про повернення заяви про скасування судового наказу
"13" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5537/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Павелка Руслана Миколайовича (вх. № 2-1764/25 від 11.11.2025) про скасування судового наказу по справі №916/5537/24
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферм Є» (вул. Еспланадна, № 20, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 42351828)
до боржника: Фізичної-особи підприємця Павелка Руслана Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про видачу судового наказу щодо стягнення 102 696,50 грн.
19.12.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферм Є» про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з Фізичної-особи підприємця Павелка Руслана Миколайовича суми основної заборгованості в розмірі 97000,00 грн за договором № 25/09/2024 про надання послуг технічного обслуговування або ремонту сільськогосподарської техніки від 25.09.2024, пені за порушення строків сплати вартості послуг в розмірі 3455,96 грн, 3% річних в розмірі 397,54 грн та інфляційних втрат в розмірі 1843,00 грн.
24.12.2025 Господарським судом Одеської області за результатами розгляду вказаної заяви було видано судовий наказ, яким стягнуто з Фізичної-особи підприємця Павелка Руслана Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферм Є» суму основної заборгованості в розмірі 97 000 грн 00 коп, пеню в розмірі 3 455 грн 96 коп, 3% річних в розмірі 397 грн 54 коп, інфляційні втрати в розмірі 1 843 грн 00 коп та судовий збір в сумі 302 грн 80 коп.
Відповідно до ст. 156 ГПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються боржнику за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 242 цього Кодексу.
Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Так, супровідним листом Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 копію (проект) судового наказу Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у справі № 916/5537/24 на 2 арк. та копію заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферм Є» про видачу судового наказу з доданими до заяви доказами на 32 арк. направлено на адресу Фізичної особи-підприємця Павелка Руслана Миколайовича: АДРЕСА_1 , що є офіційно зареєстрованим місцезнаходженням останньої згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Жодних інших поштових адрес боржника, окрім адреси зареєстрованого місцезнаходження згідно даних ЄДР, матеріали справи не містять та суду не повідомлено.
Однак, 06.01.2025 поштове відправлення разом із вказаними документами повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», яку було проставлено працівником відділення поштового зв'язку 03.01.2025.
Таким чином, суд висновує, що у розумінні ч. 4 ст. 156, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення боржнику копії (проекту) судового наказу від 24.12.2024 у цій справі та копії заяви ТОВ «Ферм Є» про видачу судового наказу є 06.01.2025, а тому перебіг строку для подання заяви про скасування судового наказу починався з 07.01.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ГПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З огляду на приписи ч. 1 ст. 157 Господарського процесуального кодексу України останнім днем для подання ФОП Павелком Р.М. заяви про скасування судового наказу був 21.01.2025.
Відповідно до ч.1 ст. 159 ГПК України у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п'яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили.
За таких обставин, беручи до уваги, що боржником не було подано до суду у визначені діючим законодавством строки заяви про скасування судового наказу від 24.12.2024 у справі № 916/5537/24, останній набрав законної сили 28.01.2025 та оригінал був надісланий Товариству супровідним листом від 30.01.2025 для виконання.
13.10.2025 боржник звернувся до суду із заявою (вх. № 31951/25 від 13.10.2025), в якій зазначив, що йому випадково стало відомо, Господарським судом Одеської області 29.01.2025 був виданий судовий наказ та просив направити на його адресу копію рішення, на підставі якого був виданий вищевказаний наказ, а також копію заяви з додатками.
16.10.2025 судом, на виконання заяви ФОП Павелка Р.М., повторно було направлено на адресу боржника копію заяви стягувача про видачу судового наказу разом із доданими до неї документами та копію судового наказу від 24.12.2024, які боржником було отримано 23.10.2025.
11.11.2025 від боржника ФОП Павелка Р.М. до господарського суду надійшла заява (вх. № 2-1764/25) про скасування судового наказу від 24.12.2024 у справі № 916/5537/24. Заява мотивована тим, що 12.09.2024 між ФОП Павелко Р.М., як орендодавцем, та ТОВ «Копа ЛТД», як орендарем, був укладений договір № К-12092024/1 оренди сільськогосподарської техніки з екіпажом, в порушення вимог якого орендар жодного разу не сплатив орендну плату за використання сільськогосподарської техніки орендаря. Як стверджує заявник, між сторонами також була досягнута домовленість про взаємозарахування орендної плати за договір № К-12092024/1 від 12.09.2024 в рахунок оплати послуг за договором № 25/09/2024 від 25.09.2024.
