490/6656/25 17.11.2025
нп 1-кп/490/1522/2025
Центральний районний суд міста Миколаєва
Справа № 490/6656/25
17 листопада 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_1 , судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №22025150000000087 від 19.03.2025, стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Лисичанськ Луганської області, громадянин України, має середню освіту, неодружений, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України,
за участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_7 ,
встановив:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Відповідно до статей 1-4 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Згідно зі ст. 17, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Агресія проти України» A/RES/ES-11/1 від 02.03.2022 та Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визнано, що РФ вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН, тобто є державою-агресором.
Повномасштабне військове вторгнення на територію України здійснено РФ 24.02.2022, розпочато ведення агресивної війни проти України, захоплення її території, яке на цей час триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан.
Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
ОСОБА_5 , будучи громадянином України, свідомо порушуючи свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, умисно вирішив взяти участь у бойових діях на боці ворога (країни-агресора) - РФ, перейшов на бік ворога з метою нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Будучи обізнаним про те, що ЗС РФ своїми діями здійснюють широкомасштабні бойові дії на всій території України, ОСОБА_5 розумів, що його призов та подальша служба в ЗС РФ передбачатиме участь в таких бойових діях.
Так, ОСОБА_5 , перебуваючи у військовому комісаріаті «Єдиний пункт відбору на військову службу за контрактом армії Росії» ( АДРЕСА_2 ), 25.09.2024 з власної ініціативи уклав контракт про проходження військової служби в ЗС РФ, яким останнього після проходження базової військової підготовки направлено для проходження військової служби у складі ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ), у військовому званні рядовий, з позивним « ОСОБА_8 », чим фактично перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, а саме: державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а саме перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану (в редакції Закону № 2113-ІХ від 03.03.2022).
Крім того, ОСОБА_5 добровільно вирішив взяти участь у бойових діях на боці ворога (країни-агресора - РФ), зокрема шляхом укладання 25.09.2024 контракту про проходження військової служби в ЗС РФ, після чого його було направлено для проходження військової служби у склад НОМЕР_2 (в/ч НОМЕР_1 ), у військовому званні рядовий, з позивним « ОСОБА_8 ».
Так, ОСОБА_5 , в період з 25.09.2024 по 28.09.2024 проходив військову підготовку на території Федеральної державної автономної установи «Центральний військово-патріотичний парк культури та відпочинку збройних сил російської федерації «Патріот» (місце розташування: Московська область, Одінцовський район, 55 км Мінського шосе (парк).
У подальшому, ОСОБА_5 , в період з 28.09.2024 по 05.10.2024 проходив базову військову підготовку на території загальновійськового полігону « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (м. Вороніж).
До в/ч 31135 в АДРЕСА_3 , Московський військовий округ (місце тимчасової дслокації - АДРЕСА_4 ) ОСОБА_5 прибув 05.10.2024.
ОСОБА_5 09.10.2024 прикомандирували за місцем дислокації в/ч НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_5 , а саме на територію полігону поблизу с. Заайдарівка (5 км), де він отримав військову форму, бронежилет, каску та стрілецьку зброю. Після чого, ОСОБА_5 , відправили у місце розташування в/ч НОМЕР_3 у АДРЕСА_5 де він виконував завдання з розвозу продуктів харчування (води та сухих пайків) на бойові позиції військовослужбовців вказаної військової частини.
Не пізніше 09.10.2024 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), продовжуючи свої умисні злочинні дії ОСОБА_5 отримав бойовий наказ від командира роти з на позивний « ОСОБА_9 » щодо зайняття бойових оборонних позицій на Куп'янському напрямку.
Крім того, не пізніше 09.10.2024 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 прикомандировано до мінометного взводу 1-го гвардійського танкового полку (в/ч НОМЕР_3 ), де за наказом командира останній виконував завдання із тилового забезпечення підрозділів ЗС РФ (підвіз продуктів, води, бойового комплекту, тощо) на бойові позиції.
У подальшому, 30.01.2025 ОСОБА_5 був направлений для проходження військової служби у в/ч НОМЕР_4 (т. зв. штурмовий загін « ІНФОРМАЦІЯ_5 » НОМЕР_5 мотострілецького полку (в/ч НОМЕР_6 ) НОМЕР_7 мотострілецької дивізії (в/ч НОМЕР_8 ).
ОСОБА_5 31.01.2025 отримав від старшого бліндажа на позивний « ОСОБА_10 » бойовий наказ разом з іншими чотирма військовослужбовцями на позивні « ОСОБА_11 », « ОСОБА_12 », « ОСОБА_13 » та «Шах» зайняти бойові позиції бліндажів в районі с. Райгородка Сватівського району Луганської області та очікувати на підкріплення.
На території Харківської області Ізюмського району на околиці с. Копанки 14.03.2025 ОСОБА_5 припинив збройний опір, склав зброю та його добровільна участь в указаному збройному формуванні держави-агресора була припинена.
За час несення служби протягом 25.09.2024 - 14.03.2025 ОСОБА_5 вчиняв такі дії: здійснював окупацію та охорону захоплених територій України; виконував вказівки та накази командирів з числа військовослужбовців збройних сил РФ та осіб з числа учасників НЗФ, які за званням чи посадою вище; виконував завдання із тилового забезпечення підрозділів ЗС РФ (підвіз продуктів, води, бойового комплекту, тощо) на бойові позиції; під час несення служби у військовій польовій камуфльованій формі зразка ЗС РФ із закріпленими розпізнавальними знаками, які вказують на приналежність до ЗС РФ та НЗФ, що можуть бути впізнані на відстані, відкрито носив при собі вогнепальну зброю; брав активну участь у візуальному спостереженні за повітряним та наземним простором з метою виявлення та знешкодження сил і засобів Збройних Сил України з наявної в нього автоматичної зброї, а також здійснення доповіді до командного пункту про обстановку на закріпленій ділянці фронту, та інші незаконні дії на боці РФ.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме: добровільна участь громадянина України в збройних формуваннях держави-агресора.
ОСОБА_5 під час судового розгляду вину визнав в повному обсязі. Зазначив, що проживав на території РФ, після відбуття покарання за бандитизм вирішив вступити до ЗС РФ для чого прибув до м. Москва та 25.09.2024 уклав контракт на проходження військової служби у ЗС РФ. Укладання контракту у цьому місті зумовлено розміром так званих «підйомних» виплат, який є вищим, ніж у інших регіонах. Проходив відповідну військову підготовку, брав участь у бойових діях на території України. Через корупційні вчинки військового керівництва опубліковував відеозвернення до правоохоронних органів РФ. Під час виконання бойового завдання на території Харківської області Ізюмського району 14.03.2025 був взятий в полон. Про участь у бойових діях проти Збройних Сил України не шкодує; у разі обміну як військовополоненого, повторно контакт уклади наміру не має.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.03.2025 за № 22025150000000087 на підставі матеріалів правоохоронних органів зареєстровано кримінальне провадження з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 111 КК України щодо дій ОСОБА_5 як громадянина України, який вчинив державну зраду у формі переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану.
Матеріалами правоохоронних органів, які стали підставою для реєстрації кримінального правопорушення є повідомлення про виявлення ознак кримінального правопорушення від 18.03.2025 № 17/7/4-841 та рапорт про виявлене кримінальне правопорушення від 18.03.2025 № 17/7/4-840 нт.
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.06.2025 за № 22025150000000167 на підставі матеріалів правоохоронних органів зареєстровано кримінальне провадження з правовою кваліфікацією за ч. 7 ст. 111-1 КК України щодо дій ОСОБА_5 як громадянина України, який добровільно взяв участь у збройних формуваннях держави-агресора.
Матеріалами правоохоронних органів, які стали підставою для реєстрації кримінального правопорушення є повідомлення про виявлення ознак кримінального правопорушення від 26.06.2025 № 17/7/4-1910.
Постановою прокурора від 03.07.2025 матеріали досудового розслідування зазначених кримінальних проваджень об'єднано в одне провадження.
На виконання доручення на проведення слідчих (розшукових дій) дій від 20.03.2025 було здобуто, зокрема, інформацію щодо приналежності ОСОБА_5 до ЗС РФ та взяття безпосередньої участі у збройній агресії проти України.
Так, на сайті «https://www.facebook.com» розміщено відео у профілі «AlexPotar» « ІНФОРМАЦІЯ_6 », на якому громадянин ОСОБА_5 (позивний « ОСОБА_8 ») та інша особа відрекомендувалися військовослужбовцями ЗС РФ та звернулись до правоохоронних органів РФ щодо протиправних дій командира. Крім того, було встановлено наявність у телеграм каналі на сторінці «ПОИСК БП/БО» оголошення щодо зниклих безвісті військовослужбовців ЗС РФ, де 15.03.2025 розміщено оголошення щодо пошуку ОСОБА_5 , позивний « ОСОБА_8 ».
Відповідно до протоколу огляду від 25.06.2025 було оглянуто інформаційний ресурс мережі Інтернет, де на сайті « ІНФОРМАЦІЯ_7 » розміщено відео у профілі « ОСОБА_14 » за покликанням « ІНФОРМАЦІЯ_6 » з описом до відео, мовою оригіналу: «Военнослужащие из 1-го гвардейского танкового (в/ч НОМЕР_3 ) ОСОБА_15 » и ОСОБА_16 » записали видеосообщение с просьбой завести уголовное дело на своего бывшего командира из минометного взвода в связи с вымогательством денег у бойцов: «Он вымогал с нас деньги, есть чеки, есть переводы у родных, подтверждения. И нам угрожал: если мы не переведем, он нас устранит любыми путями». На вказаному відео ОСОБА_5 та інша особа відрекомендувалися військовослужбовцями ЗС РФ та звернулися до прокуратури РФ щодо порушення кримінальної справи стосовно командира на позивний « ОСОБА_17 » мінометного взводу 1 танкового полку у зв'язку із вимаганням в них коштів.
Крім того, під час огляду телеграмм каналу на сторінці «ПОИСК БП/БО» за покликанням « ІНФОРМАЦІЯ_8 », у якому розміщують оголошення щодо зниклих безвісті військовослужбовців ЗС РФ, 15.03.2025 розміщено оголошення за покликанням « ІНФОРМАЦІЯ_9 » щодо військовослужбовця ОСОБА_5 з дописом (мовою оригіналу): «Здраствуйте, ищем ОСОБА_18 . Если кто то знает, напишите пожалуйста. С 05.02.2025 числится БП. Часть 58198».
До зазначеного протоколу додано оптичний DVD диск, на якому зафіксовано відеозвернення ОСОБА_5 щодо вчинення правопорушень командиром на позивний « ОСОБА_17 ».
Відповідно до листа Управління державної міграційної служби України в Луганській області від 15.07.2025 № 64.28.8/64.28-595 перевіркою за обліками УДМС у Луганській області та обліками Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_9 , виданим 01.03.2008 Лисичанським МВ УМВС України в Луганській області.
Крім того, зазначеним листом повідомлено, що в УДМС у Луганській області немає відомостей щодо припинення ОСОБА_5 громадянства України та/або подання ним документів на отримання громадянства (підданства) іншої держави; відповідно до норм чинного законодавства України наявні підстави вважати ОСОБА_5 громадянином України.
На виконання ухвали слідчого судді від 22.07.2025 (справа № 490/5455/25, провадження № 1-кс/490/3056/2025) отримано доступ до заяви про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, відцифрованого образу обличчя заявника щодо громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до протоколу надання тимчасового доступу до речей і документів від 06.08.2025 та додатку до нього - DVD диску отримано паперову копію електронного документу - заяви про видачу паспорту громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_9 , виданого 01.03.2008 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із копії заяви про видачу паспорта вбачається, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою про видачу паспорта у зв'язку з втратою 22.02.2008; паспорт серії НОМЕР_9 отримав 01.03.2008.
Досліджені судом докази є логічними, послідовними та такими, що узгоджуються між собою. Підстав для визнання доказів недопустимими в порядку ст. 87 КПК України під час судового розгляду не встановлено.
З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд доходить до висновку, що вина ОСОБА_5 знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду поза розумним сумнівом.
Характер дій ОСОБА_5 , встановлених судом, свідчать про умисний характер дій обвинуваченого, спрямованих на вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, а саме: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану, що є державною зрадою, тобто діяння, вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, та добровільна участь громадянина України в збройних формуваннях держави-агресора.
Дотримуючись принципу повноти кваліфікації, відповідно до якого кваліфікація повинна бути завершеною та вичерпною, про що можна говорити, зокрема, у випадку, коли кримінально-правову оцінку отримало кожне з діянь, вчинених особою, а під час її здійснення використано всі необхідні чинні кримінально-правові норми, дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Такий висновок суду обґрунтований сталою практикою Верховного Суду, відповідно до якої кваліфікація дій громадянина України, що діє на шкоду суверенітетові України, вчиняє дії, передбачені ч. 7 ст. 111-1 КК України, неможливе без вчинення державної зради, за вчинення якої передбачено відповідальність ст. 111 КК України.
Добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора (тобто «вступ» у склад таких злочинних організацій) і подальше здійснення в їх складі діяльності, яка містить ознаки державної зради утворює сукупність відповідної частини ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Підстави для визнання частини обвинувачення необґрунтованою.
За пред'явленим обвинуваченням дії ОСОБА_5 було, зокрема, кваліфіковано за ч. 7 ст. 111-1 КК України як надання збройним формуванням держави-агресора допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
Не погоджуючись з такою кваліфікацією суд зазначає, що відмінність добровільної участі громадянина України в збройних формуваннях держави агресора від добровільної допомоги полягає в тому, що під час участі суб'єкт попередньо вступає до вказанихформувань та діє в їх складі, а під час допомоги - діє поза складом таких формувань як приватна особа. Тобто, така форма колабораціонізму застосовується тоді, коли особа надає допомогу таким формуванням у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань України не для вирішення безпосередніх бойових завдань, а з метою забезпечення загального бойового потенціалу держави-агресора.
Оскільки ОСОБА_5 вчиняв інкриміновані дії як особа, яка добровільно взяла участь в збройних формуваннях держави-агресора, такі дії були спрямовані на вирішення безпосередніх бойових завдань, суд не вбачає підстав для кваліфікації дій обвинуваченого як надання збройним формуванням держави-агресора допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
Зважаючи на викладене, обвинувачення в цій частині є необґрунтованим та має бути виключено.
Щодо аргументів сторони захисту стосовно неправильної кваліфікації дій обвинуваченого за сукупністю ч. 2 ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 КК України, суд зазначає таке.
Суб'єктом злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, може бути лише громадянин України.
Відповідно до ст. 111 КК України державна зрада - це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Однією із форм державної зради є перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.
Перехід на бік ворога означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу державі, з якою Україна на той час перебуває у стані війни або збройного конфлікту, та є закінченим злочином з того моменту, коли громадянин України виконав в інтересах ворога певні дії на шкоду України. В конкретних випадках цей злочин може полягати, зокрема, в добровільній участі в збройних формуваннях держави-агресора.
Учиняючи державну зраду, винний усвідомлює, що він здійснює перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту і бажає цього.
Формулювання «на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України» визначає суб'єктивну спрямованість дій винного, однак не є характеристикою суспільно небезпечних наслідків діяння. Факт заподіяння вказаної шкоди не має значення для кваліфікації діяння за ст. 111 КК.
Злочин за ч. 7 ст. 111-1 КК передбачає, зокрема, добровільну участь в збройних формуваннях держави-агресора.
Склад зазначеного правопорушення передбачає широкий діапазон незаконних дій - від зайняття посад в органах судової влади, правоохоронних органах до надання допомоги збройним формуванням держави-агресора у веденні бойових дій проти України. При цьому надання допомоги може бути у різноманітних формах, у тому числі інформація щодо пересування військової техніки.
Склад злочину добровільна участь у збройних формуваннях держави-агресора має місце в разі добровільного вступу громадянином України до збройних формувань держави-агресора (в т.ч. на тимчасово окупованій території).
Як убачається зі сталої судової практики, ті громадяни України, які добровільно взяли участь в збройних формуваннях держави-агресора можуть бути притягнені до відповідальності за сукупністю кримінальних правопорушень: за державну зраду (оскільки їхня діяльність може становити одну з форм державної зради) та колабораційну діяльність (оскільки вони взяли участь в збройних формуваннях держави-агресора).
За таких обставин, наведені стороною захисту аргументи, не є такими, що спростовують висновки суду про правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання.
Під час судового розгляду обставин, передбачених ст. 66, 67 КК України, які пом'якшують або обтяжують покарання, не встановлено.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою ст. 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд ураховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжкими злочинами проти основ національної безпеки України; обставини справи; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, у лікаря психіатра та лікаря нарколога на обліку не перебуває, вину визнав, водночас не шкодує щодо вчинення злочину проти держави, громадянином якої він є.
З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, суд приходить до висновку, що мета кари виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, що уособлює основний принцип кримінального судочинства не тяжкість покарання, а його невідворотність, буде досягнута у разі призначення обвинуваченому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, у виді позбавлення волі на строк, визначений санкцією вказаної статті, з конфіскацією майна, яке перебуває у власності обвинуваченого, призначення якого відповідно до санкції статті є безальтернативним; за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної статті з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, Збройних Силах України та інших військових формуваннях України, правоохоронних органах України на визначений санкцією вказаної статті строк без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання у виді позбавлення волі визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з конфіскацією майна, яке перебуває у власності обвинуваченого, та позбавленням його права обіймати будь-які посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, Збройних Силах України та інших військових формуваннях України, правоохоронних органах України.
Саме таке покарання, на думку суду, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 і попередження нових кримінальних правопорушень.
Строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Строк відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади рахувати з моменту відбуття основного покарання.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку.
Цивільний позов заявлено не було.
Запобіжний захід до ОСОБА_5 не застосовано.
Витрат на залучення експерта та речових доказів немає.
Керуючись ст. 65, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, ст. 369 - 371, 373, 374 КПК України, суд
ухвалив:
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 КК України, і призначити таке покарання:
- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, п'ятнадцять років позбавлення волі, з конфіскацією усього майна, яке перебуває у його власності;
- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, тринадцять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, Збройних Силах України та інших військових формуваннях України, правоохоронних органах України на строк п'ятнадцять років без конфіскації майна;
- відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років, з конфіскацією усього майна, яке перебуває у його власності, та позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, Збройних Силах України та інших військових формуваннях України, правоохоронних органах України на строк п'ятнадцять років;
- строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі рахувати з дня набрання вироком законної сили;
- строк відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, Збройних Силах України та інших військових формуваннях України, правоохоронних органах України рахувати з моменту відбуття основного покарання.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з дня отримання його копії.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі оскарження, після перегляду справи судом апеляційної інстанції, якщо вирок не буде скасовано.
Копія вироку може бути отримана всіма учасниками судового провадження в Центральному районному суді міста Миколаєва. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3