Справа № 621/569/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/2364/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст.89 КК України
10 листопада 2025 року м. Харків
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду ОСОБА_2 , на підставі ст. 398 КПК України, перевіривши апеляційну скаргу представника Чугуївського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_3 , -
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2025 року в задоволенні клопотання начальника Чугуївського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 про скасування звільнення від відбування покарання та направлення для відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Зміївського районного суду Харківської області від 12 червня 2024 року за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року вирок змінено, перекваліфіковано на ч.1 ст.162 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки, - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник Чугуївського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2025 року у справі №621/569/24 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити подання Чугуївського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 16 квітня 2025 року про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направити звільненого з випробуванням засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для відбування покарання, призначеного Зміївським районним судом Харківської області від 12 червня 2024 року.
При вирішенні питання про можливість відкриття апеляційного провадження, суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
У статті 129 Конституції України зазначено про те, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Статтею 24 КПК України гарантовано право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Порядок та перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, чітко визначено та регламентовано главою 31 КПК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені, зокрема, й інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Разом з цим, статтею 393 КПК України визначено вичерпний перелік осіб, які мають право подати апеляційну скаргу і який розширеному тлумаченню не підлягає.
За положеннями п.10 ч.1 ст.393 КПК України, апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, що випливає за аналізом ст.7, ч.6 ст.9, ч.2 ст.24 КПК України, які призначені гарантувати доступ до правосуддя особам, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Цей основоположний принцип верховенства права гарантується ч.2 ст.55, п.8 ч.3 ст.129 Конституції України, що знайшло своє відображення і в постановах Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №199/6365/18, від 10 червня 2021 року у справі №640/106/18, від 10 вересня 2024 року у справі №991/8444/23, від 07 листопада 2024 року у справі №991/8546/23.
Верховний Суд України в постанові від 14 вересня 2017 року у справі № 5-162кс17 зробив висновок про те, що, незалежно від використаної законодавчої техніки, право на апеляційне оскарження, як конституційно гарантована засада судочинства, забезпечує право на звернення до суду вищої інстанції не лише підозрюваному, обвинуваченому, а категорія «інші особи» у розумінні п.10 ст.393 КПК України охоплює й тих учасників кримінального провадження, прав, свобод чи інтересів яких стосується судове рішення.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 03 березня 2016 року (справа № 5-347кс15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому ст.394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України.
Верховний Суд України у згаданій вище постанові зазначив про те, що при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з'ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.
Об'єднана Палата ККС Верховного Суду у постанові від 06 грудня 2021 року у справі № 654/1820/18 вказала, що при вирішенні питання, чи відноситься особа, яка подала скаргу, до суб'єктів апеляційного оскарження, визначених п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК, апеляційному суду необхідно встановити, чи може оскаржене судове рішення вплинути на обсяг прав і свобод або зачіпати інтереси особи, під якими слід розуміти не просто зацікавленість у рішенні суду, а такі істотні інтереси, які мають бути захищені шляхом перегляду вищим судом оскарженого судового рішення. Тобто належить визначитися, чи спроможна ця особа з урахуванням норм процесуального закону захистити свої права, свободи та інтереси в інший спосіб, ніж шляхом апеляційного оскарження вироку щодо іншої особи.
Проте, пунктом 16-1 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що інша особа - це особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, - особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом.
Відповідно до положень п. п. 10, 24 ч. 1 ст. 3 КПК України, кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Судове провадження це кримінальне провадження в суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
Разом з цим, вирішення тих чи інших питань, у тому числі, про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування призначеного покарання, в порядку ст.78 КК України, на стадії виконання вироку не охоплюється поняттям «кримінальне провадження» та здійснюється в межах окремих судових процедур.
У зв'язку з чим, обсяг прав (включно із правом на апеляційне оскарження судових рішень) тих чи інших учасників кримінального провадження на стадії судового провадження щодо розгляду кримінального провадження по суті та на стадії виконання вироку суду є відмінним.
З наведеного слідує, що органи пробації не належать до осіб, визначених в ч.1 ст.393 КПК України, які мають право оскаржувати судові рішення суду першої інстанції, в тому числі постановлені в порядку вирішення питань у порядку виконання вироків.
На користь зазначеного вище висновку свідчить і аналіз приписів ч. 5 ст. 539 КПК України, які регулюють порядок вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку та на підставі яких у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Разом з тим, орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого, лише повідомляється про дату та час судового засідання.
Натомість, можливість перевірки законності та обґрунтованості такого виду судового рішення забезпечено в п. 6 ч. 1 ст. 393 КПК України, згідно з яким, прокурор є суб'єктом апеляційного оскарження.
Окрім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14 жовтня 2014 року, функції з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян покладено на прокуратуру.
Таким чином, представник Чугуївського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області не наділений правом на звернення з апеляційної скаргою на ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування покарання засудженого ОСОБА_3 .
Відповідно до п.2 ч.3 ст.399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Враховуючи, що орган пробації не належить до осіб, визначених в ч. 1 ст. 393 КПК України, у зв'язку з чим, необхідно повернути апеляційну скаргу представника Чугуївського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_3 , як особі, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст.395, 399 КПК України, суддя-доповідач, -
Апеляційну скаргу представника Чугуївського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_3 - повернути.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги невідкладно направити особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її постановлення.
Суддя ОСОБА_2