Також разом з вказаною вище заявою до господарського суду надійшло клопотання ФОП Павелка Р.М. (вх. № 35896/25 11.11.2025) про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу, яке мотивовано тим, що судовий наказ від 24.12.2024, а також заяву ТОВ «Ферм Є» про видачу судового наказу з додатками, боржник отримав лише 23.10.2025, а тому був позбавлений можливості написати заяву про скасування судового наказу до 23.10.2025. Як вважає заявник, оскільки судовий наказ ним було отримано 23.10.2025, то останнім днем подання заяви про його скасування є 07.11.2025.
Розглянувши клопотання Фізичної-особи підприємця Павелка Руслана Миколайовича (вх. №35896/25 від 11.11.2025) про поновлення строку для скасування судового наказу судом враховано наступне.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Розглянувши матеріали поданої Фізичною особою-підприємцем Павелком Русланом Миколайовичем заяви, суд відзначає, що можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов'язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. При цьому питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Між тим, в заяві про скасування судового наказу боржником в якості обґрунтування поновлення пропущеного строку вказано лише про неотримання та необізнаність стосовно наявності такого судового наказу.
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони, щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Також суд відзначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема заявника про видачу судового наказу, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України , пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 01.03.2023 по справі №910/18543/21.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню боржника згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 року у справі 913/879/17, постанові від 21.05.2020 року у справі 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 року у справі 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/18).
Відтак, суд вважає, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав судовий наказ для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною несвоєчасної реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання заяви про скасування судового наказу, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для поновлення строку для подання цієї заяви боржником, господарський суд враховує, що судовий наказ з додатками був направлений боржнику на адресу, яка була визначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, при цьому, станом на час подання вказаної заяви адреса боржника згідно даних ЄДР не змінювалась, а боржником не надано доказів вчинення усіх можливих дій, спрямованих на вчасне подання заяви про скасування судового наказу.
Частиною 5 статті 157 ГПК України передбачено, що до заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.2 ст. 158 ГПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Відтак, ураховуючи те, що копію (текст) судового наказу Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 у справі № 916/5537/24 та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферм Є» про видачу судового наказу надіслано на офіційно зареєстроване місцезнаходження Фізичної особи-підприємця Павелка Руслана Миколайовича згідно даних ЄДР, а відомості щодо інших поштових адрес боржника відсутні, суд висновує, що останній мав можливість бути обізнаним з наявністю копії (проекту) судового наказу від 24.12.2024 у справі № 916/557/24 та вчинити дії з належного процесуального реагування, тобто подати заяву про скасування відповідного судового наказу.
До того ж судом враховано, що заявник не зазначив причин неможливості отримати копію (проект) судового наказу Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 у справі № 916/5537/24 та копію заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферм Є» про видачу судового наказу за офіційно зареєстрованим місцезнаходженням останнього.
За таких обставин доводи ФОП Павелка Р.М. про отримання спірного наказу та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферм Є» лише 23.10.2025 визнаються неспроможними в розрізі поважності причин пропуску строку для подання заяви про скасування судового наказу.
При цьому, суд зауважує, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема лише із посиланням на наявність поважних причин без їх зазначення та надання доказів на їх підтвердження, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ураховуючи те, що боржником не доведено поважність причин пропуску строку для подання заяви про скасування судового наказу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Павелка Руслана Миколайовича в частині поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу.
З огляду на те, що заява про скасування спірного судового наказу подана з порушенням вимог частини 1 статті 157 ГПК України, тоді як судом відмовлено у поновленні строку для подання відповідної заяви, суд дійшов висновку про повернення без розгляду заяви ФОП Павелка Р.М. про скасування судового наказу Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 у справі № 916/5537/24.
Керуючись ч. 6 ст. 157, ст.ст. 118, 119, 158, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні клопотання Фізичної-особи підприємця Павелка Руслана Миколайовича (вх. № 35896/25 від 11.11.2025) про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу у справі № 916/5537/24 - відмовити.
2. Заяву Фізичної-особи підприємця Павелка Руслана Миколайовича (вх.№ 2-1764/25 від 11.11.2025) про скасування судового наказу Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 по справі № 916/5537/24 - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили 13.11.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя О.В. Цісельський