іменем України
13 листопада 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 748/3060/24
Головуючий у першій інстанції - Бузунко О. А.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1809/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
учасники справи: позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 жовтня 2024 року (місце ухвалення - сел. Козелець) у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування посилалось, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустило новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам) спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливість цього проекту полягає у тому, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
Позивач вказує, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 29.02.2020 та встановивши мобільний додаток, отримав розрахункову карту НОМЕР_1 .
Посилається, що підписавши Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, ОСОБА_1 , крім іншого, підтвердив, що він ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які становлять договір про надання банківських послуг, та отримав їх примірники у мобільному додатку. На підставі цього договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 100000,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 з можливістю його коригування зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2% на місяць на суму залишку заборгованості (38,4% річних), зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (76,8% річних).
Банк свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу, відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов'язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість.
Як зазначає позивач, відповідачу було направлено «пуш» повідомлення про істотне порушення умов Договору та необхідність погасити заборгованість, проте відповідач не вчинив жодної дії, направленої на погашення існуючої заборгованості.
Тому Банк вказує, що станом на 06.05.2024 за відповідачем по укладеному з АТ "Універсал Банк" договору про надання банківських послуг наявна заборгованість на загальну суму 87023,26 грн, у тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом - 87023,26 грн.
В позові АТ «Універсал Банк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 29.02.2020 у розмірі 87023,26 грн та судові витрати.
Рішенням Козелецького районного суду від 08.10.2024 позов АТ «Універсал Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 87023,26 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Враховуючи положення ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідач користувався наданими Банком коштами та своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Козелецького районного суду від 08.10.2024 та відмовити в задоволенні позовних вимог.
За доводами скарги, рішення судом першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права; суд не повно з'ясував фактичні обставини справи та не дослідив і не дав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що договір, укладений ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк», є таким, що порушує права відповідача, як споживача та підлягає визнанню недійсним в частині нарахування процентів за користування кредитом, оскільки надані суду Умови та Правила надання банківських послуг, Пам'ятка клієнта та Тарифи не містять підпису позичальника, тому вони не можуть бути невід'ємною частиною кредитного договору від 29.02.2020.
Як стверджує заявник, у справі відсутні докази видачі відповідачу картки, зарахування коштів на картку, а також відомостей, що підтверджують строк дії картки, що є істотними умовами договору, а визначена позивачем сума заборгованості не підтверджена належними та допустимими доказами.
За доводами скарги, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, тому вважає, що відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості та суми відсотків є правильними.
Також зазначає, що позивачем не підтверджено факту невиконання відповідачем кредитного договору, а зі змісту договору неможливо зрозуміти який розмір кредиту було надано відповідачеві.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.
У поданому представник АТ «Універсал Банк» Штука А.Ю. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_1 - адвокатом Зачепіло З.Я., на рішення Козелецького районного суду від 08.10.2024. В обґрунтування посилається, що порядок нарахування та сплати щомісячних платежів та відсотків визначені у п. 5.9-5.11 розділу ІІ Умов та правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, а строк кредитування визначено у п. 5.27 розділу ІІ вказаних умов, розмір відсотків встановлено у Паспорті споживчого кредиту». Тому вважає необґрунтованими доводи скарги про те, що Банк не мав права нараховувати відсотки за наданим кредитом та здійснювати їх списання із зарахуванням їх у тіло кредиту, оскільки таке право Банку передбачено п. 5.23 розділу ІІ Умов та правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank. При цьому Банк надає кредит згідно з договором у розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з Тарифами, якщо інше не передбачено Договором. За доводами відзиву, підписання Анкети-заяви є свідченням того, що відповідач ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та зобов'язався виконувати їх під час користування банківськими послугами. Також вказує, що наданий розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом. Також зазначає, що всі платежі за карткою, у тому числі з використанням власних та кредитних коштів, відображені у виписках по всім аналітичним рахункам боржника та виписці по картці боржника, випискою про рух коштів по картці боржника. Тому вважає, що Банком надано належні та допустимі докази, які підтверджують як рух коштів на рахунку Клієнта, так і виникнення самої заборгованості. Інформація по кредитному ліміту відображена у Русі коштів по картці від 07.10.2024 та у Довідці про встановлення кредитного ліміту який неодноразово змінювався.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 29.02.2020 між ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк» був укладений договір банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк»» відкрило відповідачу поточний рахунок у гривні та банк встановив кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору (а.с. 12 т. 1).
Згідно даних Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 29.02.2020 ОСОБА_1 підтвердив, що підписана ним заява разом із Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг та відповідно підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язалася виконувати його умови.
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (а.с. 22-56 т. 1).
АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами з поточного рахунку № НОМЕР_2 в межах встановленого кредитного ліміту на суму, вказану у мобільному додатку.
