13 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 902/1115/22(902/609/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Якимівський Граніт"
на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.05.2025
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2025
у справі №902/1115/22(902/609/24)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Якимівський Граніт"
до ОСОБА_1
про стягнення 252 720,00 грн безпідставно набутих коштів, -
в межах справи №902/1115/22
за заявою ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Якимівський Граніт"
про банкрутство
29.05.2024 до суду від ТОВ "Якимівський Граніт" надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення 252 720,00 грн, в обґрунтування якої позивач вказує, що ліквідатором із отриманих від керівника ТОВ "Якимівський Граніт" документів встановлено, що за період з 2020-2021 роки головним бухгалтером ТОВ "Якимівський Граніт" ОСОБА_1 без відображення в документах бухгалтерського обліку та без достатніх правових підстав отримувались кошти банкрута.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.05.2025 у справі №902/1115/22(902/609/24) відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Якимівський Граніт" до ОСОБА_1 про стягнення 252 720,00 грн безпідставно набутих коштів у справі №902/1115/22(902/609/24), в межах справи № 902/1115/22 про банкрутство ТОВ "Якимівський Граніт".
Не погодившись із винесеним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 12.05.2025 у справі №902/1115/22(902/609/24) та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Якимівський Граніт» 252 720,00 грн безпідставно набутих коштів.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 рішення Господарського суду Вінницької області від 12.05.2025 у справі №902/1115/22(902/609/24) залишено без змін.
До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Якимівський Граніт" надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 12.05.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 у справі №902/1115/22(902/609/24) та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/1115/22(902/609/24) визначено колегію суддів у складі: Жуков С.В. (головуючий), Картере В.І., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
У пункті 1 частини першої статті 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Позов у справі №902/1115/22(902/609/24) був поданий у 2024 році.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня було встановлено у сумі 3028, 00 грн.
Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Якимівський Граніт" є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2025, якою залишено без змін рішення Господарського суду Вінницької області від 12.05.2025 у справі №902/1115/22(902/609/24), яким розглядався позов про стягнення 252 720,00 грн безпідставно набутих коштів, що є менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 (302 800,00 грн).
Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.
Отже, тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Так, подана касаційна скарга взагалі не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України і які надають повноваження Верховному Суду переглянути як «суду права» цю категорію справ.
Верховний Суд під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взяв до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, стягнення коштів, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду цієї справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок, повноваження судів щодо розгляду справи.
Отже, Верховний Суд констатує, що доступ до правосуддя у скаржника відбувся та справу розглянуто двома попередніми судовими інстанціями.
Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводяться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст судового рішення, ухваленого апеляційним господарським судом, й у цілому до заперечення результату розгляду справи, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення судів попередніх інстанцій тільки через те, що таке рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є дже-релом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Враховуючи викладене, Верховний Суд, розглянувши доводи, викладені у касаційній скарзі не вбачає підстав передбачених п.п. "а" - "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України для перегляду у касаційному порядку вказаної справи, а тому дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Якимівський Граніт" на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.05.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 у справі №902/1115/22(902/609/24), оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Якимівський Граніт", яка подана на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.05.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 у справі №902/1115/22(902/609/24).
2. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги із доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.І. Картере
К.М. Огороднік