Справа № 452/3964/24 Головуючий у 1 інстанції: Галин В.П.
Провадження № 22-ц/811/1485/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
14 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: Л.М. Чиж
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15 квітня 2025 року у справі за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,-
02.04.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою, в якій просила ухвалити додаткове рішення у справі № 452/3964/24, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму понесених витрат по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 25 140, 00 грн.
В обґрунтування заяви покликалася на те, що у провадженні Самбірського міськрайонного суду Львівської області перебувала цивільна справа № 452/3964/24 за позовом представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Ухвалою Самбірського міськрайоного суду Львівської області від 28 березня 2025 року позов ОСОБА_3 залишено без розгляду з підстав подачі ним заяви про залишення його позову без розгляду. Враховуючи, що у зв'язку з розглядом зазначеної справи відповідачем було понесено витрати на правничу допомогу, просила заяву задоволити та стягнути з позивача ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 понесені нею при розгляді справи судові витрати в розмірі 25 140 грн.
Оскаржуваною ухвалою у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі в частині відшкодування судових витрат, а саме витрат на правничу (правову) допомогу відмовлено.
Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норми процесуального права та з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи.
Зазначає, що звернення позивача з позовом про встановлення факту проживання з 2014 року по 02.02.2022 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є безпідставним та таким, що дає підстави стверджувати про неналежне здійснення ОСОБА_3 своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилося у зверненні до суду з надуманим позовом з метою збагачення за рахунок відповідачки. Зазначені необґрунтовані дії позивача призвели до тривалого розгляду справи, та внаслідок цього збільшення витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу, що відповідно до положень ч.5 ст.142 ЦПК України є законною підставою для вимог відповідачки про стягнення на її користь понесених нею при розгляді справи витрат. Обсяг наданої відповідачці правничої допомоги та її вартість, підтверджується договором про надання правничої допомоги № 41/24 від 14.12.2024 року, додатковими договорами № 1 та № 2 від 14.12.2024 року, розрахунком від 14.12.2024 року, платіжною інструкцією від 15.12.2024 року та актом наданих послуг від 31.03.2025 року.
Вважає, що суд безпідставно відмовив ОСОБА_1 у стягненні з позивача витрат на правову допомогу.
Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити.
У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у заяві про стягнення витрат на правничу допомогу наведено лише обґрунтування розміру витрат, а доводів на підтвердження обставин щодо необґрунтованості дій позивача при розгляді справи відповідачем не наведено та судом не встановлено. При цьому, суд враховував, що звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обгрунтованості позову, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.
Так, ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 березня 2025 року позов представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу залишено без розглядуна підставі п. 5 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст.142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.
За змістом частини п'ятої статті 142 ЦПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Матеріалами справи встановлено, що позовна заява представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надійшла до суду першої інстанції 24 жовтня 2024 року.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11.11.2024 року позовну заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 залишено без руху з підстав, викладених в ухвалі.
26.11.2024 року представник позивача ОСОБА_5 подав до суду клопотання, в якому просив розглядати подану ним позовну заяву лише в частині позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29.11.2024 року позовну заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовчий розгляд справи.
20.12.2024 року представник позивача ОСОБА_5 подав клопотання, в якому просив провести підготовче засідання без його участі та участі позивача.
20.12.2024 року представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення підготовчого засідання.
08.01.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду заяву про вступ у справу як представника.
10.01.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву з долученими до нього документами та заяву про виклик свідків.
24.01.2025 року від відповідача ОСОБА_4 поступили письмові пояснення у справі.
29.01.2025 року представник відповідача ОСОБА_2 подала клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
31.01.2025 року від представника позивача ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні.
31.01.2025 року підготовче засідання відкладено. У зазначеному засіданні були присутні позивач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
14.02.2025 року представник позивача ОСОБА_5 подав клопотання, в якому просив визнати явку відповідача ОСОБА_4 обов'язковою та зобов'язати останнього з'явитись в судове засідання у даній справі, а також клопотання, в якому просив не долучати відзив, поданий стороною відповідача, до матеріалів справи.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14.02.2025 року закрито підготовче провадження у справі за позовом представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та призначено справу до розгляду по суті на 06.03.2025 року.
06.03.2025 року впредставник позивача ОСОБА_5 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні.
06.03.2025 року судове засідання відкладено. У засіданні були присутні відповідач ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_2 , свідок ОСОБА_8 в режимі відеоконференції.
28.03.2025 року представник позивача ОСОБА_5 подав клопотання про залишення позову без розгляду з посиланням на те, що позивач має намір мирно врегулювати спір між ним та відповідачами у справі.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 березня 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 - Левицького Д.Р. було задоволено, позов залишено без розгляду.
Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Встановивши зазначені вище обставини, зокрема систематичне подання клопотань про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника позивача в іншому судовому засіданні без наведення в таких клопотаннях обґрунтування пріоритетності участі в інших судових засіданнях, колегія суддів доходить висновку, що обставини, які свідчать про необґрунтованість дій позивача є доведеними.
Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними правами.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, матеріалами справи підтверджуються обставини, які дають змогу зробити висновок про необґрунтованість дій позивача у справі, що зумовили понесення відповідачем заявлених до стягнення витрат.
Як встановлено судом, між відповідачем та адвокатом Сідловською І.Ю, укладено договір № 41/24 про надання правничої допомоги від 14 грудня 2024 року, предметом якого є надання адвокатом правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності клієнта, складання документів правового (процесуального) характеру, а також представництво прав і інтересів, захист клієнта у судах, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, в правоохоронних органах, що здійснюється за попереднім замовленням клієнта.
Відповідно до акту наданих послуг від 31 березня 2025 року, підписаний адвокатом та відповідачем, загальний розмір плати за правничі послуги згідно договору № 41/24 про надання правничої допомоги від 14 грудня 2024 року у справі №452/3964/24 становить 25 140 грн.
15.12.2024 року ОСОБА_1 сплачено 25 140 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Сідловською І.Ю., що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.4069216820.1.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд в постанові від 12.06.2018 року у справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18) прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постановах Верховного Суду від 09.06.2020 року у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Керуючись зазначеним принципом, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, колегія суддів враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначив, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 140 грн є неспівмірним зі складністю справи; виконаною адвокатами роботою (наданими послугами; часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що заяву про відшкодування витрат на правничу допомогуслід задоволити частково, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 000 гривень витрат на правовничу допомогу, що відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи,є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 14 листопада 2025 року.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволити частково.
Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15 квітня 2025 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 5000 гривень витрат на правничу допомогу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра