Справа № 643/5377/20
н/п 1-в/953/195/25
"12" листопада 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 про звільнення від відбуття покарання у зв'язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджену 16.10.2020 Київським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді у виді громадських робіт на строк вісімдесяти годин, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Начальник Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 звернулась до Київського районного суду м. Харкова з клопотанням в порядку ст. 80 КК України.
Подання обґрунтовано тим, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2020 ОСОБА_5 було засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт. Вирок набрав законної сили і був направлений на виконання. На підставі ч. 1 ст. 80 КК України просять вирішити питання про звільнення від відбування покарання, у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.
У судовове засідання представник ДУ "Центр пробації" не з'явився. Надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні подання наполягав з підстав наведених в ньому.
Представник Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області в судовому засіданні не з'явився; надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, подання просив задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував, щодо задоволення подання, оскільки засуджений ОСОБА_5 ухилився від відбування покарання до закінчення строку давності виконання обвинувального вироку.
Засуджена ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, поважні причини неявки суду не повідомив.
Судовий виклик ОСОБА_5 здійснювався також відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України, шляхом публікації виклику в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» від 07.11.2025 у № 222 (8153).
Дослідивши матеріали особової справи та надані до суду докази в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.
16.10.2020 Київським районним судом м. Харкова ОСОБА_5 було засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт. Вирок набув законної сили 04.01.2021.
30.03.2021 ОСОБА_5 прибула до Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області та підписала підписку відповідно до додатку 18 до Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі (пункт 7 глави 2 розділу IV) затвердженого наказом Міністерства юстиції україни 29.01.2019 № 272/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.01.2019 за № 120/33091.
Засудженій не було видано направлення для відбування покарання у виді громадських робіт, з огляду на це засуджена не ухиляється від відбування покарання.
Водночас, особова справа № 10/2021 відносно ОСОБА_5 свідчить, що в подальшому не прибула до органу пробації, не повідомляла про зміну свого місця проживаннядоказів.
Вироком Октябрським районним судом м. Полтави від 07.07.2023 ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки. Згідно ст.76 КК України покладено ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Визначено, що вирок Київського районного суду м.Харкова від 16.10.2020 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України у виді громадських робіт строком вісімдесят годин виконувати самостійно.
До кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України притягнена не була.
Згідно вимог ч.1 ст.80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Відповідно до ч.3 ст.80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п. п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.
Частиною 4 ст. 80 КК України передбачено, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч. 1 та ч. 3 КК України, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Отже, ст. 80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Положення ст.80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування ст.80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 5-324кс15 (постанова від 24.12.2015 року) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Крім того, в Постанові Верховного Суду України № 5-324кс15 від 24.12.2015 року зазначено, що ст.80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання. Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати право обмеження, які входять до його змісту, сама до себе, це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання. Водночас засуджений до певного виду покарання не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Редакція ч. 3 ст. 80 КК України певним чином співвідноситься зі ст.389 КК України, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч. 3 ст. 80 Загальної частини КК України, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК України. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч. 3 ст. 80 КК України, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке право застосування суперечить ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання. \
Звертаючись з даним поданням до суду представник центру пробації посилався, що ОСОБА_5 не було видано направлення для відбування покарання у виді громадських робіт, з огляду на це засуджена не ухиляється від відбування покарання. З моменту винесення вироку і станом на 07.09.2023 згідно довідки УПАП України в Харківській області гр. ОСОБА_5 не вчинила.
Водночас, як встановлено судом, 07.07.2023 ОСОБА_5 була засуджена Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнено її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки. Вирок набув законної сили 22.01.2024.
Відповідно до приписів ст.152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.
Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст.80 КК України складається з трьох обов'язкових елементів: 1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку; 2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання;3) не вчинення нею нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливого тяжкого.
Таки чином, суд дійшов висновку, що подання Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537,539 КПК України та ст.80 КК України, суд, -
У задоволенні подання Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків виконання обвинувального вироку (постанови) стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Особову справу ОСОБА_5 №10/2021 повернути до Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення через Київський районний суд м. Харкова.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не подана.
Повний текст ухвали складено 17.11.2025.
Суддя ОСОБА_1