Рішення від 04.11.2025 по справі 927/404/25

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2025 року м. Чернігів справа № 927/404/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Балан Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури (16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Овдіївська, 2; код 02910114) в інтересах держави в особі Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (код 04414388) 16645, с. Крути Ніжинського району Чернігівської області, вул. Незалежності, 49

Відповідачі: 1. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 2. Фермерське господарство «Крутівське» (код 43946301) 16645, с. Крути Ніжинського району Чернігівської області, вул. Незалежності, 49 3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Заньківське» (код 37418822) 16623, с. Заньки Ніжинського району Чернігівської області, вул. Заньковецької, 4

про зобов'язання вчинити дії

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Федоровська І.О. - адвокат (ордер серії АІ № 1908878 від 28.05.2025)

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: Вольвак О.М. - адвокат (ордер серії АА № 1092221 від 27.05.2025)

В судовому засіданні прийняв участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Князєв Д.В.

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2025 року через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 24.04.2025 першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області до ОСОБА_1 , Фермерського господарства “Крутівське» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Заньківське» про зобов'язання вчинити дії, якою прокурор просить зобов'язати відповідачів повернути органу місцевого самоврядування розташовані в адміністративних межах Крутівської сільської ради Ніжинського району земельні ділянки, а саме:

кадастровий номер 7423385200:06:001:0005 площею 64,7877 га,

кадастровий номер 7423385200:07:001:0012 площею 51,49 га,

кадастровий номер 7423385200:09:001:0002 площею 28,3802 га,

кадастровий номер 7423385200:09:001:0003 площею 21,6218 га,

кадастровий номер 7423385200:07:001:0015 площею 138,1017 га.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що на його думку спірні земельні ділянки передані ОСОБА_1 з порушенням вимог земельного та цивільного законодавства.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.04.2025 постановлено:

позовну заяву першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури про зобов'язання вчинити дії залишити без руху;

зобов'язати першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків:

позовну заяву, оформлену з додержанням вимог, передбачених ст. 162 Господарського процесуального кодексу України;

докази направлення копії заяви про усунення недоліків та копії належно оформленої позовної заяви відповідачам;

роз'яснити першому заступнику керівника Ніжинської окружної прокуратури, що в разі неусунення всіх недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала суду від 29.04.2025 направлена прокурору до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 29.04.2025 17:44.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 29.04.2025 є такою, що отримана прокурором 30.04.2025.

12.05.2025, у встановлений судом процесуальний строк, з метою усунення виявлених недоліків, прокурором до Господарського суду Чернігівської області подані запитувані документи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.05.2025 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 05 червня 2025 року;

встановити процесуальний строк для подання відповідачами відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликати для участі в судовому засіданні представника Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області в якості позивача. Повідомити позивача, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору;

викликати для участі в судовому засіданні представника Фермерського господарства “Крутівське» в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.

Ухвала суду від 13.05.2025 направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 13.05.2025 13:39.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 13.05.2025 є такою, що отримана адресатом 13.05.2025.

Згідно засвідченого судом витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства “Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень примірник ухвали суду від 13.05.2025 отриманий Фермерським господарством “Крутівське» 16.05.2025.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 05.06.2025 підготовчому засіданні позивач та відповідач-2 не скористалися.

28.05.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 28.05.2025 позивача про розгляд справи за відсутності його повноважного представника; щодо вирішення даного спору орган місцевого самоврядування відніс на розсуд суду.

29.05.2025, у встановлений судом процесуальний строк (документ сформований в системі 28.05.2025), відповідачем-1 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області поданий відзив від 28.05.2025 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що Вилегжанін Ю.В. не погоджується з доводами прокурора та просить відмовити в задоволенні позовних вимог у т.ч. з огляду на пропуск строку позовної давності.

Також відповідач-1 ставить під сумнів наявність у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

29.05.2025, у встановлений судом процесуальний строк (документ сформований в системі 28.05.2025), відповідачем-3 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області поданий відзив від 28.05.2025 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Заньківське» не погоджується з доводами прокурора та просить відмовити в задоволенні позовних вимог у т.ч. з огляду на пропуск строку позовної давності.

Також відповідач-3 ставить під сумнів наявність у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву Фермерське господарство “Крутівське» не скористалося.

02.06.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області прокурор подав відповіді від 02.06.2025 на відзиви ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Заньківське», якими прокурор повідомив про те, що на його переконання вказані відповідачами доводи є такими, що не спростовують тверджень, викладених у позовній заяві.

До початку підготовчого засідання 05.06.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 05.06.2025 відповідача-3 про залишення позовної заяви без руху, яким останній просить залишити позовну заяву без руху та надати 5-ти денний строк для усунення її недоліків.

В обґрунтування даного клопотання відповідач-3 зазначає, що на його думку, даний позов прокурора є віндикаційним, оскільки заявлена позовна вимога про витребування майна (а не негаторним (вимога про усунення перешкод у користуванні майном)); як наслідок - прокурор в силу приписів ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України мав додати до позову документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. З огляду на невиконання прокурором вказаної вище вимоги закону відповідач-3 вважає, що даний позов підлягає залишенню без руху.

Розглянувши дане клопотання відповідача-3, суд в ухвалі від 05.06.2025 дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

В підготовчому засіданні 05.06.2025, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

У підготовчому засіданні судом, відповідно до вимог ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2025 постановлено:

закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 19 червня 2025 року;

викликати для участі в судовому засіданні представників Фермерського господарства “Крутівське» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Заньківське» в якості відповідачів. Повідомити відповідачів, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.

Ухвала суду від 05.06.2025 направлена позивачу та відповідачу-3 до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронних кабінетів 10.06.2025 00:30.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 05.06.2025 є такою, що отримана адресатами 10.06.2025.

Згідно засвідченого судом витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства “Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень примірник ухвали суду від 05.06.2025 отриманий відповідачем-2 13.06.2025.

16.06.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли додаткові пояснення у справі від 16.06.2025 № 526/03-37 позивача, які за своїм змістом фактично є заявою органу місцевого самоврядування про розгляд справи за відсутності його повноважного представника; щодо вирішення даного спору останній покладається на розсуд суду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2025 постановлено:

призначити судове засідання на 10 липня 2025 року на 10 год. 00 хв.;

повідомити позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору;

повідомити відповідачів-2, 3 про призначення судового засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Ухвала суду від 19.06.2025 направлена позивачу та відповідачу-3 до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронних кабінетів 20.06.2025 16:15.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 19.06.2025 є такою, що отримана адресатами 20.06.2025.

Примірник ухвали суду від 19.06.2025, адресований відповідачу-2, отриманий господарством 25.06.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 06 011 611 632 99.

Прокурор та повноважна представниця відповідача-1 під розписку були повідомлені про дату, час та місце проведення даного судового засідання.

27.06.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли додаткові пояснення у справі від 27.06.2025 № 558/03-37 позивача, які за своїм змістом фактично є заявою органу місцевого самоврядування про розгляд справи за відсутності його повноважного представника; щодо вирішення даного спору останній покладається на розсуд суду.

До початку судового засідання 10.07.2025 о 08:22 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з'явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області, яка тривала до 11:33.

Згідно наказу голови Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2022 № 24-од, з метою забезпечення вимог цивільного захисту населення під час повітряної тривоги, зобов'язано суддів та працівників суду під час оголошення повітряної тривоги здійснювати евакуацію із залишенням приміщення суду до безпечного місця розташування; встановлено, що в разі оголошення повітряної тривоги під час проведення судового засідання, таке засідання має негайно припинятися; крім того, організовано службу судових розпорядників щодо додаткового оповіщення голосом всіх працівників суду та відвідувачів стосовно повітряної тривоги та місця можливої евакуації.

Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови суду, призначене на 10.07.2025 на 10:00 судове засідання по даній справі не проводилось; даний факт підтверджується також Актом від 10.07.2025 № 72-25 щодо оголошення повітряної тривоги.

З огляду на тривалу повітряну тривогу повноважними представниками відповідачів-1,3 10.07.2025 до Господарського суду Чернігівської області подані заява та клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.07.2025 постановлено:

призначити судове засідання на 29 липня 2025 року;

повідомити відповідачів про призначення судового засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Ухвала суду від 10.07.2025 направлена позивачу та відповідачам-1, 3 до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронних кабінетів 11.07.2025 16:28 та 18:10.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 10.07.2025 є такою, що отримана адресатами 11.07.2025 та 14.07.2025.

Примірник ухвали суду від 10.07.2025, адресований відповідачу-2, отриманий господарством 18.07.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 06 011 699 776 27.

23.07.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли додаткові пояснення від 23.07.2025 № 621/03-37 позивача, які фактично за своїм змістом є клопотанням останнього про розгляд справи за відсутності його повноважного представника; щодо позовних вимог орган місцевого самоврядування покладається на розсуд суду.

До початку судового засідання 29.07.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 28.07.2025 відповідача-1 про відкладення розгляду справи, оскільки його повноважний представник - адвокат Федоровська І.О. у період з 28.07.2025 по 31.07.2025 перебуватиме у відрядженні до м. Одеса (наказ ТОВ “Агрофірма “Кладьківка» від 25.07.2025 № 19 “Про направлення у відрядження ОСОБА_2 », зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 є юристом вказаної юридичної особи).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2025 постановлено:

призначити судове засідання на 11 вересня 2025 року на 11 год. 00 хв.;

Ухвала суду від 29.07.2025 направлена позивачу та відповідачам-1, 3 до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронних кабінетів 29.07.2025 о 18:07 та о 18:11.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 29.07.2025 є такою, що отримана адресатами 30.07.2025.

Примірник ухвали суду від 29.07.2025, адресований відповідачу-2, отриманий господарством 06.08.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 06 011 758 265 68.

Прокурор під розписку від 29.07.2025 був повідомлений про дату, час та місце проведення даного судового засідання.

04.09.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли додаткові пояснення від 04.09.2025 № 731/03-37 позивача, які фактично за своїм змістом є клопотанням останнього про розгляд справи за відсутності його повноважного представника; щодо позовних вимог орган місцевого самоврядування покладається на розсуд суду.

До початку судового засідання 11.09.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 11.09.2025 відповідача-3 про відкладення розгляду справи, оскільки його повноважний представник - адвокат Вольвак О.М. залучений як захисник у справі Голосіївського районного суду міста Києва № 756/10850/16-к, судове засідання призначено на 11.09.2029 на 10:30 (роздруківка з веб-порталу “Судова влада України»).

До початку даного судового засідання 11.09.2025 о 08:53 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з'явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області, а о 08:54 - повідомлення про підвищену небезпеку з повітря у м. Чернігові та Чернігівській територіальній громаді.

Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови суду, призначене на 11.09.2025 на 11:00 судове засідання по даній справі не проводилось; даний факт підтверджується також Актом від 11.09.2025 № 187-25 щодо оголошення повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.09.2025 постановлено:

призначити судове засідання на 30 вересня 2025 року на 14 год. 30 хв.;

повідомити відповідачів (Фермерське господарство “Крутівське» та Товариство з обмеженою відповідальністю “Заньківське») про призначення судового засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Ухвала суду від 11.09.2025 направлена позивачу та відповідачу-3 до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронних кабінетів 11.09.2025 о 19:14 та о 19:30.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 11.09.2025 є такою, що отримана адресатами 12.09.2025.

Примірник ухвали суду від 11.09.2025, адресований відповідачу-2, отриманий господарством 19.09.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 06 011 921 641 37.

12.09.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли додаткові пояснення від 12.09.2025 № 766/03-37 позивача, які фактично за своїм змістом є клопотанням останнього про розгляд справи за відсутності його повноважного представника; щодо позовних вимог орган місцевого самоврядування покладається на розсуд суду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.09.2025 постановлено:

заяву представника відповідача ТОВ “Занківське» - адвоката Вольвака О.М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити;

проведення судового засідання у справі № 927/404/25, призначеного на 30 вересня 2025 року о 14:30 год, здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (зал судового засідання № 20).

До початку судового засідання 30.09.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 30.09.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю “Заньківське» про відкладення розгляду справи.

Звертаючись з даним клопотанням відповідач-3 вказує, що на даний час йому стало відомо про проведення перемовин між позивачем та відповідачем-1 про укладання мирової угоди - вирішення спору в межах процедури примирення між сторонами; відтак сторонам необхідний час для укладання мирової угоди.

Присутня в судовому засіданні 30.09.2025 прокурор заперечила проти даного клопотання відповідача-3; натомість повноважна представниця відповідача-3 підтримала відповідне клопотання.

Розглянувши дане клопотання відповідача-3, суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення.

Під час судового засідання 30.09.2025 о 15:00 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з'явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області.

Присутня в судовому засіданні 30.09.2025 прокурор надала свою згоду на проведення даного судового засідання під час повітряної тривоги, однак повноважна представниця відповідача-1 не надала своєї згоди на здійснення розгляду справи під час повітряної тривоги.

Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови суду, призначене на 30.09.2025 на 14:30 судове засідання по даній справі було негайно припинено.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2025 постановлено:

призначити судове засідання на 16 жовтня 2025 року на 10 год. 30 хв.;

повідомити прокурора та позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі їх неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ними про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від них надійде заява про розгляд справи за їх відсутності і їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору;

повідомити відповідачів про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення призначеного на 16.10.2025 судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи роздрукованими з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду» довідками про доставку електронного листа до електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд», а також повідомленням про вручення поштового відправлення № R 06701 150475 0.

08.10.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли додаткові пояснення від 08.10.2025 № 856/03-37 позивача, які фактично за своїм змістом є клопотанням останнього про розгляд справи за відсутності його повноважного представника; щодо позовних вимог орган місцевого самоврядування покладається на розсуд суду.

16.10.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 15.10.2025 ОСОБА_1 , яка містить спільну заяву останнього та позивача про затвердження мирової угоди, яка є додатком до заяви.

16.10.2025 позивач та відповідач-1 подали спільну заяву від 15.10.2025 про укладення мирової угоди.

16.10.2025 о 04:37 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з'явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області, яка тривала до 11:47.

Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови суду, призначене на 16.10.2025 на 10:30 судове засідання по даній справі не проводилось; даний факт підтверджується також Актом від 16.10.2025 № 291-25 щодо оголошення повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2025 постановлено:

призначити судове засідання на 04 листопада 2025 р. о 11:00;

Учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення призначеного на 04.11.2025 судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи роздрукованими з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду» довідками про доставку електронного листа до електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд», а також повідомленням про вручення поштового відправлення № R 067020076698.

27.10.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли додаткові пояснення від 27.10.2025 № 906/03-37 позивача, які фактично за своїм змістом є клопотанням останнього про розгляд справи за відсутності його повноважного представника; щодо позовних вимог орган місцевого самоврядування покладається на розсуд суду.

