Справа № 953/9176/25
н/п 2/953/3816/25
14 листопада 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Дяченка О.М.,
за участю секретарів судових засідань - Гавриленко К.О., Собченко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Короткий зміст заявлених вимог
Представник позивача ТОВ «Юніт капітал» Тараненко А.І. звернувся до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) за кредитом в сумі 27 868,08 грн та судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 26.11.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 344690527 (далі - договір № 344690527) у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов договору № 344690527, ТОВ «Манівео» надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти у сумі 6 600,00 грн, проте ОСОБА_1 свої зобов'язання за цим договором не виконала, внаслідок чого у відповідача виникла прострочена заборгованість. ТОВ «Юніт капітал» придбав право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 344690527 у розмірі 27868,08 грн.
Виклад позиції відповідача:
- позивачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження факту підписання кредитного договору;
- позивачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження факту передачі грошових коштів відповідачу за кредитним договором;
- позивачем не надано належних доказів переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, а даний реєстр містить ознаки штучної зміни;
- позивачем неправомірно нараховано суму боргу за завищеною процентною ставкою, яка є нікчемною в силу закону;
- позивачем зазначено завищений розмір витрат на правничу допомогу, докази її сплати відсутні.
Рух справи, заяви, клопотання учасників справи
04.09.2025 ухвалою Київського районного суду відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
16.09.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лисенка А.О. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
30.09.2025 представником відповідача Лисенком А.О. надано відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів. Протокольною ухвалою суду від 03.10.2025 у задоволенні клопотання відмовлено.
02.10.2025 відповідач через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подав відповідь на відзив та заяву про зменшення розміру позовних вимог і вважати їх наступними: Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Юніт капітал» заборгованість за Кредитним договором №344690527 від 26.11.2023 року у розмірі 27 868,08 грн., яка складається з наступного: 6600,00 грн. - заборгованість по кредиту; 21268,08 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Протокольною ухвалою суду від 03.10.2025 заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду.
07.10.2025, 24.10.2025 на виконання ухвали суду від 04.09.2025 АТ КБ «Приватбанк» надано витребувану інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1
29.10.2025 від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
31.10.2025 від представника позивача ТОВ «Юніт капітал» подано додаткові пояснення по справі.
13.11.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лисенка А.О. надійшла заява про виключення документу з числа доказів, а саме «додаткових пояснень по справі» наданих позивачем 31.10.2025.
Представник позивача ТОВ «Юніт капітал» у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в прохальній частині позову зазначив: справу розглянути за відсутності позивача.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не надходило.
Сторони мають наявний зареєстрований Електронний кабінет ЄСІТС. В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення позивача та відповідача, зокрема, довідки про доставку електронного документу, тобто судових повісток.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд з урахуванням положень ст. 275 ЦПК України, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності належно повідомленого позивача та відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
26.11.2023 між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 укладено договір № 344690527 (далі - договір № 344690527) у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с. 39-48).
Договір № 344690527 підписано електронним підписом ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора KJNF.
Відповідно до п. 2.1. договору № 344690527: «За цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, у розмірі Кредитного ліміту на суму 6600 грн 00 коп. (шість тисяч шістсот грн., нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього …».
Пунктом 11.1. цього договору № 344690527 визначено строк дії договору протягом 5 (п'яти) років або до його дострокового розірвання.
Пунктами 7.1.-7.19. договору № 344690527 визначено порядок погашення кредиту та сплати процентів.
До позовної заяви позивач додав Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.32-38), які регулюють порядок надання грошових коштів у позику та яка за своєю природою є пропозицією щодо укладення електронного договору; заявку на отримання грошових коштів від 26.11.2023, відповідно до якої вбачається, що відповідач надав свої персональні дані, в тому числі й електрону пошту, фінансовий номер телефону та номер картки та інші персональні дані (а.с. 31); Порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти на укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «MONEYVEO» у вигляді алгоритма дій позичальника з ілюстрованими малюнками та поясненням до них стосовно укладення електронного договору (а.с. 24-30).
Як вбачається з довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео», відповідач отримав одноразовий ідентифікатор KJNF-2234 26.11.2023 в 12:31:27 на телефон НОМЕР_1 ; в подальшому, 26.11.2023 в 12:34:41 відповідачем введено одноразовий ідентифікатор/відправлено ТОВ «Манівео», та 26.11.2023 в 12:34:54 ОСОБА_1 перераховано грошові в сумі 6 600,00 (а.с. 23).
Факт перерахування грошових коштів відповідачу підтверджується копією платіжного доручення від 26.11.2023, відповідно до якого 26.11.2023 на банківську картку № НОМЕР_2 перераховано кредитні кошти в сумі 6 600,00 грн. (а.с. 13), а також довідкою, складеною ТОВ «Манівео», відповідно до якої на виконання кредитного договору № 344690527, кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг датовано 26.11.2023 о 12:34:55).
Згідно з розрахунком заборгованості, який здійснено ТОВ «Манівео» за період з 26.11.2023 по 16.01.2024, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Манівео» за договором № 344690527 від 26.11.2023, станом на 16.01.2024, становить 15 231,72 грн, яка складається з: сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) - 6 600,00 грн, сума заборгованості по відсоткам - 8 903,40 грн (а.с. 56).
Згідно з розрахунком заборгованості, який здійснено ТОВ «Таліон плюс» за період з 16.01.2024 по 19.12.2024, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Таліон плюс» за договором № 344690527 від 26.11.2023, станом на 19.12.2024, становить 31 556,16 грн, яка складається з: сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) - 6 600,00 грн, сума заборгованості по відсоткам - 24 956,16 грн (а.с. 55).
Таким чином, судом встановлено, ТОВ «Манівео» зобов'язання по договору № 344690527 виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, в свою чергу, відповідач/позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, проте їх порушив, унаслідок чого у відповідача перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виникла заборгованість.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Строк його дії до 28.11.2019 (а.с. 80-83).
Предметом договору визначено «2.1. Згідно умов цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором».
28.11.2019 між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020, при цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с. 85 зв.ст.).
31.12.2020 між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої Договір факторингу № 28/1118-01 від 27.11.2018 викладено у новій редакції: строк дії договору до 31.12.2021 (а.с. 86-89).
Предметом договору визначено «2.1. Згідно умов цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором» (а.с. 86 зв.ст.)
31.12.2021 між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022 (а.с. 91).
31.12.2022 між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 31 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2023 (а.с. 91 зв.ст.).
31.12.2023 між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 32 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої Договір факторингу № 28/1118-01 від 27.11.2018 викладено у новій редакції: строк дії договору до 31.12.2024 (а.с. 92 зв.ст.). Сторони домовилися доповнити договір пунктом: «11.10. Відповідно до положень статті 10. 11 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Фактор здійснює передбачені чинним законодавством України заходи по збереженню таємниці фінансової послуги, здійснює її розкриття виключно у порядок та спосіб, передбачені чинним законодавством України, та несе відповідальність за її розголошення в порядку, передбаченому чинним законодавством України.» та викласти розд. 3 Договору «Фінансування та порядок розрахунків» у новій редакції.
16.01.2024 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали реєстр прав вимоги № 267 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 78).
Відповідно до реєстру прав вимоги № 267 від 16.01.2024 під порядковим номером 726 зазначено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) є боржником: за кредитним договором № 344690527 від 26.11.2023, сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 6 600,00 грн, сума заборгованості за відсотками 8 828,40 грн, загальна сума заборгованості (сума відступлення грошової вимоги) складає 15 428,40 грн (а.с. 78 зв.ст.).
16.01.2024 ТОВ між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» підписано протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги № 267 від 16.01.2024. Так, п. 1 передбачено, що клієнтом розглянуто та прийнято пропозицію фактора щодо фінансування під відступлення прав грошових вимог, визначених в реєстрі № 267 від 16.01.2024, до всіх визначених в цьому реєстрі боржників та у визначеному реєстром обсязі.
Пунктом 4.1. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 у новій редакції, згідно додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 передбачено, що «Наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Прав вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги» (а.с. 86 зв.ст.).
Судом досліджено, документи, які укладено між ТОВ «Манівео» і ТОВ «Таліон Плюс» та обґрунтовують передачу ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за договором № 344690527 від 26.11.2023 до ОСОБА_1 , з яких вбачається, що вони відповідають вимогам законодавства України, мають печатку та підписи уповноважених осіб.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги за договором № 344690527 від 26.11.2023 до ОСОБА_1 в сумі 15 428,40 грн, яка складається з суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 6 600,00 грн, сума заборгованості за відсотками 8 828,40 грн.
Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Таліон Плюс» за договором № 344690527 від 26.11.2023 становить 15 428,40 грн, яка складається з суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 6 600,00 грн, сума заборгованості за відсотками 8 828,40 грн.
19.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс») та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 19/124-01. Строк його дії до 31.12.2024 (а.с. 72-75).
Предметом договору визначено «2.1. Згідно умов цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором».
19.12.2024 ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали реєстр прав вимоги № 1 за Договором факторингу № 19/124-01 від 19.12.2024 (а.с. 70).
Оплата за право вимоги згідно договору факторингу № 19/124-01 від 19.12.2024 та реєстру № 1 від 19.12.2024, підтверджується платіжною інструкцією від 20.12.2024 № 330 на суму 4 415 985,95 (чотири мільйона чотириста п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень, 95).
Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 19.12.2024, під порядковим номером 1329 зазначено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) є боржником: за кредитним договором № 344690527 від 26.11.2023, сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 6 600,00 грн, сума заборгованості за відсотками 24 956,16 грн, загальна сума заборгованості (сума відступлення грошової вимоги) складає 31 556,16 грн (а.с. 70 зв.ст.).
Пунктами 1.3. та 1.4. Договору факторингу № 19/124-01 від 19.12.2024 передбачено: «1.3. «Право вимоги» означає всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
1.4. «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати Клієнту Боржниками за Кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати Клієнту за Кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані Клієнтом на день набуття цим Договором зобов'язальної сили.».
Пунктом 4.1. Договору факторингу № 19/124-01 від 19.12.2024 передбачено, що «Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку» (а.с. 72 зв. ст.).
Судом досліджено, документи, які укладено між ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» і ТОВ «Таліон Плюс» та обґрунтовують передачу ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» права вимоги за договором № 344690527 від 26.11.2023 до ОСОБА_1 , з яких вбачається, що вони відповідають вимогам законодавства України, мають печатку та підписи уповноважених осіб. Також суд, вважає, що ТОВ «Таліон Плюс» мало право нараховувати проценти по договору № 344690527 від 26.11.2023, оскільки останнє придбало право вимоги по цьому договору, в тому числі й права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» набуло право вимоги за договором № 344690527 від 26.11.2023 до ОСОБА_1 в сумі - 31 556,16 грн, яка складається з суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) - 6 600,00 грн, сума заборгованості за відсотками 24 956,16 грн.
Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» за договором № 344690527 від 26.11.2023 становить 31 556,16 грн, яка складається з суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) - 6 600,00 грн, сума заборгованості за відсотками 24 956,16 грн.
04.06.2025 між ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю. Строк його дії до 30.10.2026 (а.с. 64-67).
Предметом договору визначено «1.1. За цим договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Права грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з додатком № 1 є невід'ємною частиною Договору».
04.06.2025 ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» підписали реєстр боржників до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 (а.с. 62-63).
В Реєстрі боржників до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 під порядковим номером 12298 зазначено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) є боржником: за договором № 344690527 від 26.11.2023, сума боргу 31 556,16 грн, з якої: сума заборгованості за прострочене тіло кредиту 6 600,00 грн, сума заборгованості за відсотками (просрочені відсотки) 24 956,16 грн (а.с. 62).
04.06.2025 ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» склали та підписали акт прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 (а.с. 61). Пунктом 1 якого передбачено, що клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників у кількості 13 254 (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири), після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу № 04/06/25-Ю від «04» червня 2025 року, від Клієнта до Фактора перейшли Права Вимоги щодо Заборгованостей до Боржників.
Пунктом 1.2. Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 передбачено, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги; підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Судом досліджено, документи, які укладено між ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» і ТОВ «Юніт капітал» та обґрунтовують передачу ТОВ «Юніт капітал» права вимоги за договором № 344690527 від 26.11.2023 до ОСОБА_1 , з яких вбачається, що вони відповідають вимогам законодавства України, мають печатку та підписи уповноважених осіб.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Юніт капітал» набуло право вимоги за договором № 344690527 від 26.11.2023 до ОСОБА_1 в сумі 31 556,16 грн, яка складається з суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 6 600,00 грн, сума заборгованості за відсотками 24 956,16 грн.
Позивачем надано платіжні інструкції № 467 від 10.06.2025, № 468 від 10.06.2025, № 469 від 10.06.2025, № 470 від 11.06.2025, № 478 від 19.06.2025, № 479 від 19.06.2025, № 483 від 25.06.2025 в підтвердження оплати за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 (а.с. 57-60).
Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт капітал» за договором № 344690527 від 26.11.2023 становить 31 556,16 грн, яка складається з суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 6 600,00 грн та суми заборгованості за відсотками 24 956,16 грн.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 344690527 від 26.11.2023, який надано позивачем вбачається, що станом на 25.06.2025, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт капітал» за договором № 344690527 від 26.11.2023 становить 31 556,16 грн, яка складається з суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) - 6 600,00 грн та суми заборгованості за відсотками 24 956,16 грн (а.с. 54).
02.10.2025 представником позивача ТОВ «Юніт капітал» подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 344690527 у розмірі 27 868,08, яка складається з: 6 600,00 - заборгованість по кредиту; 21 268,08 - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст.639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Як свідчать матеріали справи, договір № 344690527 від 26.11.2023 укладено сторонами в електронній формі.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до правил статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнт) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання перед фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.
Відповідно до правил ч. 2 ст. 1082 ЦК України, боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.
Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був ознайомлений з умовами договору № 344690527 від 26.11.2023, який підписав на умовах йому відомих, тобто сторони погодили конкретні умови кредитування, сплату відсотків, комісій та інших платежів пов'язаних за користуванням грошовими коштами. Отже, відповідач був ознайомлений з вказаними умовами надання кредитування під підпис.
Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними зобов'язаннями у добровільному порядку.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання відповідно до ст. 617 ЦК України.
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
Щодо аргументів відповідача, що позивачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження факту підписання кредитного договору та передачі грошових коштів відповідачу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Згідно зі ст. 100 ЦПК України: електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зазначила, що електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
Також Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові зробила висновки про те, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд вправі зробити у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, у подібних правовідносинах.
Відповідач підписав кредитний договір № 344690527 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатораKJNF-2234. Зокрема, 26.11.2023 о 12:34:41 год, відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «так», що є підтвердженням підписання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) виснувала, що у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством. У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доводити так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
АТ КБ «Приватбанк» надано інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), зокрема те, що в банку емітовано карту № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 . Відповідно до наданої банком виписки за договором № б/н за період 26.11.2023 по 01.12.2023 на картку № НОМЕР_2 26.11.2023 зараховано кредитні кошти в розмірі 6 600,00 грн (а.с. 177 зв.ст., 185 зв.ст.).
Відповідач не надав доказів звернення в правоохоронні органи про отримання цих грошових коштів як безпідставно отриманих. Крім цього, відповідач не спростував факт користування цими грошовими коштами.
З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що дані аргументи не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим, відхиляє їх.
Щодо аргументу відповідача, що позивачем не надано належних доказів переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, а даний реєстр містить ознаки штучної зміни.
Як вже досліджено судом, право вимоги до відповідача ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал».
Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку (П. 4.1. договору факторингу № 19/124-01 від 19.12.2024, п. 4.1. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018). Пунктом 1.5. договору № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 передбачено, що права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акта прийому-передачі реєстру боржників відповідно до додатку № 2.
Умовами укладених договорів факторингу передбачено, що перехід права вимоги не пов'язано з оплатою за договором факторингу, проведення якої відтерміновано на визначений договором строк.
Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, а тому до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № 344690527 від 26.11.2023, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Щодо аргументу відповідача, що позивачем неправомірно нараховано суму боргу за завищеною процентною ставкою, яка є нікчемною в силу закону.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні, визначені Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5%, - з 20.08.2024 року - денна ставка не більше 1%.
02.10.2025 позивач до суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, та відповідний розрахунок. Суд погоджується з розрахунком позивача, який здійснено з урахуванням ставок передбачених ЗУ «Про споживче кредитування», а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за несплаченими відсотками в розмірі 21 268,08.
За правилами статей 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суду встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З урахуванням встановленого та положень вказаних норм, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та має непогашену заборгованість.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства та принцип змагальності, наданий позивачем розрахунок, та те, що відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання за договором № 344690527 від 26.11.2023, внаслідок чого існує у відповідача заборгованість у розмірі 27 868,08 грн, з яких: 6 600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21268,08 грн заборгованість за нарахованими процентами, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України, дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором № 344690527 від 26.11.2023 у розмірі 27 868,08 грн, з яких: 6 600,00 грн, - заборгованість за тілом кредиту, 21268,08 грн заборгованість за нарахованими процентами, тобто позовні вимоги ТОВ «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача ТОВ «Юніт капітал» є Адвокатське Бюро «Тараненко і партнери» на підставі договору про надання правової допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 та додаткової угоди № 25770838682 від 05.06.2025 (а.с. 52-53).
Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025, надані послуги, а саме:
- складання позовної заяви ТОВ "Юніт капітал" до позичальника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 344690527 від 26.11.2023, кількість годин 2 год, вартість 5 000, 00 грн;
- вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 за кредитним договором № 344690527 від 26.11.2023, кількість годин 2 год, вартість 1000,00 грн;
- підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 344690527 від 26.11.2023 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 , вартість 500,00 грн;
- підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 344690527 від 26.11.2023 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 , вартість 500,00 грн.
У Постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Суд враховує, що (І) складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, (ІІ) адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, (ІІІ) справа розглядається у спрощеному провадженні, (IV) позивач участі у судових засідань не приймав, тобто надання правничої допомоги адвокатому цій справі зводилося до складання позовної заяви та процесуальних документів.
Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 2 000,00 грн.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами щодо судового збору, суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 13, 78, 83, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за договором кредитної лінії № 344690527 від 26.11.2023 у розмірі 27 868,08 (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят вісім, 08) грн, з яких 6 600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21268,08 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві, 40) грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 (дві тисячі, 00) грн.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено та підписано 14.11.2025.
Суддя О.М. Дяченко