Іменем України
14 листопада 2025 року м. Кропивницький
справа № 391/851/24
провадження № 22-ц/4809/1538/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, Кіровоградська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 31 липня 2025 року у складі головуючого судді Капиш В. М.
Короткий зміст позовних вимог, відзивів на позов і рішення суду першої інстанції.
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Кіровоградської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, в якому просила (з урахуванням уточненої позовної заяви) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області та Кіровоградської обласної прокуратури при досудовому розслідуванні по кримінальному провадженню №12023121040000798 від 29 листопада 2023 року, передбаченому ч. 1 ст. 383 КК України та стягнути із Державної казначейської служби України на користь позивачки, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, моральну шкоду в сумі 9 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що ОСОБА_3 , який є її сусідом та проживає у селі Зелене Компаніївського району Кіровоградської області, свідомо повідомив про злочин, якого ніхто не вчиняв. Позивачка, в інтересах, якої діяв адвокат Іващенко І. Ю. звернулася до ВП №2 (м. Кропивницький) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області із заявою, в порядку ст. 214 КПК України, про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України. Однак службовими особами ВП №2 (м. Кропивницький) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області відомості до ЄРДР не були внесені, а тому ОСОБА_1 звернулася до слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 листопада 2023 року по справі № 404/9924/23 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб слідчого відділу відділення поліції №2 м. Кропивницький Кропивницького РУП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
29 листопада 2023 року відомості до ЄРДР були внесені за №12023121040000798, передбаченого ч.1 ст. 383 КК України.
Крім того, 20 вересня 2024 року представник позивачки подав до Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області клопотання про проведення допиту в якості свідка Начальника Компаніївського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12023121040000798 від 29 листопада 2023 року. Однак, у зв'язку з тим, що клопотання не було розглянуто, представником позивачки було подано скаргу слідчому судді Кіровського районного суду м. Кіровограда.
01 листопада 2024 року слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда у справі № 404/8884/24 визнав протиправною бездіяльність слідчого СВ ВП №2 Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області, пов'язану з несвоєчасним розглядом поданого клопотання від 20 вересня 2024 року про проведення допиту в якості свідка Начальника Компаніївського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Скоробруха Миколу Сергійовича у кримінальному провадженні №12023121040000798 від 29 листопада 2023 року та зобов'язав слідчого СВ ВП № 2 Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області, якому доручено проведення досудового розслідування, розглянути подане адвокатом Іващенком Ігорем Юрійовичем, в інтересах ОСОБА_2 , клопотання від 20 вересня 2024 року про проведення допиту в якості свідка Начальника Компаніївського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12023121040000798 від 29 листопада 2023 року.
Вказує на те, що захисту з боку правоохоронних органів в цих кримінальних провадженнях не було, так само, як і повного та неупередженого розслідування з боку Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області.
Зазначає, що бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Прокуратури Кіровоградської області є незаконними, протиправними і такими, що завдали позивачці моральної шкоди через бездіяльність їх підлеглих підрозділів та працівників при досудовому розслідуванні, а завдану їй моральну шкоду позивачка оцінила у розмірі 9 000 грн.
Представник відповідача Державної казначейської служби України подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні вимог. Вказав, що Казначейство є неналежним відповідачем у справі, оскільки підставою позову є стверджувальні порушення прав позивача з боку правоохоронних органів, належним відповідачем є Держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Зазначив, що позовні вимоги у даній справі в частині встановлення порядку та способу виконання судового рішення, суперечать діючому законодавству та судовій практиці. Вважає, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження наявності встановленої незаконності дій/бездіяльності посадових осіб національної поліції та прокуратури, причинно-наслідкового зв'язку між діями заподіювачів та шкодою, на яку посилається позивачка (а.с.50-59 том 1).
Представник відповідача Кіровоградської обласної прокуратури подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що відповідно до Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.05.2016, за № 680/28810, до Реєстру вносяться відомості, саме про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування. Так, 13 жовтня 2023 року до ВП № 2 (м. Кропивницький) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області надійшла заява адвоката Іващенка І. Ю., в інтересах ОСОБА_1 , щодо внесення відомостей до ЄРДР відносно ОСОБА_3 , який вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 383 КК України, а саме завідомо неправдиве повідомлення про вчинення ОСОБА_1 злочину. Враховуючи вищевикладене, а також те, що за результатами розгляду заяви адвоката Іващенка І. Ю. не встановлено обставин, які свідчили б про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, відомості до ЄРДР не вносилися. Зазначила, що необхідною підставою для відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади є наявність трьох умов: доведення неправомірності дій чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно правова відповідальність не настає (а.с.109-117 том 1).
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказав, що для наявності зобов'язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1166, 1167, 1176 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов'язком позивачки.
Звернув увагу суду на те, що до позивачки не було застосовано адміністративний арешт чи виправні роботи, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу. Тобто, підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди відсутні. Умовою застосування судом цивільно-правової відповідальності за вказаною правовою нормою, яка поширюється на не договірні зобов'язання, що виникають із правопорушень (деліктні) правовідносини, є встановлення факту неправомірності рішення, дії чи бездіяльності службової або посадової особи зазначених органів. Позивачка, в своєму позові, посилається на відшкодування шкоди завданої органами державної влади, їх посадовими чи службовими особами, а саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, проте дії працівників поліції в даному випадку незаконними чи неправомірними у встановленому законом порядку не визнано. Суд в порядку цивільного судочинства, не може визнати правомірними чи неправомірними дії або бездіяльність службових або посадових осіб органів державної влади, як суб'єктів владних повноважень, так як визнання неправомірності дій не віднесено до компетенції цивільних судів. Також, сам факт винесення ухвал слідчим суддею не є безумовною підставою для відшкодування моральної та матеріальної шкоди та не вказує жодним чином на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади Зазначив, що відсутні належні докази, які б вказували на те, в чому ж полягає спричинена моральна шкода, а також наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її заподіяні (а.с.137-145 том 1).
Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18 червня 2025 року залишено без розгляду позовну заяву у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Кіровоградської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області та Прокуратури Кіровоградської області при досудовому розслідуванні по кримінальному провадженні № 12023121040000798 від 29.11.2023 року, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України.
Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 31 липня 2025 року позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Кіровоградської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 9000,00 грн.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області в дохід держави судовий збір в сумі 403,73 грн.
Стягнуто з Кіровоградської обласної прокуратури в дохід держави судовий збір в сумі 403,73 грн.
Стягнуто з Державної казначейської служби України в дохід держави судовий збір в сумі 403,73 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачка довела факт надмірної тривалості досудового розслідування, яке призвело до її душевних страждань, враховуючи її вік, звернення із обґрунтованими скаргами на дії слідчих, що вимагало від неї додаткових зусиль для відновлення порушених своїх прав, тим самим позивачці було завдано моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд керувався засадами розумності та справедливості і вважав, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивачки становить 9 000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Головне управління Національної поліції у Кіровоградській області подало до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 31 липня 2025 року та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування зазначено, що для наявності зобов'язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1166, 1167, 1176 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах. Вказано, що в обґрунтування наявності підстав для відшкодування шкоди позивачка посилається лише на ухвали судів про зобов'язання вчинити певні процесуальні дії, а в самому позові посилається на ст. 1176 ЦК. Разом з тим, до позивачки не було застосовано адміністративний арешт чи виправні роботи, незаконну конфіскацію майна, незаконне накладення штрафу. Тобто підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди відсутні.
Представник вказав, що сам факт винесення ухвал слідчим суддею не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не вказує жодним чином на неправомірність дій посадових чи службових осіб державної влади.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка заперечила щодо доводів та вимог апеляційної скарги. Вказала, що дії та бездіяльність Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області, Кіровоградської обласної прокуратури є незаконними та протиправними і такими, що завдали їй моральної шкоди через бездіяльність їх підлеглих підрозділів та працівників при досудовому розслідуванні. Зазначила, що при визначенні розміру моральної шкоди суд врахував обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї (а.с.150-152 том 2).
У відзиві на апеляційну скаргу представник Державної казначейської служби України підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області. Вказав, що у даній справі боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету з відшкодування шкоди є держава Україна як учасник цивільних відносин. Разом з тим, судом проігноровано висновки Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №461/9982/19, від 15.03.2023 у справі №591/7146/20, від 13.09.2023 у справі №501/85/22, 04.10.2023 у справі №757/5351/21-ц, від 07.02.2024 у справі №278/2621/21 та від 17.04.2024 у справі №466/2801/20), за якими резолютивна частина рішень у аналогічних спорах не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Наведені норми встановлюють імперативне правило, за змістом якого відповідальність за протиправні дії/бездіяльність, в тому числі органів державної влади та їх посадових (службових осіб), несе держава Україна коштами Державного бюджету України. Також звернув увагу суду, що згідно висновків ВС у справах від 15.03.2023 №591/7146/20, від 13.09.2023 №501/85/22, помилковим є рішення судів в частині визначення таких способів відшкодування шкоди як «шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України» (а.с.134-136 том 2).
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Судом встановлено, що ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 листопада 2023 року у справі № 404/9924/23 було задоволено скаргу адвоката Іващенка Ігоря Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 та постановлено протягом 24 годин з часу отримання ухвали слідчого судді, зобов'язати уповноважених службових осіб відділення поліції № 2 (м. Кропивницький) Кропивницького РУП ГУНП у Кіровоградській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою адвоката Іващенка Ігоря Юрійовича, в інтересах ОСОБА_2 від 09.10.2023 про вчинення кримінального правопорушення. Задовольняючи скаргу суд виходив з того, що скаржник довела перед слідчим суддею обґрунтованість заявленої вимоги, протиправну бездіяльність службових осіб, які не вносять до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення (а.с.9 том 1).
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 листопада 2023 року відповідальними особами Відділення поліції №2 (м. Кропивницький) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда по заяві адвоката в інтересах ОСОБА_2 , за ч. 1 ст. 383 КК України, номер кримінального провадження №12023121040000798 (а.с.11 том 1).
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у справі № 404/8884/24 від 01 листопада 2024 року за наслідками розгляду скарги ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого СВ ВП № 2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області по кримінальному провадженню №12023121040000798 від 29 листопада 2023 року пов'язану з несвоєчасним розглядом поданого клопотання від 20 вересня 2024 року задоволено скаргу.
Визнано протиправною бездіяльність слідчого СВ ВП №2 Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області, пов'язану з несвоєчасним розглядом поданого клопотання від 20 вересня 2024 року про проведення допиту в якості свідка Начальника Компаніївського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12023121040000798 від 29 листопада 2023 року.
Зобов'язано слідчого СВ ВП № 2 Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області, якому доручено проведення досудового розслідування, розглянути подане адвокатом Іващенком Ігорем Юрійовичем в інтересах ОСОБА_2 клопотання від 20.09.2024 року про проведення допиту в якості свідка Начальника Компаніївського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12023121040000798 від 29 листопада 2023 року (а.с.10 том 1).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 зазначила, що є невісткою позивачці. Сусід ОСОБА_3 не дає спокою позивачці, то з приводу межі, то з приводу не виконання рішення суду. Як їм стало відомо, у приблизно березні 2024 року, позивачку звинуватили у невиконанні рішення суду, а саме подзвонили з поліції, для негайного доправлення позивачки до органів поліції, в зв'язку з невиконанням рішення суду. При цьому, позивачка людина похилого віку, за паспортними даними 1938 року народження, а тому вони з чоловіком майже на руках заносили позивачку до відділення поліції. Так як ОСОБА_1 рішення суду виконала вона звернулась до органів поліції про внесення відомостей до ЄРСР відносно ОСОБА_3 , але поліція відписувалася, що не вбачають в його діях складу злочину і лише коли адвокат написав скаргу на слідчого про невнесення відомостей до ЄРДР зазначені відомості були внесені. Позивачка постійно збентежена, знервована та переживає. Звичайний ритм її життя змінився, постійно звертається до лікарів, приймає препарати для серця та постійно перебуває в стресі. Коли в неї не взяли заяву про внесення відомостей в ЄРДР, бабуся вважала, що вона як стара людина беззахисна, не має захисту ні від кого.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 зазначив, що є сином позивачці. Вказав, що ОСОБА_3 подав до органів поліції заяву за невиконання рішення суду, а саме подзвонили з поліції і сказали, що з даного приводу необхідно допитати позивачку. Зазначив, що позивачці більш ніж 80 років, та при зустрічі з державними органами вона вже відчуває стрес в неї піднімається тиск, а коли поліція бездіяла, позивачка переживала і важко це переносила так як сподівалась на захист від правоохоронних органів.
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
У статті 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
З огляду на цей припис шкоду, завдану органом державної влади чи його посадовими і службовими особами, відшкодовує саме держава.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те саме правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.
У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Тобто саме у цих статтях ЦК України реалізовані конституційні гарантії права на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків або відшкодування моральної шкоди.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості під час покладення на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Зазначений правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18), від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18).
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка доводить наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, встановлених ухвалою Кіровського районного суду від 22 листопада 2023 року, якою задоволено її скаргу на бездіяльність посадових осіб слідчого відділу Відділення поліції №2 м. Кропивницький Кропивницького РУП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області та ухвалою Кіровського районного суду від 01 листопада 2024 року, якою визнано протиправною бездіяльність слідчого СВ ВП №2 Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області та зобов'язано слідчого СВ ВП № 2 Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області, якому доручено проведення досудового розслідування розглянути клопотання про проведення допиту. Суд зазначив, що позивачка довела факт надмірної тривалості досудового розслідування, яке призвело до її душевних страждань, враховуючи її вік, звернення із обґрунтованими скаргами на дії слідчих, що вимагало від неї додаткових зусиль для відновлення порушених своїх прав, тим самим позивачці було завдано моральної шкоди.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 1174 ЦК України обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
За правилом частини другої статті 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.
При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.
Сама по собі констатація в ухвалі слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 листопада 2023 року у справі № 404/9924/23 факту неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 та констатація в ухвалі слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01 листопада 2024 року у справі № 404/8884/24 факту бездіяльності слідчого, не може слугувати підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки за обставин цієї справи у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, оскільки права позивачки поновлено шляхом постановлення слідчими суддями ухвал про зобов'язання уповноважених осіб внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 09 жовтня 2023 року, а також зобов'язання слідчого розглянути подане представником позивачки клопотання від 20 вересня 2024 року, і це слід вважати достатньою сатисфакцією.
Такі висновки узгоджуються з висновками у подібних правовідносинах, висловленими Верховним Судом у постановах від 24 липня 2024 року у справі № 454/2285/23, від 05 листопада 2024 року у справі № 454/3367/23, 24 грудня 2024 року у справі № 461/9615/23, від 31 березня 2025 року у справі № 454/1808/24.
Апеляційний суд зауважує, що в ході розгляду цієї справи позивачкою не доведено наявності усіх складових елементів цивільного правопорушення, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком. Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17; від 08 вересня 2021 року у справі № 638/164/18; від 01 грудня 2021 року у справі № 638/3758/20, від 28 лютого 2023 року у справі № 454/2468/21, від 28 лютого 2024 року у справі № 454/2857/22.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та причинний зв'язок неправомірної поведінки із заподіяною шкодою.
Сам факт наявності ухвал суду на процесуальні дії слідчих, не свідчить про протиправність дій відповідача та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені. Лише незгода позивачки з неприйнятими працівниками органів поліції процесуальними рішеннями, які були нею оскаржені в передбаченому чинним законодавством порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування позивачці моральної шкоди.
Суд першої інстанції зазначеного не врахував, а тому дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Встановивши відсутність з боку поліції дій, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування їй моральної шкоди на підставі статей 1173, 1174, 1176 ЦК України, апеляційний суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, друга, четверта статті 376 ЦПК України).
Враховуючи викладене, апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області підлягає задоволенню, рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 31 липня 2025 року скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 11 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», сплачений Головним управлінням Національної поліції в Кіровоградській області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1816, 80 грн підлягає компенсації за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області задовольнити.
Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 31 липня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Сплачений Головним управлінням Національної поліції Кіровоградської області судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 816, 80 грн компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повна постанова складена 14.11.2025.
Судді С. М. Єгорова
С. І. Мурашко
О. І. Чельник