Справа № 945/1827/25
2/468/1146/25
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
(заочне)
14.11.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання Зарванської Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу № 945/1827/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.06.2023 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики №4449366 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти. 27.12.2023 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (яке змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс») був укладений договір факторингу, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором №4449366 від 08.06.2023 року в сумі 22 025,03 грн., з яких: 4950 грн. - сума основного боргу; 17 075,03 грн. - проценти.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та процентів, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаними договорами в загальній сумі 22 025,03 грн.
В тексті позову позивач заявив про підтримання позову та розгляд справи за відсутності представника позивача.
Позов надійшов до Миколаївського районного суду Миколаївської області 18.08.2025 року.
Ухвалою від 20.08.2025 року справа направлена за підсудністю до Баштанського районного суду Миколаївської області.
29.09.2025 року відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідач до суду не з'явився, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (до суду повернулось поштове відправлення, що вказує на відсутність відповідача за зареєстрованим у встановленому порядку місцем його проживання, тому він відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим). До суду не надійшло відзиву на позов.
З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з'явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні у справі матеріали (копію договору позики №4449366 від 08.06.2023 року з додатком №1; копію паспорту споживчого кредиту від 08.06.2023 року; копію правил надання грошових коштів у позику; розрахунок заборгованості; копію повідомлення ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 20.02.2025 року; копію договору факторингу від 27.12.2023 року з додатками; копію платіжної інструкції; копію реєстру боржників; витяг з реєстру боржників), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що 08.06.2023 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики №4449366 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 4950 грн., строком на 30 днів, з умовою сплати процентів в розмірі 40,96% за перший день користування позикою та 2,5% за кожен день з другого дня користування позикою.
Загалом відповідно до додатку №1 до договору за 30 днів строку кредитування позичальник мав сплатити проценти в сумі 2041,86 грн.
Процентна ставка за понадстрокове користування позикою була визначена в 2,70% в день.
27.12.2023 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (яке змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс») був укладений договір факторингу, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором №4449366 від 08.06.2023 року в сумі 22 025,03 грн., з яких: 4950 грн. - сума основного боргу; 17 075,03 грн. - проценти.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За такого укладення договору в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.
При цьому позивач надав відповідні докази укладення кредитором з відповідачем такого договору в електронній формі (кредитний договір з додатками, паспорт споживчого кредиту).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Позивач вказує, що заборгованість відповідача перед ним за договором №4449366 від 08.06.2023 року становить 22 025,03 грн., з яких: 4950 грн. - сума основного боргу; 17 075,03 грн. - проценти.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання за укладеним договором, тому його заборгованість має бути стягнута на користь нового кредитора.
За такого, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в сумі 4950грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за вказаними вище договорами, то суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
При цьому, як вказано вище, відповідно до вказаного у додатку до договору №4449366 від 08.06.2023 року графіку платежів проценти за 30 днів користування становили 2041,86 грн.
Припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З цього слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Крім того відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року №723/304/16-ц провадження №14-360цс19 стягнення процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
За такого, після закінчення строку кредитування кредитодавець втрачає право нараховувати проценти, комісію та пеню, а має право на отримання окрім суми боргу двох видів плати: 1) компенсації втрат від інфляції за весь час прострочення, 2) трьох процентів річних від простроченої суми.
Також договір передбачав, що процентна ставка за понадстрокове користування позикою була визначена в 2,70% в день.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року по справі №910/4518/16 для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
При цьому пункт 18 договору вказував, що визначена процентна ставка за понадстрокове користування позикою в розмірі 2,70% в день є мірою відповідальності.
З врахуванням описаного вище, спрямованості змісту відповідних пунктів договору, їх розміщення в тексті договору та принципу contra proferentem суд тлумачить їх положення таким чином, що передбачені в ньому проценти є мірою відповідальності, передбаченою ч.2 ст. 625 ЦК України.
Разом з тим відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки кредитний договір в даній справі був укладений 08.06.2023 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нараховані за таким договором передбачені ст. 625 ЦК України нарахування не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Отже позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості за процентами в межах строків кредитування в сумі 2041,86 грн за договором №4449366 від 08.06.2023 року.
Разом з тим з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 15-16) слідує, що після закінчення строку кредитування за період з 11.07.2023 року по 14.07.2023 року відповідач на погашення заборгованості за процентами загалом сплатив 1287,50 грн, отже його заборгованість за процентами становить 754,36 грн (2041,86 грн - 1287,50 грн).
Отже загалом за договором №4449366 від 08.06.2023 року підлягає стягненню заборгованість в сумі 5704,36 грн, з яких: 4950 грн. - сума основного боргу; 754,36 грн. - проценти.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 26 %, тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 629,82 грн. (2422,40 грн. х 26 %).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» в рахунок погашення заборгованості за договором №4449366 від 08.06.2023 року 5704 (п'ять тисяч сімсот чотири) гривні 36 копійок.
В задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за договором №4449366 від 08.06.2023 року в більшому розмірі - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 629 (шістсот двадцять дев'ять) гривень 82 копійки в рахунок відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошене скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (бульвар Вацлава Гавела, 6 м. Київ, ідентифікаційний код 37616221);
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складене 14.11.2025 року.
суддя: