вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
14 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/926/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д.
за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша", код ЄДРПОУ- 31681672, м. Київ. вул. Фізкультури, 30,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомплект", код ЄДРПОУ - 22105811, Закарпатська область, Мукачівський район, село Ключарки, вул. Підгородська, буд. 27,
про стягнення коштів,
Зміст позовних вимог позивача.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша", код ЄДРПОУ- 31681672, звернулось до Господарського суду Закарпатської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомплект", код ЄДРПОУ - 22105811, з позовними вимогами стягнення страхового відшкодування у розмірі 5942.94 грн.
Обґрунтування позовних вимог:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.
1) Згідно постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі №686/14734/22 від 20 липня 2022 року - 08 липня 2022 року о 08 год. 15 хв водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MAN, Д.Н. НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху в ліву смугу не впевнився в безпечності маневру, не поступився дорогою автомобілю Chevrolet Aveo, д.н. НОМЕР_2 , який рухався в лівій смузі, в результаті чого скоїв з ним зіткнення. Водій ЗТЗ з місця пригоди поїхав. Внаслідок ДТП транспортний засіб Chevrolet Aveo, д.н. НОМЕР_2 , отримав механічні ушкодження. Своїми діями водій ОСОБА_1 вчинив порушення ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124, 122-4 КУпАП України.
2) За твердженням позивача зазначеною постановою також встановлено, що ОСОБА_1 є водієм ТОВ "Автокомплект".
3) У зв'язку з тим, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника забезпеченого транспортного засобу була застрахована в ПрАТ "СК "Перша" за полісом АР-5862913, ПрАТ "СК "Перша" на підставі заяви про виплату страхового відшкодування та страхового акту здійснило виплату страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу потерпілій у даній ДТП особі у розмірі 5942.94 грн.
4) На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у порядку регресу у розмірі 5942.94 грн.
Позиція відповідача у справі.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі. Так, ухвала суду від 25.08.2025 була направлена до електронного кабінету відповідача та отримана ним 26.08.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про необхідність явки в підготовче судове засідання та подачі відзиву.
Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.
Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.
Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.
Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставин під час розгляду справи по суті.
Процесуальні дії суду.
Ухвалою суду від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.
08.07.2022 на адресу ПрАТ "СК "Перша" надійшло повідомлення потерпілого №27996 про настання події, що має ознаки страхової події від власника пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 . В такому повідомленні зазначено, що 08 липня 2022 року о 08 год. 15 хв водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MAN, Д.Н. НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху в ліву смугу не впевнився в безпечності маневру, не поступився дорогою автомобілю Chevrolet Aveo, д.н. НОМЕР_2 , який рухався в лівій смузі, в результаті чого скоїв з ним зіткнення. Водій ЗТЗ з місця пригоди поїхав. Внаслідок ДТП транспортний засіб Chevrolet Aveo, д.н. НОМЕР_2 , отримав механічні ушкодження. Своїми діями водій ОСОБА_1 вчинив порушення ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124, 122-4 КУпАП України.
Згідно постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі №686/14734/22 від 20 липня 2022 року - 08 липня 2022 року о 08 год. 15 хв водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MAN, Д.Н. НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху в ліву смугу не впевнився в безпечності маневру, не поступився дорогою автомобілю Chevrolet Aveo, д.н. НОМЕР_2 , який рухався в лівій смузі, в результаті чого скоїв з ним зіткнення. Водій ЗТЗ з місця пригоди поїхав. Внаслідок ДТП транспортний засіб Chevrolet Aveo, д.н. НОМЕР_2 , отримав механічні ушкодження. Своїми діями водій ОСОБА_1 вчинив порушення ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124, 122-4 КУпАП України.
Також в даній постанові суду вказано, що він на порушення п. 2.10 "а" Правил дорожнього руху залишив місце події, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що дійсно залишив місце події, оскільки не відчув зіткнення з пошкодженим автомобілем, номерний знак НОМЕР_2 , який перебував в "мертвій зоні", а керований ним автомобіль є великогабаритним транспортним засобом. Про допущене ним зіткнення йому стало відомо через деякий час від працівників поліції. Ствердив, що наміру залишати місце події з метою уникнути відповідальності він не мав.
Суд зазначив у своїй постанові, що ці пояснення ОСОБА_1 жодними об'єктивними доказами не спростовані. Суд відхилив письмові пояснення потерпілого ОСОБА_3 про наявність свідка, повідомлення якого про дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_1 проігнорував та залишив місце події, оскільки ці пояснення нічим не підтверджені.
