Іменем України
№ 610/1753/25
№ 2-а/610/86/2025
11 листопада 2025 року
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
судді: Стригуненка В.М.
за участю
секретаря: Ворони І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
Позивач просить: скасувати постанову серії ЕНА № 4761838від 18.05.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення, як незаконну та необґрунтовану та таку, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що 18.05.2025 інспектором поліції складено оскаржувану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 грн. Його обвинуватили у тому, що він ніби то керував автомобілем без посвідчення водія, однак він не здійснював керування транспортним засобом у вказаний у постанові час і місці, та навіть не збирався цього робити. В цей момент перебував у припаркованому автомобілі та просто сидів на водійському сидінні, двигун автомобіля не був заведений, рух транспортного засобу не здійснювався. До його автомобіля підійшли співробітники поліції, які безпідставно склали щодо нього оскаржувану постанову, вказавши, що він керував автомобілем без відповідного посвідчення водія та не був пристебнутий ременем безпеки. При цьому його заперечення інспектор поліції Шулєпов І.В. не врахував. Крім того, під час розгляду справи його не було ознайомлено з правами та обов'язками, не було роз'яснено право на захист (а.с. 1-3, 13-15).
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 25.09.2025 було замінено первісного відповідача ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області у даній справі належним відповідачем - Головним управлінням Національної поліції в Харківській області (а.с. 37-38).
03.10.2025 представник відповідача надала відзив на позовну заяву, на подання якого просила продовжити строк у зв'язку з повітряними тривогами у м. Харків, на які особовий склад ГУНП в Харківській області зобов'язаний реагувати та дотримуватись інструкцій для забезпечення особистої безпеки. Тому відповідні документи та інформація можуть бути отримані відділом правового забезпечення з порушенням строку.
У відзиві представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що поліцейський під час складання оскаржуваної постанови діяв правомірно в межах діючого законодавства, розглянув справу у відповідності до норм закону, зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП. Застосування до позивача санкцій ч. 2 ст. 126 КУпАП є законним, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови. Крім того позивачу було роз'яснено процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП, та порядок оскарження постанови, про що свідчить його особистий підпис у постанові. Враховуючи, що з моменту вчинення позивачем адміністративного правопорушення минуло понад 4 місяці, надання відеозапису фіксації вищевказаного адміністративного правопорушення немає можливості у зв'язку з тим, що термін зберігання відеозаписів складає 30 діб (а.с. 44-45, 53-56).
Позивач просив розглянути справу за його відсутності, позов підтримав (а.с. 68).
Представник відповідача просив розглянути справу без участі їхнього представника (а.с. 55 зворот).
Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.
Як убачається з наявних у розпорядженні суду матеріалів, за постановою інспектора ВП № 1 (м. Балаклія) Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Шулєпова Ігоря Володимировича серії ЕНА № 4761838 від 18.05.2025 на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень за те, що він: «18.05.2025 приблизно о 17.25 год в Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія по вул. Центральна, 36А водій ОСОБА_1 рухався на автомобілі ВАЗ 2104 д.н.з. НОМЕР_1 , не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії "Б", чим порушив вимоги п.п. 2.1 "а" ПДР, та, будучи обладнаний ременем пасивної безпеки, був не пристебнутий, чим порушив п.п. 2.3 "в" ПДР, п.п. 2.1 "а" ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом» (а.с. 6, 65-66).
Постанова була складена в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, в якій позивач розписався та поставив дату 18.05.2025.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту ПДР; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України (п. 1.1 ПДР). Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3 ПДР).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків (п. 1.5 ПДР).
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (п. 1.4 ПДР).
Відповідно до пункту 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП відбулося через порушення ним п. 2.1 "а" ПДР.
Пунктом 2.1 "а" Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Крім того інкримінують порушення п. 2.3 "в" ПДР, яким передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 визначено, що в разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (далі - Інструкція № 1395).
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції № 1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема частиною 1 статті 122 КУпАП.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення, зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Положеннями ст. 31 ЗУ "Про Національну поліцію" надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 ЗУ "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Водночас, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Проте, відеозапис події та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка би могла підтвердити заперечення відповідача, до суду відповідачем надано не було.
Представник відповідача у своєму відзиві посилалась на неможливість надання такого відеозапису, оскільки він зберігається лише 30 діб, а потім знищується, на підтвердження чого надала відповідь ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області від 30.09.2025, в якій було проінформовано про неможливість надання відеозапису, а саме фіксації вищевказаного правопорушення, яке мало місце 18.05.2025, що обумовлено терміном зберігання відеозаписів, який складає 30 діб (а.с. 64).
При цьому оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на засоби, якими було здійснено фіксування правопорушення, відомості про які також мали б бути відображені в постанові згідно з вимогами ст. 283 КУпАП.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, № 337/346/17 від 08.04.2020, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за інкриміновані порушення ПДР він повинен був керувати транспортним засобом, що позивач категорично заперечував у своєму позові.
Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, Верховний Суд в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Однак відповідачем не було надано будь-яких доказів керування позивачем транспортним засобом у вказаних у протоколі час і місці, як і про відсутність у позивача права керування таким транспортним засобом.
Тобто доказів порушення позивачем п. 2.1 "а", п. 2.3 "в" ПДР, а саме керування транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії та без пристебнутого ременя безпеки, суду не надано.
Також з постанови не убачається, що позивач під час її складання визнавав вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Отже, із наявних у суду матеріалів не убачається сукупності доказів: пояснень свідків, матеріалів фото- і кінозйомки або відеозапису, тощо, передбачених ст. 251 КУпАП України, які б засвідчили факт вчинення позивачем інкримінованих йому правопорушень.
Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17 (№К/9901/15804/18).
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, відповідачем не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України.
Інші доводи позивача, викладені у позовній заяві, відповідачем також не були спростовані належними та допустимими доказами.
Разом з тим, доказів неознайомлення позивача з його правами та обов'язками та нероз'яснення права на захист при розгляді справи, позивачем не надано, натомість в оскаржуваній постанові в графі про їх роз'яснення позивач поставив свій підпис.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого в даному випадку покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених ст. 9 КУпАП обставин, то суд вважає недоведеним факт скоєння позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, тому постанова винесена необґрунтовано, без дотриманням вимог КУпАП, що є підставою для її скасування.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний скасовує рішення суб'єкта владних повноважень і закриває справу про адміністративне правопорушення.
Розподіл судових витрат по справі, а саме сплаченого судового збору, здійснити відповідно до ст. 139 КАС України, поклавши їх на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 10, 77, 139, 241-246, 286 КАС України,
1)Позов задовольнити повністю.
2)Скасувати постанову інспектора ВП № 1 (м. Балаклія) Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Шулєпова Ігоря Володимировичасерії ЕНА № 4761838від 18 травня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу 3400 гривень за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
3)Закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
4)Стягнути з Головного управління національної поліції в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління національної поліції в Харківській області, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 13, код ЄДРПОУ 40108599.
Суддя Стригуненко В.М.