номер провадження справи 6/103/25
05.11.2025 Справа № 908/1806/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько О.А.,
за участю секретаря судового засідання Краснікової С.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 908/1806/25
за позовом: Першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області (69061, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,
позивача: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72А)
до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: РАЙОННА АДМІНІСТРАЦІЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПО ЗАВОДСЬКОМУ РАЙОНУ (69067, місто Запоріжжя, вул. Мирослава СИМЧИЧА б.56; код ЄДРПОУ 37573534).
про стягнення грошових коштів,
за участю представників сторін:
від прокуратури - Селезньова Т.В., посвідчення № 075592 від 01.03.2023;
від позивача - Тихонова О.В., самопредставництво, посвідчення ПІ № 000284 від 20.06.2025;
від відповідача - Уткін О. Є., адвокат, довіреність від 13.04.2025;
від третьої особи - Салата Н.П., посвідчення № 6/3 від 01.05.2023, довіреність № 18.01/01.20-759 від 17.12.2024, витяг з ЄДР.
Процесуальні дії по справі.
13.06.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. №56/2-1482вих.25 від 12.06.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 12.06.2025) Першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів у сумі 108 840,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 13.06.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1806/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1806/25, присвоєно справі номер провадження 6/103/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 28.07.2025 постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/1806/25 за правилами загального позовного провадження, стадія відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 12.08.2025 о 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 12.08.2025 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: РАЙОННУ АДМІНІСТРАЦІЮ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПО ЗАВОДСЬКОМУ РАЙОНУ (69067, місто Запоріжжя, вул. Мирослава СИМЧИЧА б.56; код ЄДРПОУ 37573534). Оголошено перерву у підготовчому засіданні до 21.08.2025 о 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 21.08.2025 підготовче засідання відкладено на 23.09.2025 о 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 23.09.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 26.10.2025 року, постановлено закрити підготовче провадження у справі № 908/1806/25 та призначити справу № 908/1806/25 до розгляду по суті на 21.10.2025 о 09 год. 15 хв.
В судовому засіданні 21.10.2025 була оголошена перерва до 05.11.2025.
У судових засіданнях 21.10.2025 та 05.11.2025 прокурор, представники позивача та третьої особи підтримали заявлені прокурором позовні вимоги. Представник відповідача проти позову заперечив.
У судовому засіданні 05.11.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення, роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Підставою для звернення з позовом прокурором визначено недотримання відповідачем вимог ст.ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України, п. 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761, яке полягає у не забезпеченні належної охорони лісових ресурсів, які перебувають у його постійному користуванні, що призвело до незаконної порубки дерев, чим заподіяно шкоду на загальну суму 108 840,00 грн.
Прокурор зазначає, що 25.08.2022 близько 09.56 год. невстановлені особи, знаходячись за адресою: м. Запоріжжя, вул. Софіївська, поблизу вузлової сортувальної залізничної станції «Запоріжжя-Ліве», парк Л, здійснили незаконну порубку дерев. За вказаним фактом Вознесенівською окружною прокуратурою м.Запоріжжя 17.11.2022 внесені відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022082010000215 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України.
Прокурор зазначає, що Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників до ступеня припинення росту, відповідно до якого завдана шкода в результаті незаконної порубки 85 дерев породи «Дуб», «Ясен», «В'язь» та «Акація біла» до повного припинення росту в полезахисній смузі, яка розташована за адресою: м.Запоріжжя з координатами лісового насадження: 47.890344, 35.248448, на перегоні станції Вільнянськ - Запоріжжя Ліве - 16 км пк 4+00 до 8+00 (права сторона колії) Придніпровської залізниці, становить 108 840 грн 00 коп.