Суд висновував, що все наведене вище свідчить про те, що ОСОБА_1 , залишаючи місце дорожньої-транспортної пригоди, не усвідомлював факту пошкодження транспортного засобу потерпілого, а відтак про відсутність в його діях порушення вимог п. 2.10 "а" Правил дорожнього руху, в зв'язку з чим провадження в справі в цій частині підлягає закриттю, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУаАП.
21.07.2022 представниками позивача було оглянуто пошкоджений транспортний засіб.
21.07.2022 на адресу позивача ПрАТ "СК "Перша" надійшла заява про виплату страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AP5862913 по якому є забезпечений ТЗ марки МАН, р.н.з. НОМЕР_1 . В такій заяві власник пошкодженого транспортного засобу просить сплатити страхове відшкодування за фактом настання 08.07.2022 дорожньо-транспортної пригоди та нанесення шкоди.
Страховим актом №ЦВ23572 від 25.07.2022 підтверджується, що страхувальником за договором являється ТОВ "Автокомплект"; сума страхового відшкодування у розмірі - 5942.94 грн, яке підлягає виплаті власнику ОСОБА_2 . Даним актом також підтверджуються обставини страхового випадку.
Платіжною інструкцією №2357 від 11.08.2022 підтверджується сплата позивачем страхового відшкодування за відновлювальний ремонт автомобіля Chevrolet Aveo, д.н. НОМЕР_2 , власник - ОСОБА_2 , згідно страхового акту №ЦВ23572, у розмірі 5942.94 грн, на користь отримувача - ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина.
Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 зазначеної статті).
Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
За положеннями статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27.12.2019 у справі №686/11256/16-ц).
Відповідно до частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР), які відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (пункт 1.1.).
Дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (пункт 1.10. ПДР).
Статтею 124 КУаАП передбачено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Статтею 122-4 КУаАП передбачено також, що залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (пункт 69 частини 1 статті 1 Закону України "Про страхування".
Страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України (абзац 3 частини 1 статті 89 вказаного Закону).
За статтею 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути, зокрема відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що з 01.01.2025 було введено в дію Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у новій редакцій (Закон №3720-IX).
За положеннями статті 18 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні (частина 1).
У разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов'язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи (частина 2).
Водночас відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону №3720-IX страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо така особа після дорожньо-транспортної пригоди за її участю самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 31 цього Закону) чи відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, або така особа до проведення зазначеного огляду вжила алкоголь, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, а також лікарські засоби (лікарські препарати), виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону №3720-IX особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, - особа, яка використовує забезпечений транспортний засіб, крім особи, яка використовувала забезпечений транспортний засіб, що вийшов з її правомірного володіння внаслідок вчинення протиправних дій.
Пунктом "в" п. 38.1.1. ст. 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (закон 1961-IV) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи.
Судом встановлено, що дійсно згідно постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі №686/14734/22 від 20 липня 2022 року підтверджується, що 08 липня 2022 року о 08 год. 15 хв водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MAN, Д.Н. НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху в ліву смугу не впевнився в безпечності маневру, не поступився дорогою автомобілю Chevrolet Aveo, д.н. НОМЕР_2 , який рухався в лівій смузі, в результаті чого скоїв з ним зіткнення. Водій ЗТЗ з місця пригоди поїхав. Внаслідок ДТП транспортний засіб Chevrolet Aveo, д.н. НОМЕР_2 , отримав механічні ушкодження. Своїми діями водій ОСОБА_1 вчинив порушення ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124, 122-4 КУпАП України.
Також в даній постанові суду вказано, що він на порушення п. 2.10 "а" Правил дорожнього руху залишив місце події, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що дійсно залишив місце події, оскільки не відчув зіткнення з пошкодженим автомобілем, номерний знак НОМЕР_2 , який перебував в "мертвій зоні", а керований ним автомобіль є великогабаритним транспортним засобом. Про допущене ним зіткнення йому стало відомо через деякий час від працівників поліції. Ствердив, що наміру залишати місце події з метою уникнути відповідальності він не мав.
Суд зазначив у своїй постанові, що ці пояснення ОСОБА_1 жодними об'єктивними доказами не спростовані. Суд відхилив письмові пояснення потерпілого ОСОБА_3 про наявність свідка, повідомлення якого про дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_1 проігнорував та залишив місце події, оскільки ці пояснення нічим не підтверджені.
