65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2605/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/2605/25
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" (65009, м.Одеса, вул.Академічна, 20Б, офіс 8, кабінет №2, код ЄДРПОУ 40362398)
про стягнення 3 250 726,30 грн.
Представники сторін:
від позивача: Ротар І.В. ордер;
від відповідача: Шиянова Н.С. самопредставництво;
Акціонерне товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" про стягнення 3 250 726,30 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2025р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2605/25 в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.2025р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
15.08.2025р. за вх. №25613/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.
21.08.2025р. за вх. №26136/25 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вказує позивач, Листом від 11.01.2023 Вих. № 11/01-2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вантажна транспортна компанія» звернулося до Акціонерного товариства «Українська залізниця» з пропозицією укласти договір про виконання планового ремонту, оскільки строк дії попереднього договору підряду про виконання планового ремонту вантажних вагонів від 03.02.2022 № ОД/В-22-56д-НЮ закінчився 31.12.2022.
26.01.2023р Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вантажна транспортна компанія» (Замовник) було укладено договір підряду про виконання планового ремонту вантажних вагонів № ОД/В-23-56д-НЮ, за умовами якого Підрядник зобов'язується за завданням Товариством з обмеженою відповідальністю «Вантажна транспортна компанія» на підставах та на умовах цього Договору виконати плановий ремонт вантажних вагонів, що знаходяться в користуванні Замовника на законних підставах, силами та на базі виробничого підрозділу Підрядника - «Ремонтне вагонне депо Помічна» (далі - ВЧД), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (п. 1.1. Договору) (п.1.1 договору).
Відповідно до п.1.2 договору, кількість вагонів Замовника, графік їх надання Підряднику для виконання робіт визначаються у погодженому сторонами Графіку подачі вантажних вагонів згідно для проходження ремонту (додатку № 1 Договору).
Згідно п.1.4 договору, вагони, які надаються Замовнику для виконання робіт, перебувають у власності ТОВ «Аванатж Інспект». На підтвердження правомірності володіння та надання у ремонт вагонів, Додатком № 3 до цього Договору надається належним чином завірена копія договору від 22.12.2020 № 22/12-2020, із зазначенням номерів вагонів, що підтверджує право Замовника на здійснення ремонту вагонів по цьому Договору у Підрядника.
Замовник надає вагони для виконання робіт за цим Договором на колії залізничної станції за місцезнаходженням Підрядника (ВЧД) згідно з Графіком та погодженого протягом 1 (одного) робочого дня після направлення Замовником з ВЧДР листа-заявки, з обов'язковим узгодженням кількості вагонів, які надаються у ремонт з ВЧД за допомогою електронного зв'язку. Згідно погодженої заявки протягом доби Підрядник направляє Замовнику за допомогою електронного зв'язку на адресу: office@vtcompany.com.ua рахунки на проведення передоплати (за ремонт вагона, та окремо за подавання/забирання), згідно Розділу 4 цього Договору. При наданні вагонів для виконання робіт Замовник (або уповноважена особа Замовника) відправляє вагони із зазначенням у залізничній накладній в графі «Найменування вантажу»: «Вагон залізничний порожній на власних осях в плановий ремонт» (п. 2.1. Договору).
Положеннями пункту 2.2 договору передбачено, що у разі надання Замовником вагонів, що перевищують кількість, визначену у Додатку № 1 до цього Договору, та згідно з порядком, визначеним пунктом 2.1 цього Договору, а також, не здійснення Замовником передоплати, або надання вагонів, яким неможливо проведення робіт за їх технічним станом, а саме: у разі відсутності запасних частин, або технічного рішення на продовження терміну (за необхідності) - вважаються не ремонтопридатними вагонами, що призвело до їх простою на тракційних коліях ВЧД. За весь термін простою вагонів в очікуванні вирішення питань узгодження ремонту (або відправки) Замовник сплачує плату за знаходження (простій) вагонів Відповідача на коліях ВЧД Підрядника. Розрахунок плати за простій вагонів на коліях ВЧД проводиться з моменту подачі вагонів згідно форми ГУ-45, ГУ-46 та на підставі акту довільної форми, який складається працівниками ВЧД із зазначенням у ньому номерів вагонів, часу простою, часу його закінчення та причин. Понаднормовий простій вагонів на тракційних коліях ВЧД розраховується застосуванням «Збірника тарифів перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги», що затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317. Понаднормовий простій вагонів на станції з вини Замовника оплачується згідно документів, наданих станцією (п. 2.2. Договору);
Згідно п.2.3 договору, після перерахування Замовником коштів на поточний рахунок Підрядника в порядку, передбаченому Розділом 4 цього Договору, Підрядник зобов'язується за рахунок Замовника самостійно здійснити подачу вагонів до ВЧД, виконати передбачений цим Договором обсяг робіт, оформити перевізні документи для відправки вагонів із ВЧД й відправити вагони за реквізитами, зазначеними у заявці Замовника. Замовник несе відповідальність за достовірність реквізитів, які зазначені в його заявці.
