Справа № 638/25022/24
Провадження № 2/638/2713/25
11 листопада 2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря Рудської В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в чкому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №26311 від 02.04.2021 року у загальному розмірі 12 250 гривень, а також суму судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №26311 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікаційного (електронного) підпису. Підписуючи договорів відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами договору та повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись. Відповідно до умов укладеного кредитного договору між Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» надав відповідачу кредитний договір в гривні на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов'язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 2000 гривень, дата надання кредиту 02.04.2021 року, строк кредиту 25 днів, валюта кредиту гривня, стандартна ставка 2,5% в день або 912,5% річних.
На підтвердження виконання п. 2.4 кредитного договору, позивач надав інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» від 20.05.2024 року, відповідно до якої, на картковий рахунок відповідача 02.04.2021 року було перераховано кредитні кошти в сумі 2000 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що є доказом видачі кредитних коштів. Згідно з виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 25.06.2024 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 12 250 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000 грн. та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 10 250 грн. До теперішнього часу відповідач заборгованість добровільно не сплатила, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, у зв'язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача на його користь вищевказану суму заборгованості.
Крім того, вказує, що 17.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022 відповідно до умов якого, ТОВ «Фінансова Компанія «Авіра Груп» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних реєстрів боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 року, договору факторингу № 02-17/02/2022 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача .
Ухвалою суду від 31 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалами суду від 07.05.2025 року, від 16.06.2025 року та від 30.09.2025 року витребувано докази по справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, у судове засідання не з'явився, в порушення ч.3 ст.131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв'язку з чим, на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова від 11.11.2025 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо, у їх сукупності та взаємозв'язку, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 02.04.2021 року між ТОВ «ФК «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №26311 про надання фінансового кредиту, який відтворено шляхом використання позичальник одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, відповідно до умов якого, остання отримала грошові кошти в сумі 2000 грн., строк кредиту 25 днів, стандартна процента ставка 2,5 % в день або 912,5% річних.
Відповідно до п.2.4 кредитного договору, при надходженні до Товариства коштів для виконання зобов'язань Клієнта Товариство направляє такі кошти на погашення заборгованості в наступній послідовності: 1) у першу чергу сплачуються проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачується комісія за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту; 3)у третю чергу здійснюється повернення суми кредиту. У разі виникнення простроченої заборгованості за Договором грошові кошти Клієнта направляються в такій черговості: 1) в першу чергу сплачується пеня за прострочення 2) в другу чергу оплачуються відсотки за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачується комісія за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту; 4) в четверту чергу повертається сума кредиту.
Згідно з інформаційної довідки №4959/05 ТОВ «Платежі онлайн» від 21.05.2024 року, 02.04.2021 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2000 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
Банківська карта № НОМЕР_1 емітована на ОСОБА_1 , що підтверджується листом АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» від 10.10.2025 року.
Отже, судом встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір в електронній формі, за яким позивач перерахував відповідачу 2000 грн. на платіжну картку, що вказана відповідачем.
Таким чином, сукупність наданих позивачем доказів підтверджує обставини укладення кредитного договору та суму кредиту, зараховану на платіжну картку відповідача.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
17.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Авіра Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних реєстрів боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 року, договору факторингу №02-17/02/2022 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Випискою з особового рахунку за кредитним договором №26311 встановлено, що станом на 25.06.2024 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 10 250 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000 грн. та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 10 250 грн.
ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» направив на адресу відповідача досудову вимогу про виконання договірних зобов'язань за кредитним договором, в якій вимагає впродовж 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу.
Згідно зі ст. ст. 526,530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1ст.516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів, підтверджено факт відступлення права грошової вимоги ТОВ «ФК «Авіра груп» до ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 за кредитним договором №26311 від 02.04.2021 року.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором №26311 від 02.04.2021 року, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ».
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Положеннями ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З представлених позивачем письмових доказів вбачається, що відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконував, у визначені договором строки погашення заборгованості за договором не здійснював, внаслідок чого, у нього перед позивачем станом 25.06.2024 року утворилась заборгованість у сумі 10 250 гривень.
Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №26311 від 02.04.2021 у розмірі 10 250 грн.
При цьому, суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог.
При цьому, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Враховуючи результат розгляду справи та часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.
При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 28 червня 2023 року у справі №463/2001/19 Верховний Суд зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено(пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Судом встановлено, що ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» понесено судові витрати пов'язані зі сплатою вартості правничої допомоги у розмірі 10 500 грн., що підтверджуються Договором про надання правової допомоги вiд 29.12.2023 року, додатковою угодою № 1 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Пархомчука С.В., актом про отримання правової допомоги від 06.01.2025 року, що включає детальний обсяг робіт адвоката; платіжною інструкцією №3 4109 від 06.01.2025 року.
Суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, дійшов переконання, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн. підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10-13, 76-89, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №26311 від 02.04.2021 року у загальному розмірі 12 250 (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень, яка складається із заборгованості за кредитом - 2000 гривень, заборгованості по відсоткам - 10 250 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 500 гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 14.11.2025 року.
Сторони:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», м. Київ, вул. Кирилівська, буд.82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк