Провадження № 2/484/2255/25
Справа № 487/5691/25
17.11.2025 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді - Шикері І.А., за участю секретаря судових засідань - Туркалової І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
16.09.2025 з Заводського районного суду м. Миколаєва, за підсудністю, надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення 9840 грн. та судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.01.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» було укладено кредитний договір № 1493659, у електронній формі, підписаний позичальником за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Згідно даного договору товариство надає клієнту грошові кошти в кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування на наступних умовах: сума кредиту - 3000 грн., дата надання кредиту - 24.01.2021, строк кредиту - 30 днів, стандартна процентна ставка - 1,9% у день. ТОВ «Лінеура Україна» перерахувало ОСОБА_1 на його банківську карту обумовлені кошти в сумі 3000 грн, цим самим виконавши свої договірні зобов'язання, тоді як позичальник свої кредитні зобов'язання за даним договором належним чином та своєчасно не виконав.
07.09.2021р. між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-07092021, згідно якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі й за кредитним договором №1493659 від 24.01.2021, укладеним із ОСОБА_1 07.09.2021р. ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» як новий кредитор за договором про відступлення права вимоги №2-07/09/2021 передало право вимоги за вказаним кредитним договором до ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», у зв'язку з чим позивач набув право грошової вимоги до відповідача, заборгованість якого станом на 12.06.2025 складає 9840 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 3000 грн. та простроченої заборгованості за процентами - 6840 грн. Відповідач свої кредитні зобов'язання не виконав і вищевказану заборгованість не погасив, в зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте до в позові міститься клопотання про розгляд справи відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач через свого представника - адвоката Єрмоленко А.В. подав до суду відзив у якому представник зокрема зазначила, що позивачем до позову не додано первинних документів, які підтверджують наявність заборгованості, не надано розрахунку заборгованості, ані за тілом кредиту, ані по нарахованих відсотках, як і не додано доказів перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, а тому, станом на дату подачі позову, неможливо встановити розмір заборгованості відповідача перед позивачем. Крім того, заперечувала й щодо нарахування відповідачу відсотків зазначаючи, що відповідачу було надано кредит на строк 30 днів, тобто до 23.02.2021, заяви стосовно пролонгації кредиту, відповідачем не подавались. Таким чином, право позивача щодо нарахування відсотків та інших платежів припинилось 23.02.2021. В той же час, позивач продовжив неправомірно нараховувати відповідачу відсотки до 12.06.2025. Крім того зазначила, що відповідач з 15.07.2020 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 та відповідно, на відповідача, як на військовослужбовця, що проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Також, заперечувала проти стягнення з відповідача судових витрат, посилаючись на те, що останній має статус УБД.
У відповіді на відзив представник позивача виклав твердження аналогічні тим, які містяться у позову, при цьому, щодо нарахування відсотків зазначив, що відповідно до п.1.3. за цим Договором, строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. Відповідно до 1.4.1. Стандартна процента ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Клієнта, відповідно до п.4.1 Договору, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.2 Договору.
Пунктом 4.2. Договору визначено Порядок автопролонгації строку кредиту. Відповідно до п.4.2.1. сторони домовились, що у випадку, якщо у Клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та Клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п.4.1.1.-4.1.6 Договору, за цим Договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Таким чином, порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами є наступним. Згідно з умовами Кредитного договору, встановлена стандартна процентна ставка становить 1,90 % від суми основного боргу. Враховуючи, що розмір наданого кредиту складає 3 000 грн., щоденна сума процентів за користування кредитом дорівнює 3 000 грн х 1,90 % ? 100 % = 57,00 грн. на день. Нарахування процентів здійснюється за весь строк користування кредитом, а саме за 120 календарних днів, що включає період, визначений п. 1.3 Кредитного договору, а також періоди пролонгації. Відповідно, загальна сума нарахованих процентів становить: 57х120=6840 грн. Щодо нарахування відсотків військовослужбовцям представник позивача зазначив, що відповідачем не було повідомлено первісного кредитора, що він є військовослужбовцем та не надано відповідних документів, щодо застосування відповідної пільги, відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Стосовно перерахування кредитних коштів зазначив, що ні позивач ні первісний кредитор не мають доступу до банківської картки відповідача. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів, однак останнім не надано доказів того, що кредитні кошти не було зараховано на його картку. Крім того, представник позивача зазначив, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачем кредитного договору, зазначеного в позові та факт існування заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків по поверненню кредитних коштів. Також, на думку представника позивача, відповідач не звільнений від сплати судового збору на користь позивача, оскільки в даній справі він є боржником і його права, а також права які безпосередньо торкаються його статусу УБД, не є порушені.
Дослідивши матеріали справи, заяви по суті представника позивача, представника відповідача, суд дійшов таких висновків.
За змістом положень ст.526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов'язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У відповідності до ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
У ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом положень п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що 24.01.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» було укладено кредитний договір № 1493659. Згідно даного договору товариство надає клієнту грошові кошти в кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування на наступних умовах: сума кредиту - 3000 грн., дата надання кредиту - 24.01.2021, строк кредиту - 30 днів, стандартна процентна ставка - 1,9% у день, дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору; строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених у розділі 4 договору (п.1.3).
Пунктом 1.4.1 стандартна процентна ставка становить 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Клієнта, відповідно до п.4.1 Договору, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.2 Договору.
Аналогічна за змістом інформація щодо умов кредитування міститься й у підписаному сторонами 24.01.2021 паспорті споживчого кредиту.
Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Лінеура Україна» підтвердило, що клієнт ОСОБА_1 з яким укладено договір №1493659 від 24.01.2021, ідентифікований товариством; акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювався в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.
Оскільки вказаний кредитний договір створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, вчинений в електронній формі за допомогою електронного підпису уповноваженого представника позикодавця та одноразовим ідентифікатором позичальника, особу якого було ідентифіковано й верифіковано, з огляду на його неоспорювання відповідачем, письмова форма даного правочину дотримана. При цьому, суд констатує, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення послідовності дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір, подальше укладення між позивачем і відповідачем електронного кредитного договору на сайті є неможливим. Тобто, на виконання вимог ч.1 ст.638 ЦК України сторони у вказаному кредитному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв'язку з чим він в силу положень ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Зазначене відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», не суперечить приписам ст.6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України та узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19. Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши ОСОБА_1 можливість користуватися обумовленим розміром фінансових ресурсів, що підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 02.07.2025р. про перерахування 24.01.2021 о 15:04:14 коштів, в сумі 3000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 , що була повідомлена позичальником у кредитному договорі (а.с.34).
Разом з тим, ОСОБА_1 кредит та відсотки за його користування у відповідності до умов кредитного договору в повному обсязі та своєчасно не повернув, порушивши свої договірні зобов'язання. Згідно наданої позивачем виписки станом на 12.06.2025 за вищевказаним кредитним договором наявна заборгованість, в сумі 9840 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 3000 грн. та простроченої заборгованості за процентами - 6840 грн.
07 вересня 2021 між ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) і ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» (Фактор) було укладено договір факторингу №1-07092021, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників (додаток №1), зокрема й за кредитним договором №1493659 від 24.01.2021, укладеним із ОСОБА_1 у загальній сумі 9840 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 3000 грн. та простроченої заборгованості за процентами - 6840 грн.
07.09.2021р. ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» як новий кредитор за договором про відступлення права вимоги №2-07/09/2021 передало право вимоги за вказаним кредитним договором до ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», у зв'язку з чим позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» і ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» після набуття статусу нових кредиторів ніяких додаткових нарахувань за вказаним кредитним договором позичальнику не здійснювало.
Умови укладених між ТОВ «Лінеура Україна», ОСОБА_2 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» і ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» фінансових договорів не містять заборони на заміну кредитора у зобов'язанні без згоди боржника.
ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» 13.06.2025р. направило ОСОБА_1 вимогу, в якій повідомило про те, що воно є новим кредитором і вказало на необхідність погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 9800 грн., яка відповідачем проігнорована.
Всупереч положенням ст.ст.12, 81 ЦПК України, ОСОБА_1 не було надано суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження належного виконання ним своїх фінансових зобов'язань та спростування позовних вимог кредитора, зокрема й щодо укладення кредитного договору та отримання кредиту.
Разом з тим, даючи оцінку доводам позивача щодо обґрунтованості пред'явленого до стягнення розміру заборгованості за кредитним договором №1493659 від 24.01.2021 та їх окремих складових, суд зазначає про таке.
ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» у позовній заяві пред'явило до ОСОБА_1 вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 9840 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 3000 грн. та простроченої заборгованості за процентами - 6840 грн., без розмежування їх правової природи (у межах строку кредитування та після закінчення строку дії договору).
Водночас Велика Палата Верховного Суду у п.78 постанови від 05.04.2023р. у справі №910/4518/16 зазначила, що поняття «користування кредитом» є лише окремим випадком «користування чужими коштами», тоді як термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше значення - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - це прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством, зокрема ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1054 ЦК України (регулятивні відносини).
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані ч.2 ст.625 ЦК України (охоронні відносини).
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору (п.80 постанови ВП ВС).
Для вирішення спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (п.122 постанови ВП ВС).
За умовами п.1.3 кредитного договору сторони погодили строк користування кредитом у 30 днів і згідно графіку платежів (додаток №1) датою повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є - 23.02.2021.
При цьому, умови кредитного договору не передбачають його автопролонгації без згоди позичальника, а доказів ініціювання позичальником оферти на продовження строку користування кредитом чи укладення між сторонами відповідної додаткової угоди, як то передбачено розділом 4 договору, позивачем суду не надано.
Одночасно суд зазначає, що надана позивачем виписка з особового рахунку позичальника за кредитним договором не містить відомостей щодо періоду, за який було нараховано відсотки за користування кредитом, тоді як у витягах із реєстру боржників до договорів факторингу та відступлення прав вимоги зазначено інформацію про дату закінчення договору 23.02.2021, що становить 196 днів і не відповідає фактичному строку кредитування в 30 днів згідно умов кредитного договору.
Враховуючи вищевикладене, є неможливим визнання ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» кредиторами ОСОБА_1 у частині заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.
Отже, зважаючи на визначений кредитним договором № 1493659 від 24.01.2021 строк кредитування у 30 днів (з 24.01.2021 по 23.02.2021.) та порушення позичальником своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту, обґрунтованим є нарахування процентів за користування кредитом виходячи з стандартної процентної ставки 1,90% у день, в розмірі 1710 грн. (3000 грн. х 1,90% х 30д).
Водночас питання дійсності щодо цієї частини грошової вимоги за кредитним договором, право якої відступалося за договором факторингу від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», а також за договором про відступлення права вимоги від ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» до ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» - є предметом відповідальності клієнта перед фактором (ст.1081 ЦК України).
Твердження представника відповідача, стосовно того, що на відповідача, як на військовослужбовця, що проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме звільнення від нарахування процентів, суд не приймає до уваги, адже відповідач не надав суду доказів того, що з метою застосування гарантій соціального захисту його, як військовослужбовця, він звертався до первісного кредитора, або ж до позивача про не нарахування процентів, адже лише за наявності підстав для не нарахування таких сум, банк, або фінансова установа перевіряє їх наявність та не проводить такі нарахування і лише у випадку їх наявності, норма підлягає застосуванню, а банк/фінансова приймає відповідне рішення, що не може трактуватися, як автоматична підстава для не нарахування процентів за договором. Тобто в кожному конкретному випадку таке рішення банком/ фінансовою установою приймається за наявності відповідних підстав.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, даний позов ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню на суму 4710 грн., з яких: 3000 грн. - борг за тілом кредиту, 1710 грн. - борг за процентами за користування кредитом.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України, п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки відповідач має статус УБД, понесені позивачем судові витрати, слід покласти на позивача.
Заперечення представника позивача з цього приводу суд не приймає, адже відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду України у справі № 567/79/23 від 11.09.2024, учасники бойових дій (УБД) звільняються від сплати судового збору за будь-якими зверненнями, що стосуються захисту їхніх прав, незалежно від предмету позову.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265-269,274-279 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором № 1493659 від 24.01.202, яка складається з: 3000 грн - боргу за тілом кредиту, 1710 грн. - боргу за процентами за користування кредитом, а всього стягнути 4710 (чотири тисячі сімсот десять) грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» судові витрати - покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН».
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлено 17.11.2025.
Відомості про учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», код ЄДРПОУ-44002941, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд.12, нежитлове приміщення 1008.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Представник відповідача: адвокат Єрмоленко Анна Володимирівна, вул.. Грушевського, 36б, м. Первомайськ, Миколаївська область.
Суддя: І.А.ШИКЕРЯ