Згідно з розрахунком Позивача заборгованість Відповідача за станом на 06.05.2024 становить 87 023,26 грн та складається із: 87023,26 грн. заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту).
Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку, що враховуючи положення ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України, відповідач користувався наданими Банком коштами та своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції частково погоджується суд апеляційної інстанції, через невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Частиною п'ятою статті 11 вказаного Закону встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону).
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Електронний договір має включати всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах №524/5556/19 від 12.01.2021, № 234/7159/20 від 10.06.2021.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що 29.02.2020 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк»» відкрило відповідачу поточний рахунок у гривні та банк встановив кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору (а.с.12 т. 1).
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6).
У підписаній Анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
З огляду на викладене, на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Таким чином, між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір в рамках банківського проекту «monobank» відповідно до вимог чинного законодавства, за яким останній отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Разом з тим, статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29.02.2020, посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, розміщених на сайті: https://www.monobank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Проте, з матеріалів справи не вбачається, що саме з даними Умовами та правилами відповідач ознайомився і погодився, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо користування кредитними коштами та щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до матеріалів справи розмірах і порядках нарахування.
У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути; укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача(www.monobank.ua) змінювалися АТ «Універсал Банк».
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та комісії за користування кредитними коштами надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 342/180/17 (провадження N 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження N 6-144цс14) та зроблено висновок, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатись договором приєднання, у випадку відсутності у такій анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а також відсутності підтверджень конкретних запропонованих Умов та правил банківських послуг.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту».
До Анкети-заяви банком було долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (а.с. 21-57 т. 1).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Проте, позивачем не надано доказів, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису, оскільки до матеріалів справи не надано доказів підписання цифровим підписом ОСОБА_1 актуальних Умов і правил обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифів, Таблиці розрахунку вартості кредиту, Паспорту споживчого кредиту, як не містять і доказів відкриття цих файлів, та відповідно накладення цифрових підписів, завантаження вказаних файлів разом з за стосунком проєкту Monobank, не свідчить про ознайомлення та їх підписання, за відсутності у матеріалах справи таких доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, особисто ОСОБА_1 підписано лише Анкету - заяву до Договору про надання банківських послуг (а.с. 12).
Вказане свідчить про відсутність правових підстав для нарахування на рахунок відповідача процентів за користування коштами та віднесення їх до тіла кредиту.
Визначаючи розмір заборгованості за тілом кредиту, АТ «Універсал Банк» посилається на те, що згідно п. 5.23 розділу ІІ Умов та правил, кредит збільшується на суму заборгованості за Договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості.
Однак, зважаючи на те, що колегією суддів оцінені як неналежний доказ надані позивачем Умови та Правила банківських послуг, про що зазначено вище, відсутні підстави для задоволення вимог банку в частині не врахованих коштів на погашення кредитної заборгованості, враховуючи, відповідач користувався грошовими коштами та частково погашав отримані кошти, проте погашення було зараховано не тільки на тіло кредиту, а в тому числі на відсотки, що вбачається з довідки про рух коштів по картці.
Крім того, з встановлених обставин вбачається, що кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому банк надає кредит згідно з договором в розмірі, зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, якщо інше не передбачено умовами цього договору. У відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань і вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Тобто, позивачем у розмір заборгованості включено проценти і штрафи, розмір яких не доведені Банком. У зв'язку із відсутністю вказаних доказів вимоги позивача про стягнення на його користь процентів, які увійшли у розмір заборгованості за користування кредитом, задоволенню не підлягають.
З врахуванням викладеного, відповідно до наданого АТ «Універсал Банк» розрахунку, станом на 06.05.2024 ОСОБА_1 має перед Банком заборгованість за кредитним договором в сумі 87023,26 грн, що складається тільки із заборгованості за кредитом.
Розрахунок виконано виходячи з річної процентної ставки за користування кредитом 37,2% в період з 25.11.2022 по 06.05.2022. При цьому станом на 25.11.2022 залишок поточної заборгованості відповідача за наданим кредитом (тілом кредиту) становив 6795,36 грн. З нього вбачається, що АТ «Універсал Банк» спрямовувало сплачені ОСОБА_1 кошти, серед іншого, і на погашення процентів за користування кредитом (а.с. 18-20 т. 1).
Крім того, наданий розрахунок не узгоджується з наданими Банком виписками по карткових рахунках відповідача. Так:
- з виписки по особовому рахунку НОМЕР_3 (а.с. 64-65 т. 1) вбачається, що відповідач в період з 29.02.2020 по 06.05.2024 отримав від АТ «Універсал Банк» кредитні кошти у загальній сумі 99762,55 грн, а на погашення кредиту він сплатив Банку кошти у загальній сумі 12739,29 грн. З цієї виписки неможливо встановити, на які саме цілі позивачем спрямовувалися сплачені ним кошти, які суми були отримані та які сплачувались на погашення кредиту;
- з виписки по особовому рахунку НОМЕР_4 (а.с. 66-145 т. 1) вбачається, що за період з 29.02.2020 по 06.05.2024 відповідач користувався коштами, які були у нього на рахунку. Станом на 05.05.2022 (день старту виписки) ОСОБА_1 поповнено цей рахунок на 5000,00 грн та до 26.12.2022 відповідач активно поповнював та знімав кошти з цього рахунку без заборгованості. 26.12.2022 виникла перша заборгованість по рахунку у сумі 2587,76 грн (а.с. 124-зворот т. 1). 01.02.2023 Банком нараховано перші відсотки за користування кредитними коштами за січень 2023 року у сумі 1161,58 грн (а.с. 128 т. 1). Різниця між отриманими і повернутими ОСОБА_1 АТ «Універсал Банк» коштами по цій виписці становить: 452693,66 грн (сума фактично отриманих коштів) - 419634,68 грн (сума сплачених Товариству коштів) = 33058,98 грн.
Надані апеляційному суду заява клієнта №20.30.0006707886 від 27.05.2023 про отримання відповідачем 9998 грн 00 коп. кредитних коштів у розстрочку, яка не підписана електронним цифровим підписом ОСОБА_1 (а.с. 30-31 т. 2), паспорт споживчого кредиту покупки частинами та покупки частинами збільшення строку, який не підписано позичальником (арк. 32-35 т. 2), таблиця обчислення загальної вартості кредиту, яка не підписана позичальником (а.с. 36-37 т. 2) узгоджується з випискою по особовому рахунку НОМЕР_4 .
Отже, вирішуючи питання про розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , колегія суддів приходить висновку, що стягненню підлягає саме сума тіла кредиту у розмірі 452693,66 грн (сума фактично отриманих коштів) - 419634,68 грн (сума сплачених Банку коштів) = 33058,98 грн.
Доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд при розгляді цивільної справи № 200/5647/18 в постанові від 16.09.2020.
Враховуючи, що наявний у справі розрахунок заборгованості за кредитним договором, який не узгоджується з виписками по особових рахунках, оскільки Анкета-заява не відображає даних щодо особового рахунку НОМЕР_3 (а.с. 64-65 т. 1), тому кошти, які були визначені у розрахунку з врахуванням даного особового рахунку не підлягають задоволенню, проте вказані обставини залишені судом першої інстанції поза увагою.
Використання ОСОБА_1 кредитної картки та часткове повернення ним коштів по особовому рахунку, який визначений в Анкеті-заяві, не свідчить про те, що він знав і розумів, як це передбачено вимогами законодавства, умови зміни розміру кредитного ліміту, порядку та розміру нарахування процентів, отже, сам по собі факт користування такими коштами не породжує виникнення обов'язку сплати інших нарахувань, крім суми фактично отриманих коштів. Подібного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 18.03.2019 у справі № 751/861/17-ц.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманих коштів.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що відповідач систематично користувався коштами та частково погашав заборгованість за фактично отриманими коштами, апеляційний суд приходить висновку, що стягненню підлягають кошти по особовому рахунку НОМЕР_4 (а.с. 66-145 т. 1), а саме різниця між отриманими і повернутими ОСОБА_1 АТ «Універсал Банк» коштами по цій виписці становить: 452693,66 грн (сума фактично отриманих коштів) - 419634,68 грн (сума сплачених Банку коштів) = 33058,98 грн, в задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити з мотивів викладених вище.
Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції на підставі ст. 376 ч. 1 п. 3, 4 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 33058,98 грн заборгованості за тілом кредиту, у задоволені позову в іншій частині слід відмовити.
Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і задовольняє позов частково, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.
Апеляційна скарга задовольняється частково, на 62%, а позовні вимоги - на 38%, отже в порядку ч. 13 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню 1150,64 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору (розмір сплаченого судового збору - 3028,00 грн) х 37,99% (розмір задоволених позовних вимог) за розгляд справи у суді першої інстанції та з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2816,04 грн (розмір сплаченого судового збору - 4542,00 грн х 62% - розмір відхилених позовних вимог).
Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389. 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 жовтня 2024 року скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (місцезнаходження юридичної особи: 04082, вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, ЄДРПОУ - 21133352) заборгованість за Договором про надання банківських послуг від 29 лютого 2020 року у розмірі 33058,98 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 1150,64 грн в рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути із Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 2816,04 грн в рахунок відшкодування судового збору за апеляційний розгляд справи.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 13.11.2025.
Головуючий Судді :