вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" листопада 2025 р. Справа№920/674/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 11.11.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк»
на ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.09.2025
у справі №920/674/22 (суддя Заєць С.В.)
за скаргою Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» від 12.07.2024 №1762 (вх. №3287 від 18.07.2024) на неправомірні дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевича Олександра Васильовича у справі №920/674/22
за позовом Фізичної особи - підприємця Ксєнєвої Зінаїди Петрівни
до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В.
про стягнення 601 674, 04 грн
Фізична особа - підприємець Ксєнєва Зінаїда Петрівна (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І. В. (далі - відповідач) про стягнення 601 674,04 грн, з яких: 519 600,00 грн - заборгованість з орендної плати, 30 469,93 грн - компенсація комунальних витрат, 51 604,11 грн - пеня.
Господарський суд Сумської області рішенням від 28.02.2023 у справі №920/674/22 частково задовольнив позовні вимоги. Стягнув з Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В. на користь Фізичної особи - підприємця Ксєнєвої Зінаїди Петрівни заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 519 600,00 грн, компенсацію комунальних витрат в розмірі 30 469,93 грн, пеню в розмірі 36 128,88 грн та відшкодування витрат на оплату правової допомоги в розмірі 30 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 16.05.2023 змінив рішення Господарського суду Сумської області від 28.02.2023 у справі № 920/674/22 та виклав пункти 2, 3, 4 цього рішення в такій редакції:
« 2. Стягнути з Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І. В. (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) на користь Фізичної особи - підприємця Ксєнєвої Зінаїди Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 519 600 (п'ятсот дев'ятнадцять тисяч шістсот) грн 00 коп., пеню в сумі 36 128 (тридцять шість тисяч сто двадцять вісім) грн 88 коп., витрати на оплату правової допомоги в сумі 28 480 (двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн 74 коп.
3. В інший частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І. В. (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Сум.обл / Сумська МТГ / 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37970404, рахунок отримувача UA868999980313181206083018540) 8 568 (вісім тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн 06 коп. судового збору».
На виконання вказаної постанови Північного апеляційного господарського суду 01.06.2023 Господарським судом Сумської області видано відповідні накази.
18.07.2024 Акціонерним товариством «Міжнародний резервний банк» подано до Господарського суду Сумської області скаргу від 12.07.2024, №1762 (вх. №3287 від 18.07.2024) на неправомірні дії державного виконавця, за змістом якої заявник просив суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевич Олександра Васильовича, щодо заявлення вимог викладених у виклику державного виконавця від 24.06.2024 року НОМЕР_3/04.
Заявник в обґрунтування скарги посилається на те, що відповідно до наказу Господарського суду Сумської області від 01.06.2023 року у справі №920/674/22 в графі «Боржник» зазначено AT «МР БАНК» в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Луньо І.В. (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46), а тому, на думку скаржника, дії старшого державного виконавця щодо винесення вказаної вимоги відносно уповноваженої особи банку є незаконними та протиправними, вчинені з перевищенням існуючих повноважень, у зв'язку з чим Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» було вимушене звернутись з цією скаргою до господарського суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому ст. 340 ГПК України.
Господарський суд Сумської області ухвалою від 16.09.2025 у справі №920/674/22 закрив провадження у справі №920/674/22 з розгляду скарги Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» від 12.07.2024 №1762 (вх.№3287 від 18.07.2024) на неправомірні дії державного виконавця у справі №920/674/22.
Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, у наказі Господарського суду Сумської області № 920/674/22 від 01.06.2024 боржником визначено Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича, а не Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк».
Тобто, всі заходи примусового виконання державним виконавцем задля ефективного та повного виконання рішення суду у виконавчому провадженні НОМЕР_3, повинні вчинятись до боржника визначеного судом у вищевказаному виконавчому документі, а саме до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича, а не до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», який не є боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_3.
Оскільки, Господарським процесуальним кодексом України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.09.2025 у справі №920/674/22 та направити справу для продовження розгляду скарги Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» від 12.07.2024 №1762 (вх. №3287 від 18.07.2024) на неправомірні дії державного виконавця.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що наказ Господарського суду Сумської області від 01.06.2023 у справі №920/674/22 і постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3/04 від 06.09.2023 містить код боржника 25959784, що є ідентифікаційним кодом юридичної особи АТ «Міжнародний Банк» і ідентифікує боржником саме банк.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 13.10.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.09.2025 у справі №920/674/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 20.10.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.09.2025 у справі №920/674/22; розгляд апеляційної скарги призначив на 11.11.2025 о 13 год. 40 хв; витребував матеріали справи №920/674/22 з Господарського суду Сумської області.
Матеріали справи №920/674/22 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 28.10.2025.
29.10.2025 після відкриття Північним апеляційним господарським судом ухвалою від 20.10.2025 апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», від позивача через підсистему «Електронний суд» на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження у порядку частини 2 статті 262 ГПК України з посиланням на те, що АТ «Міжнародний резервний банк» не є стороною виконавчого провадження НОМЕР_3, в межах якого подано скаргу від 09.07.2025 вих.№712 (вх. №3935 від 11.07.2025), оскільки боржником є АТ «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В.
Відповідно до частини 5 статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: 1) апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;
2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання;
3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції;
4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Отже, наведені позивачем обставини не можуть бути підставою для відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.10.2025 у справі №920/674/22.
Наведені позивачем доводи не є підставою для закриття апеляційного провадження відповідно до статті 264 ГПК України.
04.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи - підприємця Ксєнєвої Зінаїди Петрівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає про те, що оскаржувана ухвала прийнята з урахуванням висновків викладених у пунктах 4.36 та 4.37 постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у даній справі №920/674/22 від 14.05.2025, а саме «відмінність таких суб'єктів правовідносин як «банк» та «уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» в контексті правовідносин у справі № 920/674/22; належність статусом відповідача саме АТ «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У судовому засіданні 11.11.2025 представник Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.09.2025 у справі №920/674/22 та направити справу для продовження розгляду скарги Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» від 12.07.2024 №1762 (вх.№3287 від 18.07.2024) на неправомірні дії державного виконавця.
Позивач, відповідач та державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевич Олександр Васильович представників в судове засідання призначене на 11.11.2025 не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 269 ГПК України).
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву, заслухавши пояснення представника Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
На виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 по справі № 920/674/22 Господарським судом Сумської області 01.06.2023 видано накази, в тому числі наказ від 01.06.2023 про стягнення з Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В. (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) на користь Фізичної особи-підприємця Ксєнєвої Зінаїди Петрівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 519 600 (п'ятсот дев'ятнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп., пеню в сумі 36 128 (тридцять шість тисяч сто двадцять вісім) грн. 88 коп., витрати на оплату правової допомоги в сумі 28480 (двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 74 коп.
Боржником в наказі зазначено Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В.
06.09.2023 старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевич Олександр Васильович прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 щодо виконання наказу від 01.06.2023 №920/674/22, виданого Господарським судом Сумської області, про стягнення з АТ «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В. на користь Фізичної особи - підприємця Ксєнєвої Зінаїди Петрівни заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 519 600,00 грн, пені в сумі 36 128,88 грн, витрат на оплату правової допомоги в сумі 28 480,74 грн.
Як вказує заявник, 04.07.2024 на адресу банку надійшов виклик старшого державного виконавця Полінкевича О.В., котрий був зареєстрований під вх. № 4373. Згідно виклику зобов'язано Луньо І.В. з'явитися до державного виконавця, надати пояснення та надати перелік документів: довідку з місця роботи, договори з банківськими установами про наявність коштів, правовстановлюючі документи на належне майно, документи на майно, що перебуває в заставі, відомості про майнові права на які може бути звернуте стягнення, паспорт та ідентифікаційний номер, довідку про склад сім'ї та документи про зареєстрованих осіб в житлі.
Згідно з постановою Правління Національного банку України від 25.02.2022 № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 25.02.2022 №131 «Про початок процедури ліквідації Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» та делегування повноважень ліквідатора Луньо Іллі Вікторовичу.
Наведена інформація є публічною та розміщена на офіційному вебсайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
За таких обставин, з 25.02.2022 АТ «Міжнародний резервний банк» перебуває у процедурі ліквідації, яка здійснюється державною установою - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, тобто банк перебуває під повним контролем держави Україна.
Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 «Про примусове вилучення в Україні об'єктів права власності російської федерації та її резидентів» та Указу Президента України від 11.05.2022 № 326/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 "Про примусове вилучення в Україні об'єктів права власності російської федерації та її резидентів", 19.05.2022 в Україні примусово вилучені корпоративні права (акції) у розмірі 100 % майна АТ "Міжнародний резервний банк", що належали Публічному акціонерному товариству "Сбербанк Росії".
З урахуванням наведених обставин, починаючи з 19.05.2022, єдиним власником (акціонером) банку є держава Україна.
Відповідно до пункту 8 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що йому не суперечить.
Тобто у спорах, пов'язаних із виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов'язань перед його кредиторами, приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011, від 13.03.2018 у справі №910/23398/16, від 29.08.2018 у справі №127/10129/17, від 23.01.2019 у справі №761/2512/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: реалізує повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у кредитному реєстрі Національного банку України.
Згідно з статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У статті 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, у виконавчому провадженні відповідним виконавцем, дії або бездіяльність якого можуть бути оскаржені до суду.
За змістом частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Фактичний склад суб'єктів виконавчого провадження, які наділені певним колом прав та обов'язків, визначений у ст. 14 Закону № 1404-VIII, за змістом якої учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, а також в окремих випадках - це поняті, працівники поліції, представники органів опіки і піклування, інші органи та установи, яких за потреби може залучити виконавець для проведення виконавчих дій.
З-поміж цих учасників виконавчого провадження виконавець є особою, наділеною владними функціями на примусове виконання рішень, а сторони (їх представники) - це особи, які беруть участь у виконанні, мають суб'єктивну матеріально-правову (юридичну) заінтересованість у результатах виконавчого провадження і відіграють активну роль у провадженні щодо виконання рішень, оскільки можуть впливати на процес вчинення виконавчих дій.
За приписами частин 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Судом першої інстанції встановлено, що скаржником за скаргою (вх. №3287 від 18.07.2024) на неправомірні дії державного виконавця у справі № 920/674/22 є Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк».
Тоді як, відповідачем у справі №920/674/22 є Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В. та рішеннями судів у даній справі постановлено стягнути заборгованість саме з Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В.
У наказі Господарського суду Сумської області №920/674/22 від 01.06.2024 боржником визначено Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича, а не Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк», а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 є Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича, а не юридична особа - Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк».
Оскільки, скаржник - Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» не є стороною виконавчого провадження НОМЕР_3 з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 01.06.2023 у справі №920/674/22, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявник не наділений правом щодо оскарження дій державного виконавця з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 01.06.2023 по справі №920/674/22 у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, оскільки саме сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою.
Згідно із частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» справи з приводу оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Оскільки Господарським процесуальним кодексом України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №815/2255/16 (провадження №11-177апп18), від 27.03.2019 у справі №823/359/18 (провадження №1470апп18), від 05.06.2019 у справі №917/2267/14 (провадження №12-32гс19).
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011, пункт 4 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2024 у справі №920/1042/22, від 21.03.2024 у справі №920/674/22, від 11.07.2023 у справі №909/1152/17.
Однак, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов'язання до вчинення ліквідатором банку певних дій із погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011 та постановах від 02.10.2024 у справі № 920/1042/22, від 21.03.2024 у справі №920/674/22.
Верховний суд у даній справі в постанові від 14.05.2025 в пункті 4.36 постанови врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №826/14741/17, про те, що «банк» та «уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» є різними суб'єктами правовідносин у системі гарантування вкладів фізичних осіб, а тому їх не можна ототожнювати. Подібний висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2024 у справі №920/1042/22 за позовом Фізичної особи - підприємця Ксєнєвої Зінаїди Петрівни до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Отже, провадження у цій справі №920/674/22 щодо скарги Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» від 12.07.2024 №1762 (вх. №3287 від 18.07.2024) правильно закрито судом першої інстанції на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом статті 236 ГПК України (частини 1-5) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню під час розгляду скарги.
З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк».
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Сумської області від 16.09.2025 у справі №920/674/22 прийнята з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.09.2025 у справі №920/674/22 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.09.2025 у справі №920/674/22 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №920/674/22 повернути до Господарського суду Сумської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана суддями 14.11.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська