ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
14.11.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 910/8996/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой", проспект Правди, буд. 10, кім. 27-Е, м. Харків, 61022
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053
про стягнення заборгованості у розмірі 565275,58 грн, з яких 559011,59 грн основного боргу, 4472,09 грн інфляційних втрат, 1791,90 грн 3% річних;
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення заборгованості у розмірі 565275,58 грн, з яких 559011,59 грн основного боргу, 4472,09 грн інфляційних втрат, 1791,90 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 565275,58 грн передано за підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 справу було передано на розгляд судді Неверовській Л. М.
Ухвалою суду від 15.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем порушено умов договору підряду № 13/1904-Р від 23.05.2024 - не здійснено оплату за виконані позивачем роботи за актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2025 року за формою КБ-2в на суму 559011,59 грн, внаслідок чого виник борг в сумі 559011,59 грн.
За прострочення виконання зобов'язання позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 4472,09 грн інфляційних втрат та 1791,90 грн 3% річних.
Також, позивач просить суд у відповідності до ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму 559011,59 грн з 19.07.2025 року до моменту виконання рішення суду.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позов не погоджується з доводами, викладеними у позовній заяві, вважає їх безпідставними, необґрунтованими. Вказує, на те, що сторонами договору не вносились зміни до договору в частині внесення змін до твердого кошторису, а відповідно сума робіт в розмірі 4532210,27 грн не свідчить про про факт виконаних позивачем робіт у відповідності до умов договору, зокрема і на суму 5053483,34 грн з ПДВ. Як наслідок, позовна вимога про стягнення 565275,58 грн є передчасною та такою що не відповідає договірним зобов'язанням сторін по договору.
Також зазначає, що позивачем долучено до позовної заяви довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2025 року та акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2025 року, які зі сторони відповідача підписані Павлюк М.В., без надання позивачем до суду документів в підтвердження повноважень цієї особи на підписання такого роду документів, що унеможливлює встановлення наявність права в Павлюк М. В. у відповідності до вимог статей 237-239, 246 ЦК України, на підписання від імені відповідача як довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2025 року, так і акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2025 року.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 4472,09 грн за період з 10.06.2025 по 18.07.2025 із суми 565275,58 грн без застосування в розрахунку індексу інфляції за липень 2025 року в розмірі 99,80 %, є порушенням порядку такого розрахунку визначеного в правовій позиції Верховного Суду зазначеної у постанові від 14 січня 2020 року у справі №924/532/19.
Обставини справи, дослідження доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
23.05.2024 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой" (як підрядником) укладено договір підряду №13/1904-Р.
У відповідності до п. 1.1. договору, у порядку та на умовах визначених договором, підрядник на свій ризик зобов'язується виконати вказані в пункті 1.2. договору роботи за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи на умовах, визначених даним договором.
Згідно із п. 1.2. договору найменування робіт: "Реконструкція водопроводу нагнітального ЦППН-КНС-7 (Інв. № 47588) (код 45220000-5 за ДК 021:2015, Інженерні та будівельні роботи)".
У відповідності до п. 2.5. договору ціна може бути зменшена в бік зменшення за узгодженням сторін без зміни якості робіт.
У відповідності до п. 2.6. договору умови оплати: Авансовий платіж 40% протягом 15 календарних днів з дати отримання від виконавця рахунку та банківської гарантії повернення авансового платежу у розмірі, що покриває суму авансового платежу. Післяоплата здійснюється замовником по факту виконаних робіт, як різниця між вартістю виконаних робіт та загальною сумою фактично здійснених платежів із врахуванням авансового платежу за ці роботи, протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами проміжних актів та кінцевого акту приймання виконаних будівельних робіт. Кінцевий акт приймання виконаних будівельних робіт підписується на основі акту готовності об'єкту до експлуатації, підписаного сторонами.
Згідно п. 5.1. договору, виконання робіт оформляеться шляхом підписання сторонами проміжних та кінцевого Акту приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2В), надалі Акт, який датується останнім днем виконання робіт, і довідки про вартість виконаних будівельних робіт (№КБ-3), надалі довідка. В проміжному акті та довідці відображаються обсяги виконаних робіт та їх вартість, підтверджені замовником і виконавцем, які є первинними обліковими документами. В акті та довідці відображаються обсяги виконаних робіт та їх вартість, підтверджені замовником і підрядником, які є первинними обліковими документами.
Акт та довідка складаються підрядником в 2 (двох) оригінальних примірниках, які мають бути підписані, скріплені печаткою підрядника та надані замовнику не пізніше 2 (двох) робочих днів з дати підписання. На підставі зазначених документів замовник проводить розрахунки з підрядником.
21.06.2024 відповідачем сплачено на користь позивача авансовий платіж у розмірі 2021393,34 грн.
18.11.2024 між сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року за формою КБ-2в на суму 3973198,68 грн.
26.12.2024 відповідачем сплачено на користь позивача 1951805,34 грн.
З урахуванням здійсненого авансового платежу у розмірі 2021393,34 грн, а також сплати коштів у розмірі 1951805,34 грн, відповідачем в повному обсязі оплачено виконані роботи за актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року за формою КБ-2в на суму 3973198,68 грн.
08.05.2025 сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2025 року за формою КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 на суму 559011,59 грн.
Згідно підписаної керівниками ГКБ (Долина) ПАТ “Укрнафта» службової записки до акту виконаних робіт №2 за травень 2025 року на суму 559011,59 грн, адресованої операційному директору з нафтових сервісів Павлюку М.В., роботи виконані 100% від загального об'єму робіт. До наданих робіт зауважень немає.
Таким чином, позивачем виконано роботи за договором, що прийняті відповідачем без зауважень про що свідчить, зокрема: підписаний без зауважень акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за листопад 2024 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 на суму 3973198,68 грн; підписаний без зауважень акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за травень 2025 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-З на суму 559011,59 грн; службові записки відповідача про те, що зауважень до роботи немає.
Загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт по договору становила 4532210,27 грн з ПДВ.
Однак, в порушення договірних умов, відповідач не здійснив оплату вартості виконаних будівельних робіт за травень 2025 року в сумі 559011,59 грн.
07.06.2025 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про сплату заборгованості за вих. № ТОВ БМУ ВИХ-890-03-06-25 від 05.06.2025. Вимога отримана відповідачем 12.06.2025, однак жодної відповіді на вимогу надано не було, а суму боргу не сплачено.
За прострочення виконання зобов'язання відповідачем за період з 10.06.2025 по 18.07.2025, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу - 4472,09 грн інфляційних втрат та 1791,90 грн 3% річних.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновки суду.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно вимог ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
У відповідності до положень ст. 625 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Приписами ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем обумовлених договором підряду №13/1904-Р від 23.05.2024 робіт за травень 2025 року вартістю 559011,59 грн.
Однак, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань не виконав, не здійснив оплату виконаних робіт, внаслідок чого утворився борг в сумі 559011,59 грн.
Доводи відповідача щодо передчасності позовних вимог є необґрунтованими, враховуючи підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, в яких відображено обсяг виконаних робіт.
Також, безпідставними є заперечення відповідача з посиланням на підписання довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2025 року та акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2025 року, Павлюк М.В. без надання позивачем до суду документів в підтвердження повноважень цієї особи на підписання такого роду документів, оскільки як вбачається з вказаних акту та довідки, на них наявна печатка АТ “Укрнафта».
При цьому, відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, інших документах, що фіксують здійснення господарських операцій. Окрім того, відповідачем не надано доказів того, що печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Факт порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати позивачу вартості виконаних підрядних робіт підтверджується матеріалами справи, отже позовні вимоги в частині стягнення 559011,59 грн є обґрунтованими.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 4472,09 грн інфляційних втрат нарахованих за період прострочення - з 10.06.2025 по 18.07.2025, 1791,90 грн 3% річних нарахованих за період прострочення з 10.06.2025 по 18.07.2025.
Судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3% річних встановлено його арифметичну і методологічну правильність.
Щодо розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає про те, що позивачем визначено період нарахування інфляційних втрат - з 10.06.2025 по 18.07.2025, однак, до розрахунку включено тільки червень 2025 року.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
При цьому, позивачем самостійно визначено період за який здійснюється нарахування інфляційних втрат - з 10.06.2025 по 18.07.2025.
Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат з урахуванням наведеної методики розрахунку інфляційних втрат. За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача становить 3345,13 грн. В решті частини заявлених до стягнення інфляційних втрат слід відмовити.
На підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України, позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про нарахування 3% річних на суму 559011,59 грн з 19.07.2025 до моменту виконання рішення суду.
Так, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Частині десятій статті 238 ГПК України та частинам десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
За загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.
Правила частини десятої статті 238 ГПК України (частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.
Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.
Водночас такі повноваження суду є доволі обмеженими, оскільки суд не стягує конкретну суму відсотків або пені, а лише визначає їх порядок обрахунку; у цьому суд має керуватися не власним розсудом при виборі відсотків або пені, а визначати їх з огляду на матеріально-правові відносини між сторонами, з'ясовані ним за результатами судового розгляду; продовження нарахування таких відсотків або пені пов'язується винятково з фактом невиконання цього судового рішення та в разі його належного виконання право на таке нарахування припиняється (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/14524/22 від 05.06.2024).