Суму збитків, заявлених до стягнення з відповідача прокурор також обґрунтовує висновком інженерно-екологічної експертизи №СЕ-19/108-24/194- ФХЕД від 15.02.2024, згідно якого сума завданої шкоди довкіллю в результаті незаконної порубки 85 дерев породи «Дуб», «Ясен», «В'язь» та «Акація біла» в полезахисній лісовій смузі, котра розташована в м.Запоріжжя, з координатами лісового насадження: 47.890344, 35.248448, на перегоні станції Вільнянськ - Запоріжжя Ліве - 16 км пк 4+00 до 8+00 (права сторона колії) Придніпровської залізниці, згідно огляду місця події від 15.03.2023 становить 108 840 грн. 00 коп.
Оскільки вказана лісосмуга знаходиться на земельній ділянці, яка відповідно до Державного акту перебуває у постійному користуванні Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», за твердженням прокурора шкода, завдана навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вирубування дерев в полезахисній лісовій смузі, має бути відшкодована постійним лісокористувачем - Регіональною філією «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Відповідач за змістом відзиву, який надійшов до суду 04.07.2025 (вх. №13736/08-08/25) в повному обсязі не визнав позовні вимоги. До того ж вважає, що є неналежним відповідачем у справі.
Посилаючись на ст. 79-1 ЗК України відповідач указує, що позивачем неправильно - на рівні припущення - залишився невизначеним правовий статус земельної ділянки - як об'єкту цивільних права, як нерухомого майна (землі, лісу), не надано докази реєстрації та ідентифікації (кадастрового номеру) згаданої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, державному реєстрі речових прав. До того ж, за твердженням відповідача, використання позивачем для ідентифікації земельної ділянки виключно за допомогою здійснення геолокації координат лісового насадження: 47.890344, 35.248448 - не відповідає вимогам діючого законодавства. Зазначає, що геолокація розташування земельної ділянки здійснена невідомою особою, у невідомий спосіб та відбулася за допомогою невідомого електронного пристрою. Згідно з позицією відповідача належними доказами для ідентифікації земельної ділянки є документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку, матеріали технічної інвентаризації, матеріали кадастрової зйомки, висновок судової землевпорядної експертизи. Втім, жодного належного доказу визначення місця розташування земельної ділянки та пошкоджених дерев за допомогою наведеного вище переліку документів позивач суду не надав. Відсутність належної ідентифікації лісосмуги, як земельної ділянки, - виключає законність підстав для твердження про те, що АТ «Укрзалізниця» має нести відповідальність за охорону лісових насаджень на земельній ділянці, яка не перебуває у користуванні відповідача.
Відповідач зазначає, що Акт постійного користування не є належним підтвердженням юридично значущого факту незаконної порубки дерев.
За змістом відзиву відповідач заперечуючи проти позову зауважує, що прокурор, використовуючи в якості доказу матеріали кримінального провадження, не надав суду доказів на підтвердження його повноважень та права на розголошення матеріалів кримінального провадження.
За твердженням відповідача, позов про завдання шкоди невстановленими особами за наведених обставин не здійснення належної ідентифікації земельної ділянки та пошкодженого лісу, мав бути пред'явлений не до АТ «Укрзалізниця», а до Запорізької міської ради (до районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району).
15.07.2025 прокурором подана заява (документ сформований в системі Електронний суд 14.07.2025, вх. №14397/08-08/25), яка за своїм змістом є відповіддю на відзив. Так, прокурор не погоджуючись з доводами відповідача вказує, що під час досудового розслідування кримінального провадження, у тому числі із залученням уповноважених працівників АТ «Українська залізниця», встановлено, що земельна ділянка на якій виявлено факт порубки дерев перебуває у постійному користуванні залізниці на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ЗП №003536.
