12 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/16610/25
Провадження № 22-ц/820/2372/25
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 686/16610/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2025 року у складі судді Павловської А.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів та їх розміру.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила змінити розмір аліментів, визначений судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду від 04.04.2025 у справі № 686/9171/25, та стягнути зі ОСОБА_1 на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 25000 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожитого мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення законної сили та до повноліття ОСОБА_3 , з подальшою індексацією стягуваної суми аліментів відповідно до чинного законодавства України.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі судового наказу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2025 стягнуто зі ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання сина в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно , починаючи з 03.04.202 року і до досягнення дитиною повноліття.
Визначений державним виконавцем розмір аліментів, складає 3088 грн та 3090 грн і не відповідає щомісячному доходу відповідача, який заробляє понад 100 000 грн.
Позивачка вказувала, що щомісячні витрати на утримання сина орієнтовно складають: продукти харчування - 5000-7000 грн, одяг та взуття - 5000-8000 грн, засоби гігієни - 1000-1500грн, розвиваючі заняття - 3000-5000 грн, ліки - 1000-2000 грн, культурний розвиток та дозвілля - 1000-2000 грн. Позивачка здійснює підприємницьку діяльність і забезпечує потреби сина, однак наполягає на обов'язку батька брати відповідну участь у таких витратах, тому звернулась до суду з даним позовом та просить його задовольнити.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2025 року позов задоволено частково, змінено спосіб стягнення аліментів, присуджених судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду від 04.04.2025 у справі № 686/9171/25 зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.04.2025 і до досягнення дитиною повноліття, на тверду грошову суму 10 000 грн щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду у справі № 686/16610/25 і до повноліття ОСОБА_3 , з подальшою індексацією, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі в сумі 4800 грн.
Стягнуто зі ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
ОСОБА_1 не погодився із таким рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу. Апелянт посилається, що судом не прийнято до уваги його доводи та заперечення стосовно заявлених позовних вимог, при цьому він посилався, що має на утриманні ще і старшого сина ОСОБА_5 на утримання якого ним також сплачуються аліменти та додаткові витрати на його потреби. Крім того, у нього є мати пенсійного віку, яка має інвалідність ІІ групи і якій він матеріально допомагає, купуючи ліки та засоби гігієни та продукти харчування. Єдиною нерухомістю, яка є у його власності є квартира і 2 кладовки, крім того автомобіль який є у його власності знаходиться в кредиті, тому він змушений витрачати кошти на погашення кредитних платежів. Зайняття підприємницькою діяльністю є його єдиним джерелом доходів, з яких він сплачує податки та аліменти на утримання дитини, також надає кошти на утримання дитини в добровільному порядку.
Апелянт посилається, що після сплати всіх відрахувань і податків, він не зможе сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, тому просить змінити рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2025 року та визначити розмір аліментів на утримання сина, у твердій грошовій сумі, яка складатиме 4 000 грн щомісячно.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини справи та надано їм відповідної правової оцінки, а твердження апелянта безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Судом проаналізовано матеріальне становище платника аліментів і апелянтом жодним чином висновки суду не спростовані. Крім того позивачка зазначає, що на даний час не може проживати в квартирі відповідача, а тому окрім витрат на утримання сина ще й несе витрати на оренду житла, так як ОСОБА_1 як власник квартири у квітні 2025 року зняв її з державної реєстрації у його квартирі.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 листопада 2024 шлюб між сторонами розірвано.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні.
Судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2025 року стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше ніж 50 відсотків прожитого мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_1 є фізичною - особою підприємцем та отримує дохід від зайняття підприємницькою діяльністю.
Позивачка як одержувач аліментів звернулася до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів з частки від заробітку відповідача на тверду грошову суму.
Ч. 1,2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини
У відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 181 СК України).
Згідно ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3 1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;3 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За змістом наведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором за заявою одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.
При цьому, закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.
Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Звертаючись до суду із позовом, позивачка просила змінити спосіб стягнення аліментів і встановити їх у твердій грошовій сумі 25 000 грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом може бути змінений за позовом стягувача та, виходячи з обставин справи, правомірно частково задовольнив позов, при цьому визначивши розмір аліментів в твердій грошові сумі - 10000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири загальною площею 59,4 кв.м та двох нежитлових приміщень площею 3 і 4,7 кв.м по АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що на час подання позову відповідач був власником автомобіля AUDI A5, 2018 року випуску, а під час розгляду справи в суді 02 вересня 2025 року придбав автомобіль марки INFINITI QX 70 2993, 2014 року випуску.
Отже відповідач спроможний та має відповідні грошові кошти для придбання транспортних засобів, їх утримання та експлуатацію.
Судом першої інстанції проаналізовано стан банківських рахунків відповідача та інформацію з ДПС у Хмельницькій області щодо задекларованого доходу та сплачених податків.
Також судом першої інстанції враховано стягнення аліментів на утримання старшого сина ОСОБА_7 , 2008 року народження.
При розгляді справи суд прийняв до уваги матір позивача - ОСОБА_8 є особою з інвалідністю та його обов'язок як сина надавати їй матеріальну допомогу, однак апелянтом не надано доказів про конкретний розмір витрат, які він витрачає на допомогу матері, яка має самостійний дохід, а також відсутність інших осіб (братів, сестер), які за законом повинні утримувати матір апелянта.
Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи та наданих сторонами доказів, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 спроможний сплачувати аліменти на утримання сина у визначеному судом розмірі.
Тому, судом першої інстанції вірно визначено розмір аліментів в розмірі 10 000 грн, враховуючи потреби дитини і витрати на її забезпечення, щомісячний дохід відповідача та його доходи та витрати від здійснення підприємницької діяльності, утримання старшого сина, власного майна, натомість ОСОБА_1 доказів на спростування таких тверджень позивачки суду не надано, а тому висновки суду, в ході перегляду справи судом апеляційної інстанції спростовано не було.
Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а фактично зводяться до обґрунтувань апеляційної скарги тими ж обставинами, що і у відзиві на позовну заяву, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду, яким надана належна правова оцінка судом першої та апеляційної інстанцій.
До поданого відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 подала заяву щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, просила стягнути з апелянта понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн, сплачені нею за підготовку та подачу відзиву.
Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Адамчук Л.В. та ОСОБА_2 29 жовтня 2025 року укладено Договір про надання правничої допомоги.
06 листопада 2025 року, між ними підписано Акт надання послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 29 жовтня 2025 року, згідно якого визначено гонорар адвоката у фіксованому розмірі - 6000 грн, який сплачено клієнтом у повному обсязі.
На підставі укладеного договору, представник позивачки - адвокат Адамчук Л.В. надавала правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі у вигляді написання відзиву на апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 подав заяву, в якій заперечив щодо задоволення поданої заяви про стягнення з нього витрат на правничу допомогу, оскільки заявлені витрати в сумі 6 000 грн є значно завищенними та неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, а тому просить зменшити суму витрат на правову допомогу у справі до максимально розумної та співмірної у даній справі або відмовити у задоволенні поданої заяви.
Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи заперечення відповідача, щодо стягнення судових витрат у заявленому позивачкою розмірі, колегія суддів приходить до висновку про неспівмірність витрат на правничу допомогу та вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 3 000 грн, з врахуванням змісту відзиву, який близький за змістом до позовної заяви та рішення суду, що не потребувало значних зусиль і часу для його складення.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( місце проживання: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 ) 3 000 витрат на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 листопада 2025 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова