Справа № 465/10197/25
Провадження 2-о/465/381/25
Іменем України
12.11.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Рудакова Д.І.,
з участю секретаря судового засідання Стефанишина О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису.
Заяву мотивує тим, що вона та її донька ОСОБА_2 є жертвою систематичного домашнього насильства з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зазначає, що є жертвою побиття, психологічного тиску, створення штучних наклепів та хибних свідчень. Окрім цього, вказує що останнє побиття відбулося 31.10.2025 року.
Враховуючи вищевикладене, просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким визначити наступні тимчасові обмеження їх прав, а саме: - заборонити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувати в місці її проживання та її доньки, а також місця навчання; - заборонити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори з нею та контактувати через інші засобу зв'язку.
Заявниця будучи належним чином повідомлена про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомила.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12,81 ЦПК України).
Судом встановлено, що працівниками Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області зареєстровано кримінальне провадження на підставі ухвали слідчого судді Франківського районного суду м.Львова від 14.08.2025 року. Окрім цього, долучено консультаційний висновок спеціаліста від 02.11.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 встановлено діагноз поверхнева травма живота, нижньої частини спини та тазанеуточненої локалізації, забій м'яких тканин шийного відділу хребта, обох плечей, грудної клітки, сідниці зліва.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
У частині другій статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року в справі № 754/6995/19 (провадження № 61-16980св19).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
У постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18, від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19, від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19 сформульовано правову позицію про те, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
На підтвердження вимог заяви заявницею до суду подано витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.09.2025 року.
Разом з тим, суд не бере до уваги наданий заявницею витяг з ЄДРСР, оскільки вказане підтверджує лише факт реєстрації кримінального правопорушення та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Також, до заяви долучений консультаційний висновок спеціаліста, однакий такий не може підтверджувати вплив домашнього насильства на заявницю.
Окрім цього, інших доказів заявницею не подано, про такі у заяві не зазначено та відповідного клопотання про їх витребування, як цього вимагає закон, не заявлено.
Відтак, заявницею, на підтвердження вимог поданої нею заяви, не долучено об'єктивних доказів, які б підтверджували учинення відносно неї домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та були б достатніми для підтвердження існування юридичних фактів, з яким закон пов'язує можливість видачі обмежувального припису, а тому суд приходить до висновку щодо недостатності підстав для застосування до заінтересованої особи такого спеціального заходу як обмежувальний припис.
Сам факт звернення заявниці до поліції з підстав вчинення щодо неї психологічного та фізичного домашнього насильства може свідчити про наявність конфлікту, але не підтверджує факт того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчиняють щодо неї домашнє психологічне чи фізичне насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідних осіб спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, про те, що заявницею не надано належних і допустимих доказів на підтвердження постійного та безперервного домашнього насильства у розумінні Закону, а також судом не встановлено в ході розгляду справи беззаперечних ризиків настання насильства у майбутньому.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.
На підставі ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 247, 350-1, 350-5, 350-6 ЦПК України, ст.ст.1, 18, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відмовити.
Копії рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Д.І. Рудаков