладом. Кошти професійного ліцею, одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої цим Статутом, не вважаються прибутком і не оподатковуються. Від оподаткування звільняються доходи професійного ліцею, отримані від виготовлення та реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з їх основною, статутною діяльністю.
Згідно підпункту "є" пункту 7.4. Статуту, додатковими джерелами фінансування є інші кошти, отримані професійним ліцеєм за надання платних послуг, перелік яких визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" та пов'язані з його основною статутною діяльністю.
Для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів професійний ліцей має відповідну навчально-матеріальну базу та земельну ділянку, що перебуває у користуванні ліцею, загальною площею 198,16 га відповідно до паспортів, технічної документації, актів права власності тощо (абз. 1 п. 7.8. Статуту).
Професійний ліцей несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна (п. 7.11. Статуту).
Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка із кадастровим номером: 2621610100:06:002:0090 площею 122,9872 га, що розташована в урочищі "Під Тишківцями" Городенківської міської ради Городенківського району Івано-Франківської області, належить на праві власності державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, та знаходяться на праві постійного користування у Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей".
В матеріалах справи наявна копія Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ № 126041 від 14.05.2008 року, виданого на підставі розпорядження Городенківської районної державної адміністрації від 11.05.2007 року № 194, кадастровий номер земельної ділянки: 2621610100:06:002:0090. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства.
02.04.2024 року між Державним навчальним закладом "Городенківський професійний ліцей" (замовник) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Т. Г. Шевченка (виконавець) уклали Договір № 02/04/2024 про надання агротехнічних послуг.
Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, за завданням замовника з використанням своїх матеріалів та засобів, надати послуги, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти послуги у сфері рослинництва (77300000-3) (Надання сільськогосподарських послуг) (ДК 021:2015), класифікація за ДКПП: 01.61.1 - Послуги допоміжні щодо вирощування сільськогосподарських культур, а саме послуги з вирощування сільськогосподарської продукції (ріпака) та збирання врожаю.
Пунктом 1.2 договору визначено, що виконавець надає послуги передбачені у п. 1.1 на земельній ділянці замовника загальною площею 69,60 га.
Згідно з пунктів 2.1 договору вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в акті виконаних робіт, але не може перевищувати 321000, 00 гривень, без ПДВ.
Відповідно до пункту 2.2 договору оплата за цим договором проводиться у безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця на підставі підписаного сторонами акту здачі-приймання наданих послуг протягом 10 днів після продажу замовником зібраного врожаю (ріпака), але не пізніше закінчення терміну дії даного договору відповідно до п. 9.1.
Згідно пункту 3.1 договору виконавець надає послуги, визначені п. 1.1 цього договору, в строки, встановлені календарним планом надання послуг, погодженим сторонами.
У відповідності до пункту 3.2 договору акт виконаних робіт виставляється протягом 10 днів після закінчення усіх сільськогосподарських робіт.
Згідно пункту 4.1 договору виконавець зобов'язаний:
- Своїми силами і засобами надати всі послуги, визначені в п. 1.1 цього договору, в обсягах і в строки;
- Для надання послуг, визначених в п. 1.1 цього договору використовувати спеціальну техніку, необхідні засоби захисту рослин, паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива та гербіциди;
- На місці надання послуг, визначених в п. 1.1 цього договору, вжиття необхідних заходів по техніці безпеки і пожежної безпеки;
- В 5-денний строк з моменту завершення надання послуг, визначених в п. 1.1 цього договору, подати замовникові на підписання акт здачі-приймання наданих послуг;
- Надавати замовникові безперешкодно здійснювати контроль за своєю діяльністю в межах цього договору шляхом перевірки бухгалтерських та інших документів;
- Виконавець зобов'язується вести бухгалтерський, податковий облік, визначати напрямки і методи ведення сільськогосподарської діяльності.
Відповідно до пункту 4.2 договору замовник зобов'язується:
- Прийняти надані виконавцем послуги та підписати акт здачі-приймання наданих послуг за умови належного надання виконавцем протягом 5-днів з дати одержання названого акту від виконавця;
- Оплатити виконавцю послуги, визначені у п. 1.1 цього договору, в розмірах і в строки, встановлені договором.
Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.11.2024 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
25.04.2024 року Коломийська окружна прокуратура з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави, відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", звернулася до ДНЗ "Городенківський професійний ліцей" з листом № 09.53-57-1206 вих-24, в якому просила надати інформацію про укладання договорів використання/обробітку земельної ділянки з кадастровим номером 2621610100:06:002:0090 та, у разі укладення таких, надати усю наявну документацію на підставі якої укладались означені договори. А також провести обстеження стану використання (розорювання, обробітку, здійснення посіву зернових, тощо) земельної ділянки із кадастровим номером 2621610100:06:002:0090. Надати підтверджуючі документи (акт обстеження земельної ділянки, тощо).
У відповідь ДНЗ "Городенківський професійний ліцей" листом від 03.05.2024 року за вих. № 59/01-10 повідомив Коломийську окружну прокуратуру про те, що Державним навчальним закладом "Городенківський професійний ліцей" у 2024 році по земельній ділянці з кадастровим номером 2621610100:06:002:0090 укладено, серед інших, договір №02/04/2024 на надання агротехнічних послуг з Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Т.Г. Шевченка від 02 квітня 2024 року та надано копії витребуваних прокурором документів.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2024 року адміністрацією та працівниками ДНЗ "Городенківський професійний ліцей" проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться: в урочищі "Під Тишківцями" на території Городенківської міської ради, Івано-Франківська область, м. Городенка, загальною площею 122,9872 га, з метою визначення її стану та дотримання умов її використання.
За наслідком даного обстеження 01.05.2024 року складено акт обстеження земельної ділянки, за яким встановлено, що земельна ділянка загальною площею 122,9872 га, з них - 88,5402 га орної землі, яка розташована в урочищі "Під Тишківцями" на території Городенківської міської ради, Івано-Франківської області, перебуває в користуванні ДНЗ "Городенківський професійний ліцей" відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ № 126041 від 14.05.2008 року, виданого на підставі розпорядження Городенківської районної державної адміністрації від 11.05.2007 року № 194, кадастровий номер 2621610100:06:002:0090. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства.
В ході обстеження встановлено: Земельна ділянка використовується за цільовим призначенням. Дана земельна ділянка призначена для сільськогосподарського обробітку, а саме на даний час здійснено посів сільськогосподарських культур (ріпак та соя).
07.05.2024 року Коломийською окружною прокуратурою листом № 09.53-57-1345вих-24 спрямовано повідомлення в Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про те, що буде заявлено позов в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до ДНЗ "Городенківський професійний ліцей" та Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка про визнання недійсним договору від 02.04.2024 року та зобов'язання повернути земельну ділянку загальною площею 69,60 га.
Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 10-9-0.6-2535/0/2-24 від 13.05.2024 року у зв'язку з обмеженням фінансування на судові витрати не заперечує щодо подання Коломийською окружною прокуратурою позову до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до ДНЗ "Городенківський професійний ліцей" та Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка про визнання недійсним договору від 02.04.2024 та зобов'язання повернути земельну ділянку загальною площею 69, 60 га.
Аналогічне повідомлення Коломийська окружна прокуратура скерувала Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області листом № 09.53-57-1543вих-24 від 29.05.2024 року.
Предметом позовних вимог прокурора у даній справі є такі вимоги: визнати недійсним договір про надання агротехнічних послуг №02/04/2024 від 02.04.2024, укладений між Державним навчальним закладом «Городенківський професійний ліцей» та сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Т.Г. Шевченка; зобов'язати сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Т.Г. Шевченка звільнити земельну ділянку загальною площею 69,60 га (з кадастровим номером 2621610100:06:002:0090), яка відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 0126041 UA від 14.05.2008 року перебуває у постійному користуванні Державного навчального закладу «Городенківський професійний ліцей».
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором у цій справі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Встановлена Законом України «Про прокуратуру» умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто визначений частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).
Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов'язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК.
Як встановлено судами, предметом оспорюваного договору є, зокрема, надання ДНЗ "Городенківський професійний ліцей" земельної ділянки яка розташована в урочищі "Під Тишківцями" на території Городенківської міської ради, Івано-Франківської області та перебуває в користуванні ДНЗ "Городенківський професійний ліцей" на загальною площею 69, 60 га, Сільськогосподарському виробничому кооперативу ім. Т. Г. Шевченка для надання послуг щодо вирощування сільськогосподарських культур.
Власником цієї земельної ділянки є держава в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.
Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
За частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України, земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб передають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
За приписами частини 1 статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру (п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (із змінами).
У відповідності до пункту "а" частини 1 статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:
- додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;
- виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;
- додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.
Враховуючи вищенаведене, ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області як особа, що виконує функції власника земельних ділянок, а також як орган, що здійснює від імені держави повноваження щодо державного контролю за використанням земель, є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
Коломийською окружною прокуратурою повідомлено ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області листом від 07.05.2024 № 09.53-57-1345вих-24 про проведення перевірки можливих порушень вимог земельного законодавства при використанні ДНЗ "Городенківський професійний ліцей" земельних ділянок, які надані йому в постійне користування та щодо надання інформації про вжиті заходи реагування на вказані порушення з боку означеного ліцею, а також вжиті заходи претензійно-позовного характеру.
У відповідь Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області листом № 10-9-0.6-2535/0/2-24 від 13.05.2024, повідомило, що у зв'язку з обмеженням фінансування на судові витрати, не заперечує щодо подання Коломийською окружною прокуратурою позову щодо вжиття відповідних заходів стосовно порушеного у листі питання.
Таким чином, до відома прокурора доведено, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах (ГУ Держгеокастру в Івано-Франківській області) не вживалися заходи щодо дотримання земельного законодавства при використанні земельної ділянки загальною площею 122, 9872 га, яка розташована в урочищі "Під Тишківцями" на території Городенківської міської ради, Івано-Франківської області, кадастровий номер 2621610100:06:002:0090, в т.ч. судовий захист (що є підтвердженням відсутності належних заходів для захисту інтересів держави).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із позовом.
Щодо суті спору.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
За правилами частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Одним із загальних способів захисту цивільного права або інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Так, відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).
Вищезазначене спростовує доводи відповідача 1 щодо неможливості визнання недійсним судом договору, строк дії якого сплив на момент ухвалення судом рішення.
Як було зазначено вище, фактичною підставою звернення до суду прокурор вказав те, що укладений між відповідачами договір про надання агротехнічних послуг є удаваним договором оренди.
Верховний Суд, скасовуючи постанову Західного апеляційного господарського суду, якою задоволено позов у цій справі, констатував, що вирішуючи питання щодо удаваності оспорюваного правочину, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції щодо правової природи оспорюваного правочину та не обґрунтував свої висновки про юридичну природу договору, оскільки не дослідив та не надав оцінки змісту договору про надання агротехнічних послуг № 02/04/2024, не встановив дійсну спрямованість волі сторін спірного правочину. Поза увагою суду також залишилися мета оспорюваного договору та правові наслідки для його сторін. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував вимог статей 13, 15 Закону України "Про оренду землі" щодо предмета та істотних умов договору оренди землі, тому вважав, що висновок суду апеляційної інстанції про удаваність правочину є передчасним.
Отже, при повторному апеляційному перегляді рішення у цій справі, колегія суддів оцінюючи змісту договору про надання агротехнічних послуг, зазначає про таке.
Згідно з пунктом 1.1 договору відповідач 1 зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, за завданням замовника з використанням своїх матеріалів та засобів, надати послуги, а відповідач 2 зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти послуги у сфері рослинництва (77300000-3) (Надання сільськогосподарських послуг) (ДК 021:2015), класифікація за ДКПП: 01.61.1 - Послуги допоміжні щодо вирощування сільськогосподарських культур, а саме послуги з вирощування сільськогосподарської продукції (ріпака) та збирання врожаю.
Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною 1 статті 839 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини 2 зазначеної статті підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Разом з тим, за змістом статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.
Таким чином, на відміну від договору підряду, договір оренди землі укладається не з метою виконання певної роботи за завданням другої сторони, а саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 916/695/17.
Згідно пункту 4.1 укладеного договору виконавець зобов'язаний: своїми силами і засобами надати всі послуги, визначені в п. 1.1 цього договору, в обсягах і в строки; для надання послуг, визначених в п. 1.1 цього договору використовувати спеціальну техніку, необхідні засоби захисту рослин, паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива та гербіциди; на місці надання послуг, визначених в п. 1.1 цього договору, вжиття необхідних заходів по техніці безпеки і пожежної безпеки; в 5-денний строк з моменту завершення надання послуг, визначених в п. 1.1 цього договору, подати замовникові на підписання акт здачі-приймання наданих послуг; надавати замовникові безперешкодно здійснювати контроль за своєю діяльністю в межах цього договору шляхом перевірки бухгалтерських та інших документів; виконавець зобов'язується вести бухгалтерський, податковий облік, визначати напрямки і методи ведення сільськогосподарської діяльності.
Відтак відповідач 1 користувався земельною ділянкою, що є характерним для договору оренди землі, однак відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що спірний договір не містить жодних положень стосовно приймання виконавцем результатів виконаних робіт.
Відповідно до пункту 4.2 договору замовник зобов'язується прийняти надані виконавцем послуги та підписати акт здачі-приймання наданих послуг за умови належного надання виконавцем протягом 5-днів з дати одержання названого акту від виконавця; оплатити виконавцю послуги, визначені у п. 1.1 цього договору, в розмірах і в строки, встановлені договором.
При цьому, судом попередньої інстанції не взято до уваги, що ДНЗ "Городенківський професійний ліцей" згідно Статуту Державного навчального закладу «Городенківський професійний ліцей» підпорядкований Міністерству освіти, відповідно фінансується з державного бюджету, фінансування професійно-технічної підготовки робітників, соціальний захист учнів, слухачів та педагогічних працівників професійного ліцею, у межах обсягів державного замовлення, здійснюється на нормативній основі за рахунок коштів місцевого бюджету (оплата послуг з підготовки кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення, видатки на що враховуються при визначенні міжбюджетних трансферів у державному бюджету), кошти на виконання умов договору щодо оплати робіт у навчальному закладі не передбачені, товарно-матеріальні цінності (посівний матеріал, добрива, пальне, тощо) закладом не придбано, спеціально обладнані приміщення для зберігання сільськогосподарської продукції у навчального закладу відсутні, доказів зворотнього матеріали справи не містять.
В контексті висновків Верховного Суду у цій справі щодо мети оспорюваного договору, то слід зазначити, що головним завданням професійного ліцею є забезпечення права громадян України на професійне навчання відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою задоволення потреб економіки у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках.
Згідно з п. 7.8. Статуту земельна ділянка, що перебуває у користуванні ліцею повинна використовуватись, як і вся матеріально-технічна база навчального закладу, виключно для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітних кадрів.
Таким чином, з аналізу положень Статуту слідує, що ДНЗ "Городенківський професійний ліцей" має право здійснювати господарську діяльність з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді (сільськогосподарське виробництво), але виключно з навчальною метою.
Проте, із спірного договору не вбачається, що такий укладений для реалізації навчальним закладом його основних завдань, які передбачені Статутом, водночас виконавець користується земельною ділянкою та вилучає внаслідок такого користування корисні властивості землі.
Відповідно до пункту 2.2 договору оплата за цим договором проводиться у безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця на підставі підписаного сторонами акту здачі-приймання наданих послуг протягом 10 днів після продажу замовником зібраного врожаю (ріпака), але не пізніше закінчення терміну дії даного договору відповідно до п. 9.1.
Разом з тим, за умовами пункту 2.1. Договору сторони домовились, що вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в акті виконаних робіт, але не може перевищувати 321 000, 00 гривень без ПДВ.
Відтак сторони укладаючи договір не визначили конкретну оплату, як зазначено в рішенні суду першої інстанції, а прив'язали момент оплати лише до продажу врожаю замовником. Тобто спірним договором передбачено обов'язок замовника продати результати виконаних робіт, і не означено які ж послуги отримає замовник за укладеним договором.
Крім цього, належних, допустимих доказів проведення оплати відповідачу 1 за надані послуги - матеріали справи не містять.
Водночас згідно пункту 7.1 Статуту ліцей є неприбутковим закладом, кошти професійного ліцею одержані від здійснення або на здійснення діяльності передбачені цим Статутом не вважаються прибутком і не оподатковуються.
Колегія суддів вважає, що характер правовідносин між відповідачами за умовами оспорюваного договору є прихованою орендою, оскільки наявні його істотні умови, зокрема: предмет, строк дії, умови надання земельних ділянок у користування, умови забезпечення доступу до ділянок.
Так, умовами укладеного договору не передбачено орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, однак правова природа договору визначається з огляду на його зміст.
Апеляційний суд звертається до висновків Верховного Суду, відповідно до яких невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов'язаних між собою прав і обов'язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину. Тобто відсутність у спірних правочинах чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування (схожі висновки сформульовано в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21), від 07.12.2022 у справі № 924/11/22, від 16.01.2024 у справі № 918/86/22).
Згідно з частиною 1 статті 235 ЦК України удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.
У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Сутність договору визначається за його дійсною спрямованістю та спільною правовою метою для обох сторін, а не лише його формальними положеннями. Штучне диференціювання мети правочину для кожної зі сторін з акцентуванням її у тексті договору може додатково свідчити про його удаваність та орієнтованість на приховування іншого правочину, який насправді вчиняється.
Аналогічна правова позиція викладена судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.09.2024 у справі № 916/1719/22.
Разом з тим, статтею 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися i розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
У найбільш загальному вигляді "класична тріада" стосовно такого об'єкта прав, як земельна ділянка - це забезпечена правом можливість: панування над земельною ділянкою (право володіння, jus possidendi); видобування корисних властивостей земельної ділянки (право користування, jus fruendi); визначення долі (юридичної та фактичної) земельної ділянки волевиявленням самого власника (право розпорядження Jus abutendi).
Закон визначає право власності як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 317 Цивільного кодексу України). Суть власності полягає в умовно необмеженому (обмеження визначаються правопорядком і стосуються інтересів окремих осіб і суспільства в цілому) та винятковому пануванні особи над річчю. Оскільки "земельна ділянка" як індивідуалізована частина поверхні і відповідна частина простору є річчю (об'єктом цивільних прав) і, відповідно, майном (нерухомим майном), таке визначення підходить і до нього.
Водночас із тріади правомочностей, які належать власнику, постійному землекористувачу законом передані тільки дві: володіння та користування. Постійні землекористувачі позбавлені можливості щодо розпорядження земельним ділянками.
Отже, право землекористування як суб'єктивне право полягає у праві (правомочності) особи на експлуатацію корисних властивостей земельної ділянки у складі права власності на неї; у правовому титулі, що дає особі суб'єктивне право використовувати (чужу) земельну ділянку.
Основними принципами права землекористування є: його похідний характер від права власності на землю; раціональне використання ділянок за основним цільовим призначенням із здійсненням їх ефективної охорони та дотриманням вимог щодо пріоритету екологічної безпеки тощо.
Право постійного землекористування - це безстрокове речове право з внесенням плати в розмірі земельного податку. Таке право може виникати стосовно будь-яких земельних ділянок державної та комунальної власності. Воно не включає правомочності розпорядження земельною ділянкою або правом на неї. Постійний землекористувач отримує права володіння та користування земельною ділянкою, тобто можливість виключного і відокремленого від інших осіб землекористування.
З урахуванням наведеного об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.11.2024 у справі № 905/20/23 зазначила, що наявна у постійного землекористувача правомочність користування земельною ділянкою є обмеженою порівняно з правомочністю власника цієї земельної ділянки, який наділений не лише правом володіння та користування, а й правом на розпорядження землею, у тому числі шляхом її передачі в користування як з оформленням відповідного речового права (права оренди або права постійного користування), так і шляхом надання земельної ділянки у користування на підставі зобов'язального правочину, за яким право тимчасового користування земельною ділянкою не підлягає державній реєстрації.
Водночас постійний землекористувач такими правами не наділений, оскільки право постійного землекористування передбачає використання земельної ділянки за її цільовим призначенням безпосередньо та виключно землекористувачем без можливості передання такого права третім особам, у тому числі на підставі правочинів, за якими речові права на земельну ділянку іншій особі не передаються.
Отже, у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, а земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній власності, позаяк особа, якій земельну ділянку надано у постійне користування із земель державної власності, наділяється лише правомочностями володіння і користування нею, а право розпорядження - виключно компетенція власника.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №904/8549/17, від 12.09.2024 у справі № 916/1719/22, від 15.11.2024 у справі № 905/20/23.
Таким чином, ДНЗ «Городенківський професійний ліцей» як постійний землекористувач всупереч наведеним нормам розпорядився земельною ділянкою укладаючи оспорюваний правочин.
Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
За положеннями частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно д частини 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оспорюваний договір, який фактично є договором оренди землі, укладено з порушенням викладених вище норм чинного законодавства, якими регламентовано порядок укладення договору оренди земельної ділянки державної власності.
Щодо тверджень відповідача 1 про обрання прокурором неефективного способу захисту у цій справі, апеляційний суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі визнання недійсним правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц).
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК та статті 20 ГК.
Разом із тим цей перелік не є вичерпним, про що прямо зазначено у відповідних статтях.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06. 2018 у справі №338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10. 2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (п. 14).
До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених у статті 216 ЦК, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина 1 статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб'єктами - учасниками недійсного правочину.
Реституція - це спеціальний зобов'язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий. Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина 1 статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватно-правової категорії, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
Тлумачення змісту частини 1 статті 216 ЦК свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов'язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній одержаного ними на виконання цього правочину.
Дотримання приписів земельного законодавства при укладанні договорів оренди землі, що перебуває у державній власності, відповідає легітимній меті та встановленим правилам у Законі України «Про оренду землі» та ЗК, що покликані забезпечувати раціональне використання та охорону земель, забезпечення гарантій прав на землю, зробити прозорі умови для передачі земельних ділянок в орендне користування, а також встановлення певних обмежень у правах постійних землекористувачів, зокрема, в частині відсутності у них права передачі землі в строкове платне користування третім особам.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.11.2024 у справі № 905/20/23 зазначив, що у подібних правовідносинах при пред'явленні позову про визнання недійсним договору, укладеного між відповідачами, вимога про звільнення земельної ділянки є належним та ефективним способом захисту при застосуванні реституції як наслідків недійсності договору в орендних правовідносинах.
З огляду на викладене, позовна вимога про визнання недійсним договору із заявленням вимоги про повернення спірної земельною ділянки є належним та ефективним способом захисту у даних правовідносинах.
На підставі викладеного, з огляду на те, що укладений між сторонами договір містить істотні умови договору оренди, зокрема: предмет, строк дії, умови надання земельних ділянок у користування, умови забезпечення доступу до ділянок, що свідчить про удаваність такого правочину та ДНЗ "Городенківський професійний ліцей" як постійний землекористувач не наділений правом розпоряджатись спірною земельною ділянкою, апеляційний господарський суд зазначає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та слугують підставою для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Івано-Франківської обласної прокуратури підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2024 у справі № 909/554/24 скасуванню.
Судові витрати:
На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір, сплачений Івано-Франківською обласною прокуратурою за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів - Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка та Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей".
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури № 24-721 вих-24 від 06.12.2024 (вх. № 01-05/3554/24 від 09.12.2024) - задоволити.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2024 у справі № 909/554/24- скасувати. Прийняти нове судове рішення.
Позов Керівника Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка, Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей" про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку - задоволити.
Визнати недійсним договір про надання агротехнічних послуг №02/04/2024 від 02.04.2024, укладений між Державним навчальним закладом «Городенківський професійний ліцей» та сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Т.Г. Шевченка.
Зобов'язати Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Т.Г. Шевченка звільнити земельну ділянку загальною площею 69,60 га (з кадастровим номером 2621610100:06:002:0090), яка відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 0126041 UA від 14.05.2008 року перебуває у постійному користуванні Державного навчального закладу «Городенківський професійний ліцей».
3. Здійснити розподіл судових витрат.
Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка (78124, Івано-Франківська обл., Городенківський р-н., с. Тишківці, вул. Незалежності, буд.13, код ЄДРПОУ 03375723) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11, код ЄДРПОУ 03530483) 3028,00 грн за розгляд позовної заяви та 3633,60 грн за розгляд апеляційної скарги.
Стягнути з Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей" (78100, Івано-Франківська обл., м. Городенка, вул. Станіславська, буд. 1, код ЄДРПОУ 02544253) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11, код ЄДРПОУ 03530483) 3028,00 грн за розгляд позовної заяви та 3633,60 грн за розгляд апеляційної скарги.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Повну постанову складено 17.11.2025.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець