Справа № 766/16401/25
н/п 2/766/13473/25
про залишення позовної заяви без руху
11 листопада 2025 року суддя Херсонського міського суду Херсонської області Булах Є.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Олешківської міської ради (ЄДРПОУ: 04059941, місцезнаходження: 75100, Херсонська область, Олешківський район, м. Олешки, вул. Рятувальників, буд.30) про визнання права власності, -
встановив:
31 жовтня 2025 року позивачі через канцелярію суду звернулися з позовом до відповідача про визнання права власності, у якому просили визнати право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по частці на квартиру АДРЕСА_3 , звільнити позивачів від сплати судового збору.
Відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції матеріали позовної заяви з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2025 року передано судді Булах Є.М. 10.11.2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви.
Рішенням ВРП від 30.05.2023 року №566/0/15-23 змінено підсудність з 1 червня 2023 року територіальну підсудність судових справ:
Білозерського районного суду Херсонської області, Цюрупинського районного суду Херсонської області, Генічеського районного суду Херсонської області, Голопристанського районного суду Херсонської області, Новотроїцького районного суду Херсонської областіХерсонському міському суду Херсонської області;
Датою початку процесуальної діяльності Херсонського апеляційного суду, Херсонського міського суду Херсонської області, Великоолександрівського, Нововоронцовського районних судів Херсонської області визначити 12 червня 2023 року.
Враховуючи Рішення ВРП про зміну підсудності з розгляду судових справ та приписи ст. 30 ЦПК України дана заява підсудна Херсонському міському суду Херсонської області.
Розглянувши матеріали позовної заяви, встановлено, що заява подана без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України, внаслідок чого підлягає залишенню без руху на підставі ч.1 ст. 185 ЦПК України, виходячи з наступного.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити між іншим: зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
В роз'ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009р.«Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.
Всупереч вказаним вимогам, позивачі не заявляють позовних вимог до відповідача Олешківської міської ради, у зв'язку із чим не зрозуміло у чому саме полягає невизнання, порушення чи оспорювання права позивача саме цими відповідачами та і з врахуванням приписів ст. 392 ЦК України.
Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо саме відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача права власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
За ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити між іншим виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
За приписами ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Крім того, ч. 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини, які можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Всупереч вказаним вимогам цивільно-процесуального закону доказів на підтвердження невизнання саме відповідачем права власності позивачів суду не надано.
Крім того, не конкретизовано і підстав позовних вимог за обставинами, у результаті чого не зрозуміло чи позивачі позиваються до суду з позовом про визнання права власності з підстав втрати правовстановлюючого документу чи з підстав не визнання відповідачем права власності позивачів на належний їм спірний нерухомий об'єкт чи оскаржують дії державного реєстратора.
Також рекомендується надати позивачам відомості про наявність та/або відсутність зареєстрованих обтяжень щодо об'єкту нерухомості, а також відповідність характеристик об'єкту нерухомості зазначених у правовстановлюючих документах і дійсного майна.
У відповідності до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У прохальній частині позовної заяви позивачі просили звільнити їх від сплати судового збору на підставі п.21 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
За приписами п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на які послалися позивачі, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Однак позивачі звернулися до суду не в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Підставою для звернення до суду стала відмова державного реєстратора у державній реєстрації права власності позивача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у зв'язку із чим позивачі обрали такий спосіб захисту, як звернення до суду із позовом про визнання права власності на нерухоме майно, в державній реєстрації права власності на яке відмовлено державним реєстратором.
Отже, посилання позивачів на приписи п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як підставу для звільнення позивачів від сплати судового збору є помилковим.
Частиною першою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до абз. 2 пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» та станом на 1 січня 2025 року становить 3 028, 00 грн. Отже, за одну вимогу майнового характеру, сума судового збору становить не менше 1 211, 20 грн. (3028, 00 х 0.4) та не більше 15 240, 00 грн. (3028, 00 х 5).
Враховуючи, що ціна позову складає 920 682,62 грн., сума судового збору, яка підлягає сплаті становить 9 206,82 грн.
Як встановлено, позивачами судовий збір не сплачено. З урахуванням зазначеного позивачам необхідно відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України здійснити оплату судового збору.
Підстав для звільнення позивачів від сплати судового збору судом не встановлено.
Крім того, до участі у справі позивачами не залучені особи, на права або обов'язки яких може вплинути рішення прийняте у даній справі.
Враховуючи викладене позовна заява підлягає залишенню без руху.
При цьому суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Враховуючи викладене, позивачам необхідно усунути вказані недоліки, та надати суду уточнену заяву у примірниках із зазначеними у ній додатками з копіями для всіх осіб, що є учасниками справи.
На підставі ст. 185 ч.1 ЦПК України заява підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення вищевказаних недоліків з роз'ясненням того, що в разі їх не усунення у встановлений судом термін заява буде визнана неподаною та повернута заявнику.
Керуючись ст. 175, 177, 185, 260, 353 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Олешківської міської ради (ЄДРПОУ: 04059941, місцезнаходження: 75100, Херсонська область, Олешківський район, м. Олешки, вул. Рятувальників, буд.30) про визнання права власності - залишити без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити позивачу.
Надати позивачу строк для усунення недоліків п'ять днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, заява вважатиметься не поданою та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є.М. Булах