нп 2/490/2411/2025 Справа № 472/193/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
11 листопада 2025 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романової К.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник АТ «Акцент-Банк» звернувся до Веселинівського районного суду Миколаївської області з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості у розмірі 41440,62 грн та судові витрати у сумі 2422,40 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 звернулася до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». 16.02.2021 року, будучи клієнтом Банку, відповідачка уклала з Банком Кредитний договір №А33КСТ155101087677, щодо надання останній кредиту в розмірі 34808,00 грн, строком на 40 місяців (тобто до 15.06.2024 року), зі сплатою процентів у розмірі 50.00 щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн. Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальниці кредит згідно умов кредитного договору. Відповідачка не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Станом на 31.01.2025 року заборгованість відповідачки за даним Кредитним договором складає 41440,62 грн, з яких: 24171,01 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 17269,61 грн - загальний залишок заборгованості за процентами.
Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 13.02.2025 року дану цивільну справу направлено до Центрального районного суду м.Миколаєва за підсудністю, на підставі ч.1 ст. 27 ЦПК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.
Після виконання приписів ст. 187, ухвалою судді від 10.04.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
17.04.2025 року від представника відповідачки - адвоката Венделя О.М. надійшов відзивна позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та вважав, що провадження у справі слід закрити, з наступних підстав.
Сторона відповідачки зазначає, що вона дійсно на підставі Анкети-заяви № б/ н від 23.02.2018 р., отримувала платіжну картку в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» строком дії до кінця 2021 р. (точніше не пам'ятає) та отримувала кредит в розмірі 1.000,00 грн, яким користувалася до 12.2021 р., постійно його погашала, будь-яких угод про збільшення розміру кредиту не укладала. Останній раз здійснила погашення кредиту в лютому 2022 р. і більше вказаним картковим рахунком не користувалася і строк дії не продовжувала. Ні Заяву № А33КСТ155101087677 від 16.02.2021 р., ні Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» від 16.02.2021 р., ні Таблицю обчислення загальної вартості, додані до позовної заяви, вона не підписувала і вказаний кредит не отримувала.
Крім того, представник відповідачки вказує, що за даними обставинами Позивач вже звертався до суду з позовом (справа № 472/536/24), який розглядався Центральним районним судом м. Миколаєва, та який обґрунтовувався укладенням все тією ж Анкетою-заявою № б/н від 23.02.2018 р. та подальшим збільшенням кредитного ліміту, і просив стягнути заборгованість по 08.05.2024 р. в розмірі 100950,84 грн. При цьому, Позивачем до позовної заяви (справа № 472/536/24) додавались Довідка про отримані Відповідачем картки, серед яких відсутня картка з № НОМЕР_1 , яка зазначена в Заяві № А33КСТ155101087677 від 16.02.2021 р., та Довідка про встановлення (збільшення/зменшення) лімітів. Також, зазначені в Розрахунку заборгованості суми, сплачені Відповідачем в погашення вказаного кредиту, також були зазначені в ті ж дати і в Виписці по картці, наданій Позивачем на вимогу Миколаївського апеляційного суду у справі № 472/536/24. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20.01.2025 р., з урахуванням всіх наданих Позивачем доказів, у задоволенні позовних вимог АТ «А-Банк» було відмовлено у повному обсязі. Тобто, у даному випадку наявне судове рішення, яке набрало законної сили, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
За такого, з урахуванням зазначеного, сторона відповідачки вважає, що позовні вимоги АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 41440,62 грн, не підлягають задоволенню і провадження у справі № 472/193/25 підлягає закриттю.
11.11.2025 року представником відповідачки - адвокатом Венделем О.М. надано додаткові пояснення, в яких заперечення, викладенні у відзиві підтримав та зазначив, що наданий позивачем меморіальний ордер від 16.02.2021 р. є неналежним та недопустимим доказом, і не є доказом отримання ОСОБА_1 зазначених кредитних коштів, а також вказав, що в даному випадку мають місце саме правовідносини, які виникли на підставі Анкети-заяви № б/н від 23.02.2018 р. та подальшого збільшення кредитного ліміту, та які були предметом розгляду в справі № 472/536/24, по якій Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20.01.2025 р. у задоволенні позовних вимог АТ «А-Банк» було відмовлено у повному обсязі. Отже, у даному випадку наявне судове рішення, яке набрало законної сили, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Сторони до судового засідання не з'явилися, клопотання про відкладення слухання справи до суду не надходили.
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).
Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому вирішені питання, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, які не з'явились, що відповідає позиції Верховного Суду та приписам ст.ст. 174, 223, 279 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Судом встановлено, що 23.02.2018 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала Анкету-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк».
16.02.2021 року ОСОБА_1 , будучи клієнтом Банку, підписала електронним підписом Заяву Клієнта №А33КСТ155101087677(далі-Заява), в якій просила надати кредит на наступних умовах.
Згідно п.п. 1-7 Заяви, вид кредиту - кредит; тип кредиту - беззалоговий; мета отримання кредиту - Придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; сума кредиту - 34808,00 грн; строк кредиту 36 місяців; процентна ставка (фіксована) - 50%; номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 4323387029298992. Рахунок для внесення платежів - UA933077700000029099412059350.
Згідно п.п. 8,9 Заяви, ОСОБА_1 , просить надати їй в АТ «А-Банк» кредит за Послугою «Швидка готівка» на умовах, зазначених в п.п. 1-7.
Положеннями заяви визначено, що Заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення вартості кредиту, становить Договір. Відповідачка підтвердила, що отримала їх примірники, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит дата видачі: 16.02.2021 р., дата платежу: з 16.03.2021 по 15.02.2024, всього 26 період; чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період - 68212,02 грн (1894,77 грн, 15.02.2024 - 1895,07 грн); сума кредиту за договором - 34808,00 грн; проценти за користування кредитом - 33404,02 грн.
Також 16.02.2021 р. відповідачкою, за допомогою електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, підписано паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», яким передбачено порядок повернення кредиту, строк повернення, розмір платежів та процентні ставки.
Стаття 9 Закон України "Про споживче кредитування" визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону).
Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування" визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку (п. 12).
Отже, зважаючи на наявність підписаного сторонами 16.02.2021 року паспорту споживчого кредиту, який відповідає формі та змісту, визначеного для нього додатком 1 Закону України «Про споживче кредитування» свідчить тільки про те, що АТ «Акцент-Банк» і відповідачка мали намір укласти договір споживчого кредитування.
16.02.2021 року сторонами укладено Кредитний договір, шляхом підписання Заяви про надання послуги «Швидка готівка» №А33КСТ155101087677, паспорту споживчого кредиту та таблиці обчислення загальної вартості кредиту.
Отже, встановлене свідчить про те, що сторони погодили сплату процентів за користування кредитними коштами та штрафів.
Згідно з наданим розрахунком заборгованості за Кредитним договором №А33КСТ155101087677 від 16.02.2021 р., укладеним між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , станом на 31.01.2025 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 24171,01 грн; залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений) - 24171,01 грн; загальний залишок заборгованості за процентами - 17269,61 грн; залишок заборгованості за процентами на прострочені заборгованість - 17269,61 грн; разом - 41440,62 грн.
Оскільки нормативно-правовими актами, в тому числі актами Національного Банку України, не затверджено зразок «Розрахунку заборгованості кредитним договором», тому розробка такого документу такого типу віднесена до компетенції кожної банківської установи.
За таких обставин, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості є формою, встановленою банком, мета якого фіксування кредитної заборгованості позичальника.
Враховуючи правовий висновок Верховного Суду у постанові від 17.12.2020 по справі 278/2177/15-ц, суд визнає наданий банком розрахунок заборгованості належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України
На підтвердження факту перерахування відповідачці кредитних коштів АТ «Акцент-Банк» надано меморіальний ордер № TR.16726149.18001.2243 від 16.02.2021 р., де зазначено призначення платежу «видача кредиту згідно договору №А33КСТ155101087677 від 16/02/2021».
Разом з тим, сторона відповідачки стверджує, що вказаний меморіальний ордер є неналежним та недопустимим доказом, і не є доказом отримання ОСОБА_1 зазначених кредитних коштів, оскільки не містить ні підпису посадової особи Позивача, ні печатки Позивача, ні відмітки Банку про проведення платежу.
Однак, суд не бере до уваги дане твердження з наступних підстав.
Відповідно до п.1.19-1 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N 168/704; далі - Положення N 88).
Згідно із ч. 1 ст.9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст.9 Закону №996-XIV).
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абз.10 ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV ).
Таким чином, первинні документи підтверджують господарські операції для ведення бухгалтерського обліку та подачі фінансової звітності та є доказом перерахування на рахунок кредитора грошових коштів та відображає рух коштів за кредитним договором. Окрім того, розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Суд зазначає, що дата видачі меморіального ордеру (яка збігається з датою підписання заяви про видачу кредиту), призначення платежу (видача кредиту згідно договору №А33КСТ155101087677 від 16/02/2021), а також зазначення дебетового рахунку (тобто, надходження коштів) навпроти прізвища відповідачки, не залишає сумнівів, що попри відсутності штампу та підпису посадової особи Банку, ОСОБА_1 отримала на рахунок грошові кошти в сумі 34808,00 грн.
Крім того, на підтвердження розміру заборгованості відповідачки позивачем надано виписку по кредиту, з якої вбачаються всі нарахування по кредиту за період з 16.02.2021 по 30.01.2025, а також часткове погашення відповідачкою кредиту на суму 26361,99 грн.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 р. № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року по справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року по справі № 760/7792/14-ц, від 22 квітня 2024 року по справі № 559/1622/19.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Верховний Суд в постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
За статтею 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі:
1) у паперовому вигляді;
2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";
3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII "Про електронну комерцію" (далі - Закон № 675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону № 675-VIII).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст.11 Закону № 675-VIII, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 675-VIII, моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір №А33КСТ155101087677 від 16.02.2021, який складається з Заяви, паспорту споживчого кредиту та з витягу з мов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», укладений сторонами шляхом ідентифікації ОСОБА_1 та використання нею електронного цифрового підпису, який є аналогом власноручного підпису, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Вищевказане спростовує твердження сторони відповідачки про те, що нею не укладався та не підписувався Кредитний договір №А33КСТ155101087677 від 16.02.2021 р., який складається з Заяви та паспорту споживчого кредиту, оскільки даний правочин укладено в електронному вигляді, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що Кредитний договір №А33КСТ155101087677 від 16.02.2021 року, укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином и у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Як встановлено при розгляді справи, банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у виписці по картці та розрахунку заборгованості за договором.
Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідачка зобов'язання за вказаним вище Кредитним договором не виконала.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
У зв'язку з невиконанням відповідачкою своїх зобов'язань за Кредитним договором №А33КСТ155101087677 від 16.02.2021 року, станом на 31.01.2025 року утворилася заборгованість яка складає 41440,62 грн, з яких: 24171,01 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 17269,61 грн - загальний залишок заборгованості за процентами.
Щодо твердження сторони відповідача про наявність підстав для закриття провадження в зв'язку з тим, що в даному випадку мають місце саме правовідносини, які виникли на підставі Анкети-заяви № б/н від 23.02.2018 р. та подальшого збільшення кредитного ліміту, та які були предметом розгляду в справі № 472/536/24, по якій Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20.01.2025 р., суд зазначає наступне.
У провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва перебувала цивільна справа №472/536/24 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 28 жовтня 2024 року позов АТ «А-Банк» задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за Кредитним договором №б/н від 23 лютого 2018 року у загальному розмірі 100 950 грн. 84 коп., з яких: 58 262 грн. 94 коп. - заборгованість за кредитом; 42 687 грн. 90 коп. - заборгованість по відсоткам.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20.01.2025 року у справі № 472/536/24 рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 28 жовтня 2024 року скасувано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовлено.
Разом з тим, як вбачається з вищевказаних судових рішень та з матеріалів справи № 472/536/24 предметом розгляду даної справи були правовідносини, які склалися на підставі Договору про надання банківських послуг, укладеного шляхом підписання 23.02.2018 року ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідно до якого АТ «А-Банк» надало відповідачу грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
При цьому, в справі, яка розглядається предметом спору є правовідносини, які виникли на підставі укладення між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 . Кредитного договору №А33КСТ155101087677 від 16.02.2021 р., який складається з Заяви Клієнта, паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» та з витягу з мов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», за яким відповідачці видано кредит у сумі 34808,00 грн.
Тобто, у справі №472/536/24 та у даній справі №472/193/25 предметом позову є різні правочини, які укладені в різний час та на різних умовах, а тому твердження сторони відповідача про наявність судового рішення між тими самими сторонами про той самий предмет, і з тих самих підстав суд вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, з урахуванням балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи позови у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про те, що позивачем доведена наявність між сторонами укладеного договору, умови якого відповідачкою порушено, а покладені на неї обов'язки щодо своєчасного і повного погашення кредиту та процентів нею належним чином не виконано.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідачки не спростовані доводи позивача щодо наявності заборгованості за Кредитним договором №А33КСТ155101087677 від 16.02.2021 р.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст.7, 12, 141, 268, ЦПК України; ст. ст.526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент - Банк» заборгованість за Кредитним договором №А33КСТ155101087677 від 16.02.2021 рокув сумі 41 440,62 грн (сорок одна тисяча чотириста сорок гривень 62 копійки), з яких: 24171,01 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 17269,61 грн - загальний залишок заборгованості за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент - Банк» суму судового збору у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Реквізити сторін:
Позивач- Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (р/р НОМЕР_2 , 49074, м. Дніпро, вул.Батумська, буд.11, МФО 307770 код ЄДРПОУ 14360080).
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено: 11 листопада 2025 року.
Суддя Н.П. Черенкова