З приводу застосування географічних координат (геолокації) зазначає, що їх застосовано та вказано для встановлення більш точного місця порубки дерев. Водночас, за твердженням прокурора, при встановленні місця порубки дерев та визначення приналежності земельної ділянки використовувались не лише географічні координати. Так, за місцем порубки дерев проводився огляд місця події, зокрема, 15.03.2023 слідчим у присутності представника АТ «Українська залізниця», а саме начальника дільниці структурного підрозділу «Запорізька дистанція захисних лісонасаджень» Бусько М.П. Під час проведення огляду встановлено, що місцем огляду є лісосмуга, яка перебуває у користуванні Придніпровської залізниці на підставі державного акту та знаходиться за відповідними координатами на перегоні ст. Вільнянськ - Запоріжжя Ліве 16 км (права сторона колії). Зазначений протокол також долучено до матеріалів при пред'явленні позову до суду. Тобто, вказана лісосмуга знаходиться уздовж залізничної колії, а її приналежність до земель залізниці підтверджується як представниками самої АТ «Українська залізниця», так і наданими ними документами.
Щодо доводів відповідача про те, що АТ «Українська залізниця» не є належним відповідачем у справі прокурором зазначено таке. Відповідно до інформації районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району від 29.11.2022 надання дозволів на знесення (спил) дерев біля залізничних колій за адресою: вул. Запоріжжя, вул. Софіївська, поблизу залізничної станції «Запоріжжя Ліве» знаходиться поза межами повноважень районної адміністрації. Відповідно до адміністративно - територіального поділу міста Запоріжжя, земельна ділянка з відповідними координатами, територіально відноситься до Заводського району м.Запоріжжя. Водночас вказана інформація районної адміністрації жодним чином не спростовує той факт, що порубка (спил) дерев мала місце на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні Придніпровської залізниці. У зв'язку із цим прокурор вважає, що АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.
Відповідач скористався правом на подання заперечення (вх. №14855/08-08/25 від 22.07.2025) де зазначив, що у позовній заяві та в інших матеріалах справи представником прокуратури (позивачем) не повідомлено, не наведено жодних відомостей про технічний засіб, за допомогою якого здійснено геолокацію 22.08.2022 року, відтак вважає, що прокурором не виконано імперативний обов'язок щодо надання технічної та іншої характеристики технічного засобу, за допомогою якого невідомою особою нібито була визначена геолокація земельної ділянки. Ні протокол огляду місця події від 22.08.2022 року, ні протокол огляду місця події від 15.03.2023 року не містять відомостей про характеристику технічного засобу, за допомогою якого невідомою особою нібито була здійснена геолокація земельної ділянки. Тому переконаний, що усі без виключення надані представником прокуратури географічні координати (про геолокацію) за жодних умов не можуть вважатися належним та допустимим доказом вчинення відповідачем будь-якого правопорушення.
05.08.2025 до суду надійшли пояснення від Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), за змістом яких позивач підтримав позов прокурора в повному обсязі з підстав, зазначених у позові. Наполягав, що відповідач, як постійний лісокористувач, повинен був забезпечити охорону та захист лісових насаджень, однак допустив протиправну бездіяльність, що призвело до незаконної вирубки дерев, чим позивачеві заподіяно шкоди на загальну суму 108 840 грн. 00 коп.
19.08.2025 від районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району надійшли пояснення, за змістом яких третя особа зазначила, що земельна ділянка з деревами, поблизу залізничної станції «Запоріжжя-Ліве» в оперативному управлінні чи у власності районної адміністрації не перебуває. Тому рішення господарського суду ніяким чином не може вплинути на права та обов'язки районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району. Зазначена ділянка, на якій виявлено факт порубки дерев, перебуває у постійному користуванні Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на підставі Державного акту на право постійного користування землею 1-ЗП № 003536. Ураховуючи викладене третя особа вважає, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» є належним відповідачем по справі.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
25.08.2022 в полезахисній лісовій смузі, яка розташована в м.Запоріжжя, вул. Софіївська поблизу вузлової сортувальної станції Запорізької дирекції Придніпровської залізниці «Запоріжжя Ліве», парк Л, виявлено факт незаконної порубки лісових насаджень у кількості 85 дерев породи «Дуб», «Ясен», «В'язь» та «Акація біла».
За вказаним фактом 17.11.2022 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022082010000215 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України.
Постановою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури від 22.08.2023 визначено місце проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022082010000215 від 17.11.2022 за ч.2 ст.246 КК України за СВ Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області. Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Пологівської окружної прокуратури Запорізької області.
Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників до ступеня припинення росту, здійсненого Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області), завдана шкода в результаті незаконної порубки 85 дерев породи «Дуб», «Ясен», «В'язь» та «Акація біла до повного припинення росту в полезахисній смузі, яка розташована за адресою: м.Запоріжжя з координатами лісового насадження: 47.890344, 35.248448, на перегоні станції Вільнянськ - Запоріжжя Ліве - 16 км пк 4+00 до 8+00 (права сторона колії) Придніпровської залізниці, становить 108 840 грн 00 коп.
Згідно з висновком інженерно-екологічної експертизи №СЕ-19/108-24/194- ФХЕД від 15.02.2024 сума завданої шкоди довкіллю в результаті незаконної порубки 85 дерев породи «Дуб», «Ясен», «В'язь» та «Акація біла» в полезахисній лісовій смузі, котра розташована в м.Запоріжжя, з координатами лісового насадження: 47.890344, 35.248448, на перегоні станції Вільнянськ - Запоріжжя Ліве - 16 км пк 4+00 до 8+00 (права сторона колії) Придніпровської залізниці, згідно огляду місця події від 15.03.2023 становить 108 840 грн. 00 коп.
Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею І-ЗП №003536, у постійному користуванні Регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» як правонаступника ДП «Придніпровська залізниця» знаходиться земельна ділянка площею 31,96 га на перегоні станції Вільнянськ - Запоріжжя Ліве, 16 км.
З листа Регіональної філії «Придніпровська залізниця» від 27.03.2023 судом установлено, що захисні насадження виділу №338,340 (де сталась незаконна порубка) створені в 1940 і 1955 роках в межі смуги відведення власними коштами ДП «Придніпровська залізниця». Земельна ділянка, на якій зростають захисні насадження, перебуває у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця» на підставі Державного акта на право постійного користування землею №І-ЗП 003536.
У ході досудового розслідування особи, які вчинили кримінальне правопорушення не встановлені.
Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор зазначає, що збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем - АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця» АТ “Укрзалізниця».
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Щодо підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах суд зазначає таке.
За приписами статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 ГПК України).
Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частин четвертої ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, суду належить з'ясувати питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів держави.
Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Згідно з частиною 1 ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженим наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230, Держекоінспекція в області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Відповідно до Положення про державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 31, до функцій Державної екологічної інспекції Південного округу віднесено звернення до суду з відповідними позовами про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.
На підставі наведеного, прокурором визначено Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області) органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено правовий висновок, відповідно до якого прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Як убачається з матеріалів справи, Пологівською окружною прокуратурою до Держекоінспекції Південного округу скеровані листи від 15.05.2024 № 56/2-4926 вих-24 та від 30.10.2024 №56/2-7002 вих-24 щодо надання інформації про звернення до суду з позовом про стягнення з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» шкоди, вжитті з цього приводу заходи реагування.
Держекоінспекцією Південного округу листами від 30.05.2024 та від 12.11.2024 повідомлено, що заходи реагування на її стягнення інспекцією не вживались.
Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави щодо стягнення у судовому порядку збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсівта є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.
Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог законодавства у сфері захисту та використання лісів.
Відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариств залізничного транспорту загального користування», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», наказами Міністерства інфраструктури України від 09.07.2014 № 301, Укрзалізниці від 14.07.2014 № 389-Ц/од «Про заходи щодо реорганізації Укрзалізниці, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування» та реорганізацію ДП «Придніпровська залізниця», ДП «Придніпровська залізниця» реорганізовано. Відповідно правонаступником всіх прав та обов'язків ДП «Придніпровська залізниця» є АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця».
Предметом спору у цій справі є стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця'шкоди, заподіяної внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.
Згідно із частинами першою-третьою статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За загальними положеннями статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка заподіяла шкоду. Для відшкодування заподіяної шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, вину заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Відсутність хоча б одного зі вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Частиною другою ст. 19 Лісового кодексу України (далі за текстом - ЛК України) визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
За приписами ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 частини першої ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 ЛК України).
Згідно з пунктом 5 частини другої ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно з ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі не встановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.
З аналізу наведених приписів Лісового кодексу України, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Як зазначила Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 09.08.2018 у справі №909/976/17, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Отже, як зазначила Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Щодо бездіяльності постійного лісокористувача в аспекті обов'язку з організації охорони і захисту лісів щодо здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок.
Згідно зі ст. 1 ЛК України лісом є тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Частиною 1 статті 55 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Згідно зі ст. 68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
З наведених положень законодавства вбачається, що за змістом ст. 55 ЗК України, ЛК України лісові посадки вздовж залізничних колій віднесені до земель лісогосподарського призначення, а за змістом ст. 68 ЗК України є землями залізничного транспорту, до яких віднесено захисні та укріплюючі насадження.
Частиною 3 статті 1 ЛК України встановлено, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
За наведених приписів ЛК України та ЗК України, АТ «Укрзалізниця» є лісокористувачем відносно смуги лісу уздовж залізничного полотна, що розташоване в м.Запоріжжя, вул. Софіївська, на перегоні станції Вільнянськ - Запоріжжя Ліве.
Факт незаконної порубки дерев у смузі відведення залізниці, яка перебуває у постійному користуванні відповідача на підставі Державного акта на право постійного користування землею №І-ЗП 003536, визнається відповідачем в листі від 27.03.2023 №Пл/71 (арк. спр. 170), відтак суд відхиляє доводи останнього про відсутність доказів, які б давали можливість ідентифікувати цю лісосмугу.
Втім, для висновку про протиправну бездіяльність лісокористувача суду необхідно визначити, які саме заходи, передбачені законом, за умови правомірної поведінки мав вчинити відповідач з метою забезпечення охорони лісів та недопущенням порубки 85 дерев «Дуб», «Ясен», «В'язь» та «Акація біла» в полезахисній лісовій смузі, яка розташована в м.Запоріжжя, на перегоні станції Вільнянськ - Запоріжжя Ліве - 16 км пк 4+00 до 8+00 (права сторона колії) Придніпровської залізниці.
Прокурор у позові зазначає, що АТ «Українська залізниця» всупереч ст.ст. 19, 63, п.5 ст. 64, ст.ст. 86, 89, 90 ЛК України не забезпечило охорону і збереження лісових насаджень, тобто відповідач допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 85 шт.
Як вбачається зі змісту ст. 63 ЛК України, ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Однак, формулювання «здійснення комплексу заходів з охорони лісів», «забезпечення охорони лісів від незаконних рубок» має загальний характер. Норми Лісового кодексу не визначають, які саме обов'язки з охорони, передбачені у статтях 19, 63, 64, 86 Лісового кодексу України, покладаються на лісокористувачів.
Частина 2 ст. 86 ЛК України крім обов'язку власників лісів і постійних лісокористувачів розробити та проводити комплекс протипожежних та інших заходів, покладає на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування обов'язок щодо визначення переліку таких заходів.
Тобто, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування мають визначити перелік заходів на базі яких власники лісів та постійні лісокористувачі розробляють і проводять власні комплекси заходів.
Порядок організації охорони і захисту лісів, який є обов'язковим до виконання всіма власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 №612, яка набрала чинності 26.05.2022.
Згідно з пунктом 16 вказаного Порядку, охорона лісів від незаконних рубок та інших порушень вимог лісового законодавства здійснюється шляхом:
Здійснення Держлісагентством та державною лісовою охороною державного контролю за додержанням нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства в межах повноважень, визначених законом;
проведення державною лісовою охороною, лісовою охороною інших постійних лісокористувачів, власників лісів заходів з охорони лісів від незаконних рубок та інших порушень відповідно до статті 91 Лісового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 р. № 976 «Про затвердження Положення про державну лісову охорону»;
проведення службою державної охорони природно-заповідного фонду заходів з охорони лісів від незаконних рубок та інших порушень відповідно до статті 61 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
З аналізу вказаного Порядку вбачається, що вказаним законодавчим актом детально визначені заходи щодо організації охорони лісів від пожежі, на відміну від заходів щодо охорони лісів від незаконних рубок, які визначені лише пунктами 16 - 17 Порядку і носять загальний характер.