Враховуючи викладене, слід зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 19.07.2025 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума відсотків річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 % річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
За встановлених судом обставин, позовні вимоги є обґрунтованими в частині стягнення 559011,59 грн основного боргу, 3345,13 грн інфляційних втрат, 1791,90 грн 3% річних. В решті слід відмовити.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн.
Відповідачем подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від 07.10.2025 (вх.№16403/25 від 07.10.2025), в якому просить суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами у справі № 910/8996/25. Зазначає, що фіксовані втрати в розмірі 30000 грн на правову допомогу не відповідають розумній необхідності судових витрат для цієї справи, оскільки не відповідають часу, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; тривалості розгляду і складності справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано такі докази: договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) №23/1 від 23.05.2024; додаткова угода №1/7-4 від 01.07.2025 до договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) №23/1 від 23.05.2024; акт наданих послуг від 202.09.2025; рахунок №02/15 від 02.09.2025.
23.05.2024 між адвокатом Мироненко Станіславом Станіславовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой" укладено договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 23/1.
Відповідно до п. 1.1. договору адвокат приймає доручення від клієнта здійснити у встановлені строки на умовах визначених договором про надання правової допомоги у всіх справах, судах будь-якої інстанції, територіальності та юрисдикції, а також в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форми власності та підпорядкування з метою досягнення бажаного правового результату клієнта.
Згідно із п. 1.2. договору подальші доручення на вчинення юридичних дій в інтересах клієнта оформляються додатковою угодою.
Згідно п. 4.2. договору, розмір гонорару та його сплата засвідчується додатком до цього договору.
01.07.2025 між сторонами укладено додаткову угоду №1/7-4 до договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) №23/1 від 23.05.2024 року, в якій сторонами погоджено розмір та порядок оплати гонорару за надання послуг/виконання робіт.
02.09.2025 між сторонами підписано акт наданих послуг за договором про надання правової допомоги (юридичних послуг) №23/1 від 23.05.2024, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой" прийняло наступний обсяг послуг: "1. Складання позовної заяви в господарському процесі у справі №910/8996/25, що включає в себе, ознайомлення з первинними документами клієнта, узгодження правової позиції, аналіз актуальної практики Верховного Суду та перевірка внесених змін до нормативно-правових актів; 2. Складання відповіді на відзив з урахуванням та аналізом поданих відповідачем документів".
За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. (ч.1). Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. (ч.2). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3).
За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п'ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Разом з тим, як відзначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 по справі №640/18402/19, гонорар адвоката може бути погодинний або фіксований. Останній є більш зручним не лише для клієнтів (дає можливість чітко розрахувати суму витрат на суд), але й для цілей відшкодування витрат на його оплату. Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача. Тому в цьому випадку подавати опис робіт, виконаних адвокатом, не обов'язково.
Виходячи з наданих заявником доказів, сторонами у договорі про надання правничої допомоги встановлено фіксований розмір гонорару адвоката.
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).
За практикою Верховного Суду (пункти 4.12-4.14 постанови від 30.11.2020 у справі №922/2869/19) під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Суд зазначає про те, що спір у цій справі є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми, розгляд спірної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Враховуючи наведене, суд керуючись критеріями визначеними ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов до висновку про те, що розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є співмірним з розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Враховуючи вищенаведене та заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 15000 грн.
Враховуючи, що спір між сторонами у цій справі вирішено шляхом часткового задоволення позову, витрати позивача на професійну правничу допомогу суд покладає на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 14970,10 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77-79, 86, 126, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення заборгованості у розмірі 565275,58 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053 (ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой", проспект Правди, буд. 10, кім. 27-Е, м. Харків, 61022 (ідентифікаційний код 32951760) 559011 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч одинадцять) грн 59 коп. основного боргу, 3345 (три тисячі триста сорок п'ять) грн 13 коп. інфляційних втрат, 1791 (одну тисячу сімсот дев'яносто одну) грн 90 коп. 3% річних, 6725 (шість тисяч сімсот двадцять п'ять) грн 88 коп. судового збору, 14970 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят) грн 10 коп. витрат на правничу допомогу.
Органу (особі), яка здійснюватиме примусове виконання рішення у справі №910/8996/25, нарахувати, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, 3 % річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 19.07.2025 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума відсотків річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 % річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих відсотків з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053 (ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой", проспект Правди, буд. 10, кім. 27-Е, м. Харків, 61022 (ідентифікаційний код 32951760).
В частині стягнення 1126,96 грн інфляційних втрат - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14.11.2025
Суддя Неверовська Л. М.