Суд висновував, що все наведене вище свідчить про те, що ОСОБА_1 , залишаючи місце дорожньої-транспортної пригоди, не усвідомлював факту пошкодження транспортного засобу потерпілого, а відтак про відсутність в його діях порушення вимог п. 2.10 "а" Правил дорожнього руху, в зв'язку з чим провадження в справі в цій частині підлягає закриттю, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУаАП.
21.07.2022 на адресу позивача ПрАТ "СК "Перша" надійшла заява про виплату страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AP5862913 по якому є забезпечений ТЗ марки МАН, р.н.з. НОМЕР_1 . В такій заяві власник пошкодженого транспортного засобу просить сплатити страхове відшкодування за фактом настання 08.07.2022 дорожньо-транспортної пригоди та нанесення шкоди.
Страховим актом №ЦВ23572 від 25.07.2022 підтверджується, що страхувальником за договором являється ТОВ "Автокомплект"; сума страхового відшкодування у розмірі - 5942.94 грн, яке підлягає виплаті власнику ОСОБА_2 . Даним актом також підтверджуються обставини страхового випадку.
Платіжною інструкцією №2357 від 11.08.2022 підтверджується сплата позивачем страхового відшкодування за відновлювальний ремонт автомобіля Chevrolet Aveo, д.н. НОМЕР_2 , власник - ОСОБА_2 , згідно страхового акту №ЦВ23572, у розмірі 5942.94 грн, на користь отримувача - ОСОБА_2 .
Суд зазначає, що імперативними приписами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у новій редакцій (Закон №3720-IX), так і в попередній редакції (закон 1961-IV), чинній на момент виникнення спірних правовідносин, закріплено право страховика після здійснення страхової виплати зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо така особа після дорожньо-транспортної пригоди за її участю самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що у постанові Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області суд висновував, що все наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 , залишаючи місце дорожньої-транспортної пригоди, не усвідомлював факту пошкодження транспортного засобу потерпілого, а відтак про відсутність в його діях порушення вимог п. 2.10 "а" Правил дорожнього руху, в зв'язку з чим провадження в справі в цій частині підлягає закриттю, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУаАП.
Статтею 122-4 КУаАП передбачено також, що залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Таким чином, ОСОБА_1 не притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУаАП, за відсутністю складу цього адміністративного правопорушення.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно, суд зазначає, що позивач не долучив до матеріалів справи доказів, які б підтверджували обставини, зазначені ним у своїй позовній заяві та право на подання регресного позову згідно пункту "в" п. 38.1.1. ст. 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (закон 1961-IV) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд зазначає, що обставини встановлені судом в постанові Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.07.2022 у справі №686/14734/22 мають преюдиціальне значення під час розгляду даної справи.
Крім того, суд зазначає, що посилаючись на підставу своїх позовних вимог на статтю 1172 ЦКУ позивач не долучив до матеріалів справи належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що водій ОСОБА_1 являється працівником чи перебуває в інших трудових правовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокомплект", код ЄДРПОУ - 22105811, Закарпатська область, Мукачівський район, село Ключарки, вул. Підгородська, буд. 27. Відсутні в матеріалах справи і страховий поліс АР-5862913, яким застрахована цивільно-правова відповідальність власника забезпеченого транспортного засобу та на яку посилається позивач у справі, а також свідоцтво про реєстрацію забезпеченого транспортного засобу.
Висновки суду.
Суд зазначає, що відсутні підстави передбачені приписами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у новій редакцій (Закон №3720-IX), так і в попередній редакції (закон 1961-IV), чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для подання та задоволення регресного позову страховика у справі, оскільки належними і допустимими доказами у справі не підтверджується самовільне залишення місця дорожньо-транспортної пригоди водієм. Крім того, позивачем не долучено до матеріалів справи доказів, що водій перебуває у трудових правовідносинах із відповідачем у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокомплект", код ЄДРПОУ - 22105811, Закарпатська область, Мукачівський район, село Ключарки, вул. Підгородська, буд. 27.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи позивача та подані ним докази, суд вказує, що існують підстави для відмови у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як необґрунтовано заявлені, непідтверджені належними та допустимими доказами не підлягають до задоволення судом повністю.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, судові витрати покладаються на позивача повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша", код ЄДРПОУ- 31681672, м. Київ. вул. Фізкультури, 30, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомплект", код ЄДРПОУ - 22105811, Закарпатська область, Мукачівський район, село Ключарки, вул. Підгородська, буд. 27, про стягнення коштів в порядку регресу - відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача у справі.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 14.11.2025 року.
Суддя Пригуза П.Д.