Вартість робіт за цим Договором визначається Сторонами відповідно до Графіку подачі вагонів і ремонт (Додаток 1 до договору) та планової вартості робіт, яка визначена Додатком 2 до договору (п.4.1 договору).
Відповідно до п.4.2 договору, Замовник здійснює 100% (стовідсоткову) передоплату вартості робіт та середньо розрахункової вартості подавання/забирання вагону протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання рахунків Замовником, окремо за кожний вагон (партію вагонів). Сума передоплати визначається виробничим підрозділом Підрядника - ВЧД , на підставі даних про кількість та планову вартість ремонту вагону Замовника, розраховуються згідно пункту 4.1 Договору з урахуванням ПДВ та не є остаточною ціною ремонту.
Згідно п.4.3 договору, остаточні витрати Підрядника з подачі вагонів від залізничної станції Одеської залізниці до ВЧД, від ВЧД до станції, зазначеної у заявці Замовника, оплачуються Замовником за окремим(и) рахунком(и) Підрядника протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати виставлення скорегованого рахунку. Якщо через затримку вагонів Замовника (з його вини) на станційних коліях виробничого підрозділу Підрядника вагонному депо нараховується відповідна плата (згідно вимог Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництв: № 1), Підрядник надає підтверджуючі документи Замовнику, а Замовник сплачує Підряднику плату за весь час знаходження (простою) вагонів на коліях залізничної станції примикання Одеської залізниці або на підходах до неї (п. 4.3. Договору);
Пунктом 4.4 договору передбачено, що витрати Підрядника при проведенні маневрових робіт та інші витрати залізниці розраховуються за ставками плат та зборів, що визначені «Збірником тарифів», оплачуються Замовником на підставі окремого(их) рахунку(ів) Підрядника протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати виставлення рахунку, який підтверджується відповідними документами (відомості форм ГУ-45, ГУ-46а) із зазначенням номерів вагонів. У разі неможливості оформлення відомості форми ГУ-46а оформлюється накопичувальна картка форми ФДУ-92 або Підрядник включає ці витрати до загальної вартості робіт.
Договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами, і діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань (п. 8.1. Договору).
За посиланнями позивача, на станцію Помічна для вантажоодержувача - ВЧДР-4 прибули 5 вагонів для проведення ремонту, а саме ВЧДР-4 були отримані: 07.01.2023 на підставі залізничної накладної СМГС № 51044 вагон № 67197350; 18.01.2023 на підставі залізничної накладної № 42788091 вагон № 67197814; 23.01.2023 на підставі залізничної накладної № 47875240 вагон № 65401705 та залізничної накладної № 47875257 вагон № 68569953; 22.01.2024 на підставі залізничної накладної № 41884909 вагон № 67090605.
В подальшому як вказує позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ», яке надало Відповідачу в оренду вагони на підставі договору № 22/12-2020 оренди вагонів від 22.12.2020, відправило зазначені вагони зі станції Помічна на станцію Ізмаїл, а саме: 19.02.2025 на підставі залізничних накладних № 42824706 (вагон № 67090605), № 42819490 (вагон № 67197350); 20.02.2025 на підставі залізничних накладних № 42852780 (вагон № 65401705), № 42852806 (вагон № 68569953) та № 42852905 (вагон № 67197814).
Як зазначає позивач, з моменту прибуття 4 вагона знаходилися на станції Помічна та 1 вагон на коліях ВЧДР-4 до 19-20.02.2025.
Відповідно до правил перевезень (обґрунтування наведене нижче) знаходження (простій) вагонів на станції призвело до нарахування станцією Помічна плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та збору за подачу й забирання вагонів (розрахунок суми позову додається).
Відповідно до пунктів 2.1., 2.3., 2.5 - 2.7 «Правил розрахунків за перевезення вантажів», затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг. Залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника, який у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу залізниці кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу. На кожного платника розрахунковий підрозділ складає перелік документів, які включені до розрахунку за звітну добу щодо відправлення, видачі вантажів і додаткових зборів.
За посиланнями позивача Філією «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» з особового рахунку ВЧДР Помічна № 6800976 проведене списання нарахованих у наслідок простою вагонів платежів станцією Помічна згідно добових переліків документів.
За посиланнями позивача у наслідок простою вагонів станцією Помічна нараховані та списані з ВЧДР-4 наступні платежі: Плата за користування вагоном та збір за зберігання вантажу по: - вагону № 65401705, який за накладною № 47875240 прибув 23.01.2023 та з 24.01.2023 (з 15 год. 25 хв.) по 20.02.2025 (до 14 год. 30 хв.) знаходився на коліях станції Помічна, про що складені акти загальної форми ГУ-23 від 24.01.2023 № 324 та від 20.02.2025 № 2045. Плата за користування вагоном склала 746548,20 грн (без ПДВ) згідно відомості № 21029008р - 335510,40 грн та відомості № 21029009р - 411037,80 грн. Списання проведене згідно переліку документів № 20250226 від 26.02.2025. Збір за зберігання вантажу (власного або орендованого рухомого складу на своїх осях) склав 22952,30 грн (без ПДВ) згідно накопичувальної картки № 21020462. Списання проведене згідно переліку документів № 20250222 від 22.02.2025;
- вагону № 68569953, який за накладною № 47875257 прибув 23.01.2023 та з 24.01.2023 (з 15 год. 25 хв.) по 20.02.2025 (до 14 год. 30 хв.) знаходився на коліях станції Помічна, про що складені акти загальної форми ГУ-23 від 24.01.2023 № 324 та від 20.02.2025 № 2041. Плата за користування вагоном склала 746548,20 грн (без ПДВ) згідно відомості № 21029004р - 335510,40 грн та відомості № 21029005р - 411037,80 грн. Списання проведене згідно переліку документів № 20250226 від 26.02.2025. Збір за зберігання вантажу (власного або орендованого рухомого складу на своїх осях) склав 22952,30 грн (без ПДВ) згідно накопичувальної картки № 21020460. Списання проведене згідно переліку документів № 20250221 від 21.02.2025;
- вагону № 67197814, який за накладною № 42788091 прибув 18.01.2023 та з 24.01.2023 (з 05 год. 30 хв.) по 20.02.2025 (до 14 год. 30 хв.) знаходився на коліях станції Помічна, про що складені акти загальної форми ГУ-23 від 24.01.2023 № 317 та від 20.02.2025 № 2043. Плата за користування вагоном склала 746959,30 грн (без ПДВ) згідно відомості № 21029006р - 335921,50 грн та відомості № 221029007р - 411037,80 грн. Списання проведене згідно переліку документів № 20250226 від 26.02.2025. Збір за зберігання вантажу (власного або орендованого рухомого складу на своїх осях) склав 22982,60 грн (без ПДВ) згідно накопичувальної картки № 21020461. Списання проведене згідно переліку документів № 20250222 від 22.02.2025.
- вагону № 67090605, який за накладною № 41884909 прибув 22.01.2024 та з 22.01.2024 (з 12 год. 00 хв.) по 19.02.2025 (до 14 год. 10 хв.) знаходився на коліях станції Помічна, про що складені акти загальної форми ГУ-23 від 22.01.2024 № 567 та від 19.02.2025 № 2010. Плата за користування вагоном склала 387517,10 грн (без ПДВ) згідно відомості № 20029002р. Списання проведене згідно переліку документів № 20250221 від 21.02.2025. Збір за зберігання вантажу (власного або орендованого рухомого складу на своїх осях) склав 11946,10 грн (без ПДВ) згідно накопичувальної картки № 20020449. Списання проведене згідно переліку документів № 20250221 від 21.02.2025.
Позивач вказує, що загальна сума плати за користування вагонами складає 3153087,36 грн. з урахуванням ПДВ та загальна сума збору за зберігання вантажу становить 96999,96 грн. з урахуванням ПДВ.
Крім того, за посиланнями позивача, за забирання вагону з колій ВЧДР-4 для відправки його зі станції Помічна на станцію Ізмаїл, нарахований збір за подачу й забирання вагонів по вагону № 67197350, який за накладною СМГС № 51044 прибув 07.01.2023 на станцію Помічна та до 19.02.2025 знаходився на коліях ВЧДР-4, згідно пам'ятки № 228 про забирання вагонів 19.02.2025 о 9 год. 00 хв. вагон був забраний з колій ВЧДР-4 на станцію Помічна, загальна сума якого складає 638,98 грн. з урахуванням ПДВ.
