10 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 675/377/24
Провадження № 11-кп/820/631/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, клопотання захисника ОСОБА_7 , подане в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , про звільнення від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 48 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023244000001935 від 12.10.2023, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого за ст. 336 КК України ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 липня 2025,
Цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Акмола, Республіки Казахстан, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, працюючого трактористом-машиністом ТОВ «АПК Колос-Агро», з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку суду до виконання.
Запобіжний захід ОСОБА_6 , до набрання вироком законної сили, не обрано.
Згідно з вироком суду, Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України №2105-ІХ від 03.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», оголошено загальну мобілізацію, строк проведення якої востаннє продовжено з 18.08.2023 року на 90 діб згідно з Указом Президента № 452/2023 від 26.07.2023 та в подальшому неодноразово продовжувався і діє по теперішній час.
Положеннями статті 1 Закону України «Про оборону України» №1932-XII від 06.12.1991 визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
ОСОБА_6 , будучи військовозобов'язаним, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби та не маючи правових підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, перебуваючи на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 , 21 серпня 2023 року власноручно засвідчив своїм підписом про отримання повістки про його виклик на 23 серпня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення призову за мобілізацією та відправлення у військову частину для проходження військової служби.
Проте, всупереч ст. 65 Конституції України, п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», та Указу Президента України № 342/2022 від 17.05.2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України № 2264-IX від 22.05.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», Указу Президента України № 574/2022 від 12.08.2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України № 2501-ІХ від 15.08.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», Указу Президента України № 758/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України № 2739-IX від 16.11.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», Указу Президента України №59/2023 від 06.02.2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України № 2916-IX від 07.02.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», Указу Президента України № 255/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України № 3058-IX від 02.05.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», Указу Президента України № 451/2023 від 26.07.2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України № 3275-IX від 27.07.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», п. 1 додатку 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016, ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, достовірно знаючи та розуміючи, що йому потрібно з'явитися 23 серпня 2023 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби у зв'язку із призовом за мобілізацією, без поважних причин, умисно не з'явився за викликом та про причину неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив, ухилившись таким чином від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України.
В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить вирок місцевого суду скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 закрити, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вважає, що вирок є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого та невірне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що місцевий суд критично оцінив поважність причин неявки ОСОБА_6 23.08.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби, посилаючись на невстановлену, належним чином, придатність, останнього, до військової служби та необґрунтовану наявність у нього статусу резервіста, а відтак прийшов до хибного висновку щодо законності вимог та процедури проведення його мобілізації. Однак, стороною обвинувачення не було надано жодних належних і допустимих доказів, що підтверджують перебування ОСОБА_6 на військовому обліку, які давали б можливість об'єктивно встановити його статус, зокрема, чи є він призовником, військовозобов'язаним чи резервістом. Переконує, що матеріали кримінального провадження не містять жодної інформації стосовно того чи проходив ОСОБА_6 процедуру приписки до призивних дільниць громадян України, з метою взяття на військовий облік, визначення наявних призовних ресурсів, ступеня придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності або професії, рівня фізичної підготовки, вивчення особистих якостей. Жодного документу про взяття на військовий облік ОСОБА_6 , як то приписне посвідчення чи військовий квиток, а також документи проходження огляду на визначення ступеня придатності, як призовника, стороною обвинувачення не надано. Відтак, перебування ОСОБА_6 в статусі військовозобов'язаного судом першої інстанції встановлено не було.
Окрім того, сторона захисту не погоджується із призначеним обвинуваченому ОСОБА_6 покаранням, оскільки поза увагою суду залишились те, що згідно наявної в матеріалах кримінального провадження медичної документації, ОСОБА_6 було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визнанні в установленому порядку відповідно до висновку ВЛК, тимчасово не придатними до військової служби за станом здоров'я на строк 3 місяці до 19.06.2025. Як слідує з повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , після 19.06.2025, не призивався на військову службу та не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження повторної військової-лікарської комісії. Також, не ураховано досудової доповіді за результатами якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення і небезпеки для суспільства оцінюється, як середній. На думку органу пробації виправлення ОСОБА_6 можливе без позбавлення або обмеження його волі. Тому уважає, що були усі підстави для застосування стосовно ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України з випробуванням, із вставленням іспитового строку.
До початку апеляційного розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав до апеляційного суду клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, на підставі ст.48 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, думку захисника, який просив клопотання задовольнити та звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, на підставі ст.48 КК України, яке підтримав обвинувачений, думку прокурора, яка проти поданого стороною захисту клопотання не заперечила, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.285 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Інститут звільнення від кримінальної відповідальності дозволяє не застосовувати жодну із форм реалізації кримінальної відповідальності до особи (осуд, покарання чи судимість).
Звільнення від кримінальної відповідальності, відповідно до ст.48 КК України, це право, а не обов'язок суду.
Застосування ст.48 КК України є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку, що виправлення особи яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.
Відповідно до положень ст.48 КК України, особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження, внаслідок зміни обстановки, вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Зі змісту вказаної норми Закону вбачається, що необхідною підставою звільнення від кримінальної відповідальності є встановлення того, що протягом певного часу обстановка, яка оточувала особу на момент вчинення злочину, змінилась таким чином, що позитивно впливає на неї і робить маловірогідним вчинення даною особою нового тотожного або однорідного злочину.
При цьому, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, за якої особа перестала бути суспільно небезпечною, суд повинен навести у судовому рішенні дані, які б свідчили про таку зміну обстановки та втрату суспільної небезпечності особою. Висновок про те, що особа перестала бути суспільно небезпечною, суд повинен зробити на підставі комплексного вивчення обстановки життєдіяльності суб'єкта та її впливу на його поведінку.
Відповідно до усталеної практики, судам необхідно розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто у об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності. Для застосування ст.48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Так, відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 № 7217 від 14 серпня 2025 рекрут ОСОБА_6 перебуває на військовій службі у військовій сатині НОМЕР_1 , яка долучена стороною захисту до поданого нею клопотання в судовому засіданні апеляційного суду.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 04.11.2025 №2025-1164-0838-4943-3 солдат ОСОБА_6 , військова частина НОМЕР_1 , отримав захворювання, пов'язане з проходженням військової служби.
Отже, з моменту прийняття на військову службу, ОСОБА_6 набув статусу військовослужбовця, особи, яка проходить військову службу та розпочав виконання військового обов'язку проходження військової служби.
Відтак, з огляду на вищенаведене, з врахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, його посткримінальної поведінки, колегія суддів приходить до висновку, що після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, - ухилення від призову за мобілізацією на особливий період, та на момент апеляційного розгляду кримінального провадження, змінилася обстановка, так як військовозобов'язаний ОСОБА_6 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а тому вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність.
Вказані обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать про те, що обстановка, яка оточувала обвинуваченого на момент вчинення кримінального правопорушення, змінилася таким чином, що позитивно впливає на нього і робить маловірогідним вчинення ним нового тотожного або однорідного кримінального правопорушення. У результаті таких змін в житті обвинуваченого ОСОБА_6 істотно змінилась морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим, на думку суду, втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частинами 1, 4 ст.286 КПК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає обґрунтованим клопотання сторони захисту і приходить до висновку про те, що наявні усі необхідні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, на підставі ст.48 КК України, відтак, вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 - закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Клопотання захисника обвинуваченого за ст.336 КК України ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 липня 2025 стосовно обвинуваченого за ст. 336 КК України ОСОБА_6 - скасувати.
Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ст.336 КК України, на підставі ст.48 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки.
Кримінальне провадження № 12023244000001935 від 12.10.2023 стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 закрити, на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, у зв'язку із його звільненням від кримінальної відповідальності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2