13 листопада 2025 року м. Харків Справа № 905/738/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Гребенюк Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича (вх.12785 від 03.11.2025) про ухвалення додаткового рішення
за результатами розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (вх.2001Д/3) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.09.2025 (суддя Фурсова С.М., повний текст складено 09.09.2025) у справі №905/738/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», м.Київ,
до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ Донецької області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м.Київ,
про стягнення 2 314 893 581,30 грн.
Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (далі - АТ «Донецькоблгаз») 15.08.2025 звернулося до Господарського суду Донецької області зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича (далі - приватний виконавець Хорішко О.О.), у якій просило суд:
- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Хорішка О.О. щодо неповернення АТ “Донецькоблгаз» неправомірно стягнутих з банківських рахунків у межах відкритого 14.11.2024 виконавчого провадження №76565568 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23 грошових коштів за період з 14.11.2024 по 19.12.2024 у сумі 16 918 357,37 грн.;
- зобов'язати приватного виконавця Хорішка О.О. повернути АТ “Донецькоблгаз» неправомірно стягнуті з банківських рахунків за період з 14.11.2024 по 19.12.2024 у межах відкритого 14.11.2024 виконавчого провадження №76565568 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23 грошові кошти у сумі 16 918 357,37 грн. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у вказаній сумі на банківський рахунок АТ “Донецькоблгаз».
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.09.2025 у справі №905/738/23 закрито провадження з розгляду скарги АТ «Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця.
Не погодившись із означеною ухвалою, АТ «Донецькоблгаз» 18.09.2025 через підсистему «Електронний суд» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просило ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.09.2025 у справі №905/738/23 скасувати, справу направити до Господарського суду Донецької області для продовження розгляду.
Під час апеляційного провадження від приватного виконавця Хорішка О.О. 07.10.2025 через підсистему «Електронний суд» отримано відзив на апеляційну скаргу (вх.11814; документ сформовано в підсистемі «Електронний суд» 06.10.2025, тобто в межах встановленого судом в ухвалі від 25.09.2025 строку), згідно з прохальною частиною якого приватний виконавець Хорішко О.О., зокрема, просить покласти витрати приватного виконавця Хорішка О.О. на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн. на скаржника, АТ «Донецькоблгаз». При цьому за змістом відзиву зазначено, що докази, що підтверджують надання правничої допомоги, будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
28.10.2025 Східним апеляційним господарським судом ухвалено постанову у справі №905/738/23, згідно з якою: апеляційну скаргу АТ «Донецькоблгаз» задоволено частково; ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.09.2025 у справі №905/738/23 скасовано в частині закриття провадження з розгляду скарги АТ «Донецькоблгаз» у частині вимог про визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця Хорішка О.О. щодо неповернення АТ «Донецькоблгаз» неправомірно стягнутих з банківських рахунків у межах відкритого 14.11.2024 виконавчого провадження №76565568 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23 грошових коштів у сумі 15 378 977,61 грн. та про зобов'язання приватного виконавця Хорішка О.О. повернути АТ «Донецькоблгаз» неправомірно стягнуті з банківських рахунків у межах відкритого 14.11.2024 виконавчого провадження №76565568 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23 грошові кошти у сумі 15 378 977,61 грн. шляхом безготівкового перерахування; у вказаній частині скаргу АТ «Донецькоблгаз» ухвалено направити для продовження розгляду до суду першої інстанції; в іншій частині ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.09.2025 у справі №905/738/23 залишено без змін.
03.11.2025 через підсистему «Електронний суд» від приватного виконавця Хорішка О.О. отримано заяву (вх.12785; сформована в підсистемі «Електронний суд» 02.11.2025) про ухвалення додаткового рішення, згідно з прохальною частиною якої заявник просить, зокрема:
прийняти письмову заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат, понесених приватним виконавцем під час розгляду апеляційної скарги АТ «Донецькоблгаз» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.09.2025 у справі №905/738/23;
ухвалити додаткове рішення про відшкодування судових витрат;
стягнути з АТ «Донецькоблгаз» на користь приватного виконавця Хорішка О.О. понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.
За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.11.2025 означена заява приватного виконавця Хорішка О.О. передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тарасова І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2025, зокрема, прийнято заяву приватного виконавця Хорішка О.О. про ухвалення додаткового рішення у справі №905/738/23 до розгляду. Розгляд означеної заяви постановлено здійснити без повідомлення учасників справи. Запропоновано учасникам справи у строк по 11.11.2025 (включно) подати до суду заперечення на заяву приватного виконавця Хорішка О.О. про ухвалення додаткового рішення у справі (у разі їх наявності).
Через підсистему «Електронний суд» 06.11.2025 від АТ «Донецькоблгаз» отримано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.12958; у межах встановленого судом строку), згідно з прохальною частиною якої заявник просить залишити без задоволення заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з АТ «Донецькоблгаз» на користь приватного виконавця Хорішка О.О. понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн. під час розгляду апеляційної скарги АТ «Донецькоблгаз» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.09.2025 у справі №905/738/23.
АТ «Донецькоблгаз» заперечує проти задоволення заяви приватного виконавця про ухвалення додаткового рішення у зв'язку із наступним:
- відшкодування судових витрат здійснюється особі, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом. Особа, на користь якої ухвалено постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі №905/738/23, у розглядуваному випадку відсутня. У разі закриття провадження за скаргою або залишення скарги без розгляду на стадії судового контролю за виконанням судових рішень, державний (приватний) виконавець, посилаючись на ч.5 ст.130 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), може заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій особи, яка оскаржувала його рішення, дії чи бездіяльність. У заяві про ухвалення додаткового рішення приватний виконавець не зазначає про конкретні необґрунтовані дії АТ «Донецькоблгаз» та не вказує у тому числі про подання завідомо необґрунтованої апеляційної скарги, яка перебувала на розгляді Східного апеляційного господарського суду, яка, більше того, частково задоволена апеляційним господарським судом;
- заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн. не відповідають критеріям, визначеним ст.126 ГПК України, та критеріям реальності (дійсності та необхідності). Зафіксовані в Акті №17/25 від 31.10.2025 послуги фактично не надані та робота не виконана. Надання адвокатом послуги з формування правової позиції замовника та послуги «ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №76565568, аналітика та новели законодавства...» охоплене послугами, раніше зафіксованими актом №16/25 від 08.09.2025 у суді першої інстанції. При цьому виконавче провадження №76565568 з грудня 2024 року зупинене приватним виконавцем. Послуга зі «складання та направлення заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції» є суто технічною дією, а участь представників сторін, у тому числі представника приватного виконавця у судовому засіданні обов'язковою судом не визнавалась. Представник приватного виконавця не витрачав час на дорогу для участі у судовому засіданні та у зворотному напрямку, оскільки засідання 08.10.2025, 27.10.2025, 28.10.2025 відбулися в режимі відеоконференції; загальна тривалість трьох судових засідань склала близько 1 години 10 хвилин, однак не 6 годин, що зазначено в Акті №17/25 від 31.10.2025.
У зв'язку із відпусткою судді-члена колегії Тарасової І.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 07.11.2025, за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду заява приватного виконавця про ухвалення додаткового рішення передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гребенюк Н.В., суддя Істоміна О.А.
Колегія суддів, розглянувши заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О.О. про ухвалення додаткового рішення, зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.123 ГПК України).
У силу приписів ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що положення ст.ст.126, 129 ГПК України є загальними (універсальними) у правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду (постанови від 06.03.2024 у справі №905/1840/21, від 30.01.2025 у справі №910/9669/21).
Розглядаючи заяву приватного виконавця Хорішка О.О. про ухвалення додаткового рішення судова колегія враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №921/357/20, зокрема щодо: відшкодування судових витрат на стадії судового контролю за виконанням судових рішень; правил відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення; критеріїв для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості у розумінні ч.5 ст.130 ГПК України.
Так, у постанові від 18.12.2024 у справі №921/357/20 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що нормами ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст.339, 340 ГПК України встановлена можливість звернення зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга є формою звернення за судовим захистом порушених прав (інтересів) сторін та учасників, з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
Згідно зі ст.343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч.1). У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ч.2). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч.3).
Чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного (приватного) виконавця. Відсутні подібні обмеження щодо використання правничої допомоги і суб'єктами оскарження.
Відповідно до положень ст.344 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги (на дії виконавця), покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Отже, відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.
На підставі аналізу ст.ст.339, 343, 344 ГПК України Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що приватний виконавець як суб'єкт, чиї дії можуть бути предметом оскарження, має право на відшкодування судових витрат, понесених ним під час здійснення судом відповідного судового провадження, на загальних підставах.
Водночас приписи ст.343 ГПК України не охоплюють усі можливі випадки процесуальних рішень, якими може завершуватися провадження за скаргою сторони виконавчого провадження.
У разі відсутності спеціальної норми, яка регулює певні випадки завершення провадження на стадії судового контролю за виконанням судового рішення, суди мають керуватись загальними нормами, що регулюють розподіл судових витрат (глава 8 "Судові витрати" ГПК України).
Отже, положення ст.344 ГПК України повторюють загальне правило розподілу судових витрат та визначають, що за наслідками розгляду скарг у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судові витрати також підлягають розподілу, а правила цього розподілу визначаються нормами, що регулюють розподіл судових витрат (зокрема, ст.ст.129, 130 ГПК України) та стосуються всіх видів судових витрат на будь-якій стадії процесу.
Протилежний підхід призводив би до ситуації, коли законодавець, не обмежуючи суд можливістю завершити розгляд скарги у законний спосіб, хоч і не обумовлений ст.343 ГПК України, разом з тим позбавив би сторону такого провадження права на відшкодування судових витрат за відсутності будь-яких підстав для цього.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що як ст.129 ГПК України, так і ст.130 ГПК України містяться в главі 8 «Судові витрати», яка є частиною розділу I «Загальні положення» ГПК України, що вказує на те, що правила зазначених статей стосуються всіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути.
У ст.130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, а саме випадків, коли судове рішення по суті спору не приймається (у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду).
У цій справі Господарський суд Донецької області ухвалою від 04.09.2025 (яка була предметом апеляційного перегляду та частково залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025) закрив провадження з розгляду скарги АТ «Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства).
Відповідно до ч.5 ст.130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Положення ч.5 ст.130 ГПК України є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення.
При цьому, за змістом цієї норми однією із умов для компенсації відповідачу (у розглядуваному випадку приватному виконавцю), здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, є необґрунтовані дії позивача (у розглядуваному випадку боржника, скаржника - АТ «Донецькоблгаз»), що зумовили відповідні витрати під час розгляду справи (у розглядуваному випадку апеляційної скарги АТ «Донецькоблгаз» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.09.2025) та пов'язані з цим розглядом.
Тобто, стягнення з АТ «Донецькоблгаз» компенсації понесених приватним виконавцем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, у разі закриття провадження у справі (закриття провадження з розгляду скарги АТ “Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця), можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій АТ «Донецькоблгаз». Така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №921/357/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 09.10.2025 у справі №910/10001/24, від 26.05.2022 у справі №905/460/21.
Східний апеляційний господарський суд також зазначає, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача (у розглядуваному випадку боржника АТ «Донецькоблгаз») у контексті застосування ч.5 ст.130 ГПК України, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав. Близька за змістом правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 09.10.2025 у справі №910/10001/24, у додаткових ухвалах Верховного Суду від 23.07.2021 у справі №910/13025/19, від 02.09.2021 у справі №922/2568/20.
Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожним таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".
Оскільки ч.5 ст.130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, то такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №905/460/21, у постановах Верховного Суду від 30.01.2025 у справі №910/9669/21, від 16.02.2023 у справі №917/243/22.
Отже, приватний виконавець, посилаючись на ч.5 ст.130 ГПК України, міг заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов'язаних з розглядом апеляційної скарги АТ «Донецькоблгаз» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.09.2025, внаслідок необґрунтованих дій боржника АТ «Донецькоблгаз».
При цьому, відповідач (у розглядуваному випадку приватний виконавець) має довести, а суд при вирішенні питання про компенсацію таких витрат - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача (у розглядуваному випадку боржника - АТ «Донецькоблгаз») були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №910/5911/22, від 06.03.2024 у справі №905/1840/21, у додатковій постанові Верховного Суду від 09.10.2025 у справі №910/10001/24.
Східний апеляційний господарський суд зауважує, що право на судовий захист гарантовано боржнику (АТ «Донецькоблгаз») Конституцією України, і саме лише звернення до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця та з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду, якою закрито провадження з розгляду скарги на бездіяльність приватного виконавця, не свідчить про необґрунтованість його дій. АТ «Донецькоблгаз» оскаржило бездіяльність приватного виконавця, якою, на переконання боржника, порушено його права як боржника у виконавчому провадженні, а потім оскаржило ухвалу Господарського суду Донецької області, якою закрито провадження з розгляду скарги на бездіяльність приватного виконавця, та яка (ухвала), на переконання АТ «Донецькоблгаз», постановлена з порушенням норм процесуального права, і відповідна апеляційна скарга частково задоволена судом апеляційної інстанції. А тому відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість дій АТ «Донецькоблгаз».
За змістом розглядуваної заяви про ухвалення додаткового рішення приватний виконавець Хорішко О.О. не посилається на ч.5 ст.130 ГПК України як на правову підставу для компенсації здійснених ним витрат на правничу допомогу, пов'язаних із розглядом апеляційної скарги АТ “Донецькоблгаз» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.09.2025 у справі №905/738/23. Приватний виконавець Хорішко О.О. у заяві про ухвалення додаткового рішення не зазначає про конкретні необґрунтовані дії (у розумінні положень ч.5 ст.130 ГПК України) АТ “Донецькоблгаз» та відповідні судові витрати, пов'язані саме із такими необґрунтованими діями.
У свою чергу, доводи заяви приватного виконавця Хорішко О.О. про ухвалення додаткового рішення зводяться до того, що розподіл витрат на професійну правничу допомогу має бути здійснений на підставі ст.129 ГПК України, яка визначає загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Разом з тим, приватний виконавець хоча і посилається за змістом заяви на відповідні висновки Верховного Суду, проте не враховує, що загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
У розглядуваному випадку, навіть враховуючи результати апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Донецької області від 04.09.2025 у справі №905/738/23 (постанова Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025) вирішення спору по суті не відбулося.
Більше того судова колегія зауважує, що Східний апеляційний господарський суд у переважній частині погодився з доводами апеляційної скарги АТ «Донецькоблгаз» та у частині її вимог задовольнив, а скаргу АТ «Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Отже відсутні обставини, які би свідчили про прийняття судом рішення на користь приватного виконавця та про наявність підстав для задоволення заяви про розподіл судових витрат на його користь.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на його користь з АТ «Донецькоблгаз» судових витрат на професійну правничу допомогу.
У силу приписів ч.5 ст.244 ГПК України про відмову в прийнятті додаткового рішення постановляється ухвала.
Керуючись ст.ст.129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Відмовити у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена 13.11.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Н.В. Гребенюк