справа №756/10026/25 Головуючий у І інстанції - Дев'ятко В.В.
апеляційне провадження №33/824/5113/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
27 жовтня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Александрова Дмитра Олександровича, переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Александрова Дмитра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України,
який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, -
установив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №369823 від 22 червня 2025року, ОСОБА_1 ,22 червня 2025 року, близько 20 год 40 хв, керував автомобілем марки «Ford», моделі «Focus», номерний знак НОМЕР_1 , по просп. Степана Бандери, 15-А, що у м. Києві, з ознаками алкогольного сп'яніння.
Від огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Не погоджуючись із зазначеною постановою Александров Д.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що матеріали справи не мітять доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а також доказів того, що його було зупинено працівниками поліції під час керування транспортним засобом.
Вказує, що автомобіль ОСОБА_1 був припаркований, двигун був вимкнений, і жодного керування транспортним засобом він не здійснював.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Александров Д.О. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник Оболонської окружної прокуратури м. Києва в суде засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі прокурорів Оболонської окружної прокуратури м. Києва.
Таким чином, суд відповідно до вимог ст. 250, ч. 6 ст. 294 КУпАП вважав за можливе слухати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
-у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №369823 від 22 червня 2025 року;
-у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 22 червня 2025 року;
-у картці обліку адміністративного правопорушення;
- у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №5045510;
-на відеозаписі з нагрудної камери патрульного поліцейського.
ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дії працівників поліції, які складали протокол, не визнано протиправними у передбачений законом спосіб.
Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписами із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому достатньо повно відображені події, які відбувались 22 червня 2025 року за участю ОСОБА_1 .
Відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксована подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , який заперечив вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду.
Доводи апеляційної скарги, про те, що ОСОБА_1 не перебував за кермом транспортного засобу, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для її скасування, в зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Александрова Дмитра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько