іменем України
13 листопада 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 736/1003/24
Головуючий у першій інстанції - Пархомчук Т. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1881/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Шитченко Н.В.,
суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання,
У травні 2024 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути солідарно з відповідачів 85 889,73 грн інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 лютого 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав у позику грошові кошти в сумі 13 100 доларів США. З метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» укладено договір поруки від 22 лютого 2008 року, відповідно до якого у разі невиконання позичальником умов кредитного договору поручитель несе солідарну відповідальність. Оскільки відповідачі зобов'язання належним чином не виконували, судовим рішенням з них стягнуто заборгованість за кредитом у сумі 139 373,96 грн, яку ні добровільно, ні примусово боржниками не сплачено, тому на підставі ст. 625 ЦК України вони мають сплатити інфляційні втрати у сумі 65 739,69 грн та 3 % річних у сумі 20 150,04 грн за весь час прострочення зобов'язання на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», яке на законних підставах набуло право такої вимоги.
Позивач наголошував на тому, що позовна давність відраховується з дати нарахування інфляційних втрат та 3 % річних - 01 травня 2017 року. Ураховуючи зміни до ЦК України, які введені в дію на підставі Законів України № 540-IX від 30 березня 2020 року та № 2120-IX від 15 березня 2022 року, позовну давність щодо стягнення спірних сум, починаючи з 02 квітня 2020 року, законодавцем продовжено, а позивачем не пропущено.
Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2024 року позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» інфляційні втрати і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 85 889,73 грн; 6 500 грн витрат, понесених позивачем на правову допомогу, та 3 028 грн витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», суд першої інстанції виходив з того, що інфляційні втрати та 3% річних як особливий вид відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання входить до складу цього зобов'язання, і стягнення з боржника суми основного боргу за рішенням суду не позбавляє кредитора права на відшкодування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Зважаючи на приписи ст. 553, 554 ЦК України та положення договору поруки, суд зазначив про обґрунтованість пред'явлення позовних вимог, як до ОСОБА_1 , як основного боржника, так і до ОСОБА_2 , як поручителя за кредитним договором.
Районний суд, пославшись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, указав, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, тому твердження ОСОБА_1 про те, що строк позовної давності в даному випадку обмежується трьома роками з дня набрання рішенням суду про стягнення заборгованості законної сили, є безпідставними. Зважаючи на приписи п. 12, 18, 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, суд констатував, що позовна давність охоплюються строком за три роки до вступу в дію ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності з 02 квітня 2020 року, і до моменту введення в Україні режиму воєнного стану, тобто строк позовної давності починається з 02 квітня 2017 року і обмежується 24 лютого 2022 року, та позивачем не пропущений.
Суд указав, що позивач скористався процесуальним правом обирати валюту зобов'язання та пред'явив позовну вимогу щодо стягнення з відповідачів заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, відтак з дати ухвалення рішення суду валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість в гривневому еквіваленті є правомірним. Визнав недоречним посилання ОСОБА_1 на рішення Щорського районного суду від 06 червня 2022 року про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки цим рішенням розглядалося лише питання протиправності винесення виконавчого напису і жодним чином не розглядалася правомірність вимог ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про стягнення сум інфляційних нарахувань та 3 % річних.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2024 року змінено в частині розподілу судових витрат, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» по 3 250 грн з кожного у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та по 1 514 грн судового збору з кожного. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 5 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд погодився з наведеними висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, однак, зважаючи на те, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16, від 17 травня 2023 року у справі № 522/5582/16-ц, від 17 серпня 2022 року у справі № 745/342/19, від 24 березня 2021року у справі № 462/2077/17), змінив рішення в частині їх розподілу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 грудня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2024 року за нововиявленими обставинами.
Вимоги заяви мотивовано тим, що 30 вересня 2014 року, пред'явивши позов про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості в сумі 10658,38 євро у справі №736/112/15-ц, ПАТ КБ «Надра» мало право пред'явити також вимогу про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3%, але цим правом не скористалось.
Заявник указував, що до свого відзиву від 20 червня 2024 року на позовну заяву він приєднав копію рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2022 року як таку, що протирічить суті позовної заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». У цьому рішенні зазначено, що ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2015 року у справі № 736/112/15-ц залишено без розгляду позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 лютого 2008 року №3/05/06/17/11/407/2008/039. Проте ці обставини залишилися поза увагою суду першої та апеляційної інстанції, хоча вони повністю змінювали суть та мотиви позовної заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
ОСОБА_1 стверджував, що на час звернення з апеляційною скаргою від 05 жовтня 2024 року матеріали позовної заяви банку ПАТ КБ «Надра» у нього були відсутні, оскільки за давністю часу, що минув, періоду російської окупації Корюківської громади та періоду воєнного стану, документи загубилися, а суд, маючи матеріали вказаних судових справ №736/1376/14 та №76/112/15-ц, не взяв їх до уваги.
Зазначав, що заявлені ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вимоги могли бути пред'явлені до відповідачів ще 30 вересня 2014 року. Після отримання 05 березня 2015 року ухвали Корюківського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2015 року про залишення позову без розгляду у позивача розпочався відлік загальної позовної давності тривалістю у три роки, отже позов ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», скерований 16 травня 2024 року до тих самих відповідачів пред'явлено поза строком звернення до суду. Крім того, судами не досліджувались докази сплати ним на протязі 2009-2014 років кредитної заборгованості ПАТ КБ «Надра».
Ці обставини відповідач вважав особливо важливими, істотними для справи, які не були встановлені ні Корюківським районним судом, ні Чернігівським апеляційним судом та не були і не могли бути відомі ОСОБА_1 на час розгляду справи, оскільки до початку розгляду справи № 736/1003/24 він не мав даних і не міг уявити про намір позивача пред'явити позов про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних на прострочення грошового зобов'язання після 10-річного терміну з часу попереднього позову.
ОСОБА_1 наголошував на тому, що про ці обставини він дізнався 27 березня 2025 року у день, коли отримав ухвалу Верховного Суду від 24 березня 2025 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за його скаргою, в якій він посилався на зазначені обставини, як особливо важливі, істотні для справи, що не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали подати клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин такого пропуску.
Суд зазначив, що ОСОБА_1 у мотивах заяви послався на наявність ухвали Корюківського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2015 року, якою позов ПАТ КБ «Надра» залишено без розгляду. Отже, заявнику було відомо про існування такого позову, і про те, що зверненням до суду ПАТ КБ «Надра» перервало строк позовної давності, ще 20 червня 2024 року, однак до суду із заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами він звернувся лише 23 квітня 2025 року, тобто з порушенням тридцятиденного терміну. Водночас ОСОБА_1 не указав у заяві причин пропуску строку та підстави для його поновлення, а також не додав до заяви клопотання про поновлення такого строку. Наведене свідчить про невідповідність заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами вимогам законодавства, а тому її залишено без руху з наданням заявнику строку на усунення вказаних недоліків.
12 травня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подано клопотання, в якому він просив суддю Корюківського районного суду Чернігівської області Пархомчук Т.В. відмовитись від продовження розгляду в справі № 736/1003/24 та заявити самовідвід, оскільки ухвала про залишення його заяви про перегляд рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2024 року за нововиявленими обставинами без руху є нікчемною, сфабрикованою за своїм змістом.
ОСОБА_1 зазначив, що дійсно, подавши відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у справі №736/1003/24 20 червня 2024 року, додав до нього рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2022 року, у якому йдеться про ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2015 року у справі № 736/112/15-ц за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 лютого 2008 року №3/05/06/17/11/407/2008/039, якою позов залишено без розгляду. Заявник стверджував, що у заяві про перегляд судового рішення від 23 квітня 2025 року за нововиявленими обставинами він пояснює, що судом умисно не досліджувалися докази у справі № 736/1003/24, які були відомі на час вирішення спору, зокрема, що позовну заяву ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було залишено без розгляду.
Скаржник зазначив, що нововиявленою обставиною є не наявність ухвали Корюківського районного суду від 27 лютого 2015 року, а існуюче право попередника нинішнього позивача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - ПАТ КБ «Надра» при зверненні в 2014-2015 роках до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред'явити позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Уважає, що судом вигадано про пропуск заявником строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною і повернуто позивачу через те, що у поданій ним заяві від 12 травня 2025 року не зазначено підстав для поновлення строку звернення до суду, клопотання не містить посилань щодо причин такого пропуску, не зазначено чому заявник вважає процесуальний строк не пропущеним. Інших клопотань про поновлення строку звернення із зазначенням причин такого пропуску від ОСОБА_1 на адресу суду не надходило.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи ухвалу суду першої інстанції безпідставною, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що про існування ухвали Корюківського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2015 року, якою залишено без розгляду позовну заяву ПАТ КБ «Надра», і про існування відповідного позову скаржнику було відомо ще 28 лютого 2015 року. Про те, що звернення з цим позовом перервало строк позовної давності, заявнику стало відомо 20 червня 2024 року, оскільки про це він зазначив у відзиві на позовну заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Указує, що суд умисно не досліджував докази у справі № 736/1003/24, відбулося маніпулювання фактами, підтасовка та фабрикування матеріалів справи.
Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у встановлений судом строк не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
15 травня 2025 року ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області визнано неподаною та повернуто ОСОБА_1 заяву. Повертаючи заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем недоліки у визначений строк не усунуто.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з такого.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної п. 1 ч. 2 ст. 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Статтею 426 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд судового рішення суду за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинна відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої інстанції.
У заяві зазначаються:
1) найменування суду, якому адресується заява;
2) ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, місце її проживання чи місцезнаходження, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) інші учасники справи;
4) дата ухвалення і зміст судового рішення, про перегляд якого подано заяву;
5) нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення;
6) посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин.
До заяви додаються:
1) копії заяви відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така заява подається в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання заяви в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 43 цього Кодексу;
2) документ про сплату судового збору;
3) докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин;
4) документ, що підтверджує повноваження представника особи, яка подає заяву, - якщо заява підписана таким представником;
5) клопотання особи про витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженні особи, яка подала заяву, - у разі подання заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 2 ч. 3 ст. 423 цього Кодексу;
6) у разі пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення.
За подання і розгляд заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами судовий збір не сплачується.
Відповідно до ч. 3 ст. 427 ЦПК України, до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 426 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право кожного на розгляд його справи судом передбачено також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді.
Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).
Однією з обов'язкових вимог, що ставляться до змісту заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, є зазначення нововиявлених обставин, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення.
У поданій ОСОБА_1 заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами зазначено, що нововиявленою обставиною він вважає те, що при вирішенні спору судом не досліджено рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2022 року. Наведена обставина, на думку заявника, протирічить суті позовної заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»:
- у рішенні наявне посилання на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2015 року у справі № 736/112/15-ц, якою залишено без розгляду позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 лютого 2008 року №3/05/06/17/11/407/2008/039 у якому вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних не ставились;
- поданням цього позову ПАТ КБ «Надра» перервало строк загальної позовної давності у три роки, про застосування якого він просив у відзиві на позову заяву у справі №736/1003/24, однак цю обставину не перевірено судом;
- на час подачі апеляційної скарги в жовтні 2024 року матеріали позовної заяви банку ПАТ КБ «Надра» у нього були відсутні за минуванням тривалого періоду часу, згодом - російської окупації Корюківської громади та у зв'язку з воєнним станом; документи загубилися, а суд, маючи матеріали судових справ №736/1376/14 та №76/112/15-ц, не взяв їх до уваги;
- судами не досліджувались докази сплати ним на протязі 2009-2014 років кредитної заборгованості ПАТ КБ «Надра».
29 квітня 2025 року ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області указану заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам п. 6 ч. 3 ст. 426 ЦПК України, зокрема, запропоновано протягом десяти днів з дня вручення позивачу копії ухвали надати суду клопотання про поновлення строку звернення з заявою, зважаючи на те, що зміст його заяви свідчить про те, що про нововиявлену обставину, на яку посилається ОСОБА_1 , він був обізнаний ще 20 червня 2024 року, проте звернувся до суду лише 23 квітня 2025 року.
Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху направлено ОСОБА_1 до його електронного кабінету та отримано ним 01 травня 2025 року (т. 1 а.с. 235).
У клопотанні від 10 травня 2025 року ОСОБА_1 наполягав на тому, що для нього нововиявленою обставиною є не наявність ухвали Корюківського районного суду від 27 лютого 2015 року, а існуюче право попередника нинішнього позивача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - ПАТ КБ «Надра» при зверненні в 2014-2015 роках до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред'явити позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Те, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до нього та ОСОБА_2 з позовом про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, ОСОБА_1 дізнався принаймні 05 червня 2024 року, коли отримав копію позовної заяви з додатками ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі (а.с. 26 т. 1).
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , викладаючи у заявах різні обставини, які визначив як нововиявлені і які стосувались минулого періоду часу, що охоплював більше, ніж 30 днів до звернення до суду, не зазначив причин пропуску строку звернення до суду і не звернувся з клопотанням про його поновлення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що про існування ухвали Корюківського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2015 року, якою залишено без розгляду позовну заяву ПАТ КБ «Надра», і про існування цього позову йому було відомо ще 28 лютого 2015 року. Про те, що звернення з цим позовом перервало строк позовної давності, заявнику стало відомо 20 червня 2024 року, оскільки про це ним зазначено у відзиві на позовну заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
Таким чином, посилання скаржника на різні обставини, що є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та, відповідно, момент, коли ОСОБА_1 дізнався про існування таких обставин, є непослідовними, взаємовиключними та суперечливими, що унеможливлює їх послідовне тлумачення судом.
Апеляційний суд виходить з того, що довільний виклад обставин, які заявник вважає нововиявленими, не звільняє його від виконання процесуального обов'язку виконати визначений в ухвалі суду недолік - подати клопотання про поновлення строку із зазначенням поважності причин такого пропуску. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_1 від 12 травня 2025 року, скерована до суду, є беззмістовною стосовно винесеної ухвали про усунення недоліків, оскільки не містить підстав для поновлення строку звернення до суду, причин такого пропуску, клопотання про його поновлення або обґрунтованих доводів того, чому заявник вважає процесуальний строк не пропущеним.
Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
З огляду на наведене, зважаючи на відсутність клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2024 року за нововиявленими обставинами та невиконання вимог ухвали цього суду від 29 квітня 2025 року, суд першої інстанції обґрунтовано визнав заяву неподаною і повернув її заявнику.
ОСОБА_1 не позбавлений можливості повторно звернутися із заявою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 185, 367, 374, 375, 381-384, 389, 390, 426 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.Є. Мамонова