Позивач наголошує, що відповідно до п. 2.2., п. 4.3. та п. 4.4. Договору відповідач зобов'язався сплачувати позивачу: плату за знаходження (простій) вагонів за весь термін простою вагонів в очікуванні вирішення питань узгодження ремонту (або відправки) на підставі наданих станцією документів у випадку понаднормовий простій вагонів на станції з вини Відповідача; витрати Позивача з подачі вагонів від залізничної станції Одеської залізниці до ВЧДР-4, від ВЧДР-4 до станції; витрати Позивача при проведенні маневрових робіт та інші витрати залізниці.
Поряд з цим, як зазначає позивач з моменту прибуття всі 5 вагонів знаходилися на станції Помічна та на коліях ВЧДР-4 до 19-20.02.2025. Вагони були відправлені зі станції Помічна на станцію Ізмаїл без проведення ремонту, оскільки Відповідач у порушення п. 2.3. та п. 4.2. Договору не здійснив 100% (стовідсоткову) передоплату вартості робіт, отримання якої є підставою для виникнення у Позивача обов'язку з виконання ремонту вагонів.
Крім того, позивач звертає увагу, що відповідач у період знаходження (простою) вагонів не вжив заходів щодо припинення простою, зокрема не здійснив відправлення вагонів у інше місце відстою (зберігання) та не надав ВЧДР-4 відповідні реквізити для відправки вагонів.
Отже як вказує позивач, простій вагонів на станції Помічна тривав з причин, усунення яких залежали виключно від Відповідача, що призвело до виникнення у Відповідача перед Позивачем обов'язку з компенсації платежів в загальному розмірі 3 250 726,30грн., які виникли у наслідок простою вагонів в очікуванні вирішення питань узгодження ремонту (або відправки) на коліях станції Помічна згідно п. 2.2. та п 4.3. Договору.
Посилаючись на вищенаведені обставини Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановлено судом, 26.01.2023р Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вантажна транспортна компанія» (Замовник) було укладено договір підряду про виконання планового ремонту вантажних вагонів № ОД/В-23-56д-НЮ, за умовами якого Підрядник зобов'язується за завданням Товариством з обмеженою відповідальністю «Вантажна транспортна компанія» на підставах та на умовах цього Договору виконати плановий ремонт вантажних вагонів, що знаходяться в користуванні Замовника на законних підставах, силами та на базі виробничого підрозділу Підрядника - «Ремонтне вагонне депо Помічна» (далі - ВЧД), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (п. 1.1. Договору) (п.1.1 договору).
З матеріалів справи вбачається, що на станцію Помічна для вантажоодержувача - ВЧДР-4 прибули 5 вагонів для проведення ремонту, а саме ВЧДР-4 були отримані: 07.01.2023 на підставі залізничної накладної СМГС № 51044 вагон № 67197350; 18.01.2023 на підставі залізничної накладної № 42788091 вагон № 67197814; 23.01.2023 на підставі залізничної накладної № 47875240 вагон № 65401705 та залізничної накладної № 47875257 вагон № 68569953; 22.01.2024 на підставі залізничної накладної № 41884909 вагон № 67090605 та в подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ», яке надало Відповідачу в оренду вагони на підставі договору № 22/12-2020 оренди вагонів від 22.12.2020, відправило зазначені вагони зі станції Помічна на станцію Ізмаїл, а саме: 19.02.2025 на підставі залізничних накладних № 42824706 (вагон № 67090605), № 42819490 (вагон № 67197350); 20.02.2025 на підставі залізничних накладних № 42852780 (вагон № 65401705), № 42852806 (вагон № 68569953) та № 42852905 (вагон № 67197814). Зазначені обставини сторонами визнаються та не заперечуються.
Згідно п.2.3 договору, після перерахування Замовником коштів на поточний рахунок Підрядника в порядку, передбаченому Розділом 4 цього Договору, Підрядник зобов'язується за рахунок Замовника самостійно здійснити подачу вагонів до ВЧД, виконати передбачений цим Договором обсяг робіт, оформити перевізні документи для відправки вагонів із ВЧД й відправити вагони за реквізитами, зазначеними у заявці Замовника. Замовник несе відповідальність за достовірність реквізитів, які зазначені в його заявці.
Відповідно до п.4.2 договору, Замовник здійснює 100% (стовідсоткову) передоплату вартості робіт та середньо розрахункової вартості подавання/забирання вагону протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання рахунків Замовником, окремо за кожний вагон (партію вагонів). Сума передоплати визначається виробничим підрозділом Підрядника - ВЧД , на підставі даних про кількість та планову вартість ремонту вагону Замовника, розраховуються згідно пункту 4.1 Договору з урахуванням ПДВ та не є остаточною ціною ремонту (п. 4.2. Договору).
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Поряд з цим, як встановлено судом відповідачем 100% (стовідсоткову) передоплату вартості робіт, отримання якої є підставою для виникнення у Позивача обов'язку з виконання ремонту вагонів не здійснив.
Положеннями пункту 2.2 договору передбачено, що у разі надання Замовником вагонів, що перевищують кількість, визначену у Додатку № 1 до цього Договору, та згідно з порядком, визначеним пунктом 2.1 цього Договору, а також, не здійснення Замовником передоплати, або надання вагонів, яким неможливо проведення робіт за їх технічним станом, а саме: у разі відсутності запасних частин, або технічного рішення на продовження терміну (за необхідності) - вважаються не ремонтопридатними вагонами, що призвело до їх простою на тракційних коліях ВЧД. За весь термін простою вагонів в очікуванні вирішення питань узгодження ремонту (або відправки) Замовник сплачує плату за знаходження (простій) вагонів Відповідача на коліях ВЧД Підрядника. Розрахунок плати за простій вагонів на коліях ВЧД проводиться з моменту подачі вагонів згідно форми ГУ-45, ГУ-46 та на підставі акту довільної форми, який складається працівниками ВЧД із зазначенням у ньому номерів вагонів, часу простою, часу його закінчення та причин. Понаднормовий простій вагонів на тракційних коліях ВЧД розраховується застосуванням «Збірника тарифів перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги», що затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317. Понаднормовий простій вагонів на станції з вини Замовника оплачується згідно документів, наданих станцією.
Отже враховуючи невиконання відповідач положень 2.3 та 4.2 договору у останнього наявне зобов'язання щодо сплати компенсації платежів, які виникли у наслідок простою вагонів на копіях станції.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що витрати Підрядника при проведенні маневрових робіт та інші витрати залізниці розраховуються за ставками плат та зборів, що визначені «Збірником тарифів», оплачуються Замовником на підставі окремого(их) рахунку(ів) Підрядника протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати виставлення рахунку, який підтверджується відповідними документами (відомості форм ГУ-45, ГУ-46а) із зазначенням номерів вагонів. У разі неможливості оформлення відомості форми ГУ-46а оформлюється накопичувальна картка форми ФДУ-92 або Підрядник включає ці витрати до загальної вартості робіт.
Так, відповідно до проведеного розрахунку, плата за користування вагонів складає 3 153 087,36грн. з урахування ПДВ, збір за зберігання вантажу (власного або орендованого рухомого складу) становить 96 999,96грн. з ПДВ та збір за подачу й зберігання вантажу складає 638,98 за ПДВ.
Відповідно до ст.119 «Статуту залізниць України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Пункти 3, 8 «Правил користування вагонами і контейнерами», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі - Правила № 113), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 визначають, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення, зокрема за відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі актів загальної форми ГУ-23. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Відповідно до п. 5 Розділу V «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 (далі - Тарифне керівництво №1) за затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% ставок, зазначених у табл. 1.
Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.
Відповідно до п.п. 2.1., пп. 2.4 п. 2 розділу ІІІ Тарифного керівництва №1 збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної. Якщо одержувач не вивіз вантаж зі станції призначення у термін безоплатного зберігання, збір нараховується незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Пунктами 8 та 9 «Правил зберігання вантажу», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087 передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Відповідно до п. 4.5. «Правил обслуговування залізничних під'їзних колій», затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 зареєстрованого Міністерством юстиції України 24.11.2000 за № 875/5096 за подачу вагонів локомотивом залізниці до пунктів навантаження та вивантаження на під'їзній колії або на передавальну колію, якщо вона знаходиться на території підприємства, і забирання вагонів з цих колій стягується плата за ставками, встановленими тарифом.
Відповідно до п. 1.1 розділу ІІІ Тарифного керівництва №1 збір за подачу й забирання вагонів (у тому числі неробочого парку) та іншого рейкового рухомого складу 3 (далі - вагони) на (з) під'їзні(их) колії(ій) та інші(их) місця(ь) незагального користування локомотивом залізниці визначається залежно від фактичної кількості поданих і забраних вагонів за звітну добу та від відстані у два кінці за ставками табл. 2, якщо під'їзна колія перебуває на балансі залізниць України. До фактичної кількості поданих та забраних вагонів за звітну добу включається сумарна кількість поданих та забраних вагонів з під'їзної колії одного вантажовласника. Звітна доба на залізницях України становить проміжок часу від 20 години 00 хвилин однієї календарної доби до 20 години 00 хвилин наступної календарної доби.
Як вбачається з матеріалів справи станцією Помічна були складені відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, акти загальної форми ГУ-23, пам'ятки, відомості плати за подання, забирання вагонів та маневрову роботу та визначено розмір плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажів та збору за подачу й збирання вагонів, що підтверджується відповідними відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46, актами загальної форми ГУ-23, пам'яткою, відомістю плати за подання, забирання вагонів та маневрову роботу, копії яких містяться в матеріалах справи.
Розглянувши надані позивачем розрахунки плати за користування вагонів в сумі 3 153 087,36грн. з ПДВ, збору за зберігання вантажу (власного або орендованого рухомого складу) в розмірі 96 999,96грн. з ПДВ та збору за подачу й зберігання вантажу в сумі 638,98грн. за ПДВ., що загалом становить 3 250 726,30грн., суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" заборгованості в загальному розмірі 3 250 726,30грн. підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.
Так, заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що обов'язок вносити передплату у нього виникає лише на підставі виставленого позивачем рахунку, що позивачем зроблено не було, а тому його вина в тривалому простої вагонів відсутня.
Поряд з цим суд відповідні посилання оцінює критично, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти. Ненадання рахунку, не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку сплати передбачену умовами договору передоплату.
Крім того, суд зазначає, що відповідні вагони майже два роки перебували на копіях станції Помічна в очікуванні вирішення питання узгодження ремонту.
Проте відповідач знаючи про свій обов'язок за договором щодо здійснення 100% передоплати, внесення якої є підставою в свою чергу виникнення у позивача обов'язку з виконання ремонту вагонів, жодних дій щодо з'ясування причин його відсутності не вчиняв. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.
Щодо посилань відповідача, на той факт що відповідний позов мав бути пред'явлений власника вагонів ТОВ «Авантаж Інспект», суд зазначає, що відправлення вагонів 19.02.2025 - 20.02.2025 зі станції Помічна на станцію Ізмаїл ТОВ «Авантаж Інспект» відбулося на підставі залізничних накладних, тобто на підставі договорів перевезення укладених ТОВ «Авантаж Інспект» та залізницею (перевізником), тоді як спірні відносини виникли до відправлення вагонів, на підставі та у наслідок виконання договору підряду про виконання планового ремонту вантажних вагонів від 26.01.2023 № ОД/В-23-56д-НЮ, укладеного Позивачем та Відповідачем.
Крім того, відповідно до п.1.5 Договору вагони, які надаються Замовником для виконання робіт перебувають у правомірному володінні Замовника на підставі договору від 22.12.2020 № 22/12-2020.
Отже, господарські зобов'язання за відповідним Договором можуть виникати лише у позивача та відповідача.
Також відповідач вказує, що надані позивачем до матеріалів справи документи, не мають жодного відношення до ремонту вагонів.
Суд відповідні посилання оцінює критично, оскільки додані до позовної заяви документи підтверджують обставини знаходження (простою вагонів на станції Помічна, нарахування у наслідок простою вагонів станцією Помічна плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу (порожніх вагонів) та збору за подачу й забирання вагонів та оплати їх виробничим підрозділом Позивача - «Ремонтним вагонним депо Помічна», стягнення яких є предметом розгляду дійсної справи.
При цьому суд зазначає, що відповідно до умов договору питання компенсації відповідачем позивачу на підставі п. 2.2., п. 4.3. та п. 4.4. Договору, не залежно від факту проведення або не проведення ремонту вагонів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" (65009, м.Одеса, вул.Академічна, 20Б, офіс 8, кабінет №2, код ЄДРПОУ 40362398) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" (65009, м.Одеса, вул.Академічна, 20Б, офіс 8, кабінет №2, код ЄДРПОУ 40362398) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) основний борг в сумі 3 250 726 (три мільйони двісті п'ятдесят тисяч сімсот двадцять шість)грн. 30коп. судовий збір в сумі 39 008 (тридцять дев'ять тисяч вісім)грн. 72 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Повне рішення складено 13 листопада 2025 р.
Суддя К.Ф. Погребна