Справа № 331/5549/25
Провадження № 3/331/1980/2025
13 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Каретник Ю.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №445657, складеного 06.09.2025, 06.09.2025 о 19:16, м. Запоріжжя, вулиця Фортечна, 45, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ Geely JL7152, днз НОМЕР_2 , не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року, притягався до відповідальності постановою за ч.2 ст. 126 КУпАП серії ЕНА 4652752 від 04.05.2025. Водія відсторонено від керування. Про повторність попереджено, чим порушив п.2.1.а ПДР керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ, за що відповідальність передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП.
20.10.2025 захисником особи, яка притягається до відповідальності - адвокатом Бабічем С.А. до суду було подане письмове клопотання про закриття провадження у даній справі через відсутність у діях ОСОБА_1 події і складу правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП. Зокрема, він вказав, що співробітниками поліції при складанні адміністративного протоколу та оформленні матеріалів відносно ОСОБА_1 було допущено ряд суттєвих порушень та фальсифікацій, які виключають законну можливість притягнути його до адміністративної відповідальності. Зокрема, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: у пункті 10 - технічний засіб відеозапису: 7ОМАІ РROPLUS, мобільний пристрій Iphone 16, тобто, фіксація здійснювалось на два прилади. Аналіз відеоматеріалів, долучених до справи, виявляє критичний розрив у ланцюгу доказування. Відеозапис, здійснений технічним засобом 7ОМАІ РROPLUS, встановленим у патрульному автомобілі, фіксує виключно сам факт зупинки транспортного засобу Geely JL7152, днз НОМЕР_2 . Тривалість цього відеофрагменту становить 1 хвилину 11 секунд. На зазначеному відеозаписі присутні всі необхідні реквізити: дата 06.09.2025 та час 19:15:53, що підтверджує його автентичність та можливість використання як доказу. Проте, цей відеозапис не фіксує особу водія, не дозволяє ідентифікувати, хто саме перебував за кермом транспортного засобу на момент його зупинки. Іншими словами, службовий відеореєстратор зафіксував лише сам процес зупинки автомобіля, але не зафіксував найголовнішого - особу, яка нібито вчинила правопорушення. Після завершення першого відеофрагменту на позначці часу 1:20 розпочинається інший відеозапис, виконаний на мобільному пристрої Iphone 16. На цьому відео вже відображено патрульного поліцейського, який виходить зі службового автомобіля та підходить до водія, який вже спілкується з іншим поліцейським. Критично важливим, за твердженням захисника, є те, що на цьому відеозаписі відсутні будь-які реквізити: немає ні дати, ні часу зйомки, ані інших ідентифікаційних ознак. Таким чином, виникає ситуація, за якої належний службовий технічний засіб не зафіксував особу правопорушника, а зафіксував - технічний засіб, який не відповідає вимогам законодавства. Це створює непереборну прогалину в доказовій базі обвинувачення. Правові засади використання технічних засобів фіксації чітко визначені Інструкцією із застосування органами поліції технічних приладів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом МВС України від 18.12.2018 №1026. У зазначеному переліку повністю відсутні такі технічні засоби як мобільні телефони, смартфони чи будь-які інші приватні пристрої фіксації. Це не випадкова прогалина законодавця - це свідоме обмеження, спрямоване на забезпечення належності, достовірності та перевіряємості доказів у справах про адміністративні правопорушення, тому відеозапис, виконаний на мобільному пристрої Iphone 16 є недопустимим доказом, про що захисник зазначив також і у своєму клопотанні про визнання доказу недопустимим. Тому захисник наполягає на тому, що якщо визнати відеозапис з Iphone 1 недопустимим доказом, то в матеріалах справи залишається лише відеозапис з патрульного відеореєстратора 7ОМАІ РROPLUS, який фіксує виключно зупинку транспортного засобу, але не фіксує особу водія, як і не фіксує жодного порушення ОСОБА_1 ПДР, яке би слугувало законною підставою для його зупинки працівниками поліції, а законність зупинки транспортного засобу є обов'язковою умовою правомірності подальших дій поліцейських та притягнення особи до адміністративної відповідальності. За таких обставин, за твердженням захисника, відсутні належні докази того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом на момент його зупинки. Все, що стверджується про факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, базується виключно на недопустимому доказі, а отже, є припущенням, яке не може бути покладено в основу висновку суду.
Також захисник акцентував увагу на тому, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи, і хоча даний факт не має безпосереднього правового значення для кваліфікації правопорушення, проте, він підкреслює необхідність особливо ретельного дослідження всіх обставин справи та неприпустимість притягнення до відповідальності особи на підставі недопустимих доказів та припущень.
Крім того, захисник у своєму клопотанні звернув увагу суду на практику Верховного Суду з приводу того, що незаконна зупинка транспортного засобу є фатальною помилкою, яка унеможливлює подальше притягнення особи до адміністративної відповідальності. Усі процесуальні документи, складені після незаконної зупинки, не можуть використовуватися як докази у справі про адміністративне правопорушення. Працівники поліції зобов'язані не лише мати законні підстави для зупинки транспортного засобу, а й належним чином документувати ці підстави. Якщо зупинка здійснюється у зв'язку з виявленням порушення Правил дорожнього руху, таке порушення має бути зафіксоване технічними засобами, передбаченими законодавством, або задокументоване іншим чином, що дозволяє суду перевірити наявність законних підстав для зупинки. У будь-якому випадку, за твердженням захисника, за відсутності доказів законності зупинки транспортного засобу суд зобов'язаний визнати таку зупинку незаконною та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Також захисник звернув увагу на правову позицію Верховного Суду щодо недопустимості застосування до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, позбавлення права керування транспортними засобами, якщо така особа взагалі не має такого права.
Крім того, захисник зазначив і про те, що до матеріалів справи про адміністративне правопорушення додано витяг з постанови серії ЕНА №4652752 від 04.05.2025, яка нібито була складена інспектором поліції Грищуковим А.І. Однак, зазначена постанова не містить підпису посадової особи, яка її склала, також у ній відсутній підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, або його відмова від підпису. Отже, на переконання захисника, з доданої до матеріалів справи постанови неможливо встановити її належність та правомірність.
Також захисник звернув увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять достовірних відомостей, які би вказували на наявність умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме: про те, що ОСОБА_1 знав про нібито складену відносно нього постанову серії ЕНА №4652752 від 04.05.2025, якою його було притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУПАП, а відтак не доведено те, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2. ст. 126 КУПАП, діяв навмисно всупереч встановленому законом порядку.
Крім того, захисник зазначив, що самі по собі протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції, зважаючи на практику ЄСПЛ та КАС ВС, не можуть однозначними доказами винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Також він звернув увагу ще на ряд грубих порушень, які були допущені співробітниками поліції при оформленні матеріалів про дане правопорушення. Зокрема, захисник зазначив, що працівниками поліції у присутності ОСОБА_1 не було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №445857 від 06.09.2025. ОСОБА_1 не було запропоновано ознайомитися зі змістом протоколу, не надано можливості написати пояснення, не запропоновано підписати протокол. Поліцейський самовільно, без отримання будь-якої заяви від ОСОБА_1 , вирішив, що водій відмовляється підписувати протокол, та зробив відповідний запис. Це, на переконання захисника, є грубим порушенням, оскільки за відсутності пропозиції підписати протокол не може бути відмови від його підписання. Особа не може відмовитися від того, що їй не пропонували.
Критично важливою, на переконання захисника, є також та обставина, що у момент спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 розпочалася повітряна тривога. Сигнал повітряної тривоги є попередженням про безпосередню загрозу життю та здоров'ю людей і вимагає негайного переміщення до укриття. Складання протоколу під час повітряної тривоги, коли існує безпосередня загроза життю, є недопустимим порушенням як процесуального законодавства, так і елементарних вимог безпеки. Особа, яка перебуває під загрозою ракетного удару, не може адекватно реалізувати свої процесуальні права, не може зосередитися на складанні пояснень, не може забезпечити свій захист. У той же час, у даному випадку замість забезпечення безпеки водія, надання йому можливості переміститися до укриття та припинення процесуальних дій до закінчення повітряної тривоги, працівники поліції самостійно склали протокол, позбавивши особу будь-якої можливості реалізувати свої процесуальні права. Крім того, у даній справі за таких обставин ОСОБА_1 був повністю позбавлений можливості скористатися правом на юридичну допомогу. Протокол складено без його участі, без надання можливості залучити адвоката. ОСОБА_1 не було роз'яснено право на юридичну допомогу, не надано часу для виклику адвоката в умовах повітряної тривоги, коли особа перебувала у стані стресу, під загрозою для життя. ОСОБА_1 також позбавлено права надати пояснення щодо обставин справи. Працівники поліції не запропонували йому викласти свою позицію, не надали можливості написати пояснення у протоколі, не з'ясували його точку зору. Поліцейський самостійно, без участі ОСОБА_1 , без з'ясування його позиції, виклав у протоколі обставини та прийняв рішення про притягнення до відповідальності. Тобто, ОСОБА_1 не було надано можливості ознайомитися зі змістом протоколу, не було надано його копії, не було запропоновано його підписати та не було надано можливості заперечити проти неправильного викладення обставин.
Всі ці порушення, за твердженням захисника, в сукупності унеможливлюють використання протоколу як належного та допустимого доказу по даній справі.
Тому, зважаючи на відсутність належних і допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, захисник просив закрити провадження у даній справі.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Бабіч С.А. у судовому засіданні підтримав у повному обсязі подані ним клопотання та просив їх задовольнити.
ОСОБА_1 у жодне судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку повідомлень у додаток «Viber» на номер телефону, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, а також розписки його захисника про отримання судових повісток для передання йому.
З огляду на викладене, а також на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи, встановлене у ч.1 ст.268 КУпАП, не є абсолютним, а ч.2 ст.268 КУпАП не передбачає обов'язкової присутності під час розгляду справи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, тому дотримуючись необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності, справа розглядається за відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши клопотання захисника особи, яка притягається до відповідальності, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані до суду докази у їх сукупності та взаємозв'язку, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.1.а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті у вигляді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Під час розгляду справи суддею було встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, повністю підтверджується долученими до матеріалів справи доказами:
- рапортом поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону №3 УПП в Запорізькій області ДПП від 06.09.2025, у якому описано обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 06.09.2025 о 19:16 год. Під час перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_1 не має права керування транспортними засобами і що він притягався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП постановою серії ЕНА №4652752 від 04.05.2025, у зв'язку з чим щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП;
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4652752 від 04.05.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, за що на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу;
- довідкою інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, відповідно до якої ОСОБА_1 має повторність за ст. 126 КУпАП - постанова серії ЕНА № 4652752 від 04.05.2025 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, посвідчення водія не отримував,
- реєстраційною карткою транспортного засобу, відповідно до якої власником автомобіля Geely JL7152, днз НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 ,
- витягом з підсистеми «Адмінпрактика» щодо зафіксованих порушень ОСОБА_1 ПДР, у якому, зокрема, зафіксовано складання щодо ОСОБА_1 06.09.2025 постанови серії ЕНА №5663190 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідно до якої на нього було накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 425,00 грн;
- відеозаписом з місця події, на якому зафіксовано рух та зупинку транспортного засобу (відеозапис із реєстратора поліцейського автомобіля). На цьому відеозаписі обличчя водія дійсно не було видно, але не було видно й інших осіб, які б перебували у автомобілі, крім водія. На відеозаписі з мобільного телефону зафіксовано ОСОБА_1 , який стояв біля передніх водійських дверей автомобіля і спілкувався з поліцейськими. Під час спілкування з поліцейськими він повідомив, що водійського посвідчення у нього немає, оскільки він нещодавно здав теоретичний іспит і оплатив уроки по керуванню автомобілем. Також на запитання поліцейської щодо сплати штрафу, який на нього накладався 04.05.2025, він повідомив, що цей штраф сплатив у подвійному розмірі. Після цього поліцейські йому повідомили, що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП та винесено постанову про накладення стягнення за відсутність страхового полісу. Також поліцейські ознайомили ОСОБА_1 з його правами, у тому числі із правом на правову допомогу. Після цього поліцейські йому повідомили, що він може почекати складання протоколу і постанови, або ці документи можуть бути направлені йому поштою. Крім того, поліцейська зазначила, що через повітряну тривогу очікувати складання цих документів може бути небезпечно, на що ОСОБА_1 заперечень не висловив. Також від час усього спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 заперечень щодо того, що це він керував автомобілем, не висловлював і не наполягав на складанні протоколу про адміністративне правопорушення у його присутності. Також він не заявляв жодних клопотань, у тому числі й щодо надання йому можливості поспілкуватися із захисником.
Ці докази, на переконання судді, повністю узгоджуються з обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення від 06.09.2025 серії ЕПР1 № 445656.
Таким чином, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме: повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною другою ст. 126 КУпАП.
При цьому, суддя не бере до уваги посилання захисника на те, що ці документи та відеозапис не можна вважати належними та допустимими доказами, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оскільки дана норма КУпАП, як положення нормативного акту, що має вищу юридичну силу порівняно з положеннями Інструкції із застосування органами поліції технічних приладів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, не містить обмежень у використанні в якості доказів відеозаписів, зроблених за допомогою мобільного телефона, тому суддя приходить до висновку про те, що відеозапис, зроблений на мобільний телефон поліцейської, є належним і допустимим доказом обставин, які підлягають встановленню у даній справі. Тому, відповідно, клопотання захисника про визнання його недопустимим доказом задоволенню не підлягає.
Також суддя не бере до уваги посилання захисника на те, що зупинка ОСОБА_1 була незаконною і ПДР він не порушував, оскільки і з витягу з підсистеми «Адмінпрактика», і з відеозапису вбачається, що стосовно нього у той же день було складено також і постанову ч. 1 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом без страхового полісу.
При цьому, з відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_1 стояв поряд із водійськими дверима і під час спілкування з поліцейськими не оспорював того факту, що саме він керував цим автомобілем. Наведене, на переконання судді спростовує твердження захисника про недоведеність факту керування автомобілем саме ОСОБА_1 .
Крім того, на відеозаписі було чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 достовірно знав про складання щодо нього постанови 04.05.2025 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки він повідомляв поліцейській про сплату відповідного штрафу, що також спростовує твердження захисника про недоведеність наявності у ОСОБА_1 умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Також суддя не бере до уваги доводи захисника про складення протоколу за відсутності ОСОБА_1 та про порушення його прав на захист і на надання пояснень і зауважень, оскільки поліцейськими було роз'яснено ОСОБА_1 його права у повному обсязі, а також роз'яснено процедуру оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, однак, він жодних заяв, клопотань, зауважень чи заперечень не висловлював і не наполягав на тому, щоб всі документи складалися в його присутності, що зафіксовано на відеозаписі, долученому до матеріалів справи.
Крім того, суддя бере до уваги також і той факт, що всі права, надані чинним законодавством особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, і про порушення яких зазначав захисник, ОСОБА_1 було надано можливість у повній мірі реалізувати під час судового розгляду клопотання.
Тому суддя приходить до висновку про те, що підстави для закриття справи, передбачені ч.2 ст.284 та ст.247 КУпАП, у даному випадку відсутні, а клопотання захисника про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню.
При цьому, суддя враховує, що у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
Обставин, що пом'якшують та обтяжують адміністративну відповідальність ОСОБА_1 , суддею не встановлено.
Згідно зі ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно з п.28 Постанови ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди не вправі застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Окрім того, статтею 30 КУпАП передбачено позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові, в т.ч. права керування транспортними засобами.
Зі змісту вказаної статті убачається, що позбавити права керування транспортними засобами можна особу, якій таке право надане.
У даному випадку згідно з довідкою УПП в Запорізькій області, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, у зв'язку з цим на нього не може бути накладене стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Тому з урахуванням всіх цих обставин у сукупності, суддя приходить до висновку, що на ОСОБА_1 має бути накладене стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому, на переконання судді, саме такий вид стягнення буде справедливим, достатнім і необхідним для виховання особи в дусі поваги до законів України та для запобігання вчиненню ним нових правопорушень.
Суддею також врахований той факт, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , не перебуває у його приватній власності, а належить на праві власності іншій особі - ОСОБА_2 , тому підстав для накладення стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу не вбачається.
Крім цього, суддею враховано, що відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно із ч. 8 ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
У зв'язку з цим суддя приходить до висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_1 судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 252, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Відмовити у задоволенні клопотань захисника - адвоката Бабіча С.А. про визнання доказу недопустимим та про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Реквізити для сплати штрафу: Одержувач: ГУК у Запорізькій області 21081300; Рахунок: UA708999980313000149000008001; ЄДРПОУ: 37941997; Банк: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998; Призначення платежу: Сплата штрафу у справі про адміністративне правопорушення № 331/5549/25, провадження № 3/331/1980/2025.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір, Стягувач: Державна судова адміністрація України; Призначення платежу: Сплата судового збору у справі про адміністративне правопорушення №331/5549/25, провадження № 3/331/1980/2025.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена учасниками процесу до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення, а також прокурором у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 7 КУпАП.
Суддя Юлія КАРЕТНИК