вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
14.11.2025м. ДніпроСправа № 904/5774/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (м.Київ)
до Приватного підприємства ''Вектор Сервис'' (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за кредитним договором № 011/Д4-РБ/22/1036 від 11.07.2022 у загальному розмірі 112 258 грн. 85 коп.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути із Приватного підприємства ''Вектор Сервис'' (далі - відповідач) заборгованість за кредитним договором № 011/Д4-РБ/22/1036 від 11.07.2022 у загальному розмірі 112 258 грн. 85 коп., з якої:
- 106 734 грн. 87 коп. - сума заборгованості за кредитом;
- 5 523 грн. 98 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № 011/Д4-РБ/22/1036 від 11.07.2022, укладеного між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Приватним підприємством ''Вектор Сервис'', в частині повного та своєчасного повернення наданих банком кредитних коштів, внаслідок чого у відповідача перед банком утворилася заборгованість в розмірі 112 258 грн. 85 коп., з якої 106 734 грн. 87 коп. - заборгованість за кредитом та 5 523 грн. 98 коп. - заборгованість за відсотками. Крім того, між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" був укладений договір відступлення права вимоги № 114/2-67 F від 20.02.2024, за яким ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" набуло право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 400 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 14.10.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Севастопольська, будинок 42, квартира 2, м. Дніпро, 49000, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.61).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Слід відзначити, що поштове відправлення на офіційну адресу відповідача - вулиця Севастопольська, будинок 42, квартира 2, м. Дніпро, 49000, в якому містилася ухвала суду від 14.10.2025, було повернуто за зворотною адресою з довідкою Акціонерного товариства "Укрпошта" форми 20 від 21.10.2025 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.65-68).
При цьому відповідно до частин 6, 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 та частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 14.10.2025 вважається врученою відповідачу у паперовому вигляді 21.10.2025 (а.с.65).
При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) (далі - Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил.
Згідно з пунктом 78 Правил поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.
Відповідно до пунктів 82, 83 Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Враховуючи все вищевикладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на учасників судового процесу.
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв'язку з відповідачем.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 14.10.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130954343) надіслано судом 14.10.2025, зареєстровано в реєстрі 14.10.2025 та забезпечено надання загального доступу 15.10.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 14.10.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену вище дату вручення ухвали суду у паперовому вигляді відповідачу (21.10.2025, а.с.65), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву було 05.11.2025.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий більше ніж один тиждень господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 14.11.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідачки не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідачка не скористалася своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 14.11.2025, а строк розгляду даної справи закінчується 15.12.2025, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням кредитного договору, умови надання та повернення кредиту, строк користування кредитними коштами та їх розмір, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за його користування; обставини, пов'язані з укладенням договору відступлення права вимоги.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як убачається з матеріалів справи, 11.07.2022 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - кредитор, банк) та Приватним підприємством "Вектор Сервис" (далі - позичальник, відповідач) був укладений кредитний договір № 011/Д4-РБ/22/1036 (далі - кредитний договір, а.с.8-16), за умовами пункту 1.1. якого відповідно до умов договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (далі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 130 878 грн. 03 коп. (далі - ліміт), а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.
У пункті 1.2. кредитного договору визначено, що кінцевий термін надання кредиту - 11.08.2022 - становить останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання кредиту
Умовами пункту 1.3. кредитного договору передбачено, що кінцевий термін погашення кредиту - 11.03.2023, або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).
Згідно з умовами пункту 1.4. кредитного договору кредит надається позичальнику на погашення заборгованості, що виникла згідно з умовами договору про надання овердрафту № 015/3171/1165931 від 28.07.2021, укладеного між позичальником та кредитором (далі - договір овердрафту).
У пункті 12.1. кредитного договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором. При підписанні документів щодо виконання, зміни, припинення договору сторони визнають обов'язкове скріплення підписів уповноважених осіб печаткою відповідної сторони, від імені яких діють такі особи.
Відповідно до пункту 12.3. кредитного договору повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за договором здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на всі адреси, зазначені в договорі, та/або вручення: відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони/ позичальник або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправленого або врученого повідомлення. Кредитор має право направляти повідомлення засобами систем дистанційного обслуговування поточного рахунку, відповідно до умов укладеного сторонами договору щодо їх функціонування, або з використанням іншої системи електронної комунікації, погодженої сторонами. Сторони зобов'язані своєчасно письмово інформувати одна одну про будь-які зміни, що сталися в їх поштових та інших реквізитах. У випадку порушеннявказаної вимоги відповідна кореспонденція вважається направленою та отриманою належним чином, якщо її було направлено за адресою сторони, зазначеною у договорі або останньому письмовому повідомленні відповідної сторони.
Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного кредитного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного між банком та відповідачем договору та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки банку та відповідача, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору банком 14.07.2022 були надані позичальнику кредитні кошти в сумі 130 829 грн. 71 коп., що підтверджується Випискою по рахунку № НОМЕР_1 (а.с.22-25).
У розділі 2 кредитного договору сторонами були визначені умови щодо процентів та комісійних винагород, зокрема:
- протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3. договору включно, позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 14,35 % річних. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених договором (пункт 2.1. кредитного договору);
- у випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 14,35 % річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (у тому числі простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту (пункт 2.2. кредитного договору);
- нарахування процентів здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом/простроченої заборгованості за договором протягом всього строку користування кредитом/наявності простроченої заборгованості. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту/простроченої заборгованості в повному обсязі (пункт 2.3. кредитного договору);
- розмір процентної ставки, за якою позичальник сплачує кредитору проценти за фактичне користування кредитом до настання кінцевого терміну погашення кредиту, збільшується на 200 базисних пунктів при кожному невиконанні або неналежному виконанні позичальником будь-якої з умов, передбачених пунктом 3.4 та/або пунктом 6.1, та/або пунктом 6.4, та/або підпунктом 7.1.1, та/або відмови від виконанні вимоги кредитора, передбаченої підпунктом 8.1.4 договору. Процентна ставка збільшується на 200 базисних пунктів за невиконання/ неналежне виконання кожної із зазначених в даному пункті договору умов. Процентна ставка по кредиту, визначена пунктом 2.1 договору, підвищується в перший банківський день календарного місяця, наступного за місяцем, в якому кредитору стало відомо про настання обставини, визначеної першим абзацом даного пункту договору (дата змін). Підвищення процентної ставки відповідно до даного пункту договору не є зміною умов договору в односторонньому порядку та така зміна процентної ставки не потребує укладення додаткової угоди до договору. На розсуд кредитора збільшення процентної ставки за кредитом згідно з умовами даного пункту договору може не застосовуватись (пункт 2.4. кредитного договору);
- процентна ставка, змінена згідно з пунктом 2.4. договору, знижується до розміру, що діяв до моменту ї підвищення, починаючи з першого банківського календарного місяця, наступного за місяцем, в якому кредитору стало відомо про припинення дії обставини, зазначеної в пункті 2.4 договору (пункт 2.5. кредитного договору);
- кредитор зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки. Позичальник сплачує проценти відповідно до нової процентної ставки, починаючи з відповідної дати зміни процентної ставки. В день підвищення або зниження процентної ставки кредитор самостійно здійснює перерахунок графіку в частині нарахування процентів відповідно до статті 5 договору. Позичальник зобов'язаний протягом 30-ти календарних днів з дати зміни процентної ставки з'явитися до кредитора з метою підписання і графіку в новій редакції, у випадку невиконання позичальником зазначеного зобов'язання. Сторони домовились, що розрахований та підписаний кредитором самостійно новий графік вважається складеним належним чином, є невід'ємною частиною договору та підставою для визначення розміру зобов'язань позичальника за договором (пункт 2.6. кредитного договору).
У розділі 5 кредитного договору сторонами визначений порядок погашення кредиту, сплати процентів та інших платежів за договором, зокрема:
- позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному договором (пункт 5.1. договору);
- позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірах згідно з графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його використання. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою: - сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором * ((1+процентна ставка за місяць строк кредитування (місяців) * процентна ставка за місяць) / ((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (місяців) - 1); - сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом * річна процентна ставка / кількість днів поточного року) * кількість днів в місяці, який передує даті сплати ануїтетного платежу; - сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного повернення кредиту - сума що місячного платежу за % (пункт 5.2. договору);
- позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, 11-го числа (далі - дата платежу), та при погашенні заборгованості з кредитом в повному обсязі. При простроченні погашення ануїтетного платежу проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за кредитом за період прострочення, в тому числі визначені пунктом 2.2 договору, підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком. При цьому у разі нездійснення погашення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту проценти, передбачені пунктом 2.2. договору, нараховуються та сплачуються позичальником за період з дати кінцевого терміну погашення кредиту (включно) по календарний день, що передує дню фактичного погашення заборгованості за договором в повному обсязі (пункт 5.3. договору);
- підписанням договору позичальник надає право кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника, зокрема, з поточного рахунку, з рахунків, що будуть відкриті позичальнику у кредитора протягом строку дії договору та реквізити яких кредитор визначить самостійно в розмірі сум, належних до сплати позичальником за договором та/або договорами забезпечення, в тому числі з метою погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів, комісій, пені, штрафу, відшкодування витрат та інших платежів, передбачених договором/ договорами забезпечення. Таке договірне списання може здійснюватися кредитором протягом строку дії договору будь-яку кількість разів, починаючи з дати настання строку виконання відповідного грошового зобов'язання (включно) до повного погашення заборгованості (пункт 5.6. договору);
- тимчасово, на період до 10.11.2022 (далі - кредитні канікули) сторони домовились зменшити розмір щомісячного ануїтетного платежу відповідно до графіку, що є додатком до договору та його невід'ємною частиною, та підлягає застосуванню за договором до повного виконання позичальником майнових зобов'язань, окрім його зміни чи скасування з підстав, встановлених договором з врахуванням додаткової угоди (пункт 5.14. договору).
Так, додатком 1 до кредитного договору визначений графік погашення заборгованості за кредитом та сплата процентів (а.с. 14 на звороті - 15).
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, а саме: у повному обсязі не здійснив щомісячне погашення кредитної заборгованості та сплату процентів за користування кредитом, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед банком в сумі 112 258 грн. 85 коп., з якої 106 734 грн. 87 коп. - заборгованість за кредитом та 5 523 грн. 98 коп. - заборгованість за відсотками.
На підтвердження лише частково повернення відповідачем отриманого кредиту та часткової сплати відсотків за його користування до позовної заяви були долучені виписки по рахункам відповідача (а.с.22-28), а також розрахунок заборгованості (а.с.29), з яких вбачається, що останнє погашення заборгованості перед банком відповідач здійснив 11.01.2024, у зв'язку з чим з 11.02.2024 у відповідача виникла прострочена заборгованість.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2024 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (далі - новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги № 114/2-67 F (далі - договір відступлення, а.с.30-35), відповідно до пунктів 2.1., 2.4. якого на умовах і в порядку, встановленому договором та відповідно до статей 512-219 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників. Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за договором, новий кредитор замінює первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі(ах) боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний реєстр боржників доповнює, а не замінює попередній. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотнього викупу.
За умовами розділу 1 договору відступлення, дата відступлення прав вимоги - дата підписання сторонами відповідного реєстру(ів) боржників, з якої до нового кредитора переходять відповідні права вимоги.
Відповідно до пункту 3.4 договору відступлення новий кредитор зобов'язується сплатити вказану у письмовому повідомленні згідно з пунктом 2.3.2 договору первісного кредитора загальну вартість сформованого портфеля заборгованості, шляхом безготівкового переказу на рахунок первісного кредитора.
Згідно з повідомленням АТ "Райффайзен Банк" № 114/13-52 від 16.05.2024 (а.с.36), яке було направлена на адресу ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс", загальна вартість портфеля заборгованості складає 3 116 317 грн. 59 коп.; запланована дата відступлення - 20.05.2024; перерахування загальної вартості портфеля заборгованості має відбутися до 17.05.2024.
На виконання договору відступлення, відповідно до платіжної інструкції № 1217 від 17.05.2024 ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (новий кредитор) сплатило на користь АТ "Райффайзен Банк" (первісний кредитор) 3 116 317 грн. 59 коп. (а.с.37).
За приписами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Реєстру боржників до договору відступлення ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" набуло право вимоги за кредитним договором № 011/Д4-РБ/22/1036 від 11.07.2022, укладеним між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Приватним підприємством ''Вектор Сервис'', сума заборгованості за яким становить 112 258 грн. 85 коп., з якої 106 734 грн. 87 коп. - заборгованість за кредитом та 5 523 грн. 98 коп. - заборгованість за відсотками (а.с.38-40).
Також листом вих. № 1-125004 від 29.05.2025 ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (новий кредитор) направляло на адресу відповідача Досудову вимогу про негайне виконання в строк до 28.06.2025 грошових зобов'язань за кредитним договором на загальну суму 112 258 грн. 85 коп., з якої: 106 734 грн. 87 коп. - заборгованість за кредитом та 5 523 грн. 98 коп. - заборгованість за відсотками (а.с.41-44).
Позивач посилається на те, що вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в загальній сумі 112 258 грн. 85 коп., з якої 106 734 грн. 87 коп. - заборгованість за кредитом та 5 523 грн. 98 коп. - заборгованість за відсотками. Вказане і є причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 cтатті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 Цивільного кодексу України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.
Відповідно до cтатті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Пунктом 1 cтатті 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлене договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
За статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості по спірному кредитному договору в загальній сумі 112 258 грн. 85 коп., з якої:
- 106 734 грн. 87 коп. - сума заборгованості за кредитом;
- 5 523 грн. 98 коп. - сума заборгованості за відсотками (а.с.29).
Під час перевірки вказаного розрахунку судом порушень не виявлено. Доказів на спростування існування вказаної заборгованості чи доказів її сплати від відповідача до суду не надходило.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження повернення отриманого кредиту в залишковій сумі 106 734 грн. 87 коп. та сплати відсотків за користування кредитом в сумі 5 523 грн. 98 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності зазначеного боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 106 734 грн. 87 коп. - заборгованості за кредитом та 5 523 грн. 98 коп. - заборгованості за відсотками є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 106 734 грн. 87 коп. - заборгованості за кредитом та 5 523 грн. 98 коп. - заборгованості за відсотками.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача; стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн. 00 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" до Приватного підприємства ''Вектор Сервис'' про стягнення заборгованості за кредитним договором № 011/Д4-РБ/22/1036 від 11.07.2022 у загальному розмірі 112 258 грн. 85 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Приватного підприємства ''Вектор Сервис'' (вулиця Севастопольська, будинок 42, квартира 2, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 23376311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (вулиця Січових Стрільців, будинок 37-41, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 39508708) 106 734 грн. 87 коп. - заборгованості за кредитом, 5 523 грн. 98 коп. - заборгованості за відсотками та 3 028 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене та підписане 14.11.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко