Провадження № 2/639/2078/25 Справа № 639/6111/25
11 листопада 2025 року м. Харків
Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Марченка В.В.,
за участю секретаря судового засідання Василевської Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Новобаварського районного суду м. Харкова за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/6111/25
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів)
відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" звернулось до Новобаварського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за кредитним договором № 644538 від 01.03.2023 року у розмірі 148 280, 00 грн. та судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмір 8 000, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 644538, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 20 000, 00 грн., на умовах визначених кредитним договором, відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
01.02.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №01022024 про відступлення прав вимоги. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №644538 від 01.03.2023 року.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася? ? заборгованість за кредитним договором, яка становить 148 2801,00 грн. з яких: 20 000, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 128 280, 00 грн. - заборгованість за процентами.
Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з вищезазначеною позовною заявою.
15 вересня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Василенко С.І. подала до суду відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позовних вимог та просить суд задовольнити позовні вимоги частково та стягнути на користь позивача заборгованість в розміри 20 000, 00 грн., у решті позову відмовити.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що 01.03.2023 року між ТОВ « Селфі Кредит» в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту № 644538, внаслідок чого відповідачу надані кредитні кошти в сумі 20 000 гривень. 13.05.2025 року відповідач сплатив заборгованість за кредитом (тіло), загальна сума - 20 000 гривень. Зазначений факт знайшов своє підтвердження у наданому позивачем розрахунку заборгованості. Фактично отримані та використані позичальником кошти, що складається з заборгованості за тілом кредиту повернуті, тобто виконано зобов'язання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Встановлений позивачем розмір відсотків є несправедливим у розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг і підлягає зменшенню до розміру тіла кредиту, до 20 000 гривень. Відсотки за кредитним договором перевищують суму основного боргу (тіло кредиту) у 8,5 разів, що свідчить про їх неспівмірність та порушення принципів справедливості, добросовісності й розумності, передбачених ст. 3, 509, 627 Цивільного кодексу України
10 вересня 2025 року представником позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Усенко М.І. було подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що 13.05.2023 року відповідачем було сплачено тіло кредиту на загальну суму 20000 грн. Однак, зазначають, що 13.05.2023 року було сплачено заборгованість в розмірі 20000 грн. лише на погашення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами. Відповідно до пп. 5.6., 5.6.1, 5.6.2, 5.6.3 кредитного договору №644538, споживач здійснює платежі з повернення заборгованості за Договором у розмірі та у строки визначені Договором. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Товариства у черговості визначеній в Законі України «Про споживче кредитування», зокрема: - у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; - у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом; - у третю чергу здійснюється сплата неустойки та інших платежів відповідно до Договору. Отже, доводи відповідача щодо повного погашення заборгованості за тілом кредиту є такими, що не відповідають дійсності і спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов'язання. Щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами представник позивача зазначає, що 01.03.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №644538, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 20000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. ОСОБА_1 , підписавши кредитний договір, також ознайомився та підписав Паспорт споживчого кредиту та Графік платежів, які є невід'ємними додатками до договору. Паспорт споживчого кредиту містить чітке та зрозуміле відображення істотних умов договору, зокрема - річної процентної ставки та розміру загальної вартості кредиту. У Графіку платежів, який також було погоджено та підписано ОСОБА_1 , було деталізовано порядок повернення кредиту, включно з конкретними датами та сумами щомісячних платежів, де вказано частку тіла кредиту та суму нарахованих відсотків відповідно до погодженої відсоткової ставки. Таким чином, позичальник отримав повну, достатню та прозору інформацію про механізм нарахування відсотків та загальне фінансове навантаження, яке він на себе приймає.
Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 24.06.2025 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду клопотання в якому? ? позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, представником подано до суду заяву в якій просить суд розгляд справи проводити без участі відповідача та його представника, прийняти до уваги доводи викладені у відзиві на позовну заяву та клопотання про відмову у стягненні витрат за правничу допомогу.
Відповідно до п. 3 ст. 211? ? ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
З матеріалів справи судом встановлено, що 01.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 644538, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 20 000, 00 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на у мовах, визначених договором.
01.02.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 01022024, відповідно до якого право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором відступлено позивачу, що підтверджується копією договору факторингу від 01.02.2024 року. Таким чином, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу кредитора за кредитним договором №644538 від 01.03.2023 року.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшли всі права щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №644538 від 01.03.2023 року.
Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками у порядку та розмірах, передбачених кредитним договором.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №644538 від 01.03.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 складає 148 280, 00 грн. з яких:
20 000, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
128 280, 00 грн. - заборгованість за процентами.
Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно-телекомунікаційних системах або шляхом надсилання електронного повідомлення, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність. Закон «Про електронну комерцію» прямо передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, Кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов'язок кредитодавця надати кредит та обов'язок позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним.
За змістом ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до ч. 1 ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначенимиЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбаченихЗУ «Про електронну комерцію».
Згідност.12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно зістаттею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч .2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до вимоги ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а в відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно до ч. 3, ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом частини 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про, зокрема, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).
Відповідно достатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору; якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Відповідно до частин 1-4 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, потреби у послугах. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов'язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
З огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Суд дійшов висновку, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг і підлягає зменшенню до розміру тіла кредиту.
Такий висновок цілком узгоджується з позицією викладеною, в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 у спорі з цих же правовідносин.
Враховуючи викладене суд вважає, що нараховані проценти за кредитним договором є несправедливими та підлягають стягненню в розмірі отриманого кредиту в сумі - 20 000, 00 грн. Всього підлягає стягненню з відповідачка - 40 000, 00 грн. на користь позивача.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення витрат в суді.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вирішуючи питання обгрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує те, що справа про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є малозначною справою, всі обставини по цій справі були встановленні в судовому порядку.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог розумності та справедливості, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 509, 514, 516, 524, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 629, 631, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 644538 від 01.03.2023 року у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 653 (шістсот п'ятдесят три) грн. 56 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено 17.11.2025 року.
Суддя В. В. Марченко