Справа № 490/7694/25
нп 2/490/4360/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08
e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528
17 листопада 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
16.09.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за заявою-договором №8835993_RESTRUCT про надання кредиту від 30.11.2022 року загальному розмірі 57898,43 грн.
Позовна заява мотивована тим, що між сторонами було укладено зазначений вище кредитний договір та відповідачем було отримано відповідні кредитні кошти, із встановленням строків їх повернення та сплати відсотків за користування такими коштами. Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 57898,43 грн, право вимоги за якою належить позивачу і яка, відповідно до змісту позовної заяви складається із: 35474,19 грн - заборгованості за тілом кредиту; 0,39 грн - заборгованості за відсотками (в тому числі простроченими); 22423,85 грн - заборгованості за комісією (в тому числі простроченою).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
17.09.2025 року матеріали справи передано судді.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 18.09.2025 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 18.09.2025 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз'яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась копія ухвали про відкриття провадження у справі. Поштове відправлення повернулось на адресу суду 07.10.2025 року з відміткою «повертається, за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п.п. 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України №270 від 05.03.2009 року інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
У разі, коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.
Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові №922/1714/18 від 17.04.2019 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом, неотримання судових повісток особою, які направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.
Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідача про час розгляду справи суд вважає належним.
Тобто, судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про наявність справи у суді та виклик до суду, але вони результатів не дали.
Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, в тому числі і шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України та телефонограмою, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
30.11.2020 року між АТ «Таскомбанк» та відповідачем укладено Заяву-договір про надання кредиту №8835993_RESTRUCT (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору позичальник просив надати кредит в рамках кредитного продукту «Врегулювання кредитної заборгованості» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Сторони погодили такі умови: сума кредиту - 45484,54 грн (п. 1.1.1. Договору); строк кредиту - 48 місяців (з 30.11.2020 року по 30.11.2024 року) (п. 1.1.2. Договору); комісія за надання кредиту - 0,00 грн (п. 1.1.3. Договору); проценти за користування кредитом - 0,001% річних (п. 1.1.4. Договору); комісія за обслуговування кредиту - 2,9% на місяць від основної суми кредиту (п. 1.1.5 Договору).
Відповідно до п. 1.2. Договору, Банк зобов'язується надати кредит, шляхом виплати кредитних коштів в сумі, визначеній в п.1.1 даного розділу, з оформленням такої виплати відповідно до законодавства України:
- позичальник доручив Банку перерахувати зараховані кредитні кошти для погашення заборгованості за кредитним договором №304/4698073-СК від 14.05.2018 року у сумі 45484,54 грн, з поточного рахунку № НОМЕР_1 відкритого в AT «Таскомбанк» на рахунок НОМЕР_2 в AT «Таскомбанк» (п. 1.2.1. Договору).
Згідно з п. 2.3 Договору позичальник погоджується з тим, що зобов'язаний повертати кредит щомісячно за графіком, передбаченим у Додатку № 1 до Договору, що його невід'ємною частиною.
Згідно п. 3.1 Договору при несплаті клієнтом заборгованості за кредитом, за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, а також суму комісій, у встановлений договором термін, банк нараховує, а клієнт сплачує банку штрафи:
- штраф 1 - у розмірі 300,00 грн. Нараховується на сьомий день наявності простроченої заборгованості за кредитом. Штраф нараховується стільки разів, скільки клієнт буде порушувати умови заяви-договору;
- штраф 2 - у розмірі 2,9% від суми кредиту нараховуються щомісячно у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом більше 30 днів.
Пунктом п. 4.4. Договору встановлено, що підписанням та поданням Заяви-договору, позичальник підтвердив те, що він попередньо ознайомлений та у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену ст. 9 Законом України «Про споживче кредитування».
Підписанням Договору відповідач підтвердив факт отримання від Банку примірника Заяви-договору №8835993_RESTRUCT про надання кредиту від 30.11.2020 року, а також Графік платежів з обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та Паспорт споживчого кредиту в день укладення заяви-договору.
Додатком №1 до Договору визначено Графік платежів з обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит в межах строку кредитування з 30.11.2020 року по 30.11.2024 року, у тому числі з урахуванням щомісячної комісії у розмірі 1319,05 грн.
Відповідачу надано кредитні кошти що підтверджується випискою по особовим рахункам кредитного договору №8835993_RESTRUCT за період 30.11.2020 року по 30.11.2024 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором та виписки по рахунках позичальника, заборгованість відповідача станом на 12.05.2025 року становить 57898,43 грн, з яких: 35474,19 грн - заборгованості за тілом кредиту; 0,39 грн - заборгованості за відсотками (нараховано 0,89 грн, сплачено 0,50 грн); 22423,85 грн - заборгованості за комісією (нараховано 42209,60 грн, сплачено 19785,75 грн).
Оскільки відповідачем в добровільному порядку заборгованість по кредиту не повернута, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, від 07.12.2022 у справі №298/825/15-ц.
Дослідивши наявні у матеріалах справи виписки судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти, користувався ними та частково виконував зобов'язання щодо їх повернення у строки та в розмірі, обумовленому сторонами, що свідчить про визнання ним укладення договору, погодження умов кредитування та користування кредитом.
Отже, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачем кредитного договору, зазначеного у позові.
Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Суд приходить до висновку, що проценти у сумі 0,39 грн відповідачу нараховано у відповідності до підписаного сторонами Додатку №1 до Договору, тому вимоги щодо їх стягнення також є правомірними.
Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування комісії за обслуговування кредиту - 2,9% на місяць від основної суми кредиту (п. 1.1.5 Договору), що згідно із Додатком №1 до Договору визначено (Графік платежів з обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит) становить 1319,05 грн, суд враховує таке.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10.06.2017 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Зважаючи на викладене, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Встановлено, що умовами оскаржуваного кредитного договору передбачена необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням.
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з, обслуговуванням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) у сумі 1319,05 грн.
Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення пункту 1.1.5 Договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30.11.2023 року в справі № 216/7637/21, від 09.02.2024 року в справі № 337/3703/22, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року в справі № 204/224/21.
Судом встановлено, що відповідач, неодноразово здійснював сплату комісії за Договором, зокрема: 10.12.2020 року на суму 1319,05 грн, 11.01.2021 року на суму 1319,05 грн, 12.02.2021 року на суму 1319,05 грн, 10.03.2021 року на суму 1319,05 грн, 12.04.2021 року на суму 1319,05 грн, 11.05.2021 року на суму 1319,05 грн, 11.06.2021 року на суму 1319,05 грн, 12.07.2021 року на суму 1319,05 грн, 10.08.2021 року на суму 1319,05 грн, 13.09.2021 року на суму 1319,05 грн, 11.10.2021 року на суму 1319,05 грн, 10.12.2021 року на суму 1319,05 грн, 10.01.2022 року на суму 1319,05 грн, 10.02.2022 року на суму 1319,05 грн, сплативши 19785,75 грн нарахованої комісії.
Тому, заявлена позивачем сума заборгованості за Договором, у розмірі 35474,58 грн, яка складається із: 35474,19 грн - заборгованості за тілом кредиту; 0,39 грн - заборгованості за відсотками, підлягає зменшенню на суму сплаченої комісії (19785,75 грн) та, відповідно, становитиме 15688,83 грн (35474,58 - 19785,75).
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованості за Заявою-договором про надання кредиту №8835993_RESTRUCT від 30.11.2020 року у загальному розмірі 15688,83 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 656,47 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією банку №2162736720 від 12.08.2025 року.
Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» (код ЄДРПОУ: 09806443, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за Заявою-договором про надання кредиту №8835993_RESTRUCT від 30.11.2020 року у загальному розмірі 15688 (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень 83 копійки.
В іншій частині позову, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір у розмірі 656 (шістсот п'ятдесят шість) гривень 47 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Саламатін