13 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/25341/25
Провадження № 22-ц/820/2371/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Кошельник В.М.,
з участю представника ОСОБА_1 адвоката Мілашевського М.Г.,
представника ОСОБА_2 адвоката Мельника А.І.,
представника ОСОБА_3 адвоката Корченюка А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2025 року, суддя Колієв С.А., за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство «Леон-Поділля», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нарс авто», про визнання договорів недійсними, витребування майна,
встановив:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи ПП «Леон-Поділля», ТОВ «Нарс авто» в якому просила:
визнати недійсним договір купівлі-продажу №20232/11/60 від 14.11.2023 року укладений між ТОВ «Нарс Авто», що діяло як комісіонер на підставі договору комісії №2023/11/60 від 13.11.2023 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 щодо продажу автомобіля марки «BMW» модель «Х6», рік випуску 2008, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу 8484/25/1/006890 від 09.08.2025 року, укладений між ПП «Леон-Поділля», що діяло як комісіонер на підставі договору комісії №7145 від 06.11.2023 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо продажу автомобіля марки «Audi», модель «А5», 2010 рік випуску, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ;
витребувати автомобіль марки «Audi», модель «А5», 2010 рік випуску, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 ;
витребувати автомобіль марки «BMW» модель «Х6», рік випуску 2008, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 .
Одночасно із поданням позову позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на автомобіль марки «BMW» модель «Х6», рік випуску 2008, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 та на автомобіль марки «Audi», модель «А5», рік виписку 2010, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_4 . Заборонити розпоряджатися, відчужувати чи використовувати в спосіб, що може призвести до пошкодження або зникнення цих транспортних засобів.
В обґрунтування заяви зазначила, що зважаючи на предмет та підстави позову не вжиття вказаних заходів його забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача та інтересів, за захистом яких вона звернулася до суду.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.09.2025 заяву задоволено частково. Накладено арешт на автомобіль марки «BMW» модель «Х6», рік випуску 2008, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 та на автомобіль марки «Audi», модель «А5», рік виписку 2010, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_4 . В решті вимог заяви відмовлено.
У мотивувальній частині ухвали суд вказав, що накладення арешту на автомобілі є співмірним заявленим позовним вимогам, відповідає предмету та підставам позову. При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні його власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на автомобіль марки BMW X6 та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині відмовити.
На обґрунтування скарги зазначила, що вона жодних правовідносин з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ТОВ «Нарс Авто» не мала, з ними не знайома, є добросовісним набувачем. На час придбання спірного автомобіля ОСОБА_2 питання поділу майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було вирішено шляхом стягнення з останнього на користь ОСОБА_1 грошової компенсації, в тому числі вартості частки спірного автомобіля BMW X6. Фактично ОСОБА_1 поклала відповідальність за виконання перед нею фінансових зобов'язань ОСОБА_3 на неї, що є неприпустимо, оскільки добросовісний набувач не повинен приймати тягар неправомірних недобросовісних дій боржника.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказала, що подана апеляційна скарга є необґрунтованою та спрямована на передчасне вирішення спору по суті, що виходить за межі оскарження ухвали про забезпечення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначив, що спір про поділ майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вирішено судом, відтак забезпечення позову для забезпечення інтересів ОСОБА_1 , які виникли у зв'язку із таким поділом в межах іншої справи є необґрунтованим. Позивачем не доведено обставин щодо фраудаторності правочину з продажу спірного автомобіля, а також порушення її прав відповідним правочином.
В суді представник ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, представник ОСОБА_3 визнав доводи апеляційної скарги обґрунтованими.
Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, підтримав оскаржуване судове рішення.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що в провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи - ПП «Леон-Поділля», ТОВ «Нарс авто», про визнання недійсним договору купівлі-продажу №20232/11/60 від 14.11.2023, укладеного між ТОВ «Нарс Авто», яке діяло як комісіонер на підставі договору комісії №2023/11/60 від 13.11.2023 з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 щодо продажу автомобіля марки «BMW», модель «Х6», рік випуску 2008, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та витребування його на користь ОСОБА_3 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу №8484/25/1/006890 від 09.08.2025, укладеного між ПП «Леон-Поділля», яке діяло як комісіонер на підставі договору комісії №7145 від 06.11.2023 з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо продажу автомобіля марки «Audi», модель «А5», 2010 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ; витребування автомобіля марки «Audi», модель «А5», 2010 рік випуску, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 ; витребування автомобіля марки «BMW», модель «Х6», рік випуску 2008, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 .
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що постановою Хмельницького апеляційного суд від 13.03.2025 у справі №686/29950/23, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в порядку поділу майна подружжя, в розмірі 710081 грн. Вказана грошова компенсація була присуджена, в тому числі, з урахуванням вартості спірних автомобілів, які залишились у власності відповідача, однак останній її не виплатив, натомість відчужив їх на підставі оспорюваних договорів купівлі-продажу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
За роз'ясненнями, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006, №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини нагадує, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених у Конвенції, у якій би формі вони не забезпечувались у національному правовому полі.
Сфера зобов'язань Договірних держав за ст. 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути «ефективним» як на практиці, так і за законом («Кудла проти Польщі» [GC], №30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності («Міфсуд проти Франції» [GC], №57220/00, ECHR 2002-VIII) (рішення від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України», заява N 11901/02 Страсбург).
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №754/4437/18 (провадження №61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору в даній справи є, в тому числі, спірний автомобіль марки «BMW», модель «Х6», рік випуску 2008, номер шасі НОМЕР_1 , який, за твердженням позивача, ОСОБА_3 відчужив на користь ОСОБА_2 , не сплативши при цьому грошової компенсації позивачу в порядку виконання судового рішення про поділ майна подружжя.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що можливість ОСОБА_2 в будь-який момент розпорядитися спірним автомобілем, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення щодо витребування спірного автомобіля, якщо таке буде ухвалене.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_2 , оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні та користуванні останньої, а обмежується лише можливість розпорядження ним.
Таким чином, переглянувши судове рішення в межах заявлених доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не встановила підстав для його скасування або зміни, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2025 року.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова