8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" листопада 2025 р. м. ХарківСправа №922/2445/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
за участю секретаря судового засідання Хруслової А.К.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фермерського господарства "АКОНІТ"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків"
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Савинська Н.Ю.
відповідача - не з'явився.
ФГ "АКОНІТ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача: кошти за недопоставлений товар по Специфікації №1 по Договору поставки від 05.03.2024 №129/24 в сумі 459.116,00 грн; пеню за порушення строків поставки товару/продукції в розмірі 166.665,38 грн; 3% річних за прострочення зобов'язання в розмірі 17.887,00 грн; інфляційні витрати в розмірі 73.195,18 грн, а також судові витрати.
Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у частині поставки позивачу обумовленого товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.07.2025 у справі №922/2445/25 залишено позовну заяву ФГ "АКОНІТ" без руху.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/2445/25.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2025 у справі №922/2445/25 продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 закрито підготовче провадження у справі №922/2445/25 та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні по суті 04.11.2025 у справі №922/2445/25 була оголошена перерва на 11.11.2025 о 12:15 год.
Присутній у судовому засіданні по суті 11.11.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Правом на участь представника в судовому засіданні по суті 11.11.2025 відповідач не скористався, відзиву на позов не подав, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного листа до електронного кабінету ТОВ "АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ" в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Суд зазначає, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Заслухавши вступне слово представника позивача, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Між ТОВ "АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ" (постачальник) та ФГ "АКОНІТ" (покупець) був укладений Договір поставки від 05.03.2024 №129/24 (надалі - Договір). Згідно з його умовами постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність покупця товар для використання у його господарській діяльності, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором , прийняти та оплатити товар. Сторони домовилися, що товар поставляється паріями. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару в кожній партії визначаються сторонами в окремих специфікаціях до цього Договору, що є його невід'єними частинами. Сторони погодили, що кількість поставленого товару в партії може бути меншою, ніж визначена в специфікації, в залежності від фактичної наявності товару у постачальника. В такому разі фактична кількість товару поставленого в партії погоджується сторонами підписання первинного документа про поставку товару.
Згідно з пунктами 3.1., 3.2. Договору ціна товару визначається у специфікаціях за погодженням сторін. Загальна вартість товару, що поставляється по цьому Договору (сума Договору), визначається на підставі всіх специфікацій до цього Договору складених протягом терміну його дії.
Положеннями пункту 4.4. Договору передбачено, що сторони можуть погодити оплату товару на умовах часткової або повної попередньої оплати.
У відповідності до пункту 5.1. Договору якщо сторони не погодять іншого, постачальник поставляє товар по цьому Договору на умовах CPT, DAP або DDP згідно з Інкотермс 2010. Застосування термінів Інкотермс в редакції 2010 року здійснюється в частині, що не суперечить умовам цього Договору. Конкретні умови поставки (передачі у власність) продукції вказуються у специфікації.
Якщо сторони погодять поставку товару транспортом постачальника, товар поставляється за місцезнаходженням покупця зазначеним у цьому Договорі, якщо сторони не погодять інше місце поставки (пункт 5.4. Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами, дата якого зазначена в преамбулі Договору, та діє до 01.01.2025, а в частині виконання зобов'язань, які виникли протягом дії цього Договору, до повного їх виконання сторонами (пункт 12.1. Договору).
Між сторонами була підписана Специфікація від 05.03.2024 №1 до Договору, в якій сторони погодили найменування товару, його кількість та ціну. А саме: добрива рідкі азотні марки КАС-32 у кількості 100 т та вартістю 1.835.000,40 грн з ПДВ. Також у специфікації зазначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100% від загальної вартості товару до 05.03.2024.
На виконання умов Договору та Специфікації позивачем була перерахована попередня оплати в розмірі 1.835.000,40 грн, про що свідчить платіжна інструкція від 05.03.2024 №172.
В подальшому відповідачем був поставлений позивачу обумовлений товар за Договору в загальній кількості 74,98 т на суму 1.375.883,30 грн, про що свідчать товарно-транспортні накладні від 06.03.2024 №Р202, від 07.03.2024 №Р208, від 12.03.2024 №Р206 та видаткові накладні від 06.03.2024 №202, від 07.03.2024 №208, від 12.03.2024 №206.
Позивач зазначає, що відповідачем не виконані свої зобов'язання за Договором у частині поставки обумовленого товару в повному обсязі. Станом на 02.04.2024 відповідачем не був поставлений товар на суму 459.116,70 грн.
Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача суму сплаченої попередньої оплати, а також штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Як вбачається з умов Договору сторони не передбачили строку на поставку товару, проте відповідно до пункт 12.1. Договору він діє до 01.01.2025, а в частині виконання зобов'язань, які виникли протягом дії цього Договору, до повного їх виконання сторонами.
Також умовами Договору не передбачений строк повернення попередньої оплати у випадку поставки товару не в повному обсязі.
Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України.
При цьому, згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі №3-127гс11 та неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 у справі №910/5444/17 від 31.10.2018 у справі №910/13318/16, від 26.10.2018 у справі №910/1775/18 від 27.08.2019 у справі №911/1958/18, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Отже позивач, звернувшись до суду з позовом про стягнення з відповідача передоплати, засвідчив реалізацію ним своїми конклюдентними діями однієї з наданої йому частини другої статті 693 ЦК України правомочності - його волевиявлення відмовитися від прийняття простроченого виконання за договором і з цього моменту, за змістом приписів норм цивільного законодавства, у відповідача припинився обов'язок поставити позивачу товар та виник обов'язок повернути позивачу грошові кошти в названій сумі.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні як докази поставки обумовленого товару за Договором так і докази повернення відповідачем попередньої оплати. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив свій обов'язок з поставки товару.
Відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.
Разом із тим суд зазначає, що арифметична правильна сума попередньої оплати за Договором, на котру відповідачем не був поставлений товар складає 459.116,70 грн. Разом із тим у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути попередню оплату в розмірі 459.116,00 грн. При цьому під час розгляду даної справи позивач не звертався до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог щодо уточнення сум, заявлених до стягнення.
Окрім цього, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (частина друга статті 237 ГПК України). У зв'язку з чим суд здійснює розгляд позовних вимог, виходячи зі змісту прохальної частини позовної заяви.
В силу статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частин першої, другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи приписи статті 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, а також порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача коштів за недопоставлений товар по Специфікації №1 по Договору в сумі 459.116,00 грн.
Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Крім суми попередньої оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків поставки товару/продукції в розмірі 166.665,38 грн; 3% річних за прострочення зобов'язання в розмірі 17.887,00 грн та інфляційні витрати в розмірі 73.195,18 грн.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Враховуючи те, що в Розділі 9 "Відповідальність сторін" Договору відсутні умови щодо застосування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання або неналежного виконання постачальником зобов'язань з повернення попередньої оплати, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені в розмірі 166.665,38 грн, оскільки між сторонами не укладено угоди щодо забезпечення зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Суд зазначає, що сплата відсотків річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Також у вказаній вище постанові Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 та частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
Натомість, оскільки в даній справі між сторонами був укладений договір поставки без погодження конкретного строку поставки товару, тому для встановлення строку повернення попередньої оплати суд виходить із загальних положень, визначених у статті 530 ЦК України.
Частиною другою статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Разом із тим матеріали справи не містять, а позивачем до суду не надано будь-яких доказів звернення останнього до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати. Таким чином нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 13.03.2024 є необґрунтованим та безпідставним. А отже позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 17.887,00 грн та інфляційних витрат у розмірі 73.195,18 грн задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями статті 129 ГПК України, згідно з якими судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 6.886,74 грн покладаються на відповідача, в іншій частині (3.866,21 грн) залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» (Україна, 61098, Харківська обл., м. Харків, вул. Кашуби, буд. 10, код ЄДРПОУ 37875888) на користь Фермерського господарства «АКОНІТ» (Україна, 37706, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Онішки, вул. Садова, буд. 2Е, код ЄДРПОУ 33408234) кошти в сумі 459.116,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 6.886,74 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "14" листопада 2025 р.
Суддя Н.С. Добреля