Відтак суд виснує, що законодавцем не розроблений та не затверджений перелік заходів щодо охорони лісів від незаконних рубок, вимоги щодо складання планів цих заходів, які зобов'язані впроваджувати власники лісів та постійні лісокористувачі.
Таким чином, для розмежування правомірної поведінки постійного лісокористувача в умовах правової невизначеності (за відсутності затвердженого уповноваженим органом переліку заходів щодо охорони лісів від незаконних рубок, вимоги щодо складання планів цих заходів) від його бездіяльності в аспекті порушення обов'язку зі збереження лісів, прокурор (позивач) звертаючись до суду з позовом про стягнення шкоди має довести:
а) які заходи повинен був здійснити постійний лісокористувач,
б) в чому полягає нездійснення цих заходів.
Обов'язковою умовою для стягнення шкоди є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною бездіяльністю та наслідками. Порушення лісокористувачем чітко визначених обов'язків з охорони лісу має знаходитися у причинно-наслідковому зв'язку з незаконною порубкою дерев.
Прокурор та позивач під час розгляду справи не зазначали, яких саме заходів мав вжити відповідач, аби його поведінка була правомірною, з метою забезпечення охорони лісу від незаконних порубок.
Словосполучення «не вжив заходів щодо охорони лісів» відносно смуги лісу уздовж залізничного полотна не є конкретним обов'язком за порушення якого, ураховуючи не визначення законодавцем на виконання ч. 2 ст. 86 ЛК України переліку заходів з охорони лісів від незаконної порубки, може наступати відповідальність за протиправну бездіяльність. В кожному такому випадку, позивач має доводити, які саме дії повинні були вжиті лісокористувачем і в чому полягає їх невжиття.
До того ж суд ураховує, що відповідачем були визначені особи, завданнями та обов'язками яких є, зокрема, вжиття заходів з охорони та захисту лісонасаджень у смузі відводу залізниці від недозволених рубок та пошкоджень.
Так, відповідно до Посадової інструкції начальника СП «Запорізька дистанція захисних лісонасаджень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», затвердженої 10.12.2021, завданнями та обов'язками вказаної посадової особи, зокрема є: організація виконання робіт по збереженню і посиленню захисних функцій лісонасаджень та їх експлуатацію (п.5.27), а також забезпечення природоохоронної діяльності та поліпшення екологічного стану в межах дистанції.
Згідно з посадовою інструкцією інженера з охорони та захисту лісу СП «Запорізька дистанція захисних лісонасаджень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», затвердженої 01.02.2022, повноваженнями вказаної посадової особи, зокрема, є контроль виконання вимог Лісового Кодексу України та наказів залізниці з цих питань (п.6.3).
Відповідно до Посадової інструкції начальника Запорізької виробничої дільниці СП «Запорізька дистанція захисних лісонасаджень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», затвердженої начальником дистанції від 10.01.2020, вказана посадова особа, зокрема: забезпечує виконання нормативних документів, заходів з охорони та захисту лісонасаджень у смузі відводу залізниці від недозволених рубок та пошкоджень. Забезпечує виконання виробничих завдань дільницею, посилення захисних функцій насаджень, закріплених за виробничою дільницею, їх експлуатацію, охорону та захист, безпечне виконання лісосічних робіт (п.2.1). Вибірково проводить обходи не менше 2-х разів на місяць разом з майстром лісу, з метою виявлення та запобігання недозволених рубок, проводить комплекс заходів в насадженнях на території дільниці, на предмет збереження захисних насаджень і майна, складає акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та викликає поліцію у разі виявлення незаконних рубок на території дільниці. (п.2.2). Очолює комісію при весняних та осінніх ревізіях захисних лісонасаджень шляхом перехресних перевірок серед виробничих дільниць дистанції (п.2.4).
