Справа № 638/12641/21
Провадження № 2-п/638/117/25
04 листопада 2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря Рудської В.П.,
представників позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.01.2023 року у цивільній справі №638/12641/21, -
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.01.2023 року.
В обґрунтування заяви посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення з тих підстав, що після набуття відповідачем ОСОБА_4 (його дідом), який є добросовісним набувачем, у власність спадкового майна, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради має право лише на грошову компенсацію вартості нерухомого майна, а тому позовні вимоги про визнання спадщини відумерлою, визнання недійсним правочину та визнання права власності не підлягали задоволенню через неефективний спосіб захисту. За змістом заяви зазначає, що квартира АДРЕСА_1 на момент укладення договору купівлі-продажу перебувала у занедбаному стані, зі значною заборгованістю за спожиті комунальні послуги.
Зазначає, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Тому наполягає, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, якої прагнуть.
Крім того вказує, що 09.04.2025 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача, згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень якого вказаний закон має зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом. Також вважає, що прокурор Салтівської окружної прокуратури міста Харкова мав представляти не тільки інтереси держави в особі ХМР відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру», а й у відповідності до ч.4 ст.25 ЗУ «Про прокуратуру» захистити права Відповідача 2, якому на день внесення відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР (26.07.2019 року) виповнилось 75 років. При цьому також вказує, що ризик будь-якої помилки (бездіяльності) державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Представник позивача - Харківської міської ради надав до суду відзив на заяву про перегляд заочного рішення, у яких заперечував проти задоволення зазначеної заяви, вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох умов, передбачених ч.1 ст.288 ЦПК України. Зазначає, що вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав позивача. Перебування спірної квартири у володінні відповідача порушувало інтереси держави в особі Харківської міської ради, які випливають з встановленого ст.1277 ЦК України та переходу спірної квартири у власність територіальної громади. Захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен регулюватись та здійснюватися таким самим способом, виходячи з тих самих принципів, як і можливість захистити своє право спадкоємцем, який своєчасно спадщину не прийняв, вона була визнана відумерлою та продана іншій особі. Задоволення позову в частині позовних вимог про визнання спадщини відумерлою має наслідком набуття права власності на спірне майно за територіальною громадою, що в свою чергу має наслідком витребування зазначеного майна від добросовісного набувача. Територіальна громада, від імені якої діє орган місцевого самоврядування, не можу бети позбавлена можливості на захист свого права на майно (легітимних і виправданих очікувань набути майно), щодо якого розглядається питання визнання його відумерлою спадщиною, а віндикація є способом захисту речового права, який спрямований на ефективне поновлення порушених прав на майно. При цьому наполягає, що гарантії, передбачені ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у даному випадку не порушуються, а тому заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова ухвалено з дотриманням вимог ст.280 ЦПК України. Крім того, вказує, що ЦПК встановлює порядок оскарження заочного рішення відповідачем. За його письмовою заявою. Натоміть заявник ОСОБА_3 не є відповідачем у справі №638/12641/21, також не був правонаступником під час розгляду даної справи. При цьому вказує, що процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони під час розгляду справи та набрання рішенням законної сили, суперечить принципам цивільного судочинства. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.01.2023 року по справі №638/12641/21.
Представником Салтівської окружної прокуратури міста Харкова подано до суду заперечення, згідно яких вказує, що заявник ОСОБА_3 не є і не був відповідачем у справі №638/12641/21, протягом розгляду справи не був залучений як правонаступник відповідача ОСОБА_4 , а отже не має процесуальних прав сторони провадження у даній справі. При цьому зазначає, що з моменту відкриття провадження та до ухвалення остаточного рішення у справі останній був живий і мав можливість реалізовувати свої процесуальні права як самостійно, так і через представника. Заявником не надано жодного доказу щодо неможливості участі ОСОБА_4 у судових засіданнях в рамках розгляду справи. Крім того, оскаржуване рішення суду вже виконане. Просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
Заявником подано до суду відповідь на заперечення представника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова, в якій наполягав на наявності підстав для скасування заочного рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.01.2023 року.
Представником Салтівської окружної прокуратури міста Харкова подано до суду заперечення проти відповіді заявника на заперечення прокуратури, в яких наполягав на відсутності підстав для скасування заочного рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.01.2023 року
Заявник в судове засідання не з'явився, про розгляд повідомлявся, просив заяву розглянути у його відсутність.
Представники позивачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви з підстав, викладених у поданих заявах по суті справи.
Відповідно до ч.1 ст.287 ЦКУ заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, розглянувши заяву, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах Харківської міської ради до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , треті особи державний реєстратор КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Богославець Сергій Володимирович, ОСОБА_6 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання правочину недійсним, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, за результатом розгляду якої 25.01.2023 року судом ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах Харківської міської ради частково задоволені. Скасовано рішення державного реєстратора КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Богославець Сергія Володимировича про державну реєстрацію, індексний номер: 47711832, об'єкт нерухомого майна №1869055663101, а саме: квартири АДРЕСА_2 з одночасним припиненням права власності. Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідчений 12 липня 2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №847. Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та складається з квартири АДРЕСА_1 , та передати її у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради. Витребувано квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 58,4 кв.м., житловою площею 35,3 кв.м, від добросовісного набувача ОСОБА_4 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.
При цьому суд зауважує, що Цивільний процесуальний кодекс України встановлює особливий порядок оскарження заочного рішення відповідачем.
Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).
Частинами другою та третьою статті 288 ЦПК України передбачено, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що заявник ОСОБА_3 у справі №638/12641/21 не приймав участь як відповідач, право на звернення останнього до суду із заявою про перегляд заочного рішення цивільним процесуальним законодавством не передбачено, а тому заяву слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 260, 287, 288 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.01.2023 року у цивільній справі №638/12641/21 - залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 12.11.2025 року.
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк