Справа № 607/3746/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/320/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч. 4 ст. 185 КК України
14 листопада 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження №11-кп/817/320/25 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.07.2025 року щодо ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України, -
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 15 січня 2025 року.
На підставі ст. 72 КК України в строк призначеного судом покарання ОСОБА_7 зараховано термін його попереднього ув'язнення з моменту застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 15 січня 2025 року, по дату винесення вироку включно, тобто по 25 липня 2025 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до набрання вироком законної сили, але не більше двох місяців, тобто до 23 вересня 2025 року.
В порядку КПК України вирішено питання про долю речових доказів та судових витрат.
Згідно з вироком суду, Верховною Радою України 24.02.2022 р. прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р., після чого неодноразово було продовжено та на даний час не скасовано.
Крім цього на момент події кримінального правопорушення воєнний стан в Україні діяв на підставі Указу Президента України №740/2024 від 28.10.2024 р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до Закону України від 29 жовтня 2024 року №4024-ІХ, яким затверджено Указ Президента України №740/2024 від 28.10.2024 р. «Про затвердження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Статтею 41 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а також, що право приватної власності є непорушним.
Проте обвинувачений ОСОБА_7 , достовірно знаючи свої обов'язки та права, як громадянин України, маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив злочин проти власності за наступних обставин.
Так, 29 листопада 2024 року близько 13.00 год. у обвинуваченого ОСОБА_7 , який перебував у приміщенні закладу швидкого харчування «Chicken Hut», що по вул. Пирогова, 2А у м. Тернополі, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, обвинувачений ОСОБА_7 29 листопада 2024 року близько 13.00 год., перебуваючи у приміщенні закладу швидкого харчування «Chicken Hut», що по вул. Пирогова, 2А у м. Тернополі, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, таємно, шляхом вільного доступу, викрав мобільний телефон торговельної марки «Redmi» 10, 2022 виробника «Xiaomi» об'ємом пам'яті 4/128 GB, який знаходився біля касового апарату на касовій зоні закладу швидкого харчування «Chicken Hut», вартістю 3666,67 грн., який заховав у кишеню куртки, у яку був одягнений.
У подальшому обвинувачений ОСОБА_7 із викраденим майном вийшов із приміщення закладу швидкого харчування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що по АДРЕСА_1 , чим спричинив ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 3666,67 грн.
В апеляції обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати та направити справу на додаткове розслідування посилаючись на те що встановлення істини у справі можливе лише за умови проведення нового, неупередженого розслідування. Вважає що під час досудового розслідування фактичних слідчих дій не проводилося, а всі зібрані докази є незаконними та сфальсифікованими.
Вважає, що вирок ухвалено з порушенням закону, наведені у ньому фактичні обставини справи не відповідають дійсності, а докази, на які зіслався суд, є неналежними та недостовірними.
Обвинувачений ОСОБА_7 подав доповнення до апеляційної скарги, які мотивує тим що 14 січня 2025 року він отримав повідомлення про виготовлення закордонного паспорта та, в зв'язку з тяжким станом здоров'я після контузії, поранень, інсульту й тривалої реабілітації за кордоном, вирішив звернутися до поліції в місті Тернополі, де у нього замість допомоги було вилучено всі документи, кошти, паспорти, посвідчення інваліда та медичні довідки.
Вказує, що внаслідок цього було грубо порушено його права, адже всі документи, що підтверджують інвалідність, проходження лікування та стан здоров'я, прокурором були приховані та не подані до суду, що прямо вказує на фальсифікацію справи.
Вважає, що суддя місцевого суду всупереч обов'язку перевірити стан його здоров'я та надати можливість медичного обстеження у нейрохірурга, відмовив у клопотанні, та після заявлення ним відводу адвокату - безпідставно видалив його із зали суду, позбавивши можливості брати участь у процесі. При цьому вважає помилковими висновки суду про відсутність пом'якшуючих його покарання обставин .
Посилається на те, що у вироку з'явилася його адреса, яка не перевірялась органами досудового розслідування, що свідчить про поверхневий та незаконний підхід до розслідування, яке фактично не проводилося.
Обґрунтовує вимоги тим, що подальше утримання його під вартою створює безпосередню загрозу його життю та здоров'ю, може призвести до повторного інфаркту або остаточної втрати рухливості, оскільки його лікування, розпочате у Швеції та Німеччині, було зупинене.
Наголошує на тому що його банківські картки були вилучені та заблоковані працівниками поліції, що свідчить про можливе привласнення коштів, які він отримував за кордоном як інвалід.
Зазначає, що потерпіла у справі кілька разів змінювала показання, не надала гарантійного талону та не вказала місце покупки речі, що підтверджує штучність та недостовірність доказової бази.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Мотивує скаргу тим, що наявні у справі докази не підтверджують його винуватість ОСОБА_7 у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України оскільки не є належними і допустимими.
Вважає, що вирок суду ухвалений на підставі сумнівного та імовірнісного висновку експерта від 03.12.2024 № CE-19/120-24/13877-ТВ, який не відповідає вимогам щодо допустимості доказів оскільки судова товарознавча експертиза була проведена без надання експерту самого об'єкта дослідження - мобільного телефону, а лише фото коробки від нього, при цьому модель телефону експерту достеменно відома не була, окрім того, вказаний висновок не містить конкретних і категоричних відповідей щодо розміру матеріальної шкоди, а носить ймовірнісний характер, що не може бути підставою для встановлення розміру шкоди та кваліфікації діяння ОСОБА_7 як кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України.
Зазначає, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б поза розумним сумнівом підтверджували вчинення ОСОБА_7 викрадення майна на суму, що тягне за собою кримінальну відповідальність, а відтак, подія може кваліфікуватися як дрібне викрадення майна, що становить адміністративне правопорушення.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачого та його захисника, які підтримали подані апеляції та просили їх задовольнити з викладених у них мотивів, прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційних скарг та просив рішення місцевого суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, серед завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура та прийнято законне рішення як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.
Не дивлячись на невизнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини у скоєнні інкримінованого йому злочину та його відмову давати показання на підставі ст. 63 Конституції України, суд першої інстанції вірно обґрунтував свій висновок дослідженими у судовому засіданні доказами, які виклав та проаналізував у вироці, зокрема, показаннями потерпілої та свідків.
Так, з показань потерпілої ОСОБА_9 , яка працює касиром у закладі швидкого харчування «Chicken Hut» суд встановив, що в листопаді 2024 року, точної дати не пригадує, близько 13.00 год., коли вона перебувала на робочому місці, у вказаний заклад зайшов раніше їй незнайомий ОСОБА_7 та замовив бокал пива. Коли він розрахувався, вона попросила його відійти від барної стійки, щоб мати змогу видавати замовлення, на що він відмовився. Після цього вона відійшла від свого робочого місця на 1-2 хв., а приблизно через 30-40 хв. помітила відсутність свого мобільного телефону торговельної марки «Redmi» 10, який до цього знаходився біля касового апарату. Переглянувши відеозапис з камери відеоспостереження, було виявлено, що мобільний телефон викрав ОСОБА_7 . Також повідомила, що вказаний мобільний телефон був у неї в користуванні близько 2 років, однак, стан у нього був як нового без жодних пошкоджень та несправностей. На момент купівлі його вартість становила 8000 грн., однак чек вона не зберегла, а коробка від телефону знаходиться вдома та її не вилучали працівники поліції, фотознімок цієї коробки вона надавала в ході досудового розслідування.
Ці показання узгоджуються з даними, які містяться у протоколі впізнання нею за фотознімками 17.01.2025 року, особи ОСОБА_7 , яка таємно заволоділа належним їй телефоном у листопаді 2024 року у закладі швидкого харчування «Chicken Hut».
З показань свідка ОСОБА_10 , яка є її тіткою, суд встановив, що про вищезгадані обставини скоєння щодо неї злочину ОСОБА_9 одразу ж розповіла їй в деталях.
З показань свідка ОСОБА_11 , яка здійснює своє підприємницьку діяльність в закладі харчування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та яка не була очевидцем крадіжки, суд з'ясував що одразу ж після скоєння злочину їй стало відомо про зникнення мобільного телефону працівниці ОСОБА_9 , переглядаючи відеозапис з приміщення закладу, нею було виявлено крадіжку вказаного мобільного телефону з барної стійки.
Крім вищенаведених доказів, суд вірно на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого йому злочину взяв до уваги дані, які містяться у документах, речових доказах та висновку експерта.
Так, на підтвердження вчинення ОСОБА_7 29.11.2024 р. крадіжки мобільного телефону у приміщенні закладу швидкого харчування «Chicken Hut», суд дослідив дані, що містяться у:
- рапорті інспектора чергового Тернопільського РУП ГУНП В Тернопільсьукій області ОСОБА_12 від 29.11.2024 р., згідно якого 29.11.2024 р. о 14.09 год. надійшло повідомлення ОСОБА_9 про те, що 29.11.2024 р. близько 13.00 год. невідома особа, перебуваючи у приміщенні «Чікен хат», що по вул. Пирогова, 2А у м. Тернополі, викрала її мобільний телефон марки «Редмі 10»;
- протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення ОСОБА_9 від 29.11.2024 р., у якому йдеться про те, що вона звернулась із заявою про викрадення мобільного телефону 13.00 год. невідомою особою, у приміщенні «Чікен хат», що по вул. Пирогова, 2А у м. Тернополі;
протоколі огляду місця події від 29.11.2024 р. - закладу швидкого харчування «Chicken Hut», який розташований по вул. Пирогова, 2А у м. Тернополі, де зі слів заявниці ОСОБА_9 знаходився її мобільний телефон марки Redmi10 із об'ємом пам'яті 4/128 Gb, а саме він перебував біля другого касового апарату, праворуч від нього, та який на момент огляду відсутній; -
протоколі зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- та кінозйомки, відеозапису від 02.12.2024 р., відповідно до якого у приміщенні закладу харчування «Чікен хат», що знаходиться по вул. Пирогова, 2А в м. Тернополі, із камер відеоспостереження на носій інформації у вигляді DVD-R диску вилучено записи подій, які мали місце 29.11.2024 р. у період часу з 13:09 год. до 13:17 год. (а.м.к.п. 117-118 Т.1);
протоколі огляду від 10.12.2024 р., відповідно до якого оглянуто компакт-диск DVD-R «Verbatim» 4,7 GB, 16х, на якому міститься запис із камери відеоспостереження, що знаходиться у приміщенні закладу харчування «Chicken Hut», що знаходиться по вул. Пирогова, 2А у м. Тернополі. Під час огляду виявлено відеозапис під назвою «ch08_20241129130945», при огляді якого о 13:09:52 год. виявлено як ОСОБА_7 , який одягнений в сині спортивні штани, довгу куртку бежевого кольору, чорну шапку та чорне взуття, тримаючи у руках пакет, заходить у приміщення закладу харчування «Chicken Hut», що знаходиться по вул. Пирогова, 2А у м. Тернополі (фото №1, 2), підходить до касової зони, де здійснює замовлення (фото №3, 4, 5, 6, 7). О 13:41:11 год. ОСОБА_7 бере лівою рукою мобільний телефон, який знаходиться із лівої сторони від касового апарату, що розміщений ближче до стіни на касовій зоні, після чого ховає його у кишеню куртки, у яку одягнений (фото №8, 9, 10, 11, 12, 13). Надалі о 13:14:35 год. останній із викраденим телефоном виходить із приміщення закладу харчування (фото №14, 15, 16, 17).(а.м.к.п. 119-127 Т.1);
Отже, колегія суддів вважає що вказані докази підтверджують винуватість ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого йому злочину, оскільки є належними, допустимими, достатніми та узгоджуються між собою в сукупності та взаємозв'язку, які ґрунтуються на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст.94 КПК України.
Суд вірно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Перевіряючи доводи обвинуваченого щодо неналежності, недопустимості та недостатності зібраних органом досудового розслідування доказів на підтвердження його винуватості у скоєнні крадіжки колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки вищенаведені докази беззаперечно підтверджують те, що саме ОСОБА_7 викрав мобільний телефон потерпілої, підстави для визнання їх недопустимими чи неналежними відсутні та стороною захисту в апеляційних скаргах не наведені.
Посилання ОСОБА_7 на відсутність доказів на підтвердження того що саме він викрав телефон, а також його марки, моделі, стану та вартості у зв'язку зі зміною потерпілою показань, ненадання нею гарантійного талону та не зазначенням місця покупки речі, не заслуговують на увагу з огляду на те що слідчий вірно встановив ці дані виходячи з показань потерпілої, які є детальними та послідовними, яка не змінювала їх вказуючи на відсутність у неї гарантійного талону, повідомивши про те що збереглась лише коробка до телефону, та показань свідків, які є її родичкою та роботодавцем, та які безпосередньо спілкувались з нею протягом тривалого терміну час і змогли підтвердили марку, модель та стан мобільного телефону, яким користувалась потерпіла, а також даних з камери відеоспостереження, на яких зафіксовано як момент крадіжки так і особу обвинуваченого та викрадену ним річ, а експерт у висновку вірно визначив його вартість виходячи з представлених органом досудового розслідування доказів, які навів у висновку, за його відсутності у ОСОБА_9 внаслідок крадіжки. Колегія суддів також враховує що потерпіла впізнала обвинуваченого, як особу що перебувала в закладі в момент викрадення телефону та вважає що впізнання за фотознімками проводилося з дотриманням вимог ст. 228 КПК України: потерпіла отримала фотографії не менше ніж трьох осіб тієї ж статі без різких відмінностей у зовнішності та віці, процедура була проведена належним чином, відеозапис з камер спостереження безпосередньо фіксує момент вчинення крадіжки саме ОСОБА_7 , свідчення потерпілої та свідків послідовні та узгоджуються між собою.
Доводи захисника щодо ймовірності даних, встановлених у висновку експерта №СЕ-19/120-24/13877-ТВ від 03.12.2024 р. судової товарознавчої експертизи ринкової вартості викраденого мобільного телефону, яка вказала що його вартість могла становити 3666,67 грн., колегія суддів виходить з того що експерт не ставила під сумнів визначену нею вартість , а лише зазначила проте, що вона актуальна при умові працездатності і відповідності виконання споживачем правил утримання, догляду, збереження, поточного ремонту та інших вимог передбачених інструкцією з використання телефону. Ці обставини підтверджуються показаннями потерпілої, яка зазначила що користувалась телефоном близько 2 років, однак, стан у нього був як новий без жодних пошкоджень та несправностей, на момент купівлі його вартість становила 8000 грн., однак чек вона не зберегла, а коробка від телефону знаходиться вдома, яку вона і надала слідчому, також відеозаписами з закладу харчування, на яких зафіксовано що телефон знаходиться в робочому стані, поруч з потерпілою на її робочому місці, без жодних пошкоджень.
Тому посилання захисника на недоведеність ринкової вартості викраденого телефону та можливої його вартості, що є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, заслуговують на увагу оскільки експерт ОСОБА_13 , маючи відповідну кваліфікацію та спеціальні знання, визначила ринкову вартість телефону на момент злочину на підставі наданих вихідних даних і використаних методів оцінки, що відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Перевіряючи посилання обвинуваченого на вилученння працівниками поліції у нього його особистих документів, що вказує на фальсифікацію справи колегія суддів вважає необгрунтованими оскільки особисті документи ОСОБА_7 не стосуються вчиненого ним злочину та підтвердження обставин, зазначених у ст.91 КПК України, які підлягають обов'язковому доказуванню.
Щодо безпідставного, на думку обвинуваченого, видалення його судом із зали суду та позбавлення тим самим можливості брати участь у процесі, колегія суддів виходить з того що видалення із зали судового засідання було зумовлено його неналежною процесуальною поведінкою, зокрема, порушенням порядку в залі судового засідання, в зв'язку з яким суддя робив йому попередження, на які він не реагував. Оскільки його інтереси представляв захисник, який був присутнім протягом всього судового розгляду, колегія суддів вважає що суддя діяв у відповідності до вимог ст. 330 КПК України та не допустив порушення права на захист обвинуваченого.
Посилання ОСОБА_7 на те, що у вироку наведено його адресу, яка не перевірялась органами досудового розслідування, що свідчить про поверхневий розгляд справи, колегія суддів виходить з того що в обвинувальному акті наведено останнє відоме місце його проживання та фактичне місце його проживання, а також те що що він є особою без постійного місця проживання, зазначення місцевим судом у вироку за наслідками судового розгляду місця реєстрації обвинуваченого та місця його проживання, не вказаних у обвинувальному акті, колегія суддів не вважає таким що свідчить про поверхневий розгляд справи оскільки обвинувачений є особою без постійного місця проживання, а суд наводячи ці дані, виходив з досліджених ним доказів, які містяться матеріалах справи.
Перевіряючи доводи обвинуваченого щодо незадовільного стану здоров'я, у зв'язку з яким подальше його утримання під вартою створює безпосередню загрозу його життю та здоров'ю, колегія суддів виходить з того що при поміщенні ОСОБА_7 в установу попереднього ув'язнення адміністрацією цієї установи з'ясовувалась можливість його перебування в ній за станом здоров'я, окрім того, за клопотанням ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції було винесено ухвалу про направлення його у заклад охорони здоров'я (Чортківську районну лікарню) для медичного обстеження. В зв'язку з тим, що з часу постановлення рішення судом апеляційної інстанції вирок місцевого суду набирає законної сили обвинувачений втрачає статус попередньо ув'язненої особи та стає засудженим тому при направленні його в установу виконання покарання його можливість перебування в цій установі та відбування покарання буде перевірятись також та при наявності протипоказань щодо відбування покарння за станом здоров'я адміністратиція установи буде вживати визначених законом заходів щодо звернення до суду з клопотанням про звільнення його від відбування покарання за станом здоров'я.
Доводи ОСОБА_7 про те, що його лікування, розпочате у Швеції та Німеччині, було зупинене, вилучення та заблокування працівниками поліції його банківськівських карток, що свідчить про можливе привласнення коштів, які він отримував за кордоном як інвалід, нічим не підтверджені оскільки з заявами в правоохоронні органи про вчинення кримінальних правопорушень щодо нього обвинувачений не звертався.
При призначенні ОСОБА_7 покарання місцевий суд вірно відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, який є раніше судимим, на шлях виправлення не встав, його похилий вік, те, що він є інвалідом І групи, внутрішньо переміщеною особою через збройну агресію російської федерації, його стан здоров'я, те що в грудні 2024 року він проходив стаціонарне лікування з приводу розладів психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю, а також думку потерпілої, яка зазначила, що завдана шкода їй не відшкодована та просить призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі. Обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання суд не встановив.
Визначене судом ОСОБА_7 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, колегія суддів вважає таким, що відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
При цьому, доводи обвинуваченого щодо наявності обставин, які пом'якшують його покарання колегія суддів вважає необгрунтованими оскільки за наслідками судового розгляду їх встановлено не було та ОСОБА_7 не навів їх у апеляційній скарзі.
Отже, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України, - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419, 426 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України, - без змін.
Ухвала Тернопільського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той же строк з моменту отримання ним копії вказаного рішення.
Головуючий
Судді