Відповідно до Посадової інструкції майстра лісу Запорізької виробничої дільниці СП «Запорізька дистанція захисних лісонасаджень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», затвердженої начальником дистанції від 01.06.2021, вказана посадова особа, зокрема: здійснює контроль за правильним утриманням лісонасаджень на майстерському відділенні. Забезпечує: виконання виробничих завдань майстерським відділенням; посилення захисних функцій насаджень, закріплених за майстерським відділенням, їх експлуатацію, охорону та захист (п.2.1). Вибірково проводить обходи не менше 2-х разів на місяць разом з начальником дільниці на підпорядкованому майстерському відділенню, з метою виявлення та запобігання самовільних рубок, проводить комплекс заходів в насадженнях на території дільниці, на предмет збереження захисних насаджень і майна. У разі виявлення незаконних рубок на території дільниці, складає акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та викликає поліцію, інформує про це начальника дистанцію (п.2.11). Приймає участь в комісії при весняних та осінніх ревізіях захисних лісонасаджень шляхом перехресних перевірок серед виробничих дільниць дистанції (п.2.14).
Як пояснив прокурор в судовому засіданні, саме працівниками відповідача була виявлена порубка зелених насаджень 25.08.2022 та начальник Запорізької виробничої дільниці повідомив про такий факт правоохоронні органи.
Відтак, суд виснує, що відповідач вживав заходів щодо охорони лісу від незаконної порубки, його працівниками проводились обходи з метою виявлення та запобігання недозволених рубок, проінформовано про виявлену незаконну рубку начальника дистанції та правоохоронні органи.
За наведених обставин, суд оцінює поведінку відповідача як послідовну та таку, що свідчить про дотримання ним приписів Лісового кодексу України в частині вжиття заходів для охорони лісів від незаконних рубок.
Суд також вважає за необхідне акцентувати увагу, що факт незаконної порубки дерев був виявлений працівниками відповідача 25.08.2022. Цього ж дня був проведений огляд місця події працівниками правоохоронних органів. Втім, відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише 17.11.2022.
Як вбачається зі змісту протоколу огляду місця події від 25.08.2022 р., працівниками правоохоронних органів були виявлені особи, які здійснювали вирубування дерев, дані яких зазначені в протоколі.
Однак, з моменту вчинення такого кримінального правопорушення особами, які фактично були виявлені на місці події, жодна така особа, згідно з поясненнями прокурора, не була притягнута до кримінальної відповідальності, а збитки, завдані незаконними діями таких осіб на момент розгляду справи господарським судом Запорізької області не відшкодовані.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що дії правоохоронних органів були непослідовними, а в очах стороннього спостерігача може скластися враження, що заходи у кримінальному провадженні здійснено формально.
За наведеного суд виснує, що прокурором не доведено, які саме заходи для запобігання незаконної порубки дерев у захисних лісонасадженнях 25.08.2022 року на перегоні станції Вільнянськ - Запоріжжя Ліве - 16 км пк 4+00 до 8+00 (права сторона колії) Придніпровської залізниці мало вжити АТ «Українська залізниця» та в чому полягає не вжиття таких заходів. Відтак, прокурором не доведено наявність протиправної поведінки відповідача та причино-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою.
Щодо особи, якій завдано шкоди внаслідок незаконної порубки дерев в лісосмузі вздовж залізничної колії.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниця - відокремлений підрозділ акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - АТ «Укрзалізниця»), утвореного відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», який здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні залізничної мережі.
Стаття 6 вказаного закону відносить до земель залізничного транспорту смугу відведення залізниць під захисними та укріплювальними насадженнями.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про залізничний транспорт», збитки, що виникли у разі порушення безперебійної роботи та безпеки руху на залізничному транспорті загального користування внаслідок блокування його комунікацій та інших навмисних незаконних дій, збитки за пошкодження та знищення лісонасаджень, інженерних споруд, земляного полотна та колій відшкодовуються винними юридичними та фізичними особами в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Оскільки вказаний закон є спеціальним по відношенню до Лісового кодексу України, обов'язок по утриманню таких лісових насаджень як залізничної інфраструктури покладається на підприємство залізничного транспорту.
Такий висновок суду узгоджується з положеннями Інструкції з улаштування та утримання колії залізниць України, затвердженої наказом Укрзалізниці від 01.03.2012 № 072-Ц (до п.2.11.3.) за захисними лісонасадженнями повинен проводитися постійний догляд, яким забезпечується збереження та посилення захисної дії лісових смуг, а також швидке задіяння в роботу молодих насаджень. Устрій, створення, відновлення та поточне утримання захисних лісонасаджень на землях залізниць здійснюється відповідно до вимог відомчих нормативів, правил, настанов, інструкцій та рекомендацій. Розміри рубок догляду, санітарних вибіркових, спеціальних та габаритних рубок встановлюються згідно з потребою спеціалістами дистанцій захисних лісонасаджень, річний план їх проведення затверджується службою колії. Інші вирубки забороняються, якщо це не обумовлено вимогами чинного законодавства. Дозволи на інші рубки при їх нагальній потребі надає служба колії. Охороною, веденням захисного господарства в лісонасадженнях залізниць займаються спеціалізовані лісогосподарські підрозділи - дистанції захисних лісонасаджень, які підпорядковані службам колії залізниць.
На підставі викладеного, суб'єктом, якому заподіюється шкода від незаконної вирубки лісів вздовж залізничних колій, є АТ «Українська залізниця» і саме на відповідача покладено обов'язок щодо відновлення захисних лісонасаджень, відтак позов прокурора про стягнення цих коштів із особи, якій спричинені збитки, не підлягає задоволенню безвідносно до того, чи допустив відповідач протиправну бездіяльність.
У позовній заяві Прокурор посилається на практику Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 27.06.2019 у справі № 927/238/17, від 19.12.2019 у справі №906/133/18, від 18.02.2019 у справі № 926/869/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 26.05.2022 у справі № 922/2317/21 - щодо покладення цивільно-правової відповідальності за порушення лісового законодавства, незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів (державної лісової охорони) охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається незаконне вирубування дерев (пошкодження дерев), на постійних лісокористувачів.
Господарський суд зазначає, що обставини у наведених прокурором судових рішеннях не є релевантними обставинам даної справи. Такі справи є схожими зі справою №908/1806/25 в частині, що стосується предмета позову (стягнення шкоди) та за нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин. Однак, різняться за суб'єктним складом та встановленими судами обставинами справи.
Так, з наведених прокурором справ АТ «Укрзалізниця» була відповідачем лише у справі №906/133/18 та 910/6277/17. Втім суди у вказаних справах не досліджували питання, які саме дії мав вчинити відповідач задля забезпечення охорони лісів у смузі відводу залізниці, які дії вчинив лісокористувач з метою забезпечення такої охорони та чи може наставати цивільно-правова відповідальність постійного лісокористувача у вигляді відшкодування шкоди за порушення лісового законодавства (у вигляді протиправної бездіяльності), якщо незаконна рубка здійснена в технологічній смузі залізниці і відновлення захисних лісів здійснює такий лісокористувач.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, згідно якої у судових рішеннях мають бути належним чином зазначені підстави, на яких воно ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Відтак, суд зазначає, що інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.
Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені прокурором підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з частиною 1 та п. 2 частини 4 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
У даному спорі Перший заступник керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), тобто позивачем є не прокурор, а тому і відповідний розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, повинен здійснюватися з урахуванням належного позивача / позивачів.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.01.2019 у справі № 908/799/17 та від 12 січня 2021 року у справі № 908/730/19.
Відтак, судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до частини 4 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволені позову відмовити повністю.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позову покласти на позивача.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано -14.11.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько