17 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 619/4361/24
провадження № 22-ц/818/4223/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.
розглянувши в порядку ст. 369ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «РВС Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «РВС Банк» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 05 червня 2025 року, постановлене суддею Прудніковою О.В.,
У червні 2024 року Акціонерне товариство «РВС Банк» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 59 973,00 грн.
В обґрунтування позову посилалось на те, що 14.05.2019 року між АТ «РВС Банк» та ОСОБА_1 підписано заяву-договір № 0031241 про надання банківської послуги. За умовами договору про комплексне обслуговування фізичних осіб, відповідачу надано споживчий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів у сумі 20 512, 82 грн строком на 24 місяці, з процентною ставкою 18% річних, разовою комісією 2,5 % від суми наданого кредиту, щомісячною комісією за супроводження кредиту - 3 % від суми наданого кредиту. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, внаслідок чого у нього наявна прострочена заборгованість, яка станом на 07.05.2024 за договором № 0031241 про надання банківських послуг становить 18 803, 05 грн, яка складається з: 7 762, 67 грн - основної заборгованості за кредитом; 1 929, 68 грн - сума заборгованості за процентами (відсотками); 9 230, 70 грн - заборгованість за комісією.
Також, 11.09.2019 між АТ «РВС Банк» та ОСОБА_1 підписано заяву-договір № 1031241 про надання банківської послуги. За умовами договору відповідачу надано споживчий кредит у сумі 25 641,03 грн строком на 24 місяці з процентною ставкою за 18% річних, разовою комісією при видачі кредиту - 2,5 % від суми наданого кредиту, щомісячною комісією 3 % від суми наданого кредиту. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, внаслідок чого у нього наявна прострочена заборгованість, яка станом на 07.05.2024 за договором № 1031241 про надання банківських послуг становить 24 086,49 грн, яка складається: 15 041, 63 грн - основної заборгованості за кредитом; 2 658,04 грн - сума заборгованості за процентами (відсотками); 6 386, 49 грн - заборгованість за комісією.
Крім того, 28.12.2019 між АТ «РВС Банк» та ОСОБА_1 підписано заяву-договір № 2031241 про надання банківської послуги. За умовами договору відповідачу надано споживчий кредит у сумі 15 384,62 грн строком на 24 місяці, з процентною ставкою 18% річних, разовою комісією при видачі кредиту - 2,5 % від суми наданого кредиту, щомісячною комісією за супроводження кредиту - 3 % від суми наданого кредиту. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, внаслідок чого у нього наявна прострочена заборгованість, яка станом на 07.05.2024 за договором № 2031241 про надання банківських послуг становить 17 083, 86 грн, яка складається: 10 670, 57 грн - основної заборгованості за кредитом; 1 797,89 грн - сума заборгованості за процентами (відсотками); 4 615, 40 грн - заборгованість за комісією.
Загальна сума заборгованості, яку просить стягнути позивач з відповідача становить - 59 973, 00 грн.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 05 червня 2025 року позов Акціонерного товариства «РВС Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «РВС Банк» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 9 064 (дев'ять тисяч шістдесят чотири) грн 60 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «РВС Банк» судовий збір у розмірі 457 (чотириста п'ятдесят сім) грн 53 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «РВС БАНК», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що одним із положень Публічної Пропозиції АТ РВС БАНК, що діяли на момент підписання Заяви Договору 0031241 від 14.05.2019 року, Заяви- Договору №1031241 від 11.09.2019 і Заяви-Договору №203124 року, є положення 7.7.12.7. Нагадуємо, що Відповідач добровільно погодився на умови, включаючи положення 7.7.12.7 та своїм підписом зазначив, що ознайомлений з усіма Публічними Пропозиціями АТ РВС БАНК, що діяли на момент підписання Заяви Договору 0031241 від 14.05.2019 року, Заяви-Договору №1031241 від 11.09.2019 і Заяви-Договору №203124. Відповідно до положень 7.7.12.7 Публічної пропозиції, що діяла станом на дату укладення Заяви Договору, Клієнт зобов'язується сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитними коштами до повного фактичного виконання Клієнтом зобов'язань за Споживчим кредитом. При цьому розмір процентів для Клієнта який прострочив виконання зобов'язань за Споживчим кредитом згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлюється на рівні процентної ставки за користування кредитними коштами, яка визначена умовами Заяви-Договору. Згідно Заяви-Договору №0031241 від 14.05.2019 року, Заяви- Договору №1031241 від 11.09.2019 і Заяви-Договору №203124 від 28.12.2019 року процента ставка у розмірі 18%. Наголошує, що ОСОБА_1 та АТ «РВС Банк», домовились, що розмір процентів до повного фактичного виконання, встановлюється на рівні процентної ставки за користування кредитними коштами в розмірі 18%. Саме тому, позиція суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для нарахування ОСОБА_1 з розрахунку 18% річних є абсолютно неправомірною та такою, що спростовується матеріалами справи. Щодо нарахування комісійної винагороди зазначає, що твердження Відповідача про незаконність нарахування комісії безпідставна та не ґрунтується на законодавстві. Закон України «Про споживче кредитування» прямо передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Вказує, що необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язанні з обслуговуванням карткового рахунку, передбачено в розділі 4 Переліку додаткових та супутніх банківських послуг АТ РВС БАНК, зазначено у Публічній пропозиції АТ РВС Банк.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за процентами в межах 24 місяців дії договорів за договором від 14.05.2019 - у розмірі 924,64 грн, за договором від 11.09.2019 - у розмірі 1 554,65 грн, за договором від 28.12.2019 - у розмірі 1 612,78 грн. Крім того, позивачем не доведено за надання яких саме послуг ним нараховано відповідачу заборгованість за комісією за договором від 14.05.2019 у розмірі 19 076,78, за договором від 11.09.2019 у розмірі - 18 461,52, за договором від 28.12.2019 у розмірі - 11 076,96 грн.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.05.2019 року між АТ «РВС Банк» та ОСОБА_1 підписано заяву-договір № 0031241 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (а.с. 20).
Відповідно до умов договору, сума кредиту становить 20 512, 82 грн; строк дії кредиту - 24 місяця; процентна ставка - 18 % річних; тип ставки - фіксована; валюта кредитування - гривня; разова комісія при видачі кредиту - 2,5% від суми наданого кредиту; щомісячна комісія за супроводження кредиту - 3% від суми наданого кредиту.
Цього ж дня ОСОБА_1 підписав графік платежів та розрахунок загальної вартості споживчого кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (з урахуванням вартості всіх супутніх послуг) (а.с. 21).
14.05.2019 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування аналогічні умовам, зазначеним у заяві-договорі № 0031241 вiд 14.05.2019 (а.с. 22).
Також матеріали справи містять опитувальник клієнта-фізичної особи на отримання споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 14.05.2019 (а.с. 23-24)
Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується випискою за особовим рахунком за період з 14.05.2019 по 07.05.2024 (а.с. 63-79).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «РВС Банк» за договором № 0031241 від 14.05.2019 станом на 07.05.2024 становить 18 803, 05 грн, яка складається з: 7 762, 67 грн - основної заборгованості за кредитом; 1 929, 68 грн- сума заборгованості за процентами; 9 230, 70 грн - заборгованість за комісією (а.с.27-32).
11.09.2019 року між АТ «РВС Банк» та ОСОБА_1 підписано заяву-договір № 1031241 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (а.с. 16).
Відповідно до умов договору, сума кредиту становить 25 641,03 грн; строк дії кредиту - 24 місяця; процентна ставка - 18 % річних; тип ставки - фіксована; валюта кредитування - гривня; разова комісія при видачі кредиту - 2,5% від суми наданого кредиту; щомісячна комісія за супроводження кредиту - 3% від суми наданого кредиту (а.с. 16).
Цього ж дня ОСОБА_1 підписав графік платежів та розрахунок загальної вартості споживчого кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (з урахуванням вартості всіх супутніх послуг) (а.с. 17).
11.09.2019 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування аналогічні умовам, зазначеним у заяві-договорі № 1031241 вiд 11.09.2019 (а.с. 18).
Відповідно до розписки щодо отримання платіжної картки - ОСОБА_1 отримав платіжну картку за № НОМЕР_1 , яка відкрита згідно з умовами договору № 31241_1.Р.980_CASH_CREDIT_2 та просив надати платіжній картці статус «Активна» 11.09.2019, про що свідчить його підпис (а.с. 19).
Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується випискою за особовим рахунком за період з 11.09.2019 по 07.05.2024 (а.с. 46-62).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «РВС Банк» за договором № 1031241 від 11.09.2019 станом на 07.05.2024 становить 24 086,49 грн, яка складається з: 15 041, 63 грн - основної заборгованості за кредитом; 2 658,04 грн - сума заборгованості за процентами; 6 386, 49 грн - заборгованість за комісією (а.с.33-38).
28.12.2019 року між АТ «РВС Банк» та ОСОБА_1 підписано заяву-договір № 2031241 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на сайті банку і беззастережно приєднався до умов договору (а.с. 13).
Відповідно до умов договору, сума кредиту становить 15 384, 62 грн; строк дії кредиту - 24 місяця; процентна ставка - 18 % річних; тип ставки - фіксована; валюта кредитування - гривня; разова комісія при видачі кредиту - 2,5% від суми наданого кредиту; щомісячна комісія за супроводження кредиту - 3% від суми наданого кредиту.
Цього ж дня ОСОБА_1 підписав графік платежів та розрахунок загальної вартості споживчого кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (з урахуванням вартості всіх супутніх послуг) (а.с. 14).
28.12.2019 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування аналогічні умовам, зазначеним у заяві-договорі № 2031241 вiд 28.12.2019 (а.с. 15).
Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується випискою за особовим рахунком за період з 28.12.2019 по 07.05.2024 (а.с. 80-96).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «РВС Банк» за договором № 2031241 від 28.12.2019 станом на 03.05.2024 становить 17 083, 86 грн, яка складається з: 10 670, 57 грн - основної заборгованості за кредитом; 1 797,89 грн - сума заборгованості за процентами (відсотками); 4 615, 40 грн - заборгованість за комісією (а.с.39-45).
Також матеріали справи містять публічну пропозицію Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка відповідачем не підписана (а.с. 99-109).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Як вбачається із наданої виписки, відповідачка користувалася кредитними коштами.
У статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1ст. 612 ЦК України)
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч. 2 ст. 615 ЦК України)
Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Звертаючись до суду з даним позовом банк вказував, що позичальник належним чином умови договору не виконує, у зв'язку з чим у нього наявна прострочена заборгованість на загальну суму 59 973,00 грн., за договорами від 14.05.2019 № 0031241, від 11.09.2019 № 1031241 та від 28.12.2019 № 2031241.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач отримав кредити за договорами № 2031241 від 14.05.2019, 11.09.2019, 28.12.2019, проте не виконав взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитними договорами, отримані в кредит кошти не повернув, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту за договором від 14.05.2019 у розмірі - 7 642,67 грн, за договором від 11.09.2019 - 15 041,63 грн, за договором від 28.12.2019 - 10 670,57 грн.
Стосовно вимог про стягнення заборгованості за процентами, колегія суддів зазначає.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 18 % річних за період понад встановлений умовами договору строк 24 місяці, Акціонерне товариство «РВС Банк» посилалось на передбачений пунктом 7.7.2.17 публічної пропозиції умови, відповідно до якого клієнт зобов'язується сплачувати кредитору нараховані проценти за користування кредитними коштами до повного фактичного виконання клієнтом зобов'язань за споживчим кредитом. При цьому розмір процентів для клієнта, який прострочив виконання зобов'язання за споживчим кредитом згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України встановлюється на рівні процентної ставки за користування кредитними коштами, яка визначена умовами заяви-договору.
Разом з тим матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 не підписував публічну пропозицію, тобто сторонами не було погоджено усі істотні умови договору, зокрема позичальником не погоджено пункт 7.7.2.17 публічної пропозиції, яким передбачено, що клієнт зобов'язується сплачувати кредитору нараховані проценти за користування кредитними коштами до повного фактичного виконання клієнтом зобов'язань за споживчим кредитом. При цьому розмір процентів для клієнта, який прострочив виконання зобов'язання за споживчим кредитом згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України встановлюється на рівні процентної ставки за користування кредитними коштами, яка визначена умовами заяви-договору.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за процентами в межах 24 місяців дії договорів: за договором від 14.05.2019 - у розмірі 924,64 грн, за договором від 11.09.2019 - у розмірі 1 554,65 грн, за договором від 28.12.2019 - у розмірі 1 612,78 грн.
Стосовно стягнення заборгованості за комісіями, колегія суддів зазначає.
У кредитних договорах № 2031241 від 14.05.2019, 11.09.2019, 28.12.2019, укладених між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 містяться умови про разову комісію при видачі кредиту у розмірі 2,5 % від суми наданого кредиту та про щомісячну комісію за супроводження кредиту у розмірі - 3 % від суми наданого кредиту.
Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).
Отже, колегія суддів вважає, що встановлення щомісячної комісії за супроводження кредиту в розмірі 3% від суми наданого кредиту є нікчемною, а тому нарахування заборгованості за цією комісією є безпідставною та вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
Зі змісту наданих позивачем розрахунків вбачається, що банком на погашення заборгованості за комісією за супроводження кредиту неправомірно зараховано сплачені ОСОБА_1 кошти за договором від 14.05.2019 у розмірі - 9 846,08, за договором від 11.09.20219 у розмірі 12 074,70, за договором від 28.12.2019 у розмірі - 6 461,56 грн, отже, суд першої інстанції вирахував вказані суми із суми заборгованості за тілом та відсотками за користування кредитом.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «РВС Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 05 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді В.Б. Яцина
Ю.М. Мальований