11 листопада 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024153040000348 від 13.12.2024р., за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 , на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 лютого 2025 року, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, раніше судимого
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
обвинувачений ОСОБА_6
захисник ОСОБА_8
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду змінити в частині призначення покарання. Пом'якшити призначене покарання.
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року обмеження волі.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком, яке переводиться у 6 місяців позбавлення волі у відповідності до пп."б" п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.09.2023 року, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 1591,80 грн. Вирішено питання щодо речових доказів.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений вважає оскаржуваний вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість покарання.
Вказує, що має вади здоров'я та потребує оперативного втручання, а тому в місцях позбавлення волі не зможе отримати кваліфіковану лікарську допомогу. Просить прийняти міри до працівників ТЦК та відмінити їх рішення та штрафи стосовно нього.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що ОСОБА_6 13.12.2024 приблизно о 16:30 год., перебуваючи у невстановленому у ході дізнання місці через мережу інтернет, на сайті під назвою «ander24.shop» незаконно придбав у невстановленої у ході дізнання особи за 351 гривню особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, точну кількість не встановлено, але не менше 0,1882 грам, яку почав незаконно зберігати при собі для власного вживання.
13.12.2024, о 17:10 год., ОСОБА_6 знаходячись на перетині вул. Космонавтів та вул. Миколаївської в м. Миколаєві, був зупинений співробітниками СКП відділення поліції №2 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області з метою перевірки документів в умовах воєнного стану. В ході встановлення анкетних даних останній повідомив, про наявність при ньому особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP.
У подальшому, у ОСОБА_6 виявлено та вилучено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP масою 0,1882 грам, котру він незаконно придбав 13.12.2024 та незаконно зберігав при собі для власного вживання без мети збуту, до моменту її вилучення дізнавачем СД ВП № 2 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області під час затримання 13.12.2024 в період часу з 18.59 год. до 19.10 год. на перетині вул. Космонавтів та вул. Миколаївської в м. Миколаєві.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, на підтримку вимог апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 ст. 309 КК України, є правильною і апелянтом не оспорюється.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження вирок щодо ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, ухвалено судом у спрощеному провадженні, у порядку визначеному положеннями ст. 382 КПК України. Обставини, встановлені органом досудового розслідування не оспорювались учасниками судового провадження, про що свідчить заява обвинуваченого ОСОБА_6 , який беззаперечно визнав вину та надав згоду на розгляд обвинувального акта в спрощеному порядку. А тому відповідно до вимог ст. 394, 404 КПК України, вирок в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого, щодо невідповідності призначеного покарання його особі внаслідок суворості, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру . Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Вказуючи в апеляційній скарзі на те, що суд призначив явно несправедливе покарання та висуваючи вимогу про зміну призначеного покарання, обвинувачений не наводить жодних мотивів про існування істотної диспропорції, неадекватності між визначеним судом розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке просить призначити.
Так, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції у відповідності до ст. 65, 66, 67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, який раніше засуджений вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.09.2023 року за ст. 336 КК України, йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Цим вироком обвинувачений був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки згідно ст. 75, 76 КК України. В період іспитового строку ОСОБА_6 вчинив нове кримінальне правопорушення. Характеризується посередньо, обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено. обставиною, яка пом'якшує покарання суд визнав щире каяття та дійшов висновку про необхідність призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України, а саме у виді обмеження волі із застосуванням положень ст. 71 КК України.
Таке покарання, на думку апеляційного суду, відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, ґрунтується на положеннях ст. ст. 50 і 65 КК України, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. З урахуванням цього, підстав вважати призначене обвинуваченому покарання таким, що не відповідає вимогам кримінального закону, апеляційний суд не вбачає.
Судом у відповідності до п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання додержано вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, за принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, судом враховано вимоги ч.4 ст. 71 КК України, відповідно до положень якої, остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Що стосується вимог апеляційної скарги обвинуваченого де він просить прийняти заходи до працівників ТЦК та відмінити їх рішення та штрафи стосовно нього, колегія суддів роз'яснює, що відповідно до вимог ч.4 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.
В цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме - в незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту. Дії працівників ТЦК, на які посилається обвинувачений, не стосуються висунутого ОСОБА_9 обвинувачення в цьому кримінальному провадженні, не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не стосуються сутті оскаржуваного обвинуваченим вироку. А тому не можуть бути предметом дослідження судом апеляційної інстанції.
З огляду на наведене та відсутністю підстав для зміни вироку, передбачених ст.409 КПК України, з наведених апелянтом мотивів, апеляційний суд не вбачає підстав для пом'якшення призначеного судом покарання ОСОБА_6 , у зв'язку з чим апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 лютого 2025 року, стосовно ОСОБА_6 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий
Судді