13 листопада 2025 року м. ТернопільСправа № 921/374/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.
розглянув справу
за позовом - Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» (01011, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 4-А)
до відповідача - Фізичної особи - підприємця Голуба Івана Івановича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 217324,45 грн заборгованості.
За участі від:
позивача - Пасечник Ю.А.
відповідач - не з'явився
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
24.06.2025 через систему «Електронний суд» Акціонерне товариство “Райффайзен Банк» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №114/5-706365 від 23.06.2025 (вх. №427) до Фізичної особи - підприємця Голуба Івана Івановича про стягнення 217324,45 грн заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на неналежне виконання відповідачем умов заяви про надання кредиту “Кредитна картка для підприємців» №011/12087/1296580 від 17.11.2021.
Позиція відповідача.
Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 18.07.2025 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.
Процесуальні дії суду у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025 справу №921/374/25 передано на розгляд судді Руденка О.В.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2025 задоволено заяву судді Руденка О.В. про самовідвід від розгляду справи №921/374/25, з наведених у ній підстав.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.07.2025 справу №921/374/25 передано на розгляд судді Шумському І.П.
Ухвалою суду від 07.07.2025 позовну заяву Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» було залишено без руху, на підставі ст. 174 ГПК України, у зв'язку з недотриманням заявником вимог ст. ст. 162, 164 ГПК України при її подачі до суду.
14.07.2025 через систему «Електронний суд» АТ “Райффайзен Банк» подано заяву №114/5-707582 (вх. № 5183) з якої вбачається, що позивачем у визначений судом строк усунуто недоліки позовної заяви, які було визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 07.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.07.2025: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/374/25 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.08.2025; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
У зв'язку із перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення підготовчого засідання 04.08.2025, ухвалою суду від 30.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/374/25 та призначено підготовче засідання на 29.09.2025, яке відкладалось на 13.10.2025.
Ухвалою суду від 13.10.2025 закрито підготовче провадження у справі № 921/374/25 та призначено її до розгляду по суті на 13.11.2025.
Представником позивача, який приймав участь в судовому засіданні 13.11.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду підтримано позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання 13.11.2025 не з'явився, участі представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали від 13.10.2025 в електронній формі до його електронного кабінету.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.
13.11.2025 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
17.11.2021 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (надалі - позивач, банк, кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Голубом Іваном Івановичем (надалі - відповідач, боржник, позичальник) укладено заяву про надання кредиту «Кредитна картка для підприємців» №011/12087/1296580 від 17.11.2021 (надалі - заява про надання кредиту), згідно з п. 1.1 якої на умовах цієї заяви, з дати початку кредитування клієнт має право отримати, а банк зобов'язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 (надалі - КР), надати клієнту в межах поточного ліміту кошти (кредит), а клієнт зобов'язаний повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на КР одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних (видаткових) операцій за КР або шляхом договірного списання банком коштів кредиту з КР у випадках, визначених договором. Метою кредиту є фінансування господарської (підприємницької) діяльності клієнта, та сплата клієнтом страхового платежу згідно п. 6 цієї заяви, у зв'язку із чим до відносин сторін не застосовується Закон України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 1.2 заяви про надання кредиту максимальний ліміт кредиту складає 300000 грн, в межах якого було встановлено поточний ліміт кредиту.
У п. 1.4 зави про надання кредиту зазначено, що строк кредиту становить 48 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (дати початку кредитування).
Згідно з п. 1.5 зави про надання кредиту проценти за користування кредитом - процентна ставка фіксована 29,9 % річних. Процентна ставка за користування сумою кредиту «Оплата частинами для підприємців» становить 0,0001 % річних.
Проценти за користування недозволеним овердрафтом складає 49 % річних (п. 1.6 зави про надання кредиту).
Відповідно до п. 4.1 зави про надання кредиту проценти нараховуються та сплачуються клієнтом в порядку, визначеному п. п. 2.5.2, 2.5.3 п. 2.5 статті 2 розділу 8 правил.
Згідно з п. 4.2 зави про надання кредиту в порядку та на умовах, визначених п. п. 2.5.5 - 2.5.6 п. 2.5 статті 2 розділу 8 правил, клієнт зобов'язаний щомісяця сплачувати банку обов'язковий щомісячний платіж за користування кредитом в розмірі 5 % від власної заборгованості перед банком, але не менше фіксованої суми, встановленої тарифами банка або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менша за зазначену суму.
Відповідно до умов п. 7 зави про надання кредиту позичальник засвідчив та гарантував, що на момент підписання заяви він має відповідний фінансовий стан та володіє достатнім рівнем платоспроможності і кредитоспроможності, необхідних для вчасного виконання ним визначених заявою зобов'язань; не існує і йому невідомі обставини, які можуть негативним чином вплинути на виконання ним визначених заявою зобов'язань або про будь-які інші поточні або майбутні зобов'язання, які можуть мати пріоритет над виконанням визначених заявою зобов'язань (крім зобов'язань, що можуть мати пріоритет в силу закону), в тому числі не існує жодної з обставин, передбачених п.п. 2.4.1 п. 2.4 статті 2 розділу 8 правил.
Фінансові документи та інші надані банку документи були подані останньому в завершеному і правильному стані і вірно відображають стан справ, фінансове становище і результат діяльності клієнта на дату подання відповідних документів.
Відповідно до п. 10 зави про надання кредиту позичальник підтверджує, що він ознайомлений з чинною редакцією правил. Клієнт визнає та підтверджує, що на взаємовідносини сторін за цією заявою поширюється положення договору, правил, в тому числі розділу 8 правил.
Зміст заяви про надання кредиту вказує на те, що позивач та відповідач уклали цю заяву до договору банківського обслуговування (укладеного підписанням заяви про приєднання/угоди №CMDPE-1192931 від 16.09.2020).
Згідно з п. 2 заяви/угоди №CMDPE-1192931 від 16.09.2020, підписанням цієї угоди клієнт приймає публічну пропозицію АТ «Райффайзен Банк Аваль» про надання послуг в порядку та на умовах, викладених в правилах та висловлює повну та безумовну згоду з його умовами. Договір банківського обслуговування є укладеним з дати підписання клієнтом та уповноваженою особою банку заяви про приєднання та скріплення її печатками банку і клієнта (за наявності).
На виконання кредитного договору банк надав відповідачу кредит, шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника, відкритий в АТ "Райффайзен Банк", в межах поточного ліміту, що підтверджується виписками по рахунку відповідача № НОМЕР_2 за період 17.11.2021 - 07.02.2024 та за період 17.11.2021 - 16.06.2025, № НОМЕР_3 за період 17.11.2021 - 07.02.2024.
У розрізі спірних правовідносин, суд враховує правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно якої банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а отже є належними доказами надання позичальнику кредитних коштів.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, банк виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти у порядку, сумі, строки та на умовах, передбачених кредитним договором.
При зверненні до суду із даним позовом Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" зазначено, що всупереч вимогам заяви про надання кредиту “Кредитна картка для підприємців» №011/12087/1296580 від 17.11.2021 позичальник не виконує взяті на себе договірні зобов'язання: не здійснює щомісячного погашення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим станом на 07.02.2024 заборгованість ФОП Голуба І.І. перед банком становить 250324,45 грн, яка складається з заборгованості за дозволеним овердрафтом у розмірі 250324,45 грн, в тому числі простроченої заборгованості з обов'язкового щомісячного внеску в розмірі 32694,58 грн.
Зазначена сума відображена позивачем у долученому до позову розрахунку заборгованості по картковому кредиту, виконаному станом на 07.02.2024.
У зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості за кредитним договором, 09.02.2024 позивач поштовим відправленням з повідомленням про вручення із штрихкодовим ідентифікатором № 0600087031974 направив відповідачу вимогу № 114/5-304055 від 08.02.2024 про погашення заборгованості за кредитним договором.
Однак зобов'язання за кредитним договором та вимога Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" залишені відповідачем без виконання.
Існування у відповідача заборгованості за кредитним договором та ігнорування позичальником вимоги банку про погашення заборгованості стала підставою для звернення до суду з вимогою про відновлення його порушених прав, шляхом стягнення заборгованості за кредитом.
При цьому, у тексті позовної заяви АТ "Райффайзен Банк" зазначено, що з урахуванням сплати боржником 33000 грн, сума до стягнення становить 217324,45 грн.
Як вже зазначалось, ухвалою суду від 07.07.2025 позовна заява у даній справі була залишена без руху, у зв'язку з тим, що долучена АТ “Райффайзен Банк» до позову банківська виписка (№ 206362154506 за період 17.11.2021 - 07.02.2024) не відображала наведених у розрахунку заборгованості окремих фінансових операцій, в ході проведення яких, станом на 07.02.2024, сформувалась загальна сума заборгованості відповідача в розмірі 250324,45 грн, а також у зв'язку з відсутністю доказів часткової оплати заборгованості в розмірі 33000 грн.
Суд зазначає, що додані до заяви на усунення недоліків:
- банківська виписка №260062159287 за період 17.11.2021 - 07.02.2024 відображає вказані у розрахунку операції: від 29.03.2022 на суму 7222,68 грн під назвою "нараховані відсотки за дозволеним овердрафтом"; від 01.04.2022 на суму 1505,86 грн під назвою "страховий платіж"; від 20.04.2022 на суму 16200 грн під назвою "зменшення заборгованості"; від 01.05.2022 на суму 1467,93 грн під назвою "страховий платіж".
- банківська виписка №206882154808 за період 17.11.2021 - 07.02.2024 відображає вказані у розрахунку операції: від 29.06.2023 на суму 11842,09 грн; від 26.07.2023 на суму 4711,14 грн під назвою "нараховані відсотки за дозволеним овердрафтом".
Наведені у розрахунку заборгованості операції:
- за 28.02.2022 на суму 14624,31 грн під назвою "безготівкові платежі" та суму 14624,31 грн під назвою "зменшення заборгованості" не вказують на зміну заборгованості (її збільшення/зменшення), у порівнянні із сформованою станом на 27.02.2022 заборгованістю в сумі 292486,10 грн;
- за 29.04.2022 на суму 14679,34 грн під назвою "безготівкові платежі" та суму 14679,34 грн під назвою "зменшення заборгованості" не вказують на зміну заборгованості (її збільшення/зменшення), у порівнянні із сформованою станом на 27.04.2022 заборгованістю в сумі 293586,75 грн.
Додана до позову банківська виписка № 206362154506 за період 17.11.2021 - 07.02.2024 відображає вихідний залишок в сумі 250324,45 грн, станом на 07.02.2024.
Ця ж банківська виписка № 206362154506, однак за більший період 17.11.2021 - 16.06.2025 відображає проведені 29.05.2024 та 06.08.2024 відповідачем операції з поповнення карткового рахунка кожну на суму 16500 грн. Разом 33000 грн.
Тобто вищевказана банківська виписка за період 17.11.2021 - 16.06.2025 підтверджує здійснені відповідачем оплати на загальну суму 33000 грн, про які позивач вказував у позові.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Згідно статей 11, 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в статтях 173-175 Господарського кодексу України (надалі - ГК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин): господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Відповідно до частини сьомої статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи правову природу укладеної сторонами заяви про надання кредиту "Кредитна картка для підприємців" №011/12087/1296580 від 17.11.2021, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по кредитному договору - Глава 71 ЦК України.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до приписів статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій ковкості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно частини першої статі 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статі 1050 ЦК України).
У відповідності до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У даному випадку сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, у зв'язку з чим кредитний договір - заява про надання кредиту "Кредитна картка для підприємців" №011/12087/1296580 від 17.11.2021, з огляду на положення статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно статті 599 ЦК України та статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З наданого позивачем детального розрахунку заборгованості Фізичної особи-підприємця Голуба Івана Івановича за кредитним договором №011/12087/1296580 від 17.11.2021 та банківських виписок, перевірених судом, вбачається, що сума заборгованості позичальника за дозволеним овердрафтом, станом на 07.02.2024, становила 250324,45 грн, в тому числі простроченої заборгованості з обов'язкового щомісячного внеску в розмірі 32694,58 грн.
Також матеріалами справи підтверджуються здійснені відповідачем 29.05.2024 та 06.08.2024 часткові оплати на загальну суму 33000 грн.
У зв'язку з цим, суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача кредитної заборгованості на суму 217324,45 грн (250324,45 грн - 33000 грн).
Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Як зазначалось раніше, у встановлений судом термін без зазначення причин, відповідачем відзив не було подано взагалі.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені банком не спростував, жодних доказів повернення кредиту не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Голуба І.І. заборгованості за заявою про надання кредиту "Кредитна картка для підприємців" №011/12087/1296580 від 17.11.2021 в сумі 217324,45 грн підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України,
1.Позов задоволити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Голуба Івана Івановича, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» (01011, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 4-А, ідентифікаційний код 14305909) 217324 (двісті сімнадцять тисяч триста двадцять чотири) грн 45 (сорок п'ять) коп. - заборгованості за заявою про надання кредиту “Кредитна картка для підприємців» №011/12087/1296580 від 17.11.2021, 2607 (дві тисячі шістсот сім) грн 89 (вісімдесят дев'ять) коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 14 листопада 2025 року.
Суддя І.П. Шумський