Справа № 346/2420/22
Провадження № 22-ц/4808/1423/25
Головуючий у 1 інстанції КРИЛЮК М. І.
Суддя-доповідач Максюта
11 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Пнівчук О.В., Баркова В.М.,
секретаря Шемрай Н.Б.,
з участю: особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_1 , його представника адвоката Бартківа А.Я., позивачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Гринів Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Максюти І.О., Пнівчук О.В. та Баркова В.М. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, придбаного в шлюбі, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бартків Андрій Ярославович, на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2025 року,
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, придбаного в шлюбі та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково.
Суд ухвалив визнати спільною сумісною власністю подружжя: квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіль FIAT DOBLO Panorama 1.6 D, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; мотоцикл «BAJAJ AVENGER 220» реєстраційний номер НОМЕР_2 ; причеп марки "Дністер", реєстраційний номер НОМЕР_3 , та гараж № НОМЕР_4 загальною площею 44,28 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
В порядку розподілу майна колишнього подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 588 873 грн, припинивши право власності на вказану квартиру ОСОБА_1 .
В порядку поділу майна спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль FIAT DOBLO Panorama 1.6 D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 229 961 грн.; мотоцикл «BAJAJ AVENGER 220», реєстраційний номер НОМЕР_5 , вартістю 55 890 грн.,; причеп марки «Дністер», реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 20190 грн.; гараж № НОМЕР_4 загальною площею 44,28 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 вартістю 194739 грн, а всього майна загальною вартістю 500 780 грн., припинивши право власності на вказані об'єкти рухомого та нерухомого майна ОСОБА_2 .
Стягнуто із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 88093 грн (вісімдесять вісім тисяч дев'яносто три гривні) різниці у вартості від ідеальної частки частини майна спільної сумісної власності подружжя.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бартків Андрій Ярославович, подав апеляційну скаргу.
11 листопада 2025 року у судовому засіданні ОСОБА_1 подав заяву про відвід суддів Максюти І.О., Пнівчук О.В. та Баркова В.М. від участі у розгляді цієї справи у зв'язку з тим, що існують обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.
ОСОБА_1 мотивував заяву про відвід тим, що: по-перше, 05 листопада 2025 року він подав дисциплінарну скаргу до Вищої ради правосуддя на суддів Максюту І.О. та Пнівчук О.В., яка офіційно зареєстрована у ВРП; по друге, є конфлікт інтересів, оскільки дії суддів Максюти І.О. та Пнівчук О.В. у цій справі є предметом офіційного дисциплінарного розслідування у Вищій раді правосуддя. Дисциплінарний інспектор перевіряє чи мали місце порушення принципу випадковості розподілу справ та цілеспрямоване формування складу суду; по-третє, має місце неможливість неупередженого розгляду, оскільки ухвалення рішення у цій справі до завершення дисциплінарного провадження фактично означатиме «виправдання» власних дій, які є предметом розслідування, що порушує принцип «ніхто не може бути суддею у власній справі». Також заявник зазначає, що згідно практики ЄСПЛ (справи «Олександр Волков проти України», "Harabin v. Slovakia") суддя не може розглядати справу, якщо його дії у цій справі є предметом службового розслідування. Також заявник зазначив у заяві дослівно таке: «У разі відмови у задоволенні відводу заявляю, що беру участь у засіданні під протестом та вважаю розгляд справи цим складом суду незаконним через наявність конфлікту інтересів».
Ознайомившись із заявою про відвід суддів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно положень частини 2 статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Пункт 1 частини 7 статті 56 цього Закону передбачає, що суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Однією із гарантій права на незалежний, безсторонній і справедливий суд є право учасника справи на відвід судді (колегії суддів). Проте, право на відвід не є абсолютним. В іншому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ст. 36 ЦПК України. Відповідно положень цієї статті суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
У статті 37 ЦПК України наведений перелік обставин, за яких не допускається повторна участь судді в розгляді справи.
За приписами частини 3 статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 36 ЦПК України).
Отже, аналіз вказаних норм процесуального закону дає підстави вважати, що відвід повинен бути вмотивованим, обставини для відводу мають бути доведеними та встановленими.
За приписами статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Заяву про відвід суддів Максюти І.О., Пнівчук О.В. та Баркова В.М. подано ОСОБА_1 у судовому засіданні 11 листопада 2025 року, тому відвід вирішується судом, що розглядає справу.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (Справа «Білуха проти України», § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить з того, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше (справа «Білуха проти України» (Заява №33949/02) від 09.11.2006).
Ознайомившись з доводами Хриптуна І.П. у заяві про відвід суддів Максюти І.О., Пнівчук О.В. та Баркова В.М. та вивчивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заявленого відводу, оскільки заява не містять визначених законом підстав для відводу суддів, а доводи заявника ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами й не свідчать про існування обставин, які викликають сумніви у неупередженості та об'єктивності суддів Максюти І.О., Пнівчук О.В. та Баркова В.М., у зв'язку з чим не можуть бути визнані підставами для відводу суддів.
Зокрема, аналіз змісту вищевказаного відводу суддів свідчить, що підставою для відводу є суб'єктивна думка заявника про неможливість неупередженого розгляду цієї справи, оскільки заявником 05 листопада 2025 року подано дисциплінарну скаргу до Вищої ради правосуддя на суддів Максюту І.О. та Пнівчук О.В., яка зареєстрована у ВРП.
Колегія суддів зазначає, що подання скарги до ВРП не свідчить про упередженість суддів під час розгляду справи, а тому не може бути підставою для відводу. При цьому, заявлення відводу судді є процесуальним правом учасників справи. Така позиція відповідає рішенню Ради суддів України від 08.06.2017 року № 34, яке встановлює, що наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя, відкриття дисциплінарного провадження за такою скаргою не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи. Подання учасником такого судового провадження скарги на дії судді до Вищої ради правосуддя до закінчення судового розгляду справи має ознаки впливу на суд, що передбачає кримінальну відповідальність за статтею 376 Кримінального кодексу України.
Отже, наявність скарги щодо судді у провадженні ВРП не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи. Крім того, дисциплінарне провадження за скаргою не відкрито.
З огляду на це, посилання заявника на наявність у цій справі конфлікту інтересів, оскільки дії суддів Максюти І.О. та Пнівчук О.В. у цій справі є предметом офіційного дисциплінарного розслідування у Вищій раді правосуддя, є безпідставним.
Таким чином, твердження заявника про неможливість неупередженого розгляду цієї справи, а також про те, що ухвалення рішення у цій справі до завершення дисциплінарного провадження фактично означатиме «виправдання» власних дій, також є безпідставними.
Апеляційний суд наголошує, що безпідставні сумніви заявника, не підтвердженні жодними належними та достатніми доказами, у відсутності безсторонності судді не є вирішальними і не можуть бути підставою для відводу суддів, а положення процесуального закону однозначно визначають, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК України).
Що стосується посилання заявника на те, що згідно практики ЄСПЛ (справи «Олександр Волков проти України», "Harabin v. Slovakia") суддя не може розглядати справу, якщо його дії у цій справі є предметом службового розслідування, то такі не заслуговують на увагу, оскільки як встановлено вище наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя, відкриття дисциплінарного провадження за такою скаргою не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи, а тому такий суддя може розглядати справу.
Інших підстав чи доказів наявності обставин для відводу судді, заявник не навів.
Апеляційний суд зазначає, що заміна судді Василишин Л.В. мала місце з об'єктивних причин (перебування на лікуванні), і зволікання у призначенні справи до розгляду без вирішення питання про заміну судді могло призвести до порушення прав учасників справи на розгляд справи у розумні строки.
Судді, які входять до складу колегії: Максюта І.О., Пнівчук О.В., Барков В.М. не перебувають у родинних особистих чи інших відносинах з учасниками справи. Скарга відповідача стосується професійної діяльності суддів.
Судді Максюта І.О., Пнівчук О.В., Барков В.М., розуміючи конституційне право кожної особи на захист своїх прав і свобод будь-якими не забороненими законом засобами (ст.55 Конституції України), погоджуються , що ОСОБА_1 має право звертатися до будь-яких державних органів, в тому числі і до Вищої ради правосуддя, якщо вважає, що його права або свободи порушені. Подання будь-яких скарг у зв'язку з процесуальною діяльністю суддів не викликає у них жодної прямої чи побічної заінтересованості у результатах розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і в жодному разі не сприймається суддями як особиста образа.
Дотримуючись Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам відносно суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, враховуючи положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою кожен має право на незалежний і справедливий суд, положення Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, колегія суддів дійшла висновку, що немає жодних підстав вважати, що для суддів колегії (Максюти І.О., Пнівчук О.В. та Баркова В.М.) не є можливим ухвалення об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам відносно суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, судді мають приймати рішення у справах, які передані їм на розгляд. Вони можуть відмовитися від справи або її розгляду лише якщо для цього є поважні причини (п.61). Судді повинні розглядати кожну справу з належною ретельністю та впродовж розумного строку (п.62). Коли суддя не виконує суддівські функції, він може бути притягнутий до відповідальності згідно із цивільним, кримінальним або адміністративним правом, як і всі інші громадяни (п. 71).
Апеляційний суд також наголошує, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи заяви про відвід суддів є безпідставними та необґрунтованими, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Максюти І.О., Пнівчук О.В. та Баркова В.М. необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 36, 40 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Максюти І.О., Пнівчук О.В. та Баркова В.М. залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І.О. Максюта
О.В. Пнівчук
В.М. Барков
Повний текст ухвали складено 14 листопада 2025 року