30.10.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли додаткові пояснення Ніжинської окружної прокуратури, в яких прокурор заперечує проти затвердження мирової угоди та просить продовжити розгляд справи по суті.

Як вже було вказано вище 16.10.2025 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла спільна заява ОСОБА_1 та позивача про затвердження мирової угоди (в паперовій формі відповідна заява подана до суду також 16.10.2025).

Звертаючись з даною заявою вказані особи зазначають, що рішенням сорок восьмої сесії Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області восьмого скликання від 14.10.2025 № 19-48/VIII «Про розгляд звернення щодо укладення мирової угоди» затверджено проект мирової угоди у господарській справі № 927/404/25, що перебуває в провадженні Господарського суду Чернігівської області, за позовом Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області до ОСОБА_1 , ФГ «Крутівське» та ТОВ «Заньківське»; уповноважити сільського голову Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області укласти та підписати мирову угоду, зазначену у п. 1 цього рішення та спільну заяву, текст якої корелюється з текстом угоди.

За правилами ч. 1, 5 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо, зокрема, умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними.

Зі змісту наданої мирової угоди вбачається, що уклавши її, сільська рада та ОСОБА_1 фактично вносять зміни до спірних правочинів, шляхом заміни орендодавця, орендаря, розміру орендної плати, порядку її обчислення та сплати; натомість предметом даного спору є з'ясування обставин щодо законності передачі спірних земельних ділянок в оренду відповідачу-1 та наявності підстав для повернення відповідних земельних ділянок. Тому дана мирова угода не може врегулювати переданий на розгляд суду спір, адже за загальним правилом внесення змін до нікчемного правочину неможливе, оскільки він є недійсним з моменту укладення за законом і не породжує жодних юридичних наслідків.

Крім того, мирова угода укладена не між сторонами справи, а тільки між позивачем та відповідачем-1. При цьому, суд враховує приписи ч. 2 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України стосовно того, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу мають право звертатися до суду в інтересах осіб, за винятком осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах юридичної особи у спорах про відшкодування збитків, заподіяних її посадовою особою, не мають права укладати мирову угоду.

З огляду на вищенаведене в судовому засіданні 04.11.2025 за результатами розгляду вказаної заяви суд постановив протокольну ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжив судовий розгляд.

В судовому засіданні 04.11.2025, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників відповідачів-1, 3 та прокурора, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

23.09.2014 Головним управлінням Держземагентства у Чернігівській області видано накази № 25-2170/14-14-сг, № 25-2171/14-14-сг, 25-2172/14-14-сг, № 25-2173/14-14-сг, № 25-2178/14-14-сг про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельних ділянок розташованих на території Крутівської сільської ради для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 .

На підставі вказаних наказів 14.10.2014 укладені договори оренди між ОСОБА_1 та ГУ Держземагентства у Чернігівській області щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 7423385200:06:001:0005 площею 64,7877 га, 7423385200:07:001:0012 площею 51,49 га, 7423385200:09:001:0002 площею 28,3802 га, 7423385200:09:001:0003 площею 21,6218 га, 7423385200:07:001:0015 площею 138,1017 га, які розташовані на території Крутівської сільської ради Ніжинського району, строком на 15 років.

04.12.2020 ОСОБА_1 зареєстровано Фермерське господарство «Крутівське».

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 08.12.2020 зареєстровано право оренди ФГ «Крутівське» на земельні ділянки з кадастровими номерами 7423385200:06:001:0005, 7423385200:07:001:0012, 7423385200:09:001:0002, 7423385200:09:001:0003, 7423385200:07:001:0015.

09.04.2021 між ФГ «Крутівське» та ТОВ «Заньківське» укладено договори суборенди землі на земельні ділянки з кадастровими номерами 7423385200:06:001:0005, 7423385200:07:001:0012, 7423385200:09:001:0002, 7423385200:09:001:0003, 7423385200:07:001:0015.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за 5 договорами суборенди б/н від 09.04.2021 вказані земельні ділянки, передано у субкористування ТОВ «Заньківське». Строк дії договорів суборенди встановлений до 13.10.2029.

Відповідно до вказаних відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником спірних земельних ділянок є територіальна громада в особі Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області. Право власності територіальної громади набуто 26.01.2021, на підставі Наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області № 13-ОТГ від 04.12.2020 «Про передачу земельних ділянок з державної у комунальну власність», акту прийому-передачі земельних ділянок від 04.12.2021 та рішення Крутівської сільської ради від 10.12.2020.

Згідно інформації отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційні довідки: № 420957258; № 420961277; № 421014526; № 421015894; № 421016823; № 421018527; №421020662; № 421023650), встановлено, що ОСОБА_1 у 2012 році (до отримання оспорюваних земельних ділянок) на підставі розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації № 508 від 24.10.2012 набув у користування на умовах оренди земельні ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, розташовані на території Кукшинської (нині Вертіївської) сільської ради, з кадастровими номерами: 7423385600:03:002:0001, площею 36,7563га (договір оренди землі б/н від 16.11.2012, зареєстрований 21.06.2018); 7423385600:03:001:0002, площею 39,5473га (договір оренди землі б/н від 26.11.2012, зареєстрований 30.11.2017); 7423385600:04:001:0002, площею 32,3091га (договір оренди землі б/н від 26.11.2012, зареєстрований 30.11.2017); 7423385600:04:001:0003, площею 72,8378га (договір оренди землі б/н від 26.11.2012, зареєстрований 30.11.2017); 7423385600:04:001:0004, площею 66,9338га (договір оренди землі б/н від 16.11.2012, зареєстрований 30.11.2017); 7423385600:04:001:0005, площею 57,7267га (договір оренди землі б/н від 16.11.2012, зареєстрований 30.11.2017); 7423385600:04:001:0006, площею 57,3394га (договір оренди землі б/н від 16.11.2012, зареєстрований 30.11.2017); 7423385600:04:001:0007, площею 52,6317 га (договір оренди землі б/н від 26.11.2012, зареєстрований 30.11.2017).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань після укладення у листопаді 2012 року вказаних договорів оренди земельних ділянок ОСОБА_1 12.12.2012 зареєстровано фермерське господарство «Північ-Агро» (код ЄДРПОУ 38314298).

В подальшому, Ніжинською районною державною адміністрацією 27.12.2012 видано розпорядження № 647 про передачу ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 578,2418 га.

На підставі вказаного розпорядження між ОСОБА_1 та Ніжинською районною державною адміністрацією 28.12.2012 укладено договори оренди (б/н) земельних ділянок для ведення фермерського господарства з кадастровими номерами: 7423381900:31:001:0001, розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району загальною площею 175,1485 га, строком на 25 років; 7423381900:24:001:0011, розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району загальною площею 128,9420 га, строком на 25 років; 7423381900:31:001:0002, розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району загальною площею 77,4810 га, строком на 25 років; 7423381900:27:001:0015, розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району загальною площею 50,1230 га, строком на 25 років.

Вказані договори зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013.

Також, на підставі цього ж розпорядження 31.12.2012 укладено договір оренди земельної ділянки (б/н) для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 7423381900:30:001:0008, розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району загальною площею 146,5473 га, строком на 25 років.

Договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.11.2013.

Як вказує прокурор у позовній заяві на момент отримання ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами 7423385200:06:001:0005, 7423385200:07:001:0012, 7423385200:09:001:0002, 7423385200:09:001:0003, 7423385200:07:001:0015 на території Крутівської сільської ради Ніжинського району, ним вже було створено фермерське господарство «Північ-Агро» (12.12.2012) та у листопаді-грудні 2012 року набуто право оренди інших земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Кукшинської та Вертіївської сільських рад Ніжинського району, тому вказані вище спірні земельні ділянки могли бути отримані лише юридичною особою - ФГ «Північ Агро» чи ФГ «Крутівське» виключно на земельних торгах, а не ОСОБА_1 , як фізичною особою за спрощеною процедурою. Разом з тим відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 17.02.2020 № 10-25-0.3-842-/2-20 земельні ділянки з кадастровими номерами: 7423385200:06:001:0005, 7423385200:07:001:0012, 7423385200:09:001:0002, 7423385200:09:001:0003, 7423385200:07:001:0015 передані в оренду ОСОБА_1 без проведення процедури продажу права оренди на них на земельних торгах.

Таким чином ОСОБА_1 вчинено дії, спрямовані на отримання оспорюваних земельних ділянок з кадастровими номерами 7423385200:06:001:0005, 7423385200:07:001:0012, 7423385200:09:001:0002, 7423385200:09:001:0003, 7423385200:07:001:0015 після отримання земельних ділянок з кадастровими номерами 7423381900:24:001:0011, 7423381900:31:001:0001, 7423381900:31:001:0002, 7423381900:27:001:0015, 7423381900:30:001:0008 7423385600:03:002:0001, 7423385600:03:001:0002, 7423385600:04:001:0002, 7423385600:04:001:0003, 7423385600:04:001:0004, 7423385600:04:001:0005, 7423385600:04:001:0006, 7423385600:04:001:0007, для ведення фермерського господарства у передбаченому законодавством спрощеному порядку та реєстрації фермерського господарства. Водночас додатково земельні ділянки могли бути отримані ОСОБА_1 виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Так само і фермерське господарство «Крутівське» може отримувати додатково земельні ділянки лише на конкурентних засадах через участь у торгах. За таких обставин, оскільки договори оренди між ОСОБА_1 та ГУ Держземагентства у Чернігівській області щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 7423385200:06:001:0005 площею 64,7877 га, 7423385200:07:001:0012 площею 51,49 га, 7423385200:09:001:0002 площею 28,3802 га, 7423385200:09:001:0003 площею 21,6218 га, 7423385200:07:001:0015 площею 138,1017 га, які розташовані на території Крутівської сільської ради Ніжинського району, за відсутності для цього підстави, визначеної в частині 2 статті 134 ЗК України, укладені без дотримання конкурентних засад, тобто спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками комунальної власності (а на момент укладання договорів - державної власності), вони порушують публічний порядок та згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемними.

На думку прокурора позовна вимога до відповідачів про повернення Крутівській сільській раді Ніжинського району земельних ділянок у даному випадку є такою, що спрямована на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним позовом.

Статтею 1 Закону України “Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі “Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі “Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

“Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) “Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України “Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття “інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України “Про прокуратуру».

Таким чином, “інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Крутівської сільської ради Ніжинського району у зв'язку із невиконанням нею своїх обов'язків щодо захисту інтересів територіальної громади у суді.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в України» сільські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно із ч. 1 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Як встановив суд, власником спірних земельних ділянок є територіальна громада в особі Крутівської сільської ради Ніжинського району, а відтак сільська рада є компетентним органом, який у спірних правовідносинах повинен вживати заходів щодо захисту інтересів територіальної громади.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Крутівської сільської ради з листом від 18.03.2025 №52-77-1708ВИХ-25, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при передачі спірних земельних ділянок, а також просив повідомити про вжиті заходи щодо усунення перешкод у користуванні цими земельними ділянками.

Тобто прокурор повідомив позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів територіальної громади.

Листом Крутівської сільської ради від 26.03.2025 № 276/03-37 не надано інформацію про те, що сільською радою вживалися чи плануються заходи спрямовані на усунення перешкод у використанні та розпорядженні радою вищевказаними земельними ділянками та повернення їх законному власнику.

Відтак Крутівська сільська рада особисто підтвердила нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про її бездіяльність щодо захисту інтересів територіальної громади.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив і не планує робити.

Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що він правильно визначив Крутівську сільську раду позивачем, оскільки вона є компетентним органом, втім не звернулася до суду з позовом з метою захисту порушених інтересів територіальної громади.

У порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Крутівської сільської ради про зобов'язання повернути земельні ділянки.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Крутівської сільської ради як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів територіальної громади та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, а відтак доводи відповідачів 1, 3 про відсутність таких підстав відхиляються судом.

Відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Земельним кодексом України, Законом України “Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України.

Частиною першою статті 116 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом частин першої-третьої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

За змістом частини третьої статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України “Про фермерське господарство» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України “Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначений статтею 7 Закону України “Про фермерське господарство». Нею передбачені процедура звернення, вимоги до змісту заяви для отримання у власність або в оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності з метою ведення фермерського господарства, строк розгляду такої заяви, умови щодо передання земельних ділянок лісового та водного фондів.

Згідно зі статтею 8 Закону України “Про фермерське господарство» після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства

Згідно зі статтею 12 Закону України “Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

За змістом положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України “Про фермерське господарство» після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства.

З урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України “Про фермерське господарство», статей 116, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, у постановах Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 908/1445/20, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19.

Як встановив суд, ОСОБА_1 на момент видання наказів ГУ Держземагентства у Чернігівській області від 23.09.2014 № 25-2170/14-14-сг, № 25-2171/14-14-сг, 25-2172/14-14-сг, № 25-2173/14-14-сг, № 25-2178/14-14-сг та укладення договорів оренди вже реалізував своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства та отримав в оренду земельні ділянки, право оренди яких було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною другою статті 215 ЦК України, зокрема, передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини перша та друга).

Так, у близькій за змістом постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 зазначено, що відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 зазначено: якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України є нікчемним.

У постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила:

“85. Оскільки договір оренди землі від 1 липня 2015 року № 6, укладений між ГУ Держземагентства у Хмельницькій області та ОСОБА_3 без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним.

86. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс 19, пункт 72), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18, пункти 69, 70)».

В іншій справі № 922/1830/19 за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства “Скосогорівка» про визнання недійсним договору та повернення ділянок, за участю Прокуратури Харківської області Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.10.2022 вказала:

“9.26. Обмежившись посиланням на відсутність прямої заборони на отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарства повторно, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентій) основі з певною метою, а тому в кожному конкретному випадку орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника з метою недопущення зловживанням громадянином такими пільговими умовами».

Щодо доводів відповідачів-1,3 про те, що ст. 134 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачала продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельних ділянок державної власності для ведення фермерського господарства суд зазначає таке.

Так, статтею 134 ЗК України до внесення змін Законом № 1012-VIII було передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

При цьому, Законом України від 19.06.2003 № 973-IV “Про фермерське господарство» було передбачено, що громадянин, який одержав земельну ділянку, мав зареєструвати фермерське господарство як юридичну особу. Отже, земля не могла передаватись громадянину двічі чи більше разів для ведення фермерського господарства, бо вже після першої передачі землі в оренду мало бути створене фермерське господарство, і саме воно, а не громадянин, ставало суб'єктом ведення фермерського господарства.

Суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц (провадження № 14-6цс19), де зазначено таке: “З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Враховуючи, що ОСОБА_9 є засновником ФГ "Сапфир", який отримав земельну ділянку для створення фермерського господарства у 2007 році, його звернення у 2014 році до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить зазначеним правовим нормам».

Подібні за змістом висновки сформульовані також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 6.2.1): за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону № 973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась; після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства, в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах. При цьому у зазначеній справі спір виник у зв'язку з укладенням договору оренди землі від 29.12.2014, тобто до набрання чинності Законом № 1012-VIII.

Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду повторне передання в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі було незаконним і до набрання чинності Законом № 1012-VIII.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції потрібно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати касаційного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів касаційного суду. Суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.

Отже, суд враховує висновки саме Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц (провадження № 14-6цс19), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 6.2.1), за змістом яких повторне передання в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі було незаконним і до набрання чинності Законом № 1012-VIII.

Таким чином, Верховний Суд у постановах від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23 (з посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19), сформував підхід про нікчемність договору оренди землі, згідно із частинами першою та другою статті 228 ЦК України, укладеного без дотримання конкурентних засад, тобто спрямованого на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної або комунальної власності.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскільки спірні договори оренди за відсутності для цього підстави, визначеної в частині другій статті 134 ЗК України, укладені без дотримання конкурентних засад, тобто спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками комунальної власності (а на момент укладання договорів - державної власності), вони порушують публічний порядок та згідно із частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемними.

Разом з тим, як встановив суд, земельні ділянки кадастровий номер 7423385200:06:001:0005 площею 64,7877 га, кадастровий номер 7423385200:07:001:0012 площею 51,49 га, кадастровий номер 7423385200:09:001:0002 площею 28,3802 га, кадастровий номер 7423385200:09:001:0003 площею 21,6218 га, кадастровий номер 7423385200:07:001:0015 площею 138,1017 га перебувають в суборенді у ТОВ “Заньківське» на підставі договорів суборенди землі від 09.04.2021, укладених з ФГ “Крутівське».

За усталеними правовими висновками Верховного Суду комплексний аналіз положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України “Про фермерське господарство» свідчить про те, що після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов'язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Отже, з дати державної реєстрації користувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 26.08.2019 у справі № 628/778/18, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19.

Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але в окремому порядку вже як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства.

Як свідчать матеріали справи, на підставі розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації № 508 від 24.10.2012 відповідач-1 набув у користування на умовах оренди земельні ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, розташовані на території Кукшинської (нині Вертіївської) сільської ради, з кадастровими номерами: 7423385600:03:002:0001, площею 36,7563га (договір оренди землі б/н від 16.11.2012, зареєстрований 21.06.2018); 7423385600:03:001:0002, площею 39,5473га (договір оренди землі б/н від 26.11.2012, зареєстрований 30.11.2017); 7423385600:04:001:0002, площею 32,3091га (договір оренди землі б/н від 26.11.2012, зареєстрований 30.11.2017); 7423385600:04:001:0003, площею 72,8378га (договір оренди землі б/н від 26.11.2012, зареєстрований 30.11.2017); 7423385600:04:001:0004, площею 66,9338га (договір оренди землі б/н від 16.11.2012, зареєстрований 30.11.2017); 7423385600:04:001:0005, площею 57,7267га (договір оренди землі б/н від 16.11.2012, зареєстрований 30.11.2017); 7423385600:04:001:0006, площею 57,3394га (договір оренди землі б/н від 16.11.2012, зареєстрований 30.11.2017); 7423385600:04:001:0007, площею 52,6317 га (договір оренди землі б/н від 26.11.2012, зареєстрований 30.11.2017).

Після укладення у листопаді 2012 року вказаних договорів оренди земельних ділянок Вилегжаніним Ю.В. 12.12.2012 зареєстровано фермерське господарство «Північ-Агро» (код ЄДРПОУ 38314298).

Отже, ОСОБА_1 скористувався своїм правом на отримання земельних ділянок за спрощеною процедурою без проведення земельних торгів.

Таким чином, ФГ «Крутівське» не могло автоматично набути право оренди на спірні земельні ділянки, надані ОСОБА_1 на підставі наказів ГУ Держземагентства у Чернігівській області № 25-2170/14-14-сг, № 25-2171/14-14-сг, 25-2172/14-14-сг, № 25-2173/14-14-сг, № 25-2178/14-14-сг від 23.09.2014, без укладення окремих правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва або майбутній об'єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Натомість договори оренди спірних земельних ділянок укладено саме з ОСОБА_1 , а право оренди при цьому зареєстровано за ФГ “Крутівське», яке не є стороною правочинів

Отже, державний реєстратор здійснив державну реєстрацію права оренди за ФГ “Крутівське» земельних ділянок без достатньої правової підстави та з порушенням Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (за відсутності договору з відповідачем-2).

Згідно зі статтею 761 ЦК України право передання майна у найм (оренду) має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Вказана стаття визначає коло осіб, які можуть виступати орендодавцями. Враховуючи, що передача майна у найм є одним із способів здійснення права розпорядження майном, стаття 761 ЦК України наділяє цим правом власника, а також осіб, які мають майнові права, або уповноважені на укладення договору найму.

Відповідно до ч. 6 ст. 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Частинами 1, 2, 4 ст. 8 Закону України “Про оренду землі» передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

Таким чином, договори суборенди можуть бути укладені лише на підставі дійсних договорів оренди та є похідними від вказаних (нікчемних) договорів оренди. Тобто право на укладання договору суборенди земельної ділянки має лише особа, якій належать майнові права на цю ділянку (право оренди).

Отже, договори суборенди землі від 09.04.2021 укладені з порушенням положень статті 761 ЦК України, статті 93 ЗК України, оскільки в суборенду передано земельні ділянки, на які ФГ “Крутівське» не мало майнових прав (права оренди/надання в суборенду) на час укладення цих договорів, що є підставою для визнання їх недійсними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.

Статтею 398 ЦК України визначено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Оскільки зазначені договори суборенди землі є чинними, а за відповідачем-3 зареєстровано право суборенди спірних земельних ділянок, ТОВ “Заньківське» є фактичним володільцем цих земельних ділянок.

За змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним є лише той правочин, недійсність якого встановлена законом.

Нікчемність договорів суборенди прокурор жодним чином не обґрунтував і не довів. Не можуть до цих договорів застосовуватися і приписи ст. 228 ЦК України (як це заявлено прокурором до договорів оренди), оскільки у даному випадку відсутні правовідносини, пов'язані з передачею землі в оренду на конкурентних засадах, а протиправна поведінка відповідача-1 не зумовлює протиправності відповідача-3.

Крім того, жодною нормою права не встановлена нікчемність похідного договору (відповідного права) у зв'язку з нікчемністю первісного.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 399 ЦК України право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння (див. правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним і правомірним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та ін.).

Вибраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовують, якщо сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах одна з одною, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту (аналогічні висновки викладені у пунктах 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).

Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19.

Як вже виснував суд, нікчемність первісного правочину не зумовлює автоматичної нікчемності похідного. У такому випадку похідний правочин (відповіде право) вважається лише оспорюваним, тобто породжує юридичні наслідки до моменту визнання його недійсним.

Водночас негаторні правовідносини можливі лише за умови відсутності в останнього володільця відповідного права.

Зазначене знівельовує негаторність правовідносин між позивачем та відповідачем-3, що зі свого боку унеможливлює задоволення вимог про усунення перешкод в його користуванні шляхом повернення спірного майна.

При цьому суд не бере до уваги доводи прокурора з посиланням на постанову Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 917/1476/23 про те, що відсутність у орендаря та в свою чергу у суборендаря правових підстав для користування земельною ділянкою (користування землею на підставі нікчемного договору) свідчить про те, що останні використовують її незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном, враховуючи таке.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, у постанові від 05.02.2025 у справі № 917/1476/23 Верховний Суд відповідних висновків щодо застосування норм права у цьому контексті не формулював.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача як власника спірних земельних ділянок є витребування земельних ділянок: кадастровий номер 7423385200:06:001:0005 площею 64,7877 га, кадастровий номер 7423385200:07:001:0012 площею 51,49 га, кадастровий номер 7423385200:09:001:0002 площею 28,3802 га, кадастровий номер 7423385200:09:001:0003 площею 21,6218 га, кадастровий номер 7423385200:07:001:0015 площею 138,1017 га у відповідача-3 як фактичного володільця цих земельних ділянок.

Натомість прокурор звернувся до суду із негаторним позовом про зобов'язання відповідачів повернути спірні земельні ділянки.

Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)), що в свою чергу виключає відмову в задоволенні позову в зв'язку з його необґрунтованістю.

Таким чином, оскільки прокурор у цій справі звернувся до суду із позовом, обравши неналежний спосіб захисту прав, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість.

Отже, враховуючи те, що у позові відмовлено і позовна давність застосуванню не підлягає, доводи учасників справи з цього питання суд не розглядає.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судовий збір покладається на Чернігівську обласну прокуратуру.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Крутівське» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське» про зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2025.

Суддя А.С. Сидоренко

Попередній документ

131807231

Наступний документ

131807233

Інформація про рішення:

№ рішення:	131807232
№ справи:	927/404/25
Дата рішення:	04.11.2025
Дата публікації:	17.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Чернігівської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (04.11.2025)
Дата надходження:	16.10.2025
Предмет позову:	про укладення мирової угоди, повернення 50% судових витрат позивачу

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

05.06.2025 09:00	Господарський суд Чернігівської області
19.06.2025 10:00	Господарський суд Чернігівської області
10.07.2025 10:00	Господарський суд Чернігівської області
29.07.2025 10:40	Господарський суд Чернігівської області
11.09.2025 11:00	Господарський суд Чернігівської області
30.09.2025 14:30	Господарський суд Чернігівської області
16.10.2025 10:30	Господарський суд Чернігівської області
04.11.2025 11:00	Господарський